Ухвала суду № 99684375, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

16 вересня 2021 року м. Київ№ 640/27657/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Національної академії внутрішніх справ України

до ОСОБА_1

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Національна академія внутрішніх справ України з позовом до ОСОБА_1 в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ України (ІВАN UА188201720313251001201000175 в ДКС України, код ЄДРПОУ 08751177, призначення платежу *;148008;1600034;1;3486104257;*) вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 33 361, 26 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ України (ІВАN UА188201720313251001201000175 в ДКС України, код ЄДРПОУ 08751177, призначення платежу *;148008;1600034;1;3486104257;*) судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач проходив навчання та військову службу у Національній академії внутрішніх справ України за рахунок коштів державного бюджету, однак внаслідок звільнення з Національної поліції за власним бажанням, відповідачем порушено умови договору, з огляду на що останній зобов`язаний, відповідно до норм чинного законодавства та умов контракту, відшкодувати витрати, пов`язані з фактичним його утриманням в навчальному закладі.

Відповідачем відзив на адміністративний позов не подано.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом т.в.о. ректора Національної академії внутрішніх справ від 10.08.2012р. № 483 ОСОБА_1 з 01.09.2012р. зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання здобуття освіитньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за державним замовленням до Національної академії внутрішніх справ.

10.09.2012р. між НАВС, комплектуючим підрозділом - УМВС України в м. Києві та відповідачем укладено тристоронній Договір № 12-394 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (НАВС) (далі - Договір).

Відповідно до Договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу в органах внутрішніх справ, а уразі відмови - відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Наказом НАВС від 11.11.2015р. № 202 о/с позивача призначено на посаду із присвоєнням спеціальних звань з 07.11.2215р. до навчально-наукового інституту № 2 курсантом 4-го курсу.

Наказом НАВС від 17.06.2016р. «Про завершення навчання здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра за напрямом підготовки «Правознавство» навчально-наукового інституту № 2» № 798 ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти бакалавра за напрямом підготовки «Правознавство», видано документ про вищу освіту здобувачам згідно з додатком та відраховано з числа курсантів навчально-наукового інституту № 2 НАВС 17.06.2016р. у зв`язку із завершенням навчання.

В подальшому, наказом ГУ НП у м. Києві від 29.10.2018р. № 1084 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до довідки про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ від 17.06.2016р. фактичні витрати пов`язані з утриманням в НАВС відповідачем складають 33 361, 26 грн.

Позивач вважаючи, що наявні підстави для стягнення вказаної суми з відповідача в примусовому порядку, звернувся з позовом до суду.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду, з огляду на таке.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Також слід враховувати, що частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За змістом частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем одночасно з адміністративним позовом подано клопотання про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування якого зазначав, що раніше вже звертався до місцевого суду з аналогічним позовом, а саме в 2019р., однак ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.08.2019р. у справі № 755/11966/19 залишеною в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019р. відмовлено у відкритті провадження у справі. В подальшому, Верховним Судом ухвалою від 17.02.2020р. у справі № 755/11966/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.

При цьому, що до суду позивач звертається лише 04.11.2020р.

Крім того, позивач посилався на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ.

Суд вважає, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду неповажними, з огляду на що залишає позовну заяву без розгляду, з огляду на таке.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням відповідача з публічної служби та виникненням у нього, на підставі укладеного договору, зобов`язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням у НАВС.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Правову позицію щодо застосування у такій категорії справ місячного строку звернення до суду неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 30 вересня 2019 року в справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року в справі №140/721/19, від 24 грудня 2019 року в справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року в справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року в справі №140/2024/19, від 01 липня 2020 року в справі №400/1758/19, від 13 серпня 2020 року в справі №1.380.2019.001192, від 19 листопада 2020 року в справі №400/2654/19, від 20 листопада 2020 року в справі №160/11957/19, від 21 січня 2021 року в справі №520/1559/2020 та від 28 січня 2021 року в справі №520/6265/2020.

Таким чином, в цій категорії справ необхідно застосовувати встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 11.02.2021р. у справі №360/917/19, адміністративне провадження №К/9901/21413/19.

Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними, і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

З матеріалів справи вбачається, що фактично юрисдикція вказаного спору вирішена ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020р. у справі № 755/11966/19.

Однак, до суду позивач звертається лише 04.11.2020р.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач посилається на те, що позовні матеріали від місцевого суду отримані останнім лише 15.07.2020р.

Однак, вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту супровідного листа Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2020р. № 755/11966/19/13997/2020, який отримано позивачем 15.07.2020р., документи долучені до позовної заяви направлені на адресу позивача саме за його заявою.

При цьому, що перешкоджало позивачу звернутись до місцевого суду раніше, суд не повідомлено та відповідні докази не надано.

Быльше того, позивач не був позбавлений можливості своєчасно подати адміністративний позов, додавши до нього копії, а не оригінали письмових доказів, на які він посилається.

Крім того, суд наголошує, що позивач не повідомив суд про причини тривалого очікування із зверненням до суду після прийняття Верховним Судом ухвали від 17.02.2020р. у справі № 755/11966/19 та які причини перешкоджали в цьому, адже з моменту винесення ухвали до моменту звернення до суду минуло 9 місяців.

Одночасно, суд зазначає, що у позивача були готові позовні матеріали та всі додатки до позову, адже предмет, підстави та зміст позовних вимог не змінились, що свідчить про відсутність додаткових труднощів у пред`явленні позову до суду адміністративної юрисдикції і не може свідчити про «розумність» пропуску строку.

Також, Верховний суд України однозначно підкреслює, що якщо особа неправильно подала позовну заяву, і є ухвала про її повернення, без розгляду або подала цю заяву з недодержанням правил підсудності, то варіантів щодо строку давності немає. В такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки неправильне подання позовної заяви не є поважною причиною (постанова ВСУ у справі № 6- 1763цс16 від 24 травня 2017р.).

Щодо посилань позивача на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України (у редакції Закону України від 18.06.2020 №731-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Так, позивачем не надано жодних належих та допустимих доказыв на підтвердження факту того, що причини пропуску строку є поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що вказані доводи також не можуть бути покладені в основу обґрунтування наявності поважних підстав для поновлення строку.

Таким чином, оскільки позивачем пропущено встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом та не наведено поважних причин його пропуску з наданням доказів на їх підтвердження, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а наведені підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли його можливості звернутись до суду з цим позовом у встановлений процесуальним законодавством місячний строк.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно зі ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Керуючись ст. 122, 123, 240-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов Національної академії внутрішніх справ України - залишити без розгляду.

2. Повідомити позивача, що в силу вимог ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

3. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І.Добрянська