Ухвала суду № 99688171, 09.09.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3263/21

2-к/295/3/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі: головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання про визнання та виконання на території України рішення Бинагадинського районного суду міста Баку Азербайджанської Республіки від 14.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

встановив:

Гр. ОСОБА_2 звернулась із указаним клопотанням, в якому зазначила, що рішенням під номером 2(001)-2426/2019 від 14.05.2019 року, прийнятим Бинагадинським районним судом м. Баку Азербайджанської Республіки, було вирішено стягувати на її користь із ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 17.01.2019 року до досягнення дітьми повноліття аліменти в розмірі 480 манат (160 манат для кожної дитини). Дане рішення набрало законної сили 27.04.2020 року, проте не було виконане на території Азербайджанської Республіки, оскільки відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на викладене і ґрунтуючись на положеннях Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, ОСОБА_2 просить визнати і виконати на території України рішення Бинагадинського районного суду м. Баку Азербайджанської Республіки під номером 2(001)-2426/2019 від 14.05.2019 року.

12.04.2021 року на адресу суду від представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Біленького В.В. надійшли письмові заперечення проти клопотання, в яких останній просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її клопотання. В обґрунтування поданих заперечень представник послався на відсутність у матеріалах клопотання документу, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. У рішенні іноземного суду вказано лише про те, що згідно довідки №51 від 15.01.2019 Бинагодинської житлово-комунальної спілки, яка є в матеріалах справи, обидві сторони проживали за однією й тією ж самою адресою. Натомість ОСОБА_1 довідався про наявність спору від ОСОБА_2 виключно щодо встановлення батьківства, а не стягнення аліментів на утримання дітей, тому ним і була подана заява від 28.01.2019 до судді Бинагадинського районного суду м. Баку Нигяр Набизаде, яка свідчить про заперечення проти визнання вимог про встановлення батьківства. При цьому адвокат звертає увагу, що позовна заява, процесуальні обов`язки та інші відомості щодо розгляду справи ОСОБА_1 не були відомі, а з текстом рішення суду Азербайджанської Республіки він ознайомився лише після надходження клопотання ОСОБА_2 . За станом здоров`я ОСОБА_1 як громадянин України вимушено повертався на територію України, внаслідок тривалих захворювань, що підтверджується документами з медичних закладів. Також адвокат Біленький В.В. просив врахувати, що в рішенні іноземного суду не вказано у який спосіб проводити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання трьох дітей, тобто суд не вирішив питання: чи підлягає така сума до стягнення, як періодичний платіж (за місяць, рік або інший період) чи загалом до досягнення дітьми повноліття в розмірі, що не перевищує 480 манат. Крім того в рішенні іноземного суду не вказано остаточну дату досягнення дітьми повноліття згідно із законодавством Азербайджанської Республіки, що перешкоджає встановленню періоду виконання і допустить порушення прав боржника. У свою чергу суди України не наділені повноваженнями тлумачити, змінювати або доповнювати зміст рішень іноземних судів, які спрямовуються до виконання на території України.

У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Біленький В.В. просив відмовити у задоволенні клопотання про визнання та виконання на території України рішення Бинагадинського районного суду м. Баку Азербайджанської Республіки від 14.05.2019 з підстав, наведених у письмових запереченнях. Додатково зазначив, що його довіритель проживав із ОСОБА_2 в м. Баку, у тому числі на час розгляду справи №2(001)-2426/2019, та вже після завершення судового розгляду покинув територію Азербайджанської Республіки. Адвокат ще раз звертав увагу на неотримання ОСОБА_1 будь-яких документів від Бинагадинського районного суду м. Баку та додав, що останній планує оскаржити рішення суду Азербайджанської Республіки.

Заявник (стягувач) ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином, заяв про перенесення часу розгляду клопотання від неї не надходило.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши думку представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Біленького В.В., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27 квітня 2020 року набрало законної сили рішення Бинагадинського районного суду міста Баку Азербайджанської Республіки від 14.05.2019, ухвалене у справі під номером 2(001)-2426/2019, яким визнано батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ухвалено стягувати із відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 17.01.2019 року до досягнення дітьми повноліття в розмірі 480 манат, а саме по 160 манат на кожну дитину (а.с. 12-15).

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з частиною шостою статті 467 ЦПК України розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Частиною восьмою статті 467 ЦПК України передбачено, що якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.

За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

22 січня 1993 року з метою забезпечення належного захисту прав і законних інтересів громадян та осіб, що проживають на їхніх територіях, у м. Мінську (Республіка Білорусь) була підписана Конвенція, Договірною Стороною якої, зокрема, є Україна, яка 10 листопада 1994 року була ратифікована Верховною Радою України та 14 квітня 1995 року набула чинності для України .

Конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Відповідно до статті 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: а) рішення установ юстиції у цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди у таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень).

Статтею 53 Конвенції передбачено, що клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й до суду, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення за клопотанням.

До клопотання додаються: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набрання законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, у справах договірної підсудності.

У справі, що переглядається, рішення Бинагадинського районного суду міста Баку Азербайджанської Республіки від 14.05.2019, яке набрало законної сили, на території Азербайджанської Республіки не виконувалось, що підтверджується відповідним листом за підписом начальника відділу виконання та пробації Ільгама Гасанова (а.с. 5, 11).

Із матеріалів клопотання також слідує, що Бинагадинський районний суд міста Баку Азербайджанської Республіки під час розгляду справи в належному порядку і вчасно повідомляв ОСОБА_1 про місце і час судового розгляду (а.с. 4, 8).

Окремо судом звернуто увагу на заяву ОСОБА_1 від 28.01.2019, адресовану судді Бинагадинського районного суду міста Баку Азербайджанської Республіки Нигяр Набизаде, про те, що він не визнає позов ОСОБА_2 про встановлення батьківства, оскільки він є громадянином України та позивач усього 4 рази була із ним в Україні. ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи у його відсутність і відмовити у задоволенні позову, так як вважає, що не є батьком дітей (а.с. 10). Існування такої заяви в судовому засіданні не заперечив представник боржника.

На переконання суду, згадана у попередньому абзаці заява свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про судове провадження, принаймні в частині вимог щодо визнання батьківства, проте останній не забажав взяти участь у справі, у разі чого мав можливість дізнатися про всі заявлені до нього вимоги, надати пояснення та докази на підтвердження своїх заперечень.

Посилання представника боржника на те, що суд Азербайджанської Республіки не вирішив питання чи підлягає така сума до стягнення, як періодичний платіж (за місяць, рік або інший період) чи загалом до досягнення дітьми повноліття в розмірі, а також не вказав остаточну дату досягнення дітьми повноліття згідно із законодавством Азербайджанської Республіки суд оцінює критично, оскільки, по-перше, в рішенні Бинагадинського районного суду міста Баку Азербайджанської Республіки від 14.05.2019 прямо зазначено про стягнення таких аліментів кожного місяця в сумі 480 манат (160 манат на кожну дитину), а по-друге, чинне законодавство України а також, зокрема, підписана 22.01.1993 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах не вимагають обов`язкового зазначення у резолютивній частині рішення іноземного суду дати, по яку слід стягувати аліменти чи інші періодичні виплати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що стягувачем подано всі документи, які необхідні для надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України.

Встановивши відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, передбачених Конвенцією та статтею 468 ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 462, 467, 468 ЦПК України, суд, -

постановив:

Клопотання ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Бинагадинського районного суду міста Баку Азербайджанської Республіки під номером 2 (001)-2426/2019 від 14.05.2019 року про стягнення на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи із 17.01.2019 року до досягнення дітьми повноліття аліментів в розмірі 480 манат (160 манат на кожну дитину) щомісячно, що за офіційним щомісячним курсом НБУ на день постановлення ухвали становить 7 283 (сім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 31 коп. (2 427 грн. 77 коп. на кожну дитину).

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя