Рішення № 99684328, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1840

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Київ № 640/13570/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у місті Києві

до державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню

підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ»

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - позивач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19 до державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» (надалі - відповідач), адреса: 04050, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, в якій позивач просить суд:

- надати дозвіл на реалізацію майна державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00468177), яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

Підставами позову вказано надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що станом на момент подачі позовної заяви щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі у відповідача обліковується податковий борг на загальну сумі 3 444 044,95 грн, вказана сума податкового боргу перед бюджетом є узгодженою та виникла у зв`язку з несплатою сум податкових зобов`язань нарахованих самостійно платником податків, згідно поданих податкових декларацій.

Представником податкового органу було зазначено, що у зв`язку з наявністю податкового боргу у відповідача, суб`єктом владних повноважень було вжито усіх передбачених чинним податковим законодавством заходів щодо стягнення боргу у судовому порядку. Зокрема, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» податкового боргу та за результатами чого, Окружним адміністративним судом міста Києва рішенням по справі № 640/13841/19 від 28 жовтня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, було задоволено позовну заяву податкового органу повністю.

З метою вирішення справи про стягнення коштів на користь бюджету та виконання податкових зобов`язань відповідачем, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків. Проте, банк відмовляв у прийнятті до виконання вище зазначених доручень у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платник.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що державне підприємство «Укррибпроект» засновано на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України та підзвітне йому, 100% статутного капіталу якого належить державі.

За твердженнями відповідача, з урахуванням того факту, що 100 % статутного капіталу належить державі в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України до майна ДП «Укррибпроект» не можуть застосуватися норми статті 95 Податкового кодексу України, зокрема пунктів 95.2 та 95.3 щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а повинні застосуватись норми щодо обмежень на примусове стягнення заборгованості Державною виконавчою службою в силу приписів Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Також, в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача зазначає, що відповідно до Закону України, який втратив чинність 20 жовтня 2019 року, «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-XIV, вбачається, що ДП «Укррибпроект» знаходилось до 20.10.2019 в переліку об`єктів, що не підлягають приватизації, а саме ДП «Укррибпроект» був зазначений у додатку 1 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» під номером 468177.

При цьому, за твердженнями представника відповідача факт того, що зазначений Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» втратив чинність 20 жовтня 2019 року, не може братись до уваги, оскільки, на момент опису майна в податкову заставу у жовтні 2017 року, він був чинним.

Також, в обґрунтування протиправності дій податкового органу щодо звернення до суду з даним адміністративним позовом, представник відповідача звернув увагу на те, що відповідно до Статуту ДП «Укррибпроект» встановлено, що відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, Підприємство має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.

Керуючись викладеним, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних позовної заяви позивача та відмовити останньому у наданні дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Також, представником позивача були подані до суду пояснення, в яких представником податкового органу було зазначено наступне.

Дія приписів Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не може поширюватись на дані правовідносини, оскільки вказаним законом визначені порядок та обмеження щодо майна, яке стягується в порядку примусового виконання саме органами Державної виконавчої служби. Натомість, в даному випадку, позивач - податковий орган самостійно здійснює заходи, спрямовані на погашення заборгованості на підставі норм Податкового кодексу України, без залучення органів виконавчої служби, на підставі власних розпорядчих документів та повноважень, визначених Податковим кодексом України, а не в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»,для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Водночас, представник податкового органу зауважив, що відповідно до статті 3 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» № 145-ІХ від 20 жовтня 2019 року забороняється вчиняти органам виконавчої служби виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Отже, за твердженнями представника позивача, даними законодавчими актами не передбачена заборона на погашення податкового боргу платників податків - боржників, шляхом реалізації майна органами податкової служби в порядку, передбаченим Податковим кодексом України.

Представник позивача зауважив, що в даному випадку органи податкової служби не є органами виконавчої служби, а тому приписи вказаних вище законів не розповсюджуються на дані спірні правовідносини.

Керуючись викладеним, представник позивача підтримав викладені в позовній заяві аргументи та доводи та просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом в свою чергу було встановлено та проти чого не заперечуються сторони, що Державне підприємство - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві, є платником податків за основним місцем обліку та зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 13 березня 1996 року за № 10741200000013965, код ЄДРПОУ 00468177, зареєстроване за юридичною адресою: 04050, місто Київ, вулиця Тургенівська, будинок 82-А.

Станом на 01 липня 2021 року, згідно з даними інтегрованих карток, за Державним підприємством - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» обліковується податковий борг у розмірі 3 188 724,21 грн, у тому числі:

- податок на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 1 890 464,52 грн, який виник у період з 30 березня 2017 року по 30 червня 2021 року;

- земельний податок з юридичних осіб (18010600) у розмірі 1 298 259,69 грн, який виник у період з 30 березня 2018 року по 30 червня 2021 року.

На підставі виникнення вказаного вище боргу та його непогашення, контролюючим органом вживались заходи з погашення податкового боргу державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків, відкритих у банківських установах.

Так, в свою чергу, судом встановлено, що податковий орган, у зв`язку з наявністю у державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» податкового боргу, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо стягнення з останнього податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року по справі № 640/13841/19 адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» задоволено та стягнуто з рахунків державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» (04050, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, ідентифікаційний код 00468177) ) у банках, що обслуговують такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 2 391 072, 74 грн (два мільйони триста дев`яносто одна тисяча 72 гривні, сімдесят чотири копійки).

На підставі вказаного рішення, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями. (т. 1, а.с. 52-56)

Однак, банком було відмовлено у прийнятті до виконання інкасованих доручень у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платника.

На підставі викладених вище обставин, у зв`язку, за твердженнями позивача вжиттям всіх передбачених заходів щодо стягнення податкового боргу, податковим органом було подано адміністративний позов до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодексу України).

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14, пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України вбачається, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.6 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У силу пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Із системного аналізу викладених вище норм вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Суд вказує, що Податкового кодексу України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Так, як вже було встановлено судом вище, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року по справі № 640/13841/19 адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» задоволено та стягнуто з рахунків державного підприємства - український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «Укррибпроект» (04050, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, ідентифікаційний код 00468177) ) у банках, що обслуговують такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу грошову суму у розмірі 2 391 072, 74 грн (два мільйони триста дев`яносто одна тисяча 72 гривні, сімдесят чотири копійки).

На підставі вказаного рішення, Головним управлінням ДПС у місті Києві неодноразово вживались заходи, зокрема оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями. (т. 1, а.с. 52-56)

В свою чергу, з аналізу матеріалів справи встановлено та як вже було зазначено судом вище, контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження).

Судом встановлено, що внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.

Крім цього, в інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв`язку з відсутністю грошових коштів. Факт відсутності коштів для погашення заборгованості не заперечується і відповідачем у справі.

Таким чином, враховуючі надані представником позивача докази, а саме інкасовані доручення (розпорядження), суд приходить до висновку, що податковим органом відповідно до приписів податкового законодавства підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи документів вбачається, що майно платника податків передано у податкову заставу згідно з актом опису майна № 5/26-15-17-02-17 від 31 жовтня 2017 року, обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Передача майна в податкову заставу сторонами не оскаржувалась, рішення про опис майна в податкову заставу та акт опису на час розгляду справи чинні та не скасовані в судовому або адміністративному порядку.

Відтак, судом встановлено, що податковим органом здійснені усі необхідні заходи для погашення податкового боргу, визначених законом, а також враховуючи те, що податкова застава майна відповідача оформлена у встановленому порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що вказане вище рішення податкового органу про опис майна в податкову заставу, на момент звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника не є предметом розгляду у дані справі, є чинним та протиправним не визнавалось, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що податковий орган звертаючись до суду з даним позовом щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника не було дотримано приписів вимог податкового законодавства України.

Щодо посилань відповідача на приписи Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-ІІІ та Закону України, який втратив чинність 20.10.2019 «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-ХІV, відповідно до якого ДП «Укррибпроект» було до 20.10.2019 у переліку вказаного Закону, як об`єкт, що не підлягає приватизації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так звертаючи увагу на вказаний вище Закон, представник відповідача зазначив, що на підставі приписів вказаного Закону, відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, оскільки майно Підприємства, яке описане в податкову заставу, належить до основних засобів, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25 %, а саме майно позивача належить державі (Фонд державного майна) та перебуває у Підприємства на праві господарського відання.

Разом з цим, відповідно до статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для його цілей під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Однак, як згадувалось вище згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу викладеного вбачається, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України.

Таким чином, оскільки рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі не виконується Державною виконавчою службою, то суд приходить до висновку, що норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на правовідносини в цій справі, оскільки має місце погашення заборгованості, самостійно податковим органом, а не за рішенням, що підлягає виконанню Державною виконавчою службою.

Щодо Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-XIV, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» № 145-ІХ від 20 жовтня 2019 року визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 3 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чине ості цим законом.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище вбачається, що Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» на момент звернення податкового органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника втратив чинність та законодавцем починаючи з того моменту не було прийнято іншого нормативно-правового акту який передбачав таку заборону, та Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не передбачена заборона на погашення податкового боргу платників податків - боржників, шляхом реалізації майна органами податкової служби в порядку, передбаченим Податковим кодексом України, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що податковий орган звертаючись до суду, робив це в супереч вказаним вище Законам України.

При цьому, слід зазначити, що в даному випадку мова йде про продаж майна, яке перебуває в податковій заставі, яке здійснюється контролюючим (податковим) органом, а не Державною виконавчою службою.

Щодо посилань відповідача стосовно державної власності майна ДП «Укррибпроект», суд зазначає, що майно останнього, яке перебуває в податковій заставі, належить йому на праві господарського відання, перебуває на балансі підприємства та використовується в його господарській діяльності, тому в розумінні пункту 89.2 статтті 89 Податкового кодексу України може бути використане як джерело погашення податкового боргу. Крім цього, як вже було зазначено вище, у суду відсутні відомості, що відповідач чи власник майна оскаржували дії податкового органу щодо включення такого майна до акта опису майна, що перебуває в податковій заставі.

При цьому, на даний час матеріалами справи лише підтверджено наявність за ДП «Укррибпроект» заборгованості станом на 01 липня 2021 року, згідно з даними інтегрованих карток, за у розмірі 3 188 724,21 грн.

При цьому, суд вважає також за необхідне звернути увагу, що можливість продажу такого майна підтверджується положеннями пункту 95.9 статті 95 Податкового кодексу України, за змістом якого у разі якщо продажу підлягає майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

В свою чергу, згода відповідного органу в даному випадку на даній стадії не є необхідною, оскільки предметом даного спору є лише надання дозволу податковому органу на погашення суми податкового боргу підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації.

Таким чином, виходячи з викладеного вище в сукупності, з урахуванням встановлених судом обставинами наявності несплаченого підприємством податкового боргу, вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до суду про стягнення коштів, звернення до банку, що не призвело до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, відсутності на рахунках останнього таких грошових коштів суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для відмови позовичу щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а тому позов підлягає задоволенню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У відповідності до пункту 1,3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у місті Києві до державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна боржника - задовольнити.

2. Надати дозвіл на реалізацію майна державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості «УКРРИБПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00468177), яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

3. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова