Ухвала суду № 99690234, 17.09.2021, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2168/21

Пр. №1-кп/621/206/21

Ухвала

Іменем України

17 вересня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Вельможної І.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Лацько А. В.,

прокурора – Колот Н.М.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – Горлача А.С.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021220300000063 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Липці Харківського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1. вироком Харківського районного суду Харківської області від 13.10.2016 за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 2 роки; звільнений від покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України на строк 1 рік;

2. вироком Московського районного суду м. Харкова від 30.01.2018 року за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

3. вироком Харківського районного суду Харківської області від 06.07.2020 за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, за сукупністю злочинів та вироків до 4 років 4 місяців 24 днів позбавлення волі;

у злочині, передбаченому частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту № 12021220300000063 від 25.05.2021 ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненого повторно.

В судовому судовому засідання прокурор заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 .

На обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу зазначила, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, факт того, що останній може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Горлач А.С., проти клопотання про продовження строку запобіжного заходу заперечували, у свою чергу обвинувачений ОСОБА_2 , подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. На обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора та клопотання про зміну запобіжного заходу посилались на те, що відсутні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, необґрунтованість доводів прокурора. Крім того, обвинувачений просив врахувати незадовільний стан здоров`я його бабусі ОСОБА_3 , факт того, що вона потребує допомоги.

Потерпілий ОСОБА_1 , підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити, проти клопотання обвинуваченого заперечував, посилаючись на ризик переховування обвинуваченого від суду.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, суд дійшов наступного:

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12021220300000063, ухвалою слідчого судді від 15 червня 2021 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» на строк до 13 серпня 2021 року, включно, який в подальшому було продовжено ухвалою суду на строк до 20.09.2021.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 було враховано, зокрема, наявність ризику переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим за вказаним обвинуваченням, вказує на наявність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того, на цей час судом не допитані свідки, що, підтверджує існування ризику незаконного впливу на свідків.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, дійшов до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 , на свободу.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, суд до уваги не приймає.

Доводи сторони захисту стосовно незадовільного стану здоров`я бабусі обвинуваченого, не заслуговують на увагу, оскільки стороною захисту не надано будь-яких доказів щодо ступеня родинного зв`язку чи перебування на утриманні.

Крім того, факт хвороби члена сім`ї обвинуваченого не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, а запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_2 , неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Враховуючи обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 148, 150-153, 177, 181, 331 Кримінального процесуального кодексу України, су

п о с т а н о в и в :

1.Клопотання прокурора Колот Н.М., про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

2.Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на строк до 15 листопада 2021, включно.

3.У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

4.Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Зміївський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: