Вирок № 99691226, 16.09.2021, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1190/21

Провадження № 1-кп/715/98/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2021 смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

учасники судового провадження:

прокурор Димчук І.І.

представник потерпілої Александров О.П.

потерпіла ОСОБА_1

обвинувачений ОСОБА_2

захисник Гуцул А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021262020000524 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, із незакінченою вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

04.03.2021 року приблизно о 19 годині 00 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Clio», номерний знак НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області по автодорозі М-19 сполученням «Доманове (на м. Брест)-Ковель-Чернівці- Тереблече (на м. Бухарест)», у темну пору доби, зі сторони смт. Глибока в напрямку м. Чернівці на швидкості 76.8-79.9 км/год., що перевищує допустиму 50 км/год. в межах населеного пункту.

Наближаючись до 524 кілометру + 450 метрів вказаної автодороги, водій ОСОБА_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (3,71 проміле), переходив проїзну частину дороги спочатку в темпі спокійної ходи, а після в темпі спокійного бігу з ліва направо відносно напрямку руху автомобіля поза межами пішохідного переходу.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено смерть, яка у відповідності до висновку СМГ № 236 настала від відкритого перелому кісток основи та склепіння черепа з руйнуванням речовини головного мозку.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_2 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 12.4, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5 та 2.3 (б), які лише сприяли порушенню вищевказаних «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за №1306 від 10.10.2001 року та ведених в дію з 01.01.2002 року, які вимагають від водія:

- п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.4. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав повністю і в своїх показаннях підтвердив обставини вчинення ним злочину, крім того вказав, що у вчиненому щиро кається, просив вибачення у потерпілої і просив суд суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що не має до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, шкоду обвинуваченим їй відшкодовано. Просила суд обвинуваченого ОСОБА_2 суворо не карати. Відмовилася від цивільного позову до обвинуваченого. Підтримала заявлений нею цивільний позов до страхової компанії «Просто - страхування».

Представник потерпілої Александров О.П. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги потерпілої до страхової компанії, просив задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілої та оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують обвинуваченого.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад злочину. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 є склад злочину передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Як пом`якшуючі покарання обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, відшкодування шкоди, відсутність претензій з боку потерпілої.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого, зокрема, що ним вчинено тяжкий необережний злочин, особу винного, який позитивно характеризується по місцю проживання, до кримінальної відповідальності притягується вперше, його майновий стан та стан його здоров`я, його молодий вік, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, думку потерпілої, яка просила суд не позбавляти волі обвинуваченого.

Також судом враховується ступінь вини, як обвинуваченого ОСОБА_2 , так і потерпілого ОСОБА_4 , зокрема ОСОБА_2 перевищив дозволену швидкість руху встановлену в населених пунктах рухаючись із швидкістю 76,8-79,9 км./год., а потерпілий ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння (3,71 проміле) та переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу.

При цьому слід зазначити, що відповідно до положень пункту 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і вважає можливим призначити йому основне покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто із звільненням його від відбування покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_2 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, останній вчинив злочин, пов`язаний з грубим порушенням безпеки руху на транспорті, зокрема, значно перевищив дозволену швидкість руху, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 суд виходить із наступного.

Потерпіла ОСОБА_1 подала до суду цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 та АТ СК «Просто-страхування» в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди на суму 1 000 000 (один мільйон) гривень. Стягнути з AT СК «Просто - страхування», код ЄДРПОУ 24745673 м. Київ,04050, Шевченківський район, вул. Герцена, 10 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 72 000 ( сімдесят дві тисяч) гривень та матеріальну шкоду в розмірі 34 020,00 (тридцять чотири тисячі двадцять) грн.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 відмовилася від позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, підтримала позовні вимоги до ПАТ «Просто-страхування» просила позов в цій частині задовольнити.

Керуючись вимогами п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення із нього моральної шкоди, у зв`язку із відмовою від позову.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Просто-страхування» направив до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні цивільного позову в частині вимог до ПАТ «Просто-страхування». Посилався на те, що подія яка сталася 04 березня 2021 року в с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області на даний час не є страховим випадком, оскільки ні цивільно-правової, ні адміністративна, ні кримінальна відповідальність застрахованої особи не настала. Окрім того посилалася на те, що позивачка ОСОБА_1 не зверталася до АТ «Просто-страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому її позовні вимоги є передчасними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Нормами ч. 1, 3 - 5 ст. 27 Закону передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачена у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодуваннь (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Судом в становлено, що цивільно - правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_2 була застрахована у АТ СК «Просто - страхування», що підтверджується страховим полісом АТ № 1050634. Строк дії договору з 04.11.2020 року до 03.11.2021 року.

Встановлено, що витрати на поховання потерпілого ОСОБА_4 становить 34 020,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 476 від 06 березня 2021 року, а тому вони підлягають стягненню із АТ СК «Просто - страхування», виходячи із вимог ст. 27 Закону.

Крім того, виходячи із вищенаведеного заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 72 000,00 грн. із ПАТ «Просто-страхування» також підлягають задоволенню повністю.

Суд відхиляє посилання представника відповідача ПАТ «Просто-страхування» на те, що позов потерпілої ОСОБА_1 до них є передчасним, так як вона із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування як безпідставне.

Так, Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц (провадження № 61-15026св18), Касаційний кримінальний суду складі Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 643/19957/15-ц (провадження № 61-9436св18).

Отже факт не звернення ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування до ПАТ «Просто-страхування» не може бути підставою для відмови у задоволенні цивільного позову.

Крім того, з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати у кримінальному провадженні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому міру покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох річного іспитового строку не вчинить нового злочину та на підставі ст. 76 КК України зобов`язати його: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ автомобіль марки «Renault Clio», номерний знак НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику ГУНП в Чернівецькій області по вул. Комунальників 4В в м. Чернівці, повернути ОСОБА_2 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 березня 2021 року.

Речові докази: куртку з каптуром чорного кольору, светр темно - сірого кольору, штани чорного кольору із вставками по боках у вигляді вертикальних смуг білого кольору, пару чобіт гумових зеленого кольору, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_1 , залишити їй.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 7 812 (сім тисяч вісімсот дванадцять) гривень 87 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 34 020 (тридцять чотири тисячі двадцять) гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

Прийняти відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та закрити провадження у справі в цій частині.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя