Рішення № 99693579, 08.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7363/21

Провадження 2/127/1297/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» про стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

24.03.2021 року судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» про стягнення заробітної плати, який мотивований тим, що з грудня 2010 року він перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Термекс», працював на різних посадах у структурних підрозділах товариства.

На підставі наказу від 08.12.2010 року № 82-К позивач обіймав посаду менеджера з оптової торгівлі та посередництва в торгівлі Київської філії ТОВ «Термекс».

У подальшому, наказом від 01.04.2011 року № 18-п позивача переведено на посаду заступника директора у м. Вінниці.

Наказом від 11.12.2014 року № 6 позивача з посади заступника директора у м. Вінниці переведено на посаду заступника директора з продажу.

Для дистанційного виконання працівниками трудових функцій та завдань, роботодавець застосовує віддалений доступ до бази «1С Підприємство» та корпоративну електронну пошту.

В серпні 2015 року підрозділ у м. Вінниці припинив свою діяльність, натомість, відповідач залишив робоче місце позивача у цьому місті, трудові відносини на вищезазначених умовах були продовжені за адресою проживання позивача.

На підставі наказу № 12/9-1К від 12.09.2019 року позивач був звільнений з посади.

Не погодившись із рішенням про звільнення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав (справа № 127/34669/19).

Після звернення позивача до суду, відповідач самостійно скасував наказ про звільнення від 02.12.2019 року № ТР-0000, про що позивач дізнався отримавши відзив на позов.

Наказом від 17.07.2020 року позивача знову було звільнено з роботи, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2020 року № 127/17961/20 позивача було поновлено на роботі, рішення набрало законної сили.

Листом від 27.10.2020 року, який позивач отримав 13.11.2020 року, відповідач повідомив позивача про необхідність вийти на роботу та приступити до виконання обов`язків, що і було зроблено позивачем.

30.10.2020 року відповідач видав наказ № 30/10-К «Про впорядкування праці та скорочення посад», пунктом 4 якого передбачено скоротити штат працівників Товариства, а саме – одну штатну одиницю заступника директора з продажу, яку займає позивач.

В листопаді 2020 року позивач отримав попередження відповідача № 30/10-1 від 30.10.2020 року з повідомленням про скорочення посади.

11.01.2021 року відповідач видав наказ № 11/1-1К «Про скорочення штату працівників та звільнення» і відповідно до наказу ОСОБА_1 був звільнений.

При цьому, в період з 20.10.2020 року по 11.01.2021 року заробітна плата позивачу не виплачувалась, незважаючи на факт видачі наказу про поновлення на роботі на підставі рішення суду від 20.10.2020 року.

Такі дії відповідача є грубим порушенням трудових прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Як було встановлення рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2020 року в справі № 127/17961/20, оклад позивача складає 34 845 грн. Таким чином, заборгованість позивача із заробітної плати за період з 20.10.2020 року по 11.01.2021 року складає (до утримання податків і обов`язкових платежів) - 91 959, 36 грн. (жовтень 2020 - 9 робочих днів (14 933,57 грн.); листопад 2020 - 21 робочий день (34 845 грн.); грудень 2020 - 22 робочих дні (34 845 грн.); січень 2021 року - 4 робочі дні (7 335, 79 грн.)). Заборгованість із заробітної плати за вказаний період після утримання податків і обов`язкових платежів (ПДФО – 18%, військовий збір – 1, 5%) складає 74 027,28 грн.

Компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» станом на дату звернення до суду складає 2 154,81 грн.

На підставі ст. 115 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ОСОБА_1 просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року в сумі 91 959,36 грн. (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів) та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, обчислену відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», в сумі 2 154,81 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №127/7363/21 (а.с. 42).

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Мельник В.О. позов підтримав, просив вимоги позивача задоволити в повному обсязі. Суду пояснив, що отримавши лист від 27.10.2020 року, в якому відповідач повідомив позивача про необхідність вийти на роботу та приступити до виконання обов`язків, ОСОБА_1 одразу ж приступив до виконання трудових обов`язків, про що повідомив письмово роботодавця. Оскільки офісу не було в м. Вінниці він фактично здійснював діяльність за місцем свого проживання. Проте, доступ до системи «1С Бухгалтерія» «1С Торгівля», де містилась інформація про кількість товарів, їх облік, ціну, та до корпоративної пошти, де він міг розмістити проєкти договорів для обговорення, спілкуватись з керівництвом, отримувати плани і завдання, для нього був закритий, що унеможливлювало повне виконання своїх посадових обов`язків. Разом з тим, з моменту поновлення на роботі і до наступного звільнення в січні 2021 року ОСОБА_1 спілкувався з контрагентами в різних областях, формував пропозиції, отримував замовлення на поставки товарів, готував проєкти договорів, але не міг надіслати їх до головного офісу, оскільки у нього був відсутній доступ до корпоративної пошти. Також в жовтні 2020 року позивач мав отримати інформацію по контрактам, але допуску відповідач йому також не надав. Він неодноразово звертався до роботодавця з листами про створення умов для виконання посадових обов`язків, але керівництво ТОВ «Термекс» ігнорувало прохання і складало безпідставні акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. За цей період відповідач не виплатив заробітну плату позивачу. Заборгованість по зарплаті розрахована згідно окладу, також нарахована компенсація за несвоєчасну виплату зарплати. Представник просив задоволити позов і стягнути з ТОВ «Термекс» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 91 959,36 грн. та компенсацію в сумі 2 154,81 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, підтримав відзив, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 75-82) та письмові заперечення на відповідь позивача (а.с. 206-209). Повідомив, що вимога позивача про стягнення заробітної плати за період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати є необґрунтована, оскільки у вказаний період позивач фактично не виконував роботу і в листах до підприємства позивач неодноразово стверджував про недопуск його до фактичного виконання трудових обов`язків. Вихід на роботу позивач мав підтвердити відповідним листом і шляхом проведення в робочий час зустрічей з покупцями та контрагентами, працівниками, комунікацією із керівництвом та документообігом, зокрема, електронним, для чого позивач був забезпечений ноутбуком. Робота позивача, в силу характеру посадових обов`язків, не могла і не повинна була виконуватись за місцем проживання позивача, яке він змінював без повідомлення товариства. Основними посадовими обов`язками позивача було забезпечення торгової діяльності товариства у ввіреному регіоні, пошук покупців у визначених посадовою інструкцією областях України, ведення переговорів щодо укладення договорів, забезпечення їх виконання щодо відвантаження товару та отримання коштів, дії щодо керівництва підлеглими працівниками та співробітництво з комерційними агентами, інші обов`язки, пов`язані з роботою поза офісами та складами. Виконання обов`язків здійснювалось віддалено, поточна комунікація - за допомогою листування та документообігу поштою та електронною поштою. Доступ до корпоративної пошти і «1С Бухгалтерії» йому не потрібен був для роботи. Після рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2020 року № 127/17961/20 відповідач повідомив позивача про необхідність вийти на роботу та приступити до виконання обов`язків негайно, про що повідомити директора товариства листом на електронну пошту, але така вимога позивачем не була виконана. 11.01.2021 року відповідач видав наказ № 11/1-1К «Про скорочення штату працівників та звільнення», на підставі якого з ОСОБА_1 були припинені трудові відносини. Оскільки ОСОБА_1 фактично не виконував посадові обов`язки підстав для нарахування та виплати йому заробітної плати за період з 20.10.2020 року по 11.01.2021 року не було, тому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що працював в ТОВ «Термекс» з грудня 2014 по вересень 2015 року заступником директора, його безпосереднім керівником був ОСОБА_1 . Листування з керівництвом головного офісу з приводу завдань, планів роботи, показників, розпоряджень та наказів здійснювалось за допомогою корпоративної пошти та програми «1С Підприємство», до якої працівникам надавався логін та пароль. Інші засоби комунікації не використовувались. ОСОБА_1 виконував роботу також за допомогою цих програм, без доступу до корпоративної пошти укладати договори було неможливо.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з жовтня 2013 року по квітень 2015 року вона працювала в ТОВ «Термекс», ОСОБА_1 був її керівником. Для роботи у всіх працівників був наданий доступ до електронної бази «1С Торгівля» (для виконання термінових замовлень, обліку покупців, розрахунків) та «1С Бухгалтерія», до якої мали доступ лише визначені працівники. Вся діяльність підприємства велась в програмі «1С Торгівля». Також для виконання посадових обов`язків, листування, погодження проєктів договорів, наказів, розпоряджень діяла корпоративна пошта, оскільки головний офіс був розташований в м. Чернівці. Особиста електронна пошта в роботі не використовувалась.

Враховуючи пояснення учасників справи, їх письмові заяви по суті даної справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Між сторонами виникли трудові правовідносини, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Судом встановлено, що з грудня 2010 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Термекс». На підставі наказу від 08.12.2010 року № 82-К позивач обіймав посаду менеджера з оптової торгівлі та посередництва в торгівлі Київської філії ТОВ «Термекс».

Наказом від 01.04.2011 року № 18-п позивача переведено на посаду заступника директора у м. Вінниці.

Наказом від 11.12.2014 року № 6 позивача з посади заступника директора у м. Вінниці переведено на посаду заступника директора з продажу.

В серпні 2015 року підрозділ у м. Вінниці припинив свою діяльність, проте з ОСОБА_1 трудові відносини були продовжені.

На підставі наказу № 12/9-1К від 12.09.2019 року позивач був звільнений з посади.

Не погодившись із рішенням про звільнення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав (справа № 127/34669/19, а.с. 22-23).

Після звернення позивача до суду, відповідач самостійно скасував наказ про звільнення від 02.12.2019 року № ТР-0000 і повідомив позивача про його поновлення на роботі на посаді заступника директора з продажу ТОВ «Термекс».

Наказом від 17.07.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2020 року у справі № 127/17961/20 ОСОБА_1 було поновлено на роботі (а.с. 27-33). Рішення набрало законної сили відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 09.02.2021 року і підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі (а.с. 34).

27.10.2020 року директором ТОВ «Термекс» видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 17.07.2020 року на посаді заступника директора з продажу (а.с. 15).

Листом від 27.10.2020 року відповідач повідомив позивача про необхідність вийти на роботу та приступити до виконання обов`язків, про що повідомити директора листом на електронну пошту (а.с. 14).

13.11.2020 року у відповідь на лист від 27.10.2020 року ОСОБА_1 повідомив, що приступив до роботи, повернув підписаний наказ про поновлення на роботі від 27.10.2020 року та повідомив, що у нього відсутній доступ до корпоративної поштової скриньки (а.с. 18).

Згідно розпорядження генерального директора групи компаній «Термекс» від 28.01.2013 року (а.с. 154), з 30.01.2013 року для здійснення електронного документообігу та посилення контролю за роботою з контрагентами, співробітники всіх підрозділів групи компаній «Термекс» в Україні повинні направляти карточки клієнтів для перевірки (СЕБ) виключно через портал.

Позивач неодноразово звертався до директора ТОВ «Термекс» про надання йому доступу (логіну та пароля) або відновлення до корпоративних ресурсів підприємства для здійснення ділового листування, обміну документами між співробітниками, із клієнтами (а.с. 16, 18).

Листом від 19.11.2020 року ТОВ «Термекс» повідомило ОСОБА_1 про наданий доступ до поштової скриньки шляхом надання відповідного паролю ще 27.03.2020 року, який в подальшому був змінений самим позивачем. В частині надання доступу до бази бухгалтерського обліку 1С повідомило про відсутність у ОСОБА_1 такої потреби для виконання своїх обов`язків.

В судовому засіданні сторони також повідомили, що робоче місце ОСОБА_1 встановлене не було в зв`язку з ліквідацією представництва ТОВ в м. Вінниці в 2015 році, а оскільки форма роботи є дистанційною, ОСОБА_1 самостійно визначає робоче місце, в тому числі за місцем фактичного проживання (а.с. 157).

30.10.2020 року ТОВ «Термекс» видало наказ № 30/10-1К «Про впорядкування праці та скорочення посад, яким, зокрема, визначило робочі місця працівників товариства за адресами приміщень, що знаходяться у власності або орендуються товариством та в яких фактично здійснюється робота даними працівниками без змін умов праці. За неможливості визначення або забезпечення робочим місцем працівників, внаслідок відсутності власних або орендованих приміщень у містах – проведено скорочення посад.

Пунктом 4 вказаного наказу передбачено скорочення штату працівників Товариства з 08.01.2021 року, а саме – однієї штатної одиниці заступника директора з продажу, яку займав позивач, у зв`язку з відсутністю власних або орендованих приміщень у м. Вінниці та тривалою відсутністю діяльності (а.с. 19).

В листопаді 2020 року позивач отримав попередження відповідача № 30/10-1 від 30.10.2020 року з повідомленням про скорочення посади (а.с. 20).

11.01.2021 року ТОВ «Термекс» видало наказ № 11/1-1К «Про скорочення штату працівників та звільнення» (а.с. 21). ОСОБА_1 був звільнений з посади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що в період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року відповідач не виплатив йому заробітну плату, заборгованість становить 91 959,36 грн. із розрахунку, що оклад на посаді заступника директора складає 34 845 грн.

Частинами 1, 2 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що сума невиплаченої ТОВ «Термекс» звільненому працівнику ОСОБА_1 заробітної плати без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року складає 91 959,36 грн., виходячи з окладу ОСОБА_1 на посаді в сумі 34 845 грн., що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2020 року в справі № 127/17961/20 (зворот а.с. 32).

Відповідач не оспорив цю суму, лише заперечив підстави для виплати заробітної плати позивачу, а в судовому засіданні представник ОСОБА_2 визнав, що нарахування позивачем проведене правильно. Дана обставина не підлягає доказуванню в силу ст. 82 ЦПК України.

Тому сума в розмірі 91 959,36 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача разом із компенсацією за порушення строків виплати заробітної плати.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1 Закону).

Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додатковоїпенсії, цільовоїгрошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Формулювання, що компенсація обчислюється «шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць» означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанова Верховного Суду України від 11.07.2017 року у справі № 21-2003а16).

Сума компенсації за затримку виплати заробітної плати станом на січень 2021 року складає 2 154,81 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідач дану суму також не оспорив і погодився з її нарахуванням, тому дана обставина доказуванню не підлягає.

Обґрунтовуючи заперечення щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 ТОВ «Термекс» повідомило, що в період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року ОСОБА_1 фактично не працював і не виконував своїх повноважень, що передбачені посадовою інструкцією, був відсутній на робочому місці, тому заробітна плата йому не нараховувалась (відзив на а.с. 75-82).

Такі твердження суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, завдання та обов`язки ОСОБА_1 на посаді були визначені розділом 2 Посадової інструкції, затвердженої директором ТОВ «Термекс» ОСОБА_5 01.12.2014 року, а також Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Термекс» (а.с. 85-87, 88-91).

Доказів того, що ОСОБА_1 в період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року не виконував трудових обов`язків, порушував правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідач не надав.

Акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, складені роботодавцем в період з 30.10.2020 року до 11.01.2021 року (комісією з участю директора ОСОБА_5 , головного бухгалтера ОСОБА_6 , бухгалтера ОСОБА_7 ) суд оцінює критично.

В судовому засіданні було встановлено, що роботодавець не забезпечив працівника ОСОБА_1 робочим приміщенням, тому починаючи з 2015 року ОСОБА_1 виконував посадові обов`язки в м.Вінниці дистанційно (а.с. 157).

Крім того, дані акти складені комісією в м. Чернівці – за місцем знаходження товариства. Яким чином була зафіксована неявка працівника ОСОБА_1 на роботу з 9.00 години до 18.00 години протягом часу з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року представник відповідача не повідомив.

З актів вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі, не здійснював виконання трудових функцій за посадою, не виходив на зв`язок електронною поштою та телефонний зв`язок з адміністрацією та працівниками товариства.

При цьому, доказів притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни і невиконання посадових обов`язків, відповідач не надав.

Факти відсутності на робочому місці заперечуються позивачем. В своїх листах та неодноразових зверненнях до відповідача ОСОБА_1 вказував, що він присутній на робочому місці, виконує свої обов`язки по місцю проживання в м. Вінниці, але у зв`язку з недопущенням його до корпоративної пошти та програм 1С він не може в повному обсязі взаємодіяти з керівництвом підприємства і контрагентами.

Табелі обліку використання робочого часу за період з жовтня 2020 року до січня 2021 року, в яких також вказано, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці, суд оцінює критично. Відповідачем заповнювався табель на підставі цих самих актів, разом з тим, як було встановлено в судовому засіданні, роботодавцем не було визначене конкретне робоче місце позивачу, тому фіксація відсутності на робочому місці у формі актів є помилковою.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що трудові права позивача ОСОБА_1 порушені відповідачем і підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 908 грн., оскільки при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 94, 115, 116 КЗпП України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року в сумі 91 959 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 36 коп. (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів) та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, обчислену відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», в сумі 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 81 коп.

Стягнути з ТОВ «Термекс» на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

- відповідач ТОВ «Термекс», 58032, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 246, код ЄДРПОУ 32652485

Повне судове рішення складене 17 вересня 2021 року.

Суддя: