Рішення № 99689994, 17.09.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/668/20 Провадження № 2/613/22/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/668/20, пров. № 2/613/22/21 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Полупанова О.О. до ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Пономаренко П.О., ОСОБА_3 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, про встановлення нікчемності заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Богодухівська міська рада, про встановлення нікчемності заповіту в якому просить: встановити нікчемність заповіту від 10 жовтня 2008 року, який посвідчений секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л.В., зареєстрований за №648, стягнути на її користь в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судовий збір по 420 грн. з кожної, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. з кожної.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько мешкав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька залишилося два спадкоємці першої черги за законом - позивачка та її брат ОСОБА_5 . За життя 15 листопада 1996 року батько склав заповіт зареєстрований в реєстрі за №199 та посвідчений Крисинською сільською радою, згідно якого все своє майно він заповідав своїм дітям, тобто позивачці та її брату. У встановлений законом шестимісячний строк, після смерті батька, позивачка звернулася до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини, при цьому брат відмовився від прийняття спадщини на користь сестри, про що подав відповідну заяву. В нотаріальній конторі позивачка дізналася, що від імені її батька ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 був складений заповіт від 10 жовтня 2008 року, посвідчений секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 648. Крім того, позивачці в нотаріальній конторі повідомили , що у спадковому реєстрі значаться ще два заповіти від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 датовані 27 вересня 2007 року та 19 червня 2008 року. Дані обставини були новиною для позивачки, оскільки перед смертю батько повідомив, що нікому окрім неї та сина не заповідав своє майно. У зв`язку з вищевказаними обставинами позивачка у 2009 році звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовною заявою про визнання права власності на будинок батька в порядку спадкування за законом та визнання недійсними заповітів від імені ОСОБА_4 датованих 27 вересня 2007 року, 19 червня 2008 року, 10 жовтня 2008 року. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року позовні вимоги було задоволено частково, визнано недійсним заповіти від 27 вересня 2007 року та 19 червня 2008 року посвідчені секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області , в частині визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року складеного від імені ОСОБА_4 , а також у визнанні права власності на будинок було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2012 року, рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року було змінено шляхом скасування в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року , складеного від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ., визнано недійсним заповіт від 10 жовтня 2008 року, складеного від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншій частині позов залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2012 року скасовано, залишено в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року. 06 грудня 2013 року позивачка звернулася до Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області з заявою про злочин з приводу підроблення підпису їх доньки ОСОБА_7 на заповіті від 10 жовтня 2008 року, яка зазначена як свідок при складанні заповіту, однак остання не ставила свій підпис у заповіті і не була присутня при цій процедурі. На підставі заяви розпочато кримінальне провадження №12013220220000883 від 13 грудня 2013 року за ч. 1 ст. 366 КК України. На даний час триває досудове розслідування, проводяться слідчі дії.

Позивач вважає, що при складенні заповіту від 10 жовтня 2008 року було допущено численні суттєві порушення щодо його форми і змісту, внаслідок чого він є нікчемним. У заповіті зазначено, що місце посвідчення заповіту: с. Крисине Богодухівського району Харківської області, однак з тексту заповіту вбачається, що він складений за місцем проживання батька за адресою: сел. Максимівка Богодухівського району Харківської області, що є порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сілких, селищних, міських Рад народних депутатів України. З заповіту неможливо встановити, яке саме майно ОСОБА_4 заповідав, так як у тексті заповіту вказано, що заповідає наступне майно: будинок АДРЕСА_1 без зазначення району і області. Згідно правовстановлюючих документів спадкодавець був власником будинку АДРЕСА_1 . У заповіті не зазначено місце складання заповіту, дата народження заповідача ( вказано лише рік народження), місце народження заповідача ( невірно зазначено, що він народився в с. Рудоман Синевського району Сумської області, а насправді народився в с. Саї Синівського району Сумської області), також заповіт не підписаний особисто заповідачем. Незазначення дати народження у заповіті та місця народження говорить про те, що секретар селищної ради не перевіряла паспорт ОСОБА_4 , крім того не зрозуміло чому останній сам не підписав заповіт, оскільки на день його складення він не був прикутий до ліжка, не були паралізовані руки, були відсутні будь - які інші хвороби, які унеможливлювали б підписання заповіту. При складення і посвідченні заповіту не встановлена особа і не перевірена дієздатність свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , рукоприкладчика ОСОБА_9 та справжність їх підписів, відомості про їх особу не внесено до заповіту, що є порушенням ч.ч. 3,6 ст. 1253 ЦК України. У заповіті не вказано дати народження свідків та рукоприкладчика, зазначено лише їх рік народження. Крім того, невірно вказані адреси проживання: ОСОБА_7 вказано, що проживає в АДРЕСА_2 , а насправді проживає: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказано, що проживають в с. Максимівка Богодухівського району Харківської області, без зазначення вулиці та номеру будинку. Вказівка у посвідчувальному написі фрази « особу ОСОБА_9 встановлено» є формальним зазначенням даного формулювання у документі без здійснення дій , направлених на перевірку особи рукоприкладчика, щодо перевірки її дієздатності, у заповіті взагалі немає жодної вказівки про це. Тобто секретарем сільської ради при складенні заповіту від 10 жовтня 2008 року було допущено порушення ст.. ст.. 43,44 Закону України « Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України. Свідок ОСОБА_7 не була присутня при складенні, зачитуванні та посвідченні заповіту, що є порушенням ст.ст. 1248, 1252, 1253 ЦК України. Заповіт не був зачитаний вголос свідками та підписаний свідком ОСОБА_7 , так як в заповіті зазначено, що його зачитувала секретар сільської ради. Заповідач не висловлював особисте прохання на адресу рукоприкладчика ОСОБА_9 підписати замість нього заповіт. У заповіті зазначено, що він складений і посвідчений в один і той же час о 13.45 год., однак його складення в будинку ОСОБА_4 було неможливим, оскільки його складання було технічно неможливим, так як в будинку заповідача відсутні комп`ютер та принтер. Крім того, складання і посвідчення заповіту в один і той же час є порушенням ч. 5 ст. 1253 ЦК України, так як необхідний час для зачитування заповіту свідками, отримання згоди заповідача на посвідчення заповіту з таким змістом . Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів , однак секретар сільської ради не витребувала у заповідача, свідків та рукоприкладчика їх паспорти, не отримала докази оплати нотаріальної дії, тобто розпочала та здійснила нотаріальну дію передчасно. У примірнику заповіту, який зберігався у заповідача, і який на даний час зберігається у відповідача є виправлення, у абзаці другому виправлення в слові « жовтня», в абзаці сьомому виправлення в цифрах «13-45», при цьому в заповіті відсутні застереження про те, хто здійснив ці виправлення, відсутній підпис уповноваженої особи. При цьому на другому примірнику, який зберігається в Крисинській сільській раді такі виправлення відсутні. Із заповіту неможливо встановити дату його складання в заповіті зазначено « десятого жовтня дві тисячі восьмого року» , а в посвідчу вальному написі зазначено «19 червня 2008 року», після чого ця дата закреслена і зверху зазначено «10 жовтня». При цьому напис «10 жовтня» у двох примірниках заповітів зроблений різними особами, почерк яких відрізняється. У двох примірниках заповітів зазначений номер в реєстрі нотаріальних дій №648, а у Книзі реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік заповіт значиться на сторінці 28 під №375, хоча ці номери повинні співпадати. Всього можна констатувати тринадцять порушень в заповіті. Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сілких, селищних, міських Рад народних депутатів України, нотаріальні дії сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, на час посвідчення заповіту, вчиняли посадові особи на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Згідно відповіді архівного відділу Богодухівської РДА від 22 вересня 2020 року, у відділі відсутнє рішення щодо покладення на ОСОБА_3 повноважень на вчинення нотаріальних дій станом на 10 жовтня 2008 року. Тобто, ОСОБА_3 посвідчила заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 , не маючи на це повноважень.

Також встановлено ряд порушень при реєстрації заповіту у Реєстрі нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік: під № 648 не зазначена повна адреса проживання заповідача, вказано лише: с. Максимівка, також не вказано ідентифікаційний номер ОСОБА_4 ; у графі 3 під №648 відсутні прізвища, повні адреси рукоприкладчика та свідків; у графі 4 під №648 відсутня дата видачі паспорта ОСОБА_4 , а також серія, номер, дата видачі паспортів рукоприкладчика і свідків,їх дати народження; у графі 5 під №648 відсутній запис про те, що заповіт посвідчений за межами Крисинської сільської ради, не зазначено адреса, за якою посвідчений заповіт, а також не вказані причини для цього, відсутні серія та номер спеціального бланка нотаріальних документів, що використаний нотаріусом для вчинення цієї нотаріальної дії, дата та номер витягу про перевірку спеціального бланка нотаріального документа; не міститься підпис і прізвища ні заповідача, ні рукоприкладчика та свідків. Вищезазначене є порушенням Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України 15 липня 2003 року №598/7919.

Всі вказані порушення є суттєвими і у своїй сукупності вказують, на такі дефекти заповіту, внаслідок наявності яких неможливо встановити, чи дійсно ОСОБА_4 висловлював свою волю на видачу заповіту на користь ОСОБА_10 , вказані порушення свідчать про нікчемність заповіту в силу ч. 1 ст. 1257 ЦК України, що змушує позивача звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Крім того, позивач вважає, що вона пропустила строк звернення до суду з даним позовом з наступних поважних причин. ОСОБА_1 не була відома і не могла бути відома інформація про те, що виконавчим комітетом Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області не виносилося рішення про уповноваження секретаря сільської ради ОСОБА_3 на вчинення нотаріальних дій, ця інформація стала відома у вересні 2020 року. Крім того, у грудні 2020 року її представник ознайомилась з Реєстром нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, де було виявлено ряд помилок при реєстрації заповіту ОСОБА_4 ОСОБА_1 не мала об`єктивної можливості знати раніше про те, що відомості про посвідчення заповіту не були внесені належним чином до Реєстру нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, щоб з упевненістю судити про характер та обставини нотаріальної дії, тобто стверджувати, що відбулась саме ця нотаріальна дія. Щодо інших порушень норм права, які зазначені в первісному позові, виконання яких необхідно при складанні і посвідченні заповіту, то позивач є юридично необізнаною особою, не має юридичної освіти, тому не знала про всі порушення раніше, в тому числі, під час розгляду справи 2004/2-14/11. Крім того, остання звернулася до Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області із заявою про факт підроблення заповіту складеного 10 жовтня 2008 року, і розраховувала на захист своїх прав з боку поліції, однак досудове розслідування по дані справи триває до сьогодні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у 2007 році ні вона , ні її батько ОСОБА_4 не були знайомі з відповідачкою по справі. До батька приходив хлопець на ім`я ОСОБА_11 , це співмешканець ОСОБА_2 , який йому допомагав, купувати продукти харчування. У 2007 році вона забирала батька до себе в м. Харків, а коли він повернувся в с. Максимівка, то ОСОБА_12 знову почав приходити та допомагати ОСОБА_4 , при цьому просився, щоб він його та дружину пустив на квартиру. У 2008 році ОСОБА_2 приходила дивитися кімнату і у травняі 2008 року вони переїхали жити до будинку ОСОБА_4 . Вона продовжувала їздити до батька, доглядала його та привозила продукти харчування. У жовтні 2008 року до неї зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що ОСОБА_4 впав та погано себе почуває. Вона приїхала з дітьми, та батько розповів, що він сидів на ліжку, ОСОБА_2 підійшла до нього та скинула на підлогу, сказавши, що прибирати після нього не буде. Ця розповідь була записана на телефон. 09 жовтня 2008 року вона зателефонувала до ОСОБА_3 та дільничного інспектора з проханням виселити ОСОБА_2 з домоволодіння ОСОБА_4 , оскільки остання застосовувала фізичну силу. 10 жовтня 2008 року приїхала з донькою до батька близько 11.00 год., через півгодини приїхали ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , та почали переконувати, що батько впав сам, але йому було дуже погано, він нікого не впізнавав, через що вона викликала лікаря, але та сказала, щоб викликали швидку допомогу. В той день вона не відходила від батька взагалі. Позивачка намагалася додзвонитися до дільничного, але останній не брав слухавку, тоді підійшла ОСОБА_3 і сказала, що вона вже говорила з дільничним і повідомила йому, щоб він не приїздив, оскільки вона сама владнає ситуацію. ОСОБА_7 , її донька, стояла на порозі, так як в будинку було дуже спекотно, до неї підійшла ОСОБА_3 , та попросила поставити підпис в зошити. Вона запитала у доньки за що вона розписалася, та пояснила, що ОСОБА_3 попросила поставити свій підпис, так як вони викликали її додому. Зазначила, що паспорта тоді у доньки при собі не було, але вона пам`ятала серію та номер паспорта, і продиктувала їх . Після цього ОСОБА_3 вона більше не бачила. Потім зайшла ОСОБА_8 , яка проживала по-сусідству з ОСОБА_4 , та запитала, що з ним, побула не більше 5 хвилин і пішла, так як приїхала швидка допомога. В цей час прийшла ОСОБА_9 , яка проживає на сусідній вулиці, чому вона приходила їй не відомо, але побачивши, що в будинку багато людей пішла. Додому 10 жовтня 2008 року вони з донькою поїхали о 17.00 год. В цей день ніхто заповіт не складав, не зачитував та не підписував. Як би це робилося в той день, то таких грубих помилок не було б. Невірно зазначено паспортні дані ОСОБА_7 , а саме орган, який видав паспорт, що підтверджує, що ОСОБА_3 , його не бачила. Незрозуміло на яких технічних засобах виготовлявся заповіт, скільки таких засобів в будинку ОСОБА_4 не було. 11 жовтня 2008 року ОСОБА_4 потрапив до лікарні, там вона запитала, чи пам`ятає він, що було напередодні, але той повідомив, що нічого не пам`ятає, а через деякий час повідомив, що заповіту на ОСОБА_2 не складав. Заповіт від 10 жовтня 2008 року є нікчемним, оскільки він складений в с. Крисино, а не в домоволодінні ОСОБА_4 , при цьому батько в той день нікуди не виїжджав, вказано, що у заповідача неробоча права рука, проте це не підтверджується жодним документом. Секретар сільської ради при складанні заповіту допустила цілий ряд порушень норм діючого законодавства, крім того не було вільного волевиявлення ОСОБА_4 на складання заповіту і взагалі він не мав наміру заповідати будинок ОСОБА_2 . Крім того, у 2021 році вона дізналася, що ОСОБА_3 взагалі не була уповноваженою вчиняти нотаріальні дії. Зазначила, що всі вищевказані факти їй були відомі у 2012 році при розгляді справи про визнання заповітів недійсними, і вона посилалася на них в той час. У 2013 році вона звернулася до СВ Богодухівського РВ ГУМВС України із заявою де було відкрито кримінальне провадження, досудове слідство по якому триває до даного часу. Також вказала, що вперше зміст заповіту від 10 жовтня 2008 року , вона побачила у 2012 році, але оскільки розраховувала на захист своїх прав правоохоронними органами, тому до суду більше не зверталася. Просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Полупанова О.О. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з наступних підстав. ОСОБА_3 не мала повноважень на посвідчення заповіту, тому відповідно до ч. 1 ст.1257 ЦК України цей заповіт є нікчемним. Відповідно до п.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, яка діяла на день посвідчення заповіту, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняли посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій». Крім того, Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», зокрема, у п. 33 передбачала посвідчення посадовою особою виконавчого комітету заповітів дієздатних громадян, складених відповідно до вимог ЦК України і особисто поданих ними посадовій особі виконавчого комітету. Тобто вказаною Інструкцією не передбачалось повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Такі посадові особи лише посвідчували заповіти, що особисто подавались і складались дієздатними громадянами, які зверталисяь до виконавчого комітету за вчиненням відповідної нотаріальної дії. Цивільним кодексом України прямо передбачена нікчемність заповіту в разі, якщо він посвідчений не уповноваженою на це особою. Згідно відповіді Архівного відділу Богодухівського РДА та відповіді Крисинської сільської ради, відсутнє рішення щодо покладення на ОСОБА_3 повноважень про вчинення нотаріальних дій станом на 10 жовтня 2008 року. Оскаржуваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, так як: заповіт не підписаний заповідачем особисто. Відповідно до абз.2 ч.2 ст.1247 ЦК України іншою особою заповіт міг бути підписаний лише v випадку, якщо встановлено, що заповідач не може особисто підписати заповіт. Проте відсутні докази того, що заповідач ОСОБА_4 не мав фізичну можливість підписати заповіт. Заповіт не зачитаний свідками вголос в порушення вимог ч.5 ст.1253 ЦК України (даний факт підтверджений текстом заповіту, який оскаржується, в якому зазначено, що текст заповіту зачитаний вголос секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_3 ). Таке порушення не дало можливості заповідачу ознайомитись з дійсним текстом заповіту. При посвідченні заповіту в порушення ч.2 ст.1253 ЦК України були відсутні свідки, що підтверджується свідченнями ОСОБА_1 , яка зазначила, що фактично у будинку її батька 10 жовтня 2008 року не відбувалося нотаріальної дії зі складання та посвідчення заповіту, так як особи, зазначені в оскаржуваному заповіті як учасники нотаріальної дії фактично такими не являлися, так як приходили до будинку в різний час не на прохання батька та не були присутні ні при складанні (печатанні друкарським способом) заповіту (комп`ютерна техніка у будинку була відсутня), ні при зачитуванні тексту заповіту свідками (у заповіті зазначено, що його зачитувала секретар ОСОБА_3 ), ні при підписанні заповіту всіма учасниками. З заповіту не зрозуміло місце посвідчення заповіту і одночасно зазначено, що він посвідчений у с. Крисине Богодухівського району, а також у будинку батька у с. Максимівка (тобто у абсолютно різних місцях). У Спадковому реєстрі в графі «Місце посвідчення заповіту» зазначено с. Крисине. Однак в цей день батько позивача ОСОБА_4 до с. Крисине не виїжджав, що не заперечується сторонами. Одночасно в графі №5 Реєстру нотаріальних дій Крисинської сільської ради за 2008 року під №648 за 10 жовтня 2008 року відсутній запис про те, що заповіт посвідчений за межами Крисинської сільської ради, не зазначена адреса, за якою посвідчений заповіт, а також не вказані причини для цього. При складанні і посвідченні заповіту не встановлена особа і не перевірена дієздатність свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та справжність їх підписів, відомості про їх особу не занесені до заповіту. Встановлення особи і дієздатності вказаних осіб мало відбуватись шляхом перевірки паспорту громадянина України та перевірки дійсності їх намірів і можливості розуміти значення нотаріальної дії, яка відбувається. До заповіту в обов`язковому порядку необхідно було внести особисті дані свідків, а саме: дату народження та адресу реєстрації місця проживання. До графи 3 Реєстру нотаріальних дій Крисинської сільської ради за 2008 рік під №648 за 10 жовтня 2008 року не занесені прізвища, повні адреси рукоприкладчика та свідків. При складанні і посвідченні заповіту не встановлена особа, не перевірена дієздатність рукоприкладчика ОСОБА_9 і справжність її підпису. Ця дія мала відбуватись шляхом перевірки паспорту громадянина України, встановлення дійсних намірів рукоприкладчика ОСОБА_9 і перевірки розуміння нею дії, яка буде відбуватись за її участю. Вказівка у посвідчувальному написі фрази «особу гр. ОСОБА_9 встановлено» є формальним зазначенням даного формулювання у документі без здійснення дій, направлених на перевірку особи рукоприкладчика. Щодо перевірки дієздатності рукоприкладчика у заповіті взагалі нема жодної вказівки про це. Тобто текст заповіту є письмовим доказом факту неперевірки секретарем сільської ради дієздатності рукоприкладчика. У заповіті зазначено, що він складений і посвідчений в один і той же час, о 13.45 год. Однак складання заповіту у будинку заповідача було технічно неможливо, так як у ньому був відсутній комп`ютер і принтер. Крім того, після складання тексту заповіту необхідний час для дотримання процедури його посвідчення (зачитування свідками і отримання згоди у заповідача на посвідчення заповіту з таким змістом). Тобто складання і посвідчення заповіту в один і той же час є порушенням вимог ч.5 ст.1253 ЦК України, у якій зазначено, що свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Реєстр нотаріальних дій Крисинської сільської ради за 2008 рік під №648 за 10 жовтня 2008 року не містить підпису і прізвища заповідача, рукоприкладчика і свідків, що є порушенням Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій. Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Таким чином, оскаржуваний заповіт є нікчемним як внаслідок посвідчення його неуповноваженою особою, так і внаслідок складення його з порушенням вимог щодо форми та посвідчення. Крім того, наголосила, що при розгляді справи у 2012 році робився акцент на те що не було волевиявлення заповідача на вчинення даної нотаріальної дії та те, що підписувала чи не підписувала в якості свідка заповіт ОСОБА_7 . Всі інші факти хоч і озвучувалися в судовому засіданні, але детально хід подій не розбирався. Секретар сільської ради повинна була керуватися при вчиненні оспорюванної нотаріальної дії Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, Законом України « Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій. На даний час звернулись до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним, оскільки згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Тобто, в цьому ракурсі позов у 2012 році не розглядався, тоді розглядалося питання визнання недійсним заповіту. Також, у 2020 році їм стало відомо, що ОСОБА_3 не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, оскільки не було рішення виконавчого комітету Крисинської сільської ради, як передбачено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України. Отже, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було відомо про всі внутрішні документи, які існували або не існували в сільській раді, вона не мала об`єктивної можливості мати таку інформацію, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає. У 2007 році до неї звернулася ОСОБА_3 та повідомила, що є чоловік, якому 90 років і який потребує догляду, взамін він залишить у спадок свій будинок, у нього є син та донька, але вони не проти. Того року влітку вона народила дитину і у вересні вони з дитиною та співмешканцем перейшли жити до ОСОБА_4 . Звернулисьдо ОСОБА_3 , щоб скласти заповіт, так як домовленість була, що вона «догодовує» діда, за що отримує у спадок будинок. Приїжджав син та донька ОСОБА_1 , вони на це все погоджувалися. ОСОБА_4 спочатку хотів зробити заповіт на її чоловіка, але у нього не було документів, тому заповіт було складено на її ім`я. ОСОБА_4 на її користь було складено три заповіти, але у перших двох заповітах були помилки, так повідомив нотаріус, тому 10 жовтня 2008 року було складено новий заповіт. В день складання заповіту 10 жовтня 2008 року вона перебувала у будинку, оскільки там проживала, також в будинку був її на той час співмешканець, а тепер чоловік ОСОБА_12 , її мати. Вказала, що ОСОБА_4 не ходив, міг лежати чи сидіти, напередодні складення заповіту він впав з ліжка, і вона його самотужки затягувала назад, а коли донька приїхала, то сказала, що вона його вбила. Вона сама зателефонувала ОСОБА_1 напередодні та повідомила, що батьку погано і вона приїхала 10 жовтня. У ОСОБА_4 була пахова грижа, його постійно оглядав сімейний лікар, часто викликали швидку, чи викликали швидку 10 жовтня 2008 року не пам`ятає. Перед цим він лікувався в лікарні, крім грижі у нього було щось з ногами, але причиною смерті стали проблеми з прямою кишкою. Зазначила, що міг їсти самостійно, але вона допомагала, оскільки у нього трусилися руки. Всі документи були у ОСОБА_4 , в тому числі і паспорт, пенсію він отримував сам, листоноша заходила до хати та віддавала йому особисто кошти, чи розписувався він вона не бачила. ОСОБА_1 приїздила у вихідні дні, в день складення заповіту вона також приїздила з донькою. Коли складали заповіт в будинку була ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , яку попросили вийти з кімнати, так як вона донька, ОСОБА_3 , та сусіди ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Останні були свідком та рукоприкладчиком при складанні заповіту, хто їх запрошував не пам`ятає. ОСОБА_3 , для укладення заповіту, приїхала в першій половині дня. Вона чула, що заповіт зачитувався. Вказала, що вона не пам`ятає деталей 10 жовтня 2008 року, як саме складався заповіт, хто де з учасників знаходився, та які дії виконував. Під час складання заповіту ОСОБА_4 не скаржився на стан здоров`я. Також повідомила, що в будинку вона зареєструвалася ще при житті ОСОБА_4 .

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пономаренко П.О. в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що позивач та її представник посилаються, на підтвердження нікчемності заповіту пояснюють, що на момент розгляду справи у 2012 році не всі вимоги розглядалися, але позивач підтвердила, що тоді вона надавала такі ж свідчення, як і при розгляді цієї справи. Також вказують, що на секретаря не покладалися обов`язки по посвідченню заповітів та на інші технічні помилки, які були в заповіті. Але згідно правових позицій Верховного Суду викладених у постанові від 20 травня 2019 року та постанові від 03 липня 2019 року, технічні помилки не тягнуть за собою визнання правочину нікчемним та не спростовують презумпцію законності правочину, якщо відповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав прав на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача і посвідчений відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України « Про нотаріат», У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті,

вчиняють також такі нотаріальні ді ї, зокрема посвідчують заповіти. Дана норма прямо вказує на те, що секретар сільської ради має прав посвідчувати заповіти, при цьому посилання на закріплення даних повноважень у рішенні, даний законодавчих акт не містить. З урахування норм Закону України « Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради у випадку відсутності нотаріуса здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування від імені якого діє посадова особа, делегованих повноважень передбачених прямою нормою закону, тобто будь -які інструкції не мають впливу, оскільки є пряма дія закону. Також вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, оскільки позивачем не надано суду будь - яких конкретних доказів. Позивач за період з 2008 року до 2020 року могла з`ясувати всі обставини і вчасно звернутисяь до суду. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що порядок подій які відбувалися у будинку ОСОБА_4 10 жовтня 2008 року йому не відомий, але всі ці докази з`ясовувалися судами раніше і їм було надано оцінку.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона заперечує проти позову. Вказала, що працювала секретарем Крисинської сільської ради, та до неї звернулася директор Максимівської школи Іванова Т.А., яка була депутатом сільської ради, з питанням, що ОСОБА_4 проживає сам, за ним немає кому доглядати, тому тій людині, яка його догляне він залишить свій будинок по заповіту, про це була домовленість з донькою. ОСОБА_1 через роботу не могла приїздити часто до батька, а брат відмовився доглядати за батьком, тому цей обов`язок на себе взяла сільська рада. Секретар сільської ради здійснює нотаріальні дії , це входить в його посадові обов`язки, у неї виборна посада і як тільки її обрали секретарем сільської ради вона може вчинювати нотаріальні дії - посвідчувати підписи, видавати доручення та посвідчувати заповіти. В Крисинській сільській раді вона була єдиною особою, яка здійснювала нотаріальні дії. З Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України вона була знайома, всі нотаріальні дії 10 жовтня 2008 року при складенні заповіту вона вчиняла згідно вимог чинного законодавства. Не пам`ятає хто її викликав на 10 жовтня 2008 року, оскільки пройшло дуже багато часу. Також, не пам`ятає всіх подробиць складення заповіту 10 жовтня 2008 рок: хто її запросив, о котрій годині вона приїхала, скільки часу було витрачено на складання заповіту, хто запрошував свідків, чи переривалася нотаріальна дія. Заповіт вона оголошувала особисто, як передбачено нормами чинного законодавства, при цьому були присутні всі свідки. Реєстр нотаріальних дій вона вела, як її вчили, ідентифікаційний код на той час вони не вносили, лише паспортні дані. Зазначила, що від імені ОСОБА_4 вона посвідчувала багато заповітів на різних осіб. ОСОБА_4 доглядала не лише ОСОБА_2 , до неї його доглядала інша жінка. На ОСОБА_2 було три заповіти, їх переробляли, бо була неправильна форма заповіту, а заповіт від 10 жовтня 2008 року був правильним. ОСОБА_4 дійсно не міг сам підписувати, тому це робив рукоприкладчик, також заповіти складалися в присутності свідків. У ОСОБА_4 були проблеми з ногами, лікарі говорили, що ноги гниють, вони його ходили кололи. 10 жовтня 2008 року, при складанні заповіту, він був у свідомості, розумів все, сам повідомив, що після інсульту не може писати, при цьому він лежав. При ній в той день швидку для ОСОБА_4 не викликали. Крім того пояснила, що пропискою осіб вона не займалася, оскільки в її обов`язки це не входило.

Представник Богодухівської міської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника, проти задоволення позову не заперечив.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2020 року, клопотання про витребування з Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області оригіналів документів задоволено. Витребувано з Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Книгу реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року витребувано з Богодухівського районного суду Харківської області оригінал Реєстру нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 04 березня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області - Богодухівську міську раду Харківської області

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 09 липня 2021 року, клопотання представника позивача, про витребування доказів - задоволено, витребувано з Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області для огляду оригінал примірника заповіту ОСОБА_4 від 10 жовтня 2008 року, зареєстрований за № 648, що зберігається у кримінальному провадженні №12013220220000883 від 31 грудня 2013 року за ч. 1 ст. 366 КК України, витребувано з Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області для огляду оригінал примірника заповіту ОСОБА_4 від 10 жовтня 2008 року, зареєстрований за № 648, що зберігається у спадковій справі № 677/2008, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною 3 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Крисинським сільським ЗАГС Богодухівського району Харківської області 25 червня 1959 року , актовий запис №38 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданого Палацом одруження « Дзержинський» 11 жовтня 1980 року ( том 1 а.с. 24-25).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом РАЦС Богодухівського районного управління юстиції Харківської області 25 листопада 2008 року серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №45 ( том 1 а.с. 26).

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2008 року, ОСОБА_4 - власник будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с. 27).

Відповідно до заповіту від 10 жовтня 2008 року, ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 1918 року народження, що народився в с. Рудоман Синевського району Сумської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті все своє майно , де б таке не було та з чого б воно не складалось і, взагалі все те, що буде йому належати та на що він за законом буде мати право, в тому належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 , з надвірними спорудами заповів ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зміст ст..ст. 207, 135, 1241, 1253, 1254, 1307 ЦК України йому секретарем Виконавчого комітету Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області роз`яснено. Так як заповідач хворий ( переніс інсульт) цей заповіт складено і посвідчено в домоволодінні заповідача ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 о 13-45 год. В двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах Виконавчого комітету Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області , а другий заповідачу. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 у зв`язку з поганим зором не може сам прочитати текст заповіту, це заповіт прочитаний секретарем сільської ради вголос, посвідчено в присутності заповідача свідків: ОСОБА_7 , 1985 року народження, паспорт НОМЕР_5 , виданий Київським РВХ ХМУУМВС України в Харківській області 19 грудня 2001 року, проживає АДРЕСА_2 ; ОСОБА_8 , 1939 року народження, паспорт НОМЕР_6 виданий Богодухівським РВ УМВС України в Харківській області 13 грудня 1999 року, проживає с. Максимівка Богодухівського району Харківської області . У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 у зв`язку з хворобою не володіє правою рукою та не може сам підписати документ, заповіт прочитаний вголос, за особистим проханням заповідача підписано ОСОБА_9 , 1938 року народження, яка проживає в с. Максимівка Богодухівського району Харківської області. 10 жовтня 2008 року (виправлено з 19 червня 2008 року - в кінці заповіту зазначено виправлено «10 жовтня» замість « 19 червня» вірно /підпис/ Л. Габай секретар с/ради) заповіт посвідчено ОСОБА_3 секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Заповіт записаний секретарем, зі слів ОСОБА_4 , за допомогою загальноприйнятих технічних засобів об 13 год. 45 хв. У зв`язку з тим, що заповідач не може сам підписати документ на особисте прохання ОСОБА_4 в його присутності текст заповіту підписано ОСОБА_9 . Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_9 встановлено, справжність її підпису перевірено. Зареєстровано за №648. Стягнуто держмито 0,85 грн.

Відповідно до копії карти виїзду швидкої медичної допомоги №6659 від 10 жовтня 2008 року, адреса виклику АДРЕСА_1 до ОСОБА_16 , 90 років. Прийнято виклик о 13.50, виїзд на виклик 15.08. Скарги на загальну слабкість, біль в усьому тілі, кров`янисті виділення з прямої кишки. Хворіє давно зі слів родичів страждає від хвороби кишківника. Загальний стан середній, свідомість ясна, тиск 130/90 ( том 1 а.с. 32-33).

Згідно рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_15 , третя особа: Крисинська сільська рада Богодухівського району Харківської області, про визнання недійсним заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено частково, визнано недійсними заповіти від 27 вересня 2007 року та 19 червня 2008 року посвідчені секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області , у задоволенні позову в частині визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року складеного від імені ОСОБА_4 , а також у визнанні права власності на будинок - відмовлено ( том 1 а.с. 34-37)

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2012 року, рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року було скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту від 10 жовтня 2008 року , складеного від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недійсним заповіт від 10 жовтня 2008 року, складеного від імені ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншій частині позов залишено без змін (том 1 а.с. 38-40).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2012 року скасовано, залишено в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року ( том 1 а.с. 41-43).

Як видно з копії відповіді слідчого СВ Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області №4858/119-7/05-2020 від 23 жовтня 2020 року, досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013220220000883 триває ( том 1 а.с. 205)

Згідно копії відповіді архівного відділу Богодухівської РДА №01-39/46 від 11 червня 2021 року, алфавітна книга заповітів Крисинської сільської ради на архівне зберігання не передавалась ( том 2 а.с. 47).

Відповідно до відповіді Богодухівської державної нотаріальної контори №981/01-16 від 6 липня 2021 року, нотаріальна контора не може надати для огляду оригінал примірника заповіту , посвідченого Крисинською сільською радою Богодухівського району Харківської області 10 жовтня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №648, від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як спадкова справа 667/2008, що заведена в Богодухівській державній нотаріальній конторі 05 листопада 2008 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 станом на 16 липня 2021 року його не містить ( том 2 а.с. 73)

Суд критично ставиться до аудіозапису розмови ніби - то ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_4 , та не приймає його до уваги, оскільки чомусь про його існування позивачка згадала лише через більш ніж дванадцять років. Крім того, з даного диску неможливо встановити коли саме відбувалася розмова, та те , що на записі звучить голос саме ОСОБА_4 . Також, зі змісту розмови незрозуміло хто саме підскочив, схватив ( « вона підскочила, схватила …..( нерозбірливо) чуть усі ребра не поламала, і все пішла….). Також відсутні відомості щодо носія на який було зроблено первісний запис (том 1 а.с. 170)

Відповідно до статті 1216 ЦК України в редакції від 12.04.2008, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, в редакції від 12.04.2008, спадкування здійснюється за заповітом або за законом

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, в редакції від 12.04.2008 заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті .

Згідно ст. 1247 ЦК України, в редакції від 12.04.2008, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України, в редакції від 12.04.2008, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Позивач, як на підставу нікчемності оспорюваного заповіту приводить посилання на те, що у заповіті зазначено, що місце посвідчення заповіту: с. Крисине Богодухівського району Харківської області, однак з тексту заповіту вбачається, що він складений за місцем проживання заповідача в сел. Максимівка Богодухівського району Харківської області, що з заповіту неможливо встановити, яке саме майно ОСОБА_4 заповідав, так як у тексті заповіту вказано, що заповідає будинок АДРЕСА_1 без зазначення району і області. У заповіті не зазначена дата народження заповідача, лише рік народження, невірно вказано місце народження, також заповіт не підписаний особисто заповідачем. При складення і посвідченні заповіту не встановлена особа і не перевірена дієздатність свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , рукоприкладчика ОСОБА_9 . У заповіті не вказано дати народження свідків та рукоприкладчика, зазначено лише їх рік народження, невірно вказані адреси проживання свідків та рукоприкладчика. Заповіт не був зачитаний вголос свідками та підписаний свідком ОСОБА_7 , так як в заповіті зазначено, що його зачитувала секретар сільської ради. Заповідач не висловлював особисте прохання на адресу рукоприкладчика ОСОБА_9 підписати замість нього заповіт. У заповіті зазначено, що він складений і посвідчений в один і той же час о 13.45 год., однак його складення в будинку ОСОБА_4 було неможливим, оскільки його складання було технічно неможливим, так як в будинку заповідача відсутні комп`ютер та принтер. У примірнику заповіту, який зберігався у заповідача, є виправлення, у абзаці другому виправлення в слові «жовтня», в абзаці сьомому виправлення в цифрах «13-45», при цьому в заповіті відсутні застереження про те, хто здійснив ці виправлення, відсутній підпис уповноваженої особи. Із заповіту неможливо встановити дату його складання в заповіті зазначено « десятого жовтня дві тисячі восьмого року» , а в посвідчувальному написі зазначено «19 червня 2008 року», після чого ця дата закреслена і зверху зазначено «10 жовтня». У двох примірниках заповітів зазначений номер в реєстрі нотаріальних дій №648, а у Книзі реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік заповіт значиться на сторінці 28 під №375, хоча ці номери повинні співпадати.

Суд вважає неспроможними доводи позивача та її представника щодо нікчемності правочину у зв`язку з вищевказаними підставами виходячи з наступного.

Заповіт від 10 жовтня 2008 року посвідчений секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л.В. виготовлено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитаний вголос заповідачу, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 через хворобу не володіє правою рукою та не може підписати документ, за його особистим проханням документ підписала ОСОБА_9 , особу якої встановлено та справжність підпису перевірено. В заповіті також міститься записи «Зміст статей 207, 1235, 1241, 1253, 1254, 1307 Цивільного кодексу України мені секретарем Виконавчого комітету Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області роз`яснено». У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 у зв`язку з поганим зором не може сам прочитати текст заповіту, це заповіт прочитаний секретарем сільської ради вголос, посвідчено в присутності заповідача свідків.

Згідно тексту заповіту вказано, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Суд не приймає свідчення позивача стосовно того, що ОСОБА_3 при посвідчення заповіту не встановлювала особи заповідача, рукоприкладчика та свідків, оскільки не перевіряла їх паспорти, тому в заповіті не зазначено повної дати народження та адреси останніх, оскільки це спростовується даними Книги реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, так як в Книзі зазначено дати народження та паспортні дані. Крім того, дані обставини не є підставами для визнання заповіту нікчемним .

Також, суд критично ставиться до пояснень позивача стосовно того, що 10 жовтня 2008 року ОСОБА_4 погано себе почував, нікого не впізнавав, у зв`язку з чим було викликано швидку допомогу, оскільки згідно копії картки виїзду швидкої медичної допомоги загальний стан середній, свідомість ясна, тиск 130/90. Крім того, ОСОБА_1 в позові зазначає, що не зрозуміло чому ОСОБА_4 сам не підписав заповіт, оскільки на день його складення він не був прикутий до ліжка, не були паралізовані руки, були відсутні будь - які інші хвороби, які унеможливлювали б підписання заповіту, тобто позивач суперечить сама собі.

Суд не приймає до уваги свідчення позивача в частині того, що ОСОБА_4 не мав наміру залишати будинок у спадок ОСОБА_10 і говорив доньці про це, оскільки це спростовується тим, що відповідач дійсно проживала в даному будинку більше року ( перший заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 було складено 27 вересня 2007 року, що також спростовує свідчення ОСОБА_1 стосовно того, що відповідач переїхала в будинок її батька лише у травні 2008 року, а до того вони її не знали) , другий заповіт ОСОБА_4 склав також на ім`я ОСОБА_10 19 червня 2008 року, тобто дані факти підтверджують те, що заповідач мав намір залити своє майно ОСОБА_10 , а отже його волевиявлення було вільним.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, що свідок ОСОБА_7 не була присутня при складенні, зачитуванні та посвідченні заповіту, що є порушенням ст.ст. 1248, 1252, 1253 ЦК України, оскільки даний факт спростовується рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, та згідно змісту якого, відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 12163 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 13.02.2012 року, підписи від імені ОСОБА_7 в двох примірниках заповіту від 10.10.2008 року від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 , розташовані в рядках „1. ... ( ОСОБА_7 )" та в Книзі реєстрації нотаріальних дій (Крисинської с/р) 2008 рік, розташований на а.с. 28, проти № 650, - виконані ОСОБА_7 , тобто остання була присутня при складенні заповіту і засвідчувала його.

Посилання позивача також як на одну з підстав визнання заповіту нікчемним на те, що заповіт містить недостовірну інформацію про місце його посвідчення, оскільки місце посвідчення заповіту зазначено с. Крисине Богодухівського району Харківської області, хоча він фактично посвідчених за місцем проживання заповідача в с. Максимівка Богодухівського району Харківської області, є безпідставними, так як чинне законодавство не пов`язує нікчемність заповіту з наведеною обставиною.

Так само є безпідставним і посилання на те, що у заповіті є виправлення та відсутні застереження про те, хто здійснив ці виправлення, відсутній підпис уповноваженої особи, оскільки у дослідженому в судовому засіданні оригіналі примірника заповіту ОСОБА_4 від 10 жовтня 2008 року, який було витребувано з Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області зазначено 19 червня 2008 року, виправлено на 10 жовтня 2008 року, цей заповіт посвідчено ОСОБА_3 секретарем Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, в кінці тексту заповіту зазначено виправлено «10 жовтня» замість « 19 червня» вірно /підпис/ Л. Габай секретар с/ради).

Суд погоджується з тим, що заповіт від 10 жовтня 2008 року містить ряд технічних помилок наприклад «жлтвня» замість «жовтня», «дентифікаційний» замість «ідентифікаційний», проте зважаючи на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 522/904/16- ц та постанові від 03 липня 2019 року у справі № 725/2412/15 -ц, наявність формальних помилок при складанні заповіту, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму його зміст був зачитаний уголос, заповіт відповідав волі особи та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було. Отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заповіту.

Крім того, для визнання заповіту нікчемним позивач посилається на те, що нею та її представником було встановлено ряд порушень при реєстрації заповіту у Книзі реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, а саме: під № 648 не зазначена повна адреса проживання заповідача, вказано лише: с. Максимівка, також не вказано ідентифікаційний номер ОСОБА_4 ; у графі 3 під №648 відсутні прізвища, повні адреси рукоприкладчика та свідків; у графі 4 під №648 відсутня дата видачі паспорта ОСОБА_4 , а також серія, номер, дата видачі паспортів рукоприкладчика і свідків, їх дати народження; у графі 5 під №648 відсутній запис про те, що заповіт посвідчений за межами Крисинської сільської ради, не зазначено адреса, за якою посвідчений заповіт, а також не вказані причини для цього, відсутні серія та номер спеціального бланка нотаріальних документів, що використаний нотаріусом для вчинення цієї нотаріальної дії, дата та номер витягу про перевірку спеціального бланка нотаріального документа; не міститься підпис і прізвища ні заповідача, ні рукоприкладчика та свідків.

Згідно копії даних Книги реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік під №648 від 10.10.2008 зазначено ОСОБА_4 , 1918 с. Максимівка, паспорт НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , засвідчено заповіт 0 грн. 85 коп.; під №649 (648) 10.10.2008 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_8 09.12.1998 засвідчено підпис підтверджено заповіт ОСОБА_4 так як він не володіє правою рукою на дому і не в змозі передвигатись самостійно, підпис особи; під №650 (648) 10.10.2008 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_5 19.12.01, засвідчено підпис заповіта ОСОБА_4 на дому так як він не в змозі передвигатись самостійно, підпис особи; під №651 (648) 10.10.2008 ОСОБА_8 21.08.1939 с. Максимівка паспорт НОМЕР_6 13.12.1999, засвідчено підпис заповіта ОСОБА_4 на дому так як він не в змозі передвигатись самостійно, підпис особи (том 1 а.с. 155).

Відповідно до додатку № 1 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєстр для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітет у Ради народних депутаті в повинен містити: номер нотаріальної дії, дату вчинення нотаріальної дії, прізвище, ім`я, по батькові і місце проживання ( найменування і місцезнаходження) осіб, для яких вчиняється нотаріальна дія, або їх представників, документ, що посвідчує особу, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, зміст нотаріальної дії, стягнуто державне мито, розписка в одержанні нотаріально оформленого документа.

Отже, проаналізувавши дані Книги реєстрації нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, можна говорити про те, що посилання позивача на виявлені недоліки є безпідставними, оскільки інформація, яка повинна бути зазначена в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Ради народних депутатів у вищевказаній Книзі , щодо реєстрації заповіту ОСОБА_4 від 10 жовтня 2008 року, наявна.

Також, позивач ОСОБА_1 однією з підстав для визнання заповіту від 10 жовтня 2008 року нікчемним зазначає, що заповіт було посвідчено не уповноваженою на це особою.

Згідно ст. 1251 ЦК України, в редакції від 12.04.2008 , якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно п. п. 5 п. б ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції від 04.06.2008 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження на вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Відповідно до ч. 4 ст. 1, п. 1 ч. 2 ст. 37, п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про нотаріат» в редакції від 06.04.2004 у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчення заповітів, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України в редакції від 08.01.2007 у відповідності зі статтею 37 Закону «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів посвідчують заповіти.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції від 04.06.2008, секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Згідно ч. 5 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції від 04.06.2008, у виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Згідно відповіді архівного відділу Богодухівської РДА №01-41/47 від 22 вересня 2020 року, в документах архівного фонду «Крисинська сільська рада Богодухівського району Харківської області», а саме в рішеннях виконавчого комітету сільської ради за 1994 - 2008 роки відсутнє рішення про покладання обов`язків по вчиненню нотаріальних дій на секретаря сільської ради ( том 1 а.с. 85).

Заповіт, як правочин, підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та їх недійсність.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, в редакції від 12.04.2008 недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, в редакції від 12.04.2008 заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Враховуючи, що суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів того, що станом на 10 жовтня 2008 року секретар Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Габай Л.В. у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, а саме за рішенням ради одночасно здійснювала повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради і відповідно у зв`язку з цією посадою останню було уповноважено рішенням відповідної ради на вчинення нотаріальних дій, зокрема на посвідчення заповітів - відсутні, тому заповіт від 10 жовтня 2008 року не може вважатися таким, що посвідчений у встановленому законом порядку.

Таким чином заповіт ОСОБА_4 від 10 жовтня 2008 року є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 11.12.2019 у справі № 323/3359/17, провадження № 61-15028св19.

Враховуючи зазначене суд вважає, що в разі якщо б заповіт був посвідчений особою уповноваженою на це у встановлений законом спосіб, наявність інших можливих недоліків правочину, на які вказує позивач та представник останньої не мали б юридичного значення для встановлення нікчемності заповіту.

Таким чином обґрунтованими є доводи позивача в частині того, що заповіт є нікчемним у зв`язку з порушення вимог щодо його посвідчення, а саме посвідчення заповіту особою не уповноваженою на вчинення відповідної нотаріальної дії у передбачений законом спосіб.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яда порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила визнати заповіт нікчемним, що не є належним способом захисту права чи інтересу позивача

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не довела необхідних обставин для задоволення її позовних вимог, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права абро інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач та її представник зазначають, що ОСОБА_17 пропустила строк звернення до суду з даним позовом з наступних поважних причин. ОСОБА_1 не була відома і не могла бути відома інформація про те, що виконавчим комітетом Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області не виносилося рішення про уповноваження секретаря сільської ради Габай Л.В. на вчинення нотаріальних дій, ця інформація стала відома у вересні 2020 року. Крім того, у грудні 2020 року її представник ознайомилася з Реєстром нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, де було виявлено ряд помилок при реєстрації заповіту ОСОБА_4 ОСОБА_1 не мала об`єктивної можливості знати раніше про те, що відомості про посвідчення заповіту не були внесені належним чином до Реєстру нотаріальних дій Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області за 2008 рік, щоб з упевненістю судити про характер та обставини нотаріальної дії, тобто стверджувати, що відбулась саме ця нотаріальна дія. Щодо інших порушень норм права, які зазначені в первісному позові, виконання яких необхідно при складанні і посвідченні заповіту, то позивач є юридично необізнаною особою, не має юридичної освіти, тому не знала про всі порушення раніше, в тому числі, під час розгляду справи 2004/2-14/11. Крім того, остання звернулася до Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області із заявою про факт підроблення заповіту складеного 10 жовтня 2008 року, і розраховувала на захист своїх прав з боку поліції, однак досудове розслідування по дані справи триває до сьогодні.

Представник відповідача ОСОБА_18 , просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, так як позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом у липні 2020 року, а про наявність оскаржуваного нею заповіту дізналася ще у жовтні 2008 року, після смерті заповідача ОСОБА_4 . Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивач до суду не надала.

До суду позовна заява надійшла 24 червня 2020 року, при зверненні позивач просила визнати заповіт від 10 жовтня 2008 року нікчемним з тих підстав, що секретарем Крисинської сільської ради Габай Л.В. при його посвідченні було допущено порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки, як було зазначено в судовому засіданні позивачкою ОСОБА_1 , зі змістом заповіту вона ознайомилася у 2012 році після чого у грудні 2013 року звернулася до Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області із заявою про внесення недостовірних даних при складанні заповіту, тобто про вказані у позові порушення остання дізналась за вісім років до звернення до суду з даним позовом.

В ході судового розгляду позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме додатковою підставою для встановлення нікчемності заповіту було вказано складення заповіту особою, як не мала на це права, оскільки відсутнє рішення Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області щодо покладення на ОСОБА_3 повноважень на вчинення нотаріальних дій станом на 10 жовтня 2008 року . Про вказані порушення позивачу стало відомо у вересні 2020 року після отримання відповіді з архівного відділу Богодухівської РДА, тому суд вважає, що з даною підставою позивач звернулася до суду з позовом в межах позовної давності.

Щодо посилання позивача на застосуванні строку позовної давності, суд зазначає, що суд відмовляє у позові з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, питання про застосування позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, також судом встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, дане не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 161/3245/15 від 14 листопада 2018 року.

Питання про розподіл судових витрат вирішується згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.

Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, в силу вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати позивача не відшкодовуються за рахунок відповідача, а тому числі і витрати на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. ст.. 12, 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, справа розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 207, 215, 256, 57, 1216, 1217, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст. ст. 38, 50, 51 Закону України « Про місцеве самоврядування», ст.ст. 37, 38 Закону України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, ст.ст. 5,10-13, 43, 49, 51, 76 - 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 354 Цивільного процесуального Кодексу України , суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Богодухівська міська рада Харківської області, про встановлення нікчемності заповіту - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 17 вересня 2021 року.

СУДДЯ