Рішення № 99694443, 02.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10772/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря судового засідання Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Ляр Дмитра Юрійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 02.09.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.09.2021 року.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Ляр Д.Ю. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 02.07.2011 року.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування Позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - AT КБ "ПРИВАТБАНК"), про що у додатках надаємо копії сторінок виписки та копії сторінок статуту AT КБ "ПРИВАТБАНК".

У позовній заяві вказано, що відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено Відповідача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви додається до позовної заяви).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) AT КБ "ПРИВАТБАНК", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ №,-22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Позивач стверджує, що формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується Відповідач, та що Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в AT КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

AT КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п. 2.1.12.3.

Як вказано у позовній заяві, згідно п. 2.1.12.7.2. Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.12.6.1. Договору Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п.п. 2.1.12.11. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

Позивач зазначає, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

Так, позивач зазначає, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 23.09.2020 року має заборгованість - 41493,50 грн.., з яких: 24 534,61 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 24 534,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 8572,92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 8385,97 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії;

Позивач просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК":

Заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 02.07.2011 року у розмірі 41493,50 грн. станом на 23.09.2020, яка складається з наступного: 24 5334,61 грн. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 24 534,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0, 00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 8572,92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 8385,97 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Судові витрати у розмірі 2102.00 грн. судовий збір.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 01.04.2021 року в даній справі відкрито провадження та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

19.04.2021 від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив: що просити щодо заборгованості по пені, застосувати строк позовної давності для таких вимог, а також до кожної простроченої суми щомісячних платежів по тілу кредиту відповідно до ст.257- 258 ЦК України. Окрім того, вказує, що з жовтня 2020 р. ним відкрито картковий рахунок в AT КБ Приватбанк для отримання заробітної плати, з якого щомісяця відраховують 50 % заробітної плати для погашення боргу за предметом позову. На теперішній день, відповідно до СМС-повідомлення банку, його заборгованість складає 15743,09 грн. Так, відповідач просив суд: зупинити стягнення заборгованості з картки № НОМЕР_1 для фіксування суми заборгованості. Зобов`язати позивача надати детальний розрахунок суми заборгованості по пені та тіла кредиту на теперішній час. Відповідач зазначає, що в пункті 2. позовної заяви позивач вказує, що відповідачу розмір кредитного ліміту був збільшений до 18000 грн., але в п.5 стверджує, що по тілу кредиту заборгованість складає 24534,61 грн. без жодних пояснень походження такої суми. На думку відповідача, всі інші розрахунки позивача, які він вважає доказами, також не мають жодних підстав, позивачем також не вказано, коли закінчився строк дії картки. При цьому відповідачем додано до вказаної заяви скріншот смс повідомлень направлених Банком – PravatBank.

16.06.2021, від позивача по справі надійшла відповідь на відзив. Згідно якого позивач заперечив доводи відповідача, та вказав на те, що відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Заява разом із Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Позивач зазначає, що за договором №б/н від 02.07.2011 року Клієнт має прострочену заборгованість, договірне списання коштів відбувається відповідно до встановлених сторонами умов кредитного договору.

Позивач також заперечив щодо позиції відповідача про застосування строків давності, зокрема вказує на те, що відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік), таким чином у відзиві вказано, що строк перевипущеної картки до останнього дня 06.2022 року, та зазначає, що довідка про перевипуск карток міститься у матеріалах справи. Таким чином, позивач вказує, що з даним позовом звернувся 10.10.2020, тобто до спливу позовної давності.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до ст. 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач ; належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23.06.2021 року від позивача Банку, надійшла заява про зменшення позовних вимог. Згідно якої позивач вказує, що користуючись своїми процесуальними правами, ст. 13 ЦПК України, бажає зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1.-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Договором №б/н від 02.07.2011 р., в розмірі 15621,14 грн. ( 7048,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 7048,22 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;8572,92грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625), а також понесені Позивачем судові витрати.

11.08.2021 від відповідача по справі на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, та відзив на заяву про зменшення позовних вимог. Так, відповідач вказує на те, що позивач погоджується із практикою Верховного суду з приводу того, що перебіг позовної давності місячних платежів починається після несплати чергового платежу, але розрахунок по таким платежам, з врахуванням строків позовної давності, надавати відмовляється. Банком надані виписки по операціям з карткою, яку він отримував, до 2014 р.., далі операцій не вказується, але з`являється в 2018-2019 р.р. незрозуміла заборгованість на суму 41493,50 гр. Відповідач зазначає, що Позивачем також вказується, що термін дії картки до 2022 р. Яка це картка та коли вона була відкрита, позивач не вказує.

При цьому як вказує відповідач, в документах наданих до суду є ксерокопія його старого паспорту, що був втрачений на початку 2014 р. В липні 2014 р. він отримав інший паспорт НОМЕР_2 . Відповідач вказує, що для нього не зрозуміло, як картка, яку він відкривав ще за старим паспортом діє до сіх пір, звідки така заборгованість, на які місячні платежі строки позовної давності ще не сплинули.

Відповідач наголошує на тому, що строки позовної давності щодо пені сплинули. Окрім того відповідач зазначає, що позивачем із жовтня 2021, із його зарплатної картки здійснюється стягнення в рахунок сплачення боргу, що є предметом спору.

Тому відповідач просить суд: застосувати строки позовної давності щодо стягнення пені, суму пені 8385,97 грн., що стягнута банком, врахувати при розрахунках заборгованості як стягнуту безпідставно. В такому випадку, на думку відповідача сума позову зменшується на вказані 8385,97 грн. (пеню яку стягнуто із відповідача), та буде складати 7235,17 грн.( 15621.14-8385,97= 7235,17) Щодо інших сум, на переконання відповідача позивачем не обґрунтовано законність вимог, тому просить в позовних вимогах відмовити.

Також, 11.08.2021 від відповідача по справі надійшов додаток щодо відповіді на відзив та відзиву на заяву про зменшення позовних вимог, де відповідач вказує, що позивач продовжує безпідставно, на його думку, знімати гроші з його заробітної плати, про що свідчить смс-повідомлення банку, та що останнє повідомлення вказує, що залишок заборгованосте складає 13671,14 грн. За твердженням відповідача по справі, враховуючи безпідставність зняття пені, позивач може вимагати суму 5285,17 грн., якщо стягнення буде відповідати вимогам законодавства, про що вже було вказано. До вказаної заяви відповідачем додано скріншот повідомлень надісланих PrivatBank.

31.08.2021 від позивача надійшли пояснення, до яких додано фотокартки які підтверджують отримання відповідачем кредитних карток. У вказаних поясненнях, позивач зазначає, що до позовної заяви долучено копію паспорта Клієнта, яка була актуальною на час звернення Банку за захистом своїх прав. При підписанні Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 02.07.2011 року Клієнта було ідентифіковано за раніше наданою копією паспорту від 02.07.2011 року. Достовірність анкетних даних Відповідач підтвердив своїм підписом на Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 02.07.2011 року.

Позивач зазначає, що Банком надано до суду виписку по картрахунку та фото Відповідача з кредитною карткою, які є підтвердженням, що Відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача — баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).

На переконанням позивача, з матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того позивач вказує, що 09.07.2014 р., 23.07.2014 р. та 02.08.2018 р. Відповідач звернувся в Банк з заявою про перевипуск карти. Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон Клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди / відома Клієнта.

На переконання позивача, користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім того позивач зазначає, що відповідно до поданої по даній справі заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.06.2021 року Банком не заявлено вимог про стягнення пені, а тому заперечення Відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. При цьому позивач вказує, що відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.06.2021 року заборгованість Відповідача за Договором №б/н від 02.07.2011 р. складає 15621,14 грн., з яких: 7048,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 7048,22 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8572,92 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625. Так, у поясненнях вказано, що за Договором про надання банківських послуг №б/н від 02.07.2011 року Клієнт має прострочену заборгованість.

Зокрема, вказано що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Таким чином, договірне списання коштів відбувається відповідно до встановлених сторонами умов кредитного договору. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, на переконання позивача, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі.

Згідно наданих позивачем пояснень, розрахунок нарахування відсотків з урахуванням коефіцієнта на тіло/прострочене тіло кредита за період. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредита за період.

Позивач у поясненнях також звертає увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Окрім того, як вказує позивач підстав застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не з`явився, відповідно до п. 3 прохальної частини позовної заяви зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ "ПриватБанк" не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило на адресу суду.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи, про причини неявки від відповідача не надходило.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, а також відповідач, який належним чином повідомлений не з`явився в судове засідання та причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в ній даних чи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, а відповідачем – разом із відзивом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані разом із ними.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до AT КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 02.07.2011 року. Позовна заява містить копію АНКЕТИ-ЗАЯВИ до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка датована 02.07.2011 та підписана відповідачем. Відповідачем даний факт не заперечувався.

З дослідженої АНКЕТИ-ЗАЯВИ встановлено, що жодних умов кредитування така не містить. Тоді як, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», де містяться умови кредитування для карт: «УНІВЕРСАЛЬНА, 30 ДНІВ ПІЛЬГОВОГО ПЕРІОДУ», «УНІВЕРСАЛЬНА, 55 ДНІВ ПІЛЬГОВОГО ПЕРІОДУ», та УНІВЕРСАЛЬНА CONTRAKT», не підписаний.

Відповідно довідки про зміну умов кредитування, що міститься у матеріалах справи кредитний ліміт Банком збільшувався неодноразово, з 2000 грн. (09.072014 року) до 18 000 грн. (03.08.2018 року).

Разом із тим виписка по рахунках, які не спростовані відповідачем, та підтверджують факт користування ним коштами банку. Відповідачем заперечується наявність заборгованості саме в розмірі вказаному у позовній заяві та пені, просить зобов`язати позивача надати до суду детальний розрахунок суми заборгованості та пені, однак із клопотанням про витребування доказів відповідно до передбаченого ЦПК України порядком не звертається. Окрім того, відповідач своїм правом про надання доказів до суду не скористався, свого контррозрахунку не надав.

Щодо наданих до суду скріншотів смс повідомлень від PrivatBank, такі долучені ОСОБА_1 , до доповнень до відзиву на позовну заяву та до додатку до заперечення щодо відповіді на відзив, то слід зазначити, що такі не містять інформацію про клієнта Банку-абонента, кому саме вони надсилались. Окрім того не дають можливість суду встановити стан рахунку відповідача, не доводять зарахування стягнутих коштів саме в рахунок боргу відповідача перед банком. Так, вказані скріншоти не містять ні номеру телефону, ні відомостей про боржника, клієнта банку, відсутній і номер рахунку чи картки.

Разом із тим, суд констатує, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що всі умови договору від 02.07.2011 року укладеного між сторонами зафіксовані, підписана відповідачем Анкета-заява не містить жодних умов кредитування. Натомість до суду разом із позовною завою додано витяг із «УСЛОВИЯ И ПРАВИЛА ПРЕДОТАВЛЕНИЯ БАНКОВСКИХ УСЛУГ», однак такі відповідачем не підписано.

Слід вказати на те, що як вказано у заяві то ОСОБА_1 ознайомився із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами ПРИВАТБАНКУ.

Однак, відсутнє підтвердження того, що із наявними у матеріалах справи «УСЛОВИЯ И ПРАВИЛА ПРЕДОТАВЛЕНИЯ БАНКОВСКИХ УСЛУГ», був ознайомлений відповідач при підписанні вказаної АНКЕТИ-ЗАЯВИ.

Адже наявна в матеріалах справи Анкета-Заява від 02.07.2011, не містить ні умов кредитування, ані посилання на конкретно зазначену редакцію вказаних Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить суд: стягнути із відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1.-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Договором №б/н від 02.07.2011 р., в розмірі 15621,14 грн. ( 7048,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 7048,22 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;8572,92грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625), а також понесені Позивачем судові витрати.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 -8572,92 грн.

Суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625ЦК України у сумі 8572,92 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з довідки про умови кредитування така не підписана відповідачем, разом із тим вказана довідка містить умови кредитування.

Згідно тексту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість саме за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625ЦК України при цьому, обґрунтовуючи наявність заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625ЦК України у сумі 8572,92 грн. тим, що були впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст.625ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд».

Згідно ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника та в довідці про зміну умов кредитування (яку не підписано позичальником) ставка у розмірі 84% або 86,4 % відповідно до ч.2 ст.625ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємної частини спірного договору.

Разом із тим Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в редакції на яку позивач посилається в позовній заяві (2019) до матеіралівсправи не додано. Так само, як матеріали справи не містять і підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи і які не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, шляхом підписання відповідачем заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч.2 ст.625ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».

За наведеного , суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625ЦК України у сумі 8572,92 грн., як таких, що передбачені договором, задоволенню не підлягають.

Суд не погоджується із даним твердження позивача, враховуючи, що надані позивачем до матеріалів справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови. Однак при цьому, не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у вказаному в позові розмірі, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Отже, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 02.07.2011 шляхом підписання Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків інших ніж зазначені в заяві-анкеті.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі зазначеному в позові та пені, а надані банком довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно вимог ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь – яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті – заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який доданий до позовної заяви, не містять підпису відповідача і тому не може розцінювати як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 02.07.2011 року шляхом підписання АНКЕТИ-ЗАЯВИ.

Суд вважає, що в даному випадку, також неможливо застосувати до правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви довідку про умови кредитування та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно – правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказаний правовий висновок, викладено в Постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді прострочених відсотків,пені та комісії, штрафів, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд вважає за необхідне вказати на наступне.

З матеріалів справи, довідки про перевипуск карток, встановлено, що відповідачу видавалися кредитні картки за підписаним ОСОБА_1 кредитним договором б/н а саме: № НОМЕР_3 від 02.07.2011 із строком дії картки до 11/14; № НОМЕР_4 від 09.07.2014 зі строком дії картки до 04/18; № НОМЕР_5 від 23.07.2014 зі строком дії картки до 07/18; № НОМЕР_6 від 02.08.2018 зі строком дії картки до 06/22.

Разом із ти, суд звертає увагу, на те,що сам факт існування заборгованості відповідачем не заперечується, ОСОБА_1 , просив застосувати строки давності саме до вимог Банку, що стосуються пені.

Згідно роздруківок виписок по рахунку, користування картками, вбачається що відповідач використовував зазначені картки.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із частиною четвертоюст.267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Згідно зіст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зіст.266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його участю чи дорученням уповноваженою на це особою.

Суд враховує, що відповідачем здійснювалися платежі за Договором, що свідчить про переривання строків позовної давності. Із наданого Банком Розрахунку про рух коштів вбачається, що як до звернення з позовом до суду, так і в період розгляду справи в суді відповідачем здійснювались внесення коштів на погашення заборгованості. Тобто Позичальником здійснювалося часткове виконання взятих на себе зобов`язань, що підтверджується розрахунком заборгованості, що відповідач не заперечував та жодного спростування не наводить.

Окрім того із наданих до суду доказів, розрахунків заборгованості, виписки про рух коштів, встановлено, що відповідачем здійснюється погашення заборгованості.

З огляду на вказане суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що строк позовної давності минув.

Отримання перевипущених карток підтверджується фотознімками доданими до матеріалів позовної заяви відповідача з картками. Крім того, користування карткою підтверджується випискою по рахунку в якій відображено, як знаття кредитних коштів, так і погашення.

Що стосується позиції відповідача стосовно того, що визначена черговість погашення заборгованості за кредитом стягнута банком безпідставно, не на тіло кредиту, суд зазначає, що статтею 534 ЦК України визначено черговість погашення заборгованості за кредитом. Указаною нормою передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Вказані дії банку відповідачем в судовому порядку не оскаржено, що не перешкоджає відповідачу звернутись з самостійними вимогами до банку в судовому порядку.

Вимог позивачем про стягнення пені, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, пред`явлено до суду не було.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З наданого до суду розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався коштами банку, а тому має вказану в позові заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 7048,22 грн. Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, та заяву про зменшення позовних вимог.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174,191 ЦПК України та не подав до суду відзиву на вимоги позивача та доказів на їх спростування.

У зв`язку з вказаним позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 7048,22 грн., що є заборгованістю за кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76 83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525 -526, 530, 551, 536, 559, 610, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Ляр Дмитра Юрійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) 7048,22 грн. (сім тисяч сорок вісім грн. 22 коп.) заборгованість за простроченим тілом кредиту за Договором №Б/Н від 02.07.2011.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» - код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош