Рішення № 99684288, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Київ № 640/12429/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В :

Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі також - позивач, Держекоінспекція) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі також - відповідач, ПрАТ «Київспецтранс») про застосування заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг із видаленням та захороненням відходів на полігоні твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці та на полігоні великогабаритних та будівельних відходів №6 в м. Києві до усунення порушень виявлених в акті перевірки від 05.02.2021 року №02-536 та отримання Інспекцією повідомлення від ПрАТ «Київспецтранс» про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність, не дотримується вимог природоохоронного законодавства, а саме здійснює операції у сфері поводження з відходами без висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, дозволу на здійснення операції у сфері поводження з відходами, з порушенням вимог законодавства у сфері поводження з побутовими відходами, що за доводами позову є підставою відповідно до ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльністю», ст. ст. 10, 11, 12 Закону України «Про атмосферне повітря», пункту «в» частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для застосування заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг із видаленням та захороненням відходів на полігоні твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці та на полігоні великогабаритних та будівельних відходів №6 в м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.06.2021 року до суду від ПрАТ «Київспецтранс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на те, що висновки позивача про порушення природоохоронного законодавства є безпідставними, такими, що посилаються на висновки протиправного акту перевірки та не відповідають обставинам справи, спростовуються доказами ПрАТ «Київспецтранс». За доводами відповідача, у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року залишено без задоволення заяву представника ПрАТ «Київспецтранс» із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30.08.2021 року до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву відповідача.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Державною екологічною інспекцією Столичного округу на підставі наказу №63-П від 19.01.2021 року «Про проведення планової перевірки», направлення від №3/3/71 від 21.01.2021 року, в період з 25.01.2021 року по 05.02.2021 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами ПрАТ «Київспецтранс» на об`єктах - полігон твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці, Обухівського району Київської області (далі - Полігон №5) та полігон великогабаритних та будівельних відходів №6, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 94-96 (далі - Полігон №6), за результатом якої складено акт №02-536 від 05.02.2021 року (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що позивачем встановлено, зокрема, наступні порушення: 1) відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність з видалення та захоронення побутових, небезпечних, будівельних відходів на об`єкті Полігону №6; 2) на Полігоні №5 не виконуються умови висновку з оцінки впливу на довкілля; 3) відсутні правоустановчі документи щодо користування земельною ділянкою та відсутня державна реєстрація прав на земельну ділянку для видалення та захоронення будівельних та небезпечних відходів па Полігоні № 6; 4) викиди забруднюючих речовин стаціонарних джерел місць видалення та захоронення відходів здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне; 5) не визначаються склад і властивості відходів, що утворюються на полігонах; 6) допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях, а саме зберігання на полігонні №6 автомобільних шин;7) не представленні данні щодо здійснення організаційних, науково-технічних та технологічних заходів для максимальної утилізації відходів; 8) не забезпечено за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації на Полігоні № 5 та Полігоні №6; 10) на Полігонах здійснюється захоронення змішаних відходів; 11) здійснюється захоронення неперероблених (необроблених) відходів, а саме змішаних відходів на полігоні №5; 12) на полігоні №6 здійснюється захоронення змішаних відходів небезпечних відходів - автомобільних шин; 13) не уживаються заходи щодо запобігання негативного і екологічного впливу на земельній ділянці Полігону №6.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

При цьому, частина п`ята статті 4 зазначеного Закону визначає, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

З урахуванням предмету спору, ключовим питанням при вирішенні справи є встановлення судом наявності або відсутності порушень природоохоронного законодавства з боку суб`єкта господарської діяльності та наявність законодавчо визначених підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг із видаленням та захороненням відходів на полігоні твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці та на полігоні великогабаритних та будівельних відходів №6 в м. Києві

У частині сьомій статті 7 Закону №877-V зазначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до частини 11 статті 7 Закону №877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Отже, Законом №877-V визначено право органу державного нагляду (контролю) на звернення до адміністративного суду за наявності таких умов: на підставі акту виявлено порушення вимог законодавства та наявні підстави для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг та порядок і строки звернення з позовом встановлені законом.

З урахуванням обставин, встановлених під час перевірки, позивач (суб`єкт владних повноважень) відповідно до повноважень, встановлених чинним законодавством, не позбавлений права, за наявності порушень, ініціювати застосування до відповідача заходи впливу, у відповідності до вимог закону, а рішення (дії) за результатами таких перевірок повинні бути прийняті (вчинені): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У разі встановлення порушень природоохоронного законодавства, позивач має право вказати на виявлені порушення, винести припис та надати добровільний строк на його виконання. У разі невиконання припису, до підприємства можливо застосувати примусові заходи реагування у вигляді зупинення виконання робіт. Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.08.2019 року у справі 140/2043/18.

Заперечуючи проти позову, відповідач у справі зазначив про неотримання від позивача по результатам проведеного заходу приписів, розпоряджень, інших розпорядчих документів щодо усунення виявлених під час здійснення заходу порушень, що не спростовано позивачем.

Відповідно до статті 2 Закону № 1264-XII відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Частиною другою статті 10 зазначеного Закону № 1264-XII встановлено, що діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1264-XII державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що вбачається з відповідного положення про Держекоінспекцію , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 року.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин (пункт "в" частини першої статті 20-2 Закону № 1264-XII).

В положенні про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 року в підпункті 5 пункту 3, одним з завдань Державної екологічної інспекції України є звернення до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин.

З урахуванням наведених положень Закону №1264-XII підставою позову Держекоінспекції може бути здійснення експлуатації з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин.

З огляду на завдання адміністративного судочинства обраний позивачем механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин перевірених належними та допустимими доказами у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Згідно правових висновків Верховного Суду у справі № 804/3983/18 (постанова від 31.03.2021 року), захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

За обґрунтуванням позову, у відповідача відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної інспекції на діяльність з видалення та захоронення побутових, небезпечних, будівельних відходів на об`єкті полігону №6, умови висновків з оцінки впливу на довкілля від 19.11.2019 року №7-08/12-2019874269/1 не виконуються.

Заперечуючи дані обставини відповідач вказує, що полігон №6 не потребує отримання висновку з оцінки впливу на довкілля як такий, що почав провадити діяльність до набрання чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Висновок з оцінки впливу на довкілля від 19.11.2019 року № 7-08/12-2019874269/1 отримано для планованої діяльності «Реконструкція та технічне переоснащення полігону твердих побутових відходів № 5 у с. Підгірці, Обухівського району Київської області. Рекультивація ділянки № 1». На момент здійснення перевірки Реконструкція та технічне переоснащення полігону № 5 не розпочата.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року № 2059-VIII (далі - Закон № 2059-VIII) діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, що провадиться з порушенням законодавства про оцінку впливу на довкілля, може бути:

1) тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

2) припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин.

Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено.

Згідно із статтею 3 Закону №2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності, визначеними частиною 2 та частиною 3 цієї статті. Така планова діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планової діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Київспецтранс» отримано Висновок з оцінки впливу на довкілля від 19.11.2019 року № 7-08/12-2019874269/1 для планованої діяльності «Реконструкція та технічне переоснащення полігону твердих побутових відходів № 5 у с. Підгірці, Обухівського району Київської області. Рекультивація ділянки № 1», що свідчить про виконання вимог статті 3 Закону №2059-VIII. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач виконує підготовчі та будівельні роботи та/або здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без виконання встановлених у висновку з оцінки впливу на довкілля екологічних умов. Суд враховує, що відповідачем до матеріалів справи надані докази в підтвердження, що підготовчі та будівельні роботи по реконструкції та технічному переоснащенню полігону № 5 на час перевірки не були розпочаті, чим спростовуються висновки акту перевірки.

Доводи позивача про відсутність у відповідача висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи на діяльність з видалення та захоронення побутових, небезпечних, будівельних відходів на об`єкті полігону №6 є безпідставними та не приймаються судом, адже відповідно до статті 17 Закону №2059-VIII дія цього закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

За змістом Закону України «Про екологічну експертизу», який втратив чинність 18.12.2017 року на підставі Закону №2059-III, обов`язок по організації та проведенню державної екологічної експертизи покладався на еколого-експертні підрозділи, спеціалізовані установи, організації, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації з питань охорони навколишнього природного середовища із залученням інших органів виконавчої влади.

Суд враховує, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58).

Обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів на полігонах №5, №6 позивач також вказує на здійснення відповідачем господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII (далі - Закон № 2707-ХІІ).

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 2707-ХІІ).

Як передбачено частиною шостою статті 11 Закону № 2707-ХІІ, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно зі ст. 12 Закону №2707-ХІІ господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

З висновку з оцінки впливу на довкілля від 19.11.2019 року №7-08/12-2019874269/1, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, вбачається, що під час провадження планованої діяльності виникають організовані та неорганізовані джерела викидів забруднюючих речовин. Викиди в атмосферне повітря буде здійснюватися під час анаеробного розкладання відходів в полігоні. Після проведення робіт по рекультивації зменшиться надходження у атмосферне повітря пилу, речовин та газів, які забруднюють повітря і створюють небезпеку виникнення пожежі (CH4, NH3, H2S,CO, CO2).Система дегазації полігону №5 складається з 166 свердловин. В утилізації біогазу дегазації беруть участь дві когенераційні установки моделі JGC312 GS-L.L, виробництва GE Jenbacher GmbH&Co OG.

Планована діяльність полягає у реконструкції та технічному переоснащенні полігону твердих побутових відходів №5, рекультивації ділянки №1, яка, як встановлено судом на час перевірки позивачем відповідачем не була розпочата.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

В оцінці впливу викидів забруднюючих речовин на стан забруднення атмосферного повітря пункту 5.1 розділ 5 1 висновку з оцінки впливу на довкілля від 19.11.2019 року №7-08/12-2019874269/1 вказано, що джерелом забруднення атмосфери від полігону ТПВ є біогаз, що виділяється з тіла полігону і утворюється в товщі твердих побутових відходів, розміщених на полігоні. Як показують розрахунки, на границі СЗЗ не буде спостерігатися перевищень ГДК забруднюючих речовин. Також враховуючи, що ці роботи носять короткочасний характер, рівень впливу на атмосферне повітря можна вважати допустимим. Згідно «Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців», затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 29 березня 2006р. за N341/12215 всі вищенаведені джерела викидів забруднюючих речовин відносяться до джерел з неорганізованим або нестаціонарним викидом - відповідно нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин для них не встановлюються.

В розділі 1 висновку з оцінки впливу на довкілля від 19.11.2019 року №7-08/12-2019874269/1 вказано, що відкачування біогазу з тіла полігону по системі свердловин здійснюється вакуумнагнітачем ТВТ-0-18,5-Е. Біогаз по трубі Ду125 надходить в якості палива в когенераційний модуль JGC312 GS-L.L. виробництва «GE Jenbacher GmbH & Co OG» (Австрія). Змішуючись з повітрям біогаз подається в циліндри, де запалюючись приводить в обертання колінчастий вал, що обертає ротор генератора. Вироблена електроенергія напругою 0,4 кВ надходить на трансформаторну станцію КТП 1600, де напруга підвищується до стандартного мережевого значення 10,0 кВ і по ЛЕП Л31 і Л51 надходить на підстанцію ПС 35/10 кВ «Рославичі». Станом на 30.08.2019 система дегазації полігону ТПВ № 5 складається з 166 свердловин. В утилізації біогазу дегазації беруть участь дві когенераційних установки моделі JGC312 GS-L.L. виробництва «GE Jenbacher GmbH & Co OG» (Австрія). Потужність кожної установки - 1063 кВт. Середній потік дегазації становить 650 куб. м. біогазу на годину. За період дегазації і утилізації біогазу з 2012 по 2018 рік було видобуто 67,7 млн. Куб. м біогазу, що дозволило запобігти попаданню в атмосферу 315,9 тис. тонн углеуіслого газу і виробити 67,9 млн. кВт * год електроенергії.

З договору №5-1 від 28.12.2009 року, укладеного між ПрАТ «Київспецтранс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛНК», судом встановлено, що обов`язки по виконанню комплексу робіт по дегазації полігону №5, в тому числі по отриманню всіх передбачених дозвільних документів покладені на ТОВ «ЛНК».

Враховуючи, що відповідно до вимог статті 11 Закону №2707-ХІІ дозвіл на викиди в атмосферне повітря передбачається для стаціонарних джерел викиду, а не для неорганізованих або нестаціонарних викидів, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про дотримання ПрАТ «Київспецтранс» вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а отже висновок позивача про порушення відповідачем ст. 11 Закону № 2707-ХІІ є безпідставним.

Обґрунтовуючи позов позивач також вказує на здійснення відповідачем господарської діяльності без дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища встановлює порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Позивач зазначає, що для того, щоб Кабінет Міністрів України зміг затвердити Порядок необхідно впровадити відповідні зміни до Закон України «Про відходи», в якому передбачити перелік та вимоги до документів. Про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами вказує і відповідач.

Відповідно до статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється також за принципами невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

За змістом принципу «належного урядування», який згадувався судом, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

Відповідно, не впровадження Кабінетом Міністрів України на виконання вимог закону процедур надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не може бути поставлена у вину відповідача.

Обґрунтовуючи позов позивач також вказує на захоронення на полігонах неперероблених (необроблених) побутових відходів (змішаних) з посиланням на порушення статті 32 Закону України «Про відходи», якою встановлено заборону з 1 січня 2018 року захоронення на полігонах неперероблених (необроблених) відходів. Крім того, позивач зазначає про порушення законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами, а саме здійснення захоронення на небезпечних відходів, в тому числі автомобільних шин.

Судом встановлено, що відповідачем забезпечено здійснення сортування твердих побутових відходів які збираються та перевозяться товариством, які попередньо є переробленими (обробленими), автомобільні шини утилізуються, що підтверджується договорами наданими відповідачем (№010420С від 01.04.2020 року, №298 від 07.08.2019 року, № 6752/1 від 07.02.2019 року; № 12/01/1-КСТ від 12.01.2021 року) та спростовує доводи позивача.

Додатково до викладеного суд враховує, що відповідно до частини 6 статті 7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до наказу позивача №63-П від 19.01.2021 року «Про проведення планової перевірки» планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Київспецтранс» з 25.01.2021 року по 05.02.2021 року мала здійснити інспекційна група у складі голови інспекційної групи - Майборода І.В., членів інспекційної групи - Єретенко Є.Ю., Михайленко О.В. Наявний в матеріалах справи акт перевірки, не містить підпису одного члена інспекційної групи Єретенко Є.Ю., що свідчить про порушення позивачем вимог частини 6 статті 7 Закону №877-V. З урахуванням не встановлення судом порушень природоохоронного законодавства відповідачем, не підтвердження висновків акту перевірки, складеного з порушенням вимог закону, відсутні підстави для зупинення виконання робіт, надання послуг із видаленням та захороненням відходів на полігоні твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці та на полігоні великогабаритних та будівельних відходів №6 в м. Києві. При цьому, судом не досліджується правомірність викладених в акті порушень, оскільки зазначене не є предметом позову в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені обставини справи, досліджені судом доказом, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин відсутні порушення природоохоронного законодавства з боку ПрАТ «Київспецтранс», позивач не довів наявність підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг із видаленням та захороненням відходів на полігоні твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці та на полігоні великогабаритних та будівельних відходів №6 в м. Києві.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Державної екологічної інспекції Столичного округу до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про застосування заходів реагування.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда