Рішення № 99688056, 07.09.2021, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 295/3536/21

Провадження № 2/272/309/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Палазюк В.М.

при секретарі - Хитоніній М.С.

за участю представника позивача – Перегуди А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницького), третя особа : ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови та акта Головного державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу

ВСТАНОВИВ :

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницького), третя особа : ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови та акта Головного державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу.

В обґрунтування зазначає, що 23.05.2018 року Корольовським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за заявою стягувача - ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа № 295/11357/16, виданого 10.01.2018 Богунським районним судом м. Житомира, відкрито виконавче провадження за реєстраційним номером № 56460096.

Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» від 12.12.2019 повторні (треті) електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 69,9 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності, призначені на 11.12.2019 не відбулися в системі електронних торгів арештованого майна, згідно протоколу № 452098 від 11.12.2019. Відповідно до ч.6 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_2 направлено повідомлення про те, чи бажає він залишити за собою в рахунок погашення боргу нереалізоване на електронних торгах майно ОСОБА_3 . На адресу відділу від стягувача - ОСОБА_2 надійшла заява про згоду на залишення за собою в рахунок погашення боргу нереалізоване на електронних торгах майно ОСОБА_3 ..

Державний виконавець постановив передати стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 295/11-357/16 від 10.01.2018 майно - вказаний будинок, що належить ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 21.02.2007, зареєстрованого приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Вальчуком О.М. серії ВЕЕ №791715, про право власності, яке зареєстроване КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 02.01.2008 (реєстраційний номер: 17160220).

15.09.2020 головним державним виконавцем Товкачем Р.В. у виконавчому провадженні № 56460096 складено акт про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу за ціною 87559,19 грн. на виконання виконавчого листа №295/11357/16, виданого 10.01.2018 Богунським районним судом м. Житомира.

З 2005 року і по даний час позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , однак державний виконавець не перевірив боржника за Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що у свою чергу призвело до порушення цивільних прав на речове майно позивача, оскільки якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що виконавець має право доступу до баз даних та реєстрів, виклики до боржника не надходили, він не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна, а тому не ухилявся від сплати боргу. Просив позов задовольнити, викладену позицію відповідача в відзиві не брати до уваги.

01.07.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнано, зазначено, що боржнику неодноразо надсилалися повідомлення про виклик до виконавця, однак боржник свідомо не отримує кореспонденцію. В Реєстрі та в договорі куплі - продажу відсутні відомості, що житловий будинок на який накладено арешт перебуває в спільній сумісній власності. Державним виконавцем виконанні всі вимоги в межах законодавства, однак боржник зловживає своїми процесуальними обов"язками, а тому просить відмовити в повному обсязі в задоволені позову.

Третя особа - ОСОБА_2 , до суду не з"явився, неодноразово повідомлявся належним чином про час та місце розгляду даної справи, причину неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, взявши в до уваги пояснення сторі та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого 28 вересня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, вбачається, що 28 вересня 2005 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , після реєстрації Гречух (а.с.6).

Відповідно до копії договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого 21 лютого 2007 року приватним нотаріусом Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Вальчуком О.М. (реєстровий № 383), ОСОБА_3 придбав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на неприватизованій земельній ділянці, по АДРЕСА_1 (а.с.7).

15 вересня 2020 року головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Захілного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Товкачем Р.В. була винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, відповідно до якої ОСОБА_2 було передане домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 . Постанова винесена на виконання виконавчого листа №295/11357/16, виданого 10.01.2018 року Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди в сумі 195994, 19 грн. (а.с.9).

Згідно копії акту від 15 вересня 2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення суми боргу за ціною 87559,19 ОСОБА_2 було передано у власність домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення суми боргу в розмірі 87559,19 грн. згідно виконавчого листа № 295/11357/16 від 10 січня 2018 року (а.с.10).

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі №6-813цс15).

Державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Товкачем Р.В. вищезазначені вимоги дотримані не були. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на вказане домоволодіння, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Відповідно до ч.6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника, Звернення стягнення проводиться в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішувати питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Згідно зі ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що спільна сумісна власність - це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно ст.. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована зацікавленою стороною, яка може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року по справі № 367/6231/16-ц зазначила, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об"єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, державний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясовувати питання чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування даним майном інші особи, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Зазначені дії не були проведені державним виконавцем.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем порушено права позивача, як власника нерухомого майна.

Таким чином, судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_1 , тому є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові і дружині в рівних частках з моменту його придбання, а відчуження спірного нерухомого майна, частка якого належить позивачці без її участі у виконавчому провадженні, в рахунок стягнення заборгованості із ОСОБА_3 порушує її право, як співвласника цього майна на вільне володіння, користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.

Оскільки в результаті проведення електронних торгів та нереалізації майна на третіх торгах, це майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, в цілому передано стягувачу, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просила в позовній заяві поновити їй строк на оскарження постанови та акту головного державного виконавця. Суд вважає , що питання поновлення строку в даній справі не підлягає вирішенню, оскільки справа розглядається в позовному провадженні , а не в порядку , передбаченому розділом VII ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19,76 - 81, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницького) Товкача Руслана Володимировича від 15.09.2020 року про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню № 56460096.

Визнати протиправним та скасувати акт Головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницького) Товкача Руслана Володимировича від 15.09.2020 року про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню № 56460096.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 16.09.2021 року.

Суддя:В. М. Палазюк