Ухвала суду № 99689898, 15.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12775/21

1-кс/569/4756/21

УХВАЛА

15 вересня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Табак Х.І.,

з участю прокурора Жук Б.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Іващенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ УСБУ в Рівненській області капітана юстиції Крупенка Р.О., яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури Пилипівим В.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий, у рамках кримінального провадження Слідчий, у рамках кримінального провадження №22020180000000026 від 03.07.2021 за підозрою громадянина України ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, за підозрою громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14 ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що група осіб із числа жителів Рівненської області та Волинської областей, в супереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000» та іншим нормативно-правовим актам України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та ступінь кримінальної відповідальності за їх вчинення, маючи на меті незаконний, однак швидкий заробіток грошових коштів, вступили у злочинну змову задля вчинення незаконного придбання, перевезення, зберігання, пересилання та контрабандного переміщення із європейських країн до України наркотичних засобів та психотропних речовини, а саме – кокаїн, гашиш, амфетамін та метамфетамін («первінтин») - з метою їх збуту на території Рівненської області.

Зокрема відомо, що одним із учасників вищевказаної злочинної групи являється громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.03.2021 ОСОБА_1 , діючи умисно, в супереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000» та іншим нормативно-правовим актам України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та ступінь кримінальної відповідальності за їх вчинення, маючи на меті незаконний, однак швидкий заробіток грошових коштів, за попередньою змовою із невстановленими на даний час органом досудового розслідування особами, збув громадянину ОСОБА_3 кристалічну речовину білого кольору, яка була поміщена до прозорого поліетиленового пакетику із полімерного матеріалу.

Відповідно до висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/118-21/3808-НЗПРАП від 07.05.2021, кристалічна речовина білого кольору, яка міститься у прозорому поліетиленовому пакетику із полімерного матеріалу, у своєму складі містить психотропну речовину – метамфетамін масою 13,059 г, що, в свою чергу, відповідно до Таблиці №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я №188 від 01.08.2000, являється великим розміром.

Надалі, 06.07.2021 слідчим за погодженням із процесуальним керівником складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Однак, вручити ОСОБА_1 особисто повідомлення про підозру не представляється можливим у зв`язку з тим, що місце перебування останнього не встановлено і на даний час воно не відоме. Поряд з цим, дане повідомлення про підозру о 10 год. 25 хв. 06.07.2021 вручено дружині ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як це передбачено ст.ст.135, 278 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: повідомленням про виявлене протиправного діяння №13/2222 від 18.06.2021, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 25.06.2021, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 27.02.2021, висновком експерта за результатами проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/118-21/3808-НЗПРАП від 07.05.2021, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

На даному етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Незважаючи на те, що підозрюваному ОСОБА_1 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими невстановленими особами, як вказаного так і інших злочинів, у тому числі, у сфері господарської діяльності на території України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також можливістю знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Більш м`який запобіжний захід надасть можливість підозрюваному користуватись засобами комунікації, узгоджувати свою позицію з іншими фігурантами провадження, втому числі здійснювати психічний вплив на свідків чи надавати такі доручення іншим фігурантам провадження.

Також, незважаючи на проведені обшуки за місцями проживання підозрюваних, на даний час не встановлено місце зберігання грошових коштів, отриманих внаслідок збуту психотропних речовин.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задоволити.

Підозрюваний та захисник просили застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що СВ УСБУ в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22020180000000026 від 03.07.2021 за ознаками криміналнього правопорушення.ж передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 06.07.2021 о 10 год. 25 хв. повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України вручено його дружину – ОСОБА_4 , за їх спільним місцем проживання.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 09.07.2021 у зв`язку із розшуком обвинуваченого, було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

14 вересня 2021 року о 21 год. 55 хв. підозрюваного затримано, та 15.09.2021доставлено до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можеть бути недоведені на ранній стадії розслідування.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).

Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , працездатний, однак ніде не працює та не має постійних доходів свідчить про те, що грошові кошти на проживання та утримання його сім`ї отримував шляхом вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які використовує для власних потреб. Зазначені обставини вказують на те, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі, буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов`язків. Окрім того, підозрюваний не співпрацює із органом досудового розслідування.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинення злочину, санкція за ступенем тяжкості класифікована, як тяжкий злочин, суд вважає доцільним визначити розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання – задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, із визначенням застави у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 21 год. 55 хв. 14 вересня 2021 року.

Встановити строк дії ухвали до 13 листопада 2021 року.

Одночасно визначити розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти обов`язки на підозрюваного у разі внесення застави:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

-повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 13 листопада 2021 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Є.І. Сидорук