Рішення № 99684341, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Київ № 640/8337/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач, МВС України), третя особа - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві, в якій просить:

- визнати протиправною відмову МВС України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням другої групи інвалідності через захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до постанови КМУ № 850;

- зобов`язати МВС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням другої групи інвалідності через захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та доданими до заяви копіями документів, у відповідності до постанови КМУ № 850.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач не зазначив підстави, передбаченої постановою КМУ № 850, натомість, така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

У відзиві МВС України зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу не відмовлялось, надані документи повернуто у зв`язку з невідповідністю п. 4 постанови КМУ № 850. Також увага звертається на дискреційних повноваженнях щодо прийняття рішення про виплату одноразової допомоги, що унеможливлює втручання суду у спірні правовідносини.

Додатково відповідач акцентує на відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки така вже виплачувалась, а додаткові документи подані позивачем поза межами встановленого строку.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 22.02.2000 по 06.11.2015 та набув хворобу, пов`язану з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з висновком ГУ МВС України у м. Києві від 14.12.2015 через втрату працездатності у відсотках без встановлення інвалідності ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 24 360,00 грн.

У подальшому, постановою ВЛК № 17/19 від 29.05.2019 встановлено набуття позивачем хвороби, пов`язаної з проходженням служби в ОВС. Втрата професійної працездатності становить 60 %.

Керуючись правом виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві із відповідною заявою від 03.12.2019, яка передана до МВС України для вирішення питання.

Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 03.01.2020 матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з їх невідповідністю п. 4 постанови КМУ № 850.

Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згадана норма, на яку посилається позивач, про що також звертається у відзиві, втратила силу із набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», про що зазначено в п. 5 Прикінцевих та перехідних положеннях згаданого закону.

При цьому, подібні соціальні гарантії знайшли відображення і в Законі України «Про Національну поліцію».

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію» визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

У разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги (ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Порядок № 850).

Ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку № 850).

За змістом п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб.

Згідно з п. 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до п. п. 7- 9 Порядку № 850 Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;

витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, за наслідком розгляду документів, поданих керівником органу внутрішніх справ, МВС має право прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні із посиланням на підставу, передбачену п. 14 Порядку № 850.

Жодних інших рішень за наслідком розгляду відповідних документів, зокрема, про їх повернення на доопрацювання, згаданим порядком не передбачено.

До аналогічного висновку щодо застосування норм Порядку № 850 неодноразово доходив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.03.2019 у справі № 296/10138/16-а, від 18.10.2018 у справі № 369/12187/17, від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, на які релевантно посилається позивач.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на свободу розсуду у прийнятті рішення, оскільки згаданим порядком визначений виключний перелік підстав для відмови та обов`язок призначити одноразову грошову допомогу в інших випадках.

Слід звернути увагу на те, що лист МВС України від 03.01.2020 не містить підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, натомість, згаданий лист не може вважатись рішенням про відмову в розумінні Порядку № 850.

Водночас, листом від 03.01.2020 відповідачем вчинено дію - повернення документів, яка не передбачена ані Законом України «Про міліцію», ані Законом України «Про Національну поліцію», ані Порядком № 850.

Таким чином, дії МВС України щодо повернення документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги вчинені не у спосіб, передбачений чинними нормативно-правовими документами, що не узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України та є підставою для визнання їх протиправними.

За висновком суду, належним та допустимим способом поновлення порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути подані позивачем документи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи недоведеність відповідачем обставин, за яких можливе відступлення від положень спеціальних нормативно-правових актів, звертаючи увагу на не прийняття відповідачем жодного із передбачених Порядком № 850 рішень, суд убачає підстави для задоволення позову частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для його розподілу відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення у зв`язку з невідповідністю документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням другої групи інвалідності через захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із доданими та супровідними документами Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням другої групи інвалідності через захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00032684).

Третя особа: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в м. Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: невідомий).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко