Рішення № 99692432, 07.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40911/20

Провадження № 2/761/9109/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

представників позивача та відповідача: ОСОБА_4, Каменського К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із позовом до Служби безпеки України про визнання недостовірною інформації, захист честі та гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Згідно вимог заяви позивач просив суд визнати недостовірною, неправдивою та такою, що не відповідає дійсності, порушує права позивача, ганьбить, принижує честь і гідність ділову репутацію інформацію поширену відповідачем на офіційному інтернет-сайті прес служби безпеки України ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год. 19 хв. за посиланням у всесвітній мережі інтернет www.sbu.gov.ua, www.ssu.gov.ua, який належить СБ України і де автором вказано Прес-центр СБ України. Аудіозапис містить запис розмови між офіційним помічником ОСОБА_2 та двома невідомими особами про підготовку «державного перевороту» у псевдореспубліці. Поширена інформація, а саме субтитри містить ознаки монтажу і містять неправдиву інформацію про позивача. При цьому, фіксацію наявності на даному сайті вказаної інформації проведено нотаріусом м.Москви, про що ним складено протокол огляду. Відтак, позивач просив у позові визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год. 19 хв. на офіційному веб-сайті https://sbu.gov.ua/ Служби безпеки України та на офіційному каналі Служби безпеки України у соціальній мережі youtube веб-сайт https://www.voutube.corn/ під звою «ІНФОРМАЦІЯ_2 » (відео) (надалі по тексту - спірна інформація) за адресами у всесвітній мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, а також зобов`язати Службу безпеки України протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати таку недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті https://sbu.gov.ua/ вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "Спростування".

У відзиві на позовну заяву відповідач СБУ зазначив про необхідність застосування строків позовної давності згідно ст.ст.256, 268 ЦК України у даному випадку, зважаючи на його закінчення у вересні 2019 року. Спірна інформація відсутня на веб-сайті СБУ і позивачем не доведено її поширення, оскільки належного відеозапису суду надано не було, а надана інформація суду не аутентичним записом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача проти позову заперечував згідно наведених у відзиві підстав.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року було відкрито у даній справі спрощене позовне провадження із викликом сторін. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд, заслухавши присутніх представників учасників, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з огляду на таке.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Під поняттям «ділова репутація», як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні чи негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій, тощо), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальній групи. Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За умовами до частин 1-2 ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У зв`язку зі внесенням з 27.03.2014р. змін до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було скасовано, а тому саме стороною позивача має відбуватись доведення своїх позовних вимог щодо обгрунтованності позову, в тому числі недостовірності поширеної Відповідачем інформації.

В той же час, суд вважає, що стороною позивача не було доведено обставин недостовірності поширеної інформації за наявним предметом спору (заголовком статті) з огляду на наступне.

Зокрема, позивачем не надано доказів, а саме письмових роздруківок або інших письмових доказів із змістом саме зазначеної по тексту резолютивної частини позову спірної інформації, що на думку представника позивача є недостовірною, а при переході та копіюванні відповідного посилання в мережі Інтернет за назвою: Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, не знайдено спірної інформації.

Наданий же протокол огляду нотаріусом ОСОБА_5 від 13.07.2020 року вказаної інтернет-сторінки із вказівкою на фіксацію спірної інформації і її роздруківку, що долучена до позову, є не є належним та допустимим доказом, оскільки не підтверджує існування саме спірної інформації, як не доведено, що вона стосується розмови між позивачем ОСОБА_1 і іншою особою. Зокрема, в додатках роздруківок з веб-сайту, що долучені до позову міститься фото особи із прізвищем під нею ОСОБА_1 , але суду не було доведено обставини того, що саме вказана особа і позивач є одна і та ж сама особа.

За умовами ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зважаючи на заперечення відповідачем факту розповсюдження спірних інформацій по зміст позовних вимог і не надання таких електронних доказів їх розповсюдження суд не приймає до уваги вказані скріншоти з монітора комп`ютера із фото спірної інформації, зважаючи на недоведенність ідентифікації особи на фото під прізвищем ОСОБА_1 і позивача як одна і та ж сама особа.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відтак, позивачем не було доведено поширення усього змісту існування спірної інформації, а отже її розповсюдження на відповідному сайті, як не надано письмових чи електронних доказів їх розповсюдження на веб-сайті, тому суд не приймає до уваги паперові роздруківки, що долучені до позову.

Зазначені обставини вказують на не доведення стороною позивача факту поширення спірної інформації про позивача взагалі.

Щодо поширення саме недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, слід зазначити, що з долучених до справи роздруківок вбачається про діалог між двома особа із висловлюванням особою під іменем ОСОБА_1 своєї позиції щодо певних питань роботи та співпраці із керівниками «псевдореспублік». В той же час саме позивач просить визнати усю по тексту інформацію недостовірною, хоча особа ОСОБА_1 вказував на свої міркування (висловлювання по тексту) з врахуванням записів по тексту під фото, а сам позивач підтвердив свою зустріч з певними особами в ресторані в турецькому м.Анталія у 2018 році, тобто не доведено яким чином розповсюджена ОСОБА_1 інформація може бути недостовірною, якщо вона була висловлена ним самим та якщо не доведено, що позивач та особа на скріншоті є одною і то ю особою.

З огляду на викладене, суд вважає, що стороною позивача не було доведено яким чином спірна інформація порушила особисті немайнові права та завдала шкоди відповідним особистим немайновим благам саме позивача чи перешкоджає останньому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право або ж вплинуло на його репутацію як законослухняного громадянина чи її приниження (падіння) перед оточуючими, зниження статусу чи падіння його репутації. В той же час, мовні обороти висновки у публікаціях по тексту із його прізвищем не вказують та не носять характер образи, приниження його честі і гідності або ж є брутальними чи непристойними.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відтак, позивачем у відповідності до вимог п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1 не доведено усього юридичного складу правопорушення, а саме, що оспорювані висловлювання є недостовірними та що вони порушують її особисті немайнові права як законослухняного громадянина, або завдають шкоди її відповідним особистим немайновим благам чи перешкод у повному здійсненні своїх особистих немайнових, а відтак вони спростуванню в розумінні вимог ст..ст.277, 278 ЦК України не підлягають.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірної інформації недостовірною, тому похідні вимоги про спростування такої інформації задоволенню також не підлягають. На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст. ст. 3-5, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст.277, 297 ЦК України; постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач: Служба безпеки України, адреса м.Київ, вул.Володимирська, 33.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

повний текст виготовлено 13.09.2021 року