Рішення № 99687778, 14.09.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6916/21

2/212/3489/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання: Яцик А.Д., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві,-

встановив:

06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача, працюючи гірничим робітником та оприкидником 3 розряду з повним робочим днем в підземних умовах на дільниці №25 шахти «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда». 04 вересня 1993 року о 02 годині 00 хвилин, під час виконання трудових обов`язків підземного оприкидника 3 розряду дільниці №25 шахти «Першотравнева-1» АТ «Кривбасзалізрудком» зі позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він був травмований, про що складено Акт № 15 про нещасний випадок на виробництві від 06.09.1993 року (форма Н-1). Внаслідок нещасного випадку, позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді: «ампутаційні культі нігтьових фаланг другого та третього пальців лівої кісті». Висновком МСЕК від 10.11.1993 року позивачу первинно встановлено 15 % втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 21 жовтня 1993 року безстроково, група інвалідності не визначена. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я і йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що повна відсутність нігтьових фаланг другого та третього пальців лівої кісті вносить істотні вимушені зміни у житті позивача. Встановлення втрати професійної працездатності свідчить про незворотність негативних змін у здоров`ї позивача, постійний характер його страждань, а саме, нездатність повноцінно жити, оскільки в нього ампутовані фаланги пальців, що змушує позивача щоденно пристосовуватися до життя, що вносить істотні вимушені зміни у його життя, неможливості відновлення попереднього стану професійної працездатності, стану його здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 200 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір оцінює в 200 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

13 серпня 2021 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами.

31 серпня 2021 року судом отримано клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також клопотання про витребування доказів, які за результатами розгляду ухвалою суду залишені без задоволення.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначили, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем у справі, оскільки не правонаступником прав та обов`язків ш. «Першотравнева-1» де працював позивач. «Криворізький залізорудний комбінат» було створено на базі виключно того майна, яке було передане засновником - ДАК «Укррудпром», і, яке увійшло до статутного фонду підприємства, серед якого відсутня ш. «Гігант». Станом на 01.01.2001 року до складу ДП "Криворізький залізорудний комбінат" входили лише шахти: ім. «Леніна», «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна» та «Більшовик». Наказом Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України № 66 від 19.02.2001р. та №245 від 19.02.2001р. "Про реорганізацію дочірнього підприємства "Криворізький залізорудний комбінат" з липня 2001 р. ДП "КДЗРК" перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", засновником якого стала державна акціонерна компанія "Укррудпром". Наказом ДАК “Укрудпром” №290 від 30.07.2001р. створене Відкрите акціонерне товариство “Криворізький залізорудний комбінат”, затверджено Статут підприємства, згідно якого товариство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями товариства. Товариство с власником майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність як вклад до Статутного капіталу. Після ліквідації, майно шахти «Першотравнева – 1» перебуває на бухгалтерському обліку ДП «Кривбасшахтозакриття» та ПрАТ «ПівнГЗК», відповідно вони, а не АТ «Кривбасзалізрудком» є правонаступником майнових та немайнових прав ш. «Першотравнева» ВО «Кривбасруда», які пов`язані виключно з наявністю майна в бухгалтерському обліку підприємства, чи його відсутністю. При цьому, ПрАТ “ПівнГЗК” та ДП “Кривбасшахтозакриття”, будучи правонаступниками, або Фонд соціального страхування, вже могли відшкодовувати моральну шкоду Позивачу. Також вказали, що перенесені моральні страждання позивачем не підтверджені жодними належними та допустими доказами. Додані позивачем документи лише підтверджують факт виникнення втрати професійної працездатності, проте не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу. Крім того, вважають, що позивачем не дотримано порядок розгляду спорів про відшкодування шкоди, згідно пунктом 48 Правил (які діяли на момент встановлення Позивачу втрати працездатності), а отже ним пропущено строк звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. Також вказали, що згідно діючого законодавства відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок.

07 вересня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до Постанови Верховного Суду України від 30.05.2018 року по справі № 212/4810/16-ц та Постанови Верховного Суду України від 15.06.2020 року по справі № 212/3137/встановлено, що АТ «Кривбасзалізрудком» є правонаступником ВО «Кривбасруда» до якого входила шахта «Першотравнева-1». В п. 11 Акту № 15 про нещасний випадок на виробництві від 06.09.1993 року, зазначено обставини за яких стався нещасний випадок та причини нещасного випадку. У зв`язку з виробничою травмою, що сталася 04.09.1993 року, була проведена хірургічна операція з ампутації культі нігтьових фаланг другого та третього пальців лівої кісті, що підтверджується довідкою від 04.09.1993 року та виписками із його медичної карти від 04.09.1993 року,25.10.1993 року, 28.09.1994 року, які були додані до позовної заяви. Внаслідок виробничої травми, що сталася безстроково, що підтверджується випискою з акту огляду травматологічної МСЕК м. Кривий Ріг від 10.11.1993 року. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Отже, доводи Відповідача у своєму Відзиві є надуманими для ухилення від відповідальності.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 27.08.1984р. по 01.01.1995 р. працював гірничим робітником та оприкидником 3 розряду з повним робочим днем в підземних умовах на дільниці №25 шахти «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Кривбасзалізрудком», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10).

Згідно акту №15 про нещасний випадок на виробництві, що стався 04.09.1993 року, складеного на шахті «Первомайська – 1» ВО «Кривбасруда», проведено розслідування нещасного випадку що стався на виробництві з ОСОБА_1 .. Відповідно до п. 15 вказаного акту. Згідно п. 11.1 вказаного акту – вид події – вплив рухомих предметів. Згідно п. 11.2 вказаного акту – причинами нещасного випадку є недоліки у навчанні безпечним прийомам праці та інше. Комісія встановила, що особи, які допустили порушення законодавства про працю і правил з охорони праці – ОСОБА_1 – порушення п. «Інструкції по безпеці праці для машиністів та вагоноопрокидувачів» (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 10.11.1993 року позивачу первинно встановлено 15 % втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 21 жовтня 1993 року безстроково, група інвалідності не визначена (а.с.12).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спір, що склався між сторонами, суд виходить із законодавства, що діяло на момент первинного встановлення позивачу втрати працездатності в 1993 році, а саме ст.12 Закону України « Про охорону праці» в первинній редакції від 14.10.1992 року, згідно якої відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання,

заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оцінюючи позицію відповідача, викладену у відзиві щодо відсутності у позивача законного права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку, суд зазначає, що ст.440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини і не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав має бути відшкодована особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1ЦК Української РСР 1963 року чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманим трудовим каліцтвом та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 15% безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого трудового каліцтва у позивача змінилися умови життя. Повна відсутність нігтьових фаланг другого та третього пальців лівої кісті вносить істотні вимушені зміни у житті позивача, що змушує позивача щоденно пристосовуватися до життя, що вносить істотні вимушені зміни у його життя.

Твердження представника відповідача у відзиві про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, оскільки не є правонаступником прав та обов`язків Першотравневого Рудоуправління ДВО «Кривбасруда», суд відхиляє, оскільки Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 червня 2020 року у справі №212/3404/17 (провадження № 61-37529ск18) сформовано правовий висновок про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником прав та обов`язків Першотравневого Рудоуправління ДВО «Кривбасруда», а отже вказані обставини, відповідно до приписів ч.3 ст. 82 ЦПК України, визнані судом загальновідомими та такими, що не потребують доказування.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що усі структурні одиниці ВО «Кривбасруда», зокрема, Першотравневе Рудоуправління, новостворені з 01 жовтня 1989 року шахти «Першотравнева-1» та «Першотравнева-2», новостворена з 01 січня 1995 року шахта «Першотравнева» не мали статусу самостійних юридичних осіб, були створені як структурні підрозділи без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалось.

Зі змісту копії трудової книжки позивача вбачається, що він працював з 27.08.1984 року по 01.01.1995 року на ш. «Першотравнева-1», ВО «Кривбасруда».

Крім того, Акт розслідування нещасного випадку від 04.09.1993 року складено саме на «Криворізькому державному залізорудному комбінаті» (КДЗРК) Державної акціонерної компанії «Укррудпром», правонаступником якого на час розгляду справи є саме ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Отже, суд дійшов висновку, що трудове каліцтво та втрата працездатності виникла у позивача під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в цьому випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань. Отже, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» несе обов`язок по відшкодуванню завданої позивачу моральної шкоди.

Доводи представника відповідача щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, суд враховує характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 15%, що був первинно встановлений позивачу, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін її життєвих і виробничих стосунках, характер отриманої травми та неможливість відновлення здоров`я, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Питання щодо порядку стягнення з відповідача суми моральної шкоди, а саме щодо необхідності вказівки про стягнення податків за рахунок позивача, судом не вирішується, оскільки вказане питання виходить за межі предмету спору та має вирішуватись на стадії виконання судового рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмір 200 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 908 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4,5,13,19,76-81,89, 133,141, 258-259,263,265,274,354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовій збір в розмірі 908 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат ", адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 17.09.2021 року.

Суддя: М.Д.Власенко