Рішення № 99684278, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Київ № 640/263/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-7» до Головного управління держпраці у Київській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-7» (позивач, ЖБК «Харчовик-7») до Головного управління держпраці у Київській області (відповідач 1, Держпраці), Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач 2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправною фактичну перевірку ГУ ДПС у м. Києві;

- скасувати постанову № ТД/ФС-625 від 22.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена іншим органом, ніж той, яким накладено штрафну санкцію, ГУ ДПС у м. Києві не підтверджено повноваження особи, яка видала наказ. Свідчення консьєржів про відсутність офіційного працевлаштування також не відповідають дійсності, оскільки були надані з метою стримування підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідач 1 у відзиві звернув увагу на дотримання порядку розгляду питання щодо накладення штрафу у відповідності до норм КЗпП.

Станом на дату ухвалення даного рішення, жодної заяви по суті справи відповідачем не надано.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ГУ ДПС у м. Києві видано наказ № 214 від 04.09.2019 про проведення фактичної перевірки ЖБК «Харчовик-7» за підписом в. о. начальника Нонни Багмет.

На виконання згаданого наказу та на підставі направлень № 77/26-15-42-07 від 23.09.2019, № 78/26-15-42-07 від 23.09.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено фактичну перевірку позивача, результати якої викладено в акті від 03.10.2019.

За висновком акту від 03.10.2019 встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, абз. 2 Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Голова правління ЖБК «Харчовик-7» Лось Н. У. зазначив про відсутність зауважень до перевіряючих.

У подальшому, на підставі виявлених в акті від 03.10.2019 порушень, Держпраці винесено постанову № ТД/ФС-625 від 22.10.2019 про накладення на позивача штрафу за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 250 380,00 грн за допуск до роботи без працевлаштування консьєржок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Не погоджуючись із діями ГУ ДПС у м. Києві та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності передбачених ПК України підстав.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Серед недоліків наведених документів позивач зазначає про відсутність у перевіряючих документів на підтвердження повноважень в. о. начальника ГУ ДПС у м. Києві Нонни Багмет.

Слід звернути увагу, що ПК України не пов`язує обов`язок пред`явити такі документи із можливістю проведення перевірки.

Крім того, як встановлено судом, станом на дату проведення перевірки Нонна Багмет перебувала на посаді в. о. начальника ГУ ДПС у м. Києві, про що свідчать відомості з ЄДРПОУ.

Таким чином, суд критично сприймає доводи позивача стосовно відсутності повноважень особи, яка підписала наказ про проведення перевірки.

Пункт 80.1 ст. 80 ПК України також містить припис стосовно того, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Резюмуючи викладене, маючи підстави вважати, що документи, пред`явлені службовими особами ГУ ДПС у м. Києві, містять недоліки та не відповідають вимогам ст. 80 ПК України, платник податків має право не допустити до проведення перевірки, у той же час, зважаючи на пояснення позивача та надані ним копії документів, суд звертає увагу на те, що наказ та направлення, якими підтверджується підстава для проведення перевірки, оформлені належним чином.

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (Порядок № 509).

Згаданий порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

За змістом п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, поміж інших, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

З урахуванням того, що фактичною перевіркою ГУ ДПС у м. Києві виявлено порушення законодавства про працю, Держпраці правомірно керувалось її висновками, розглядаючи питання про накладення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 24 КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України (в редакції, чинній, на дату оскаржуваної постанови) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році мінімальна заробітна плата на місяць встановлена у розмірі 4173 грн.

Таким чином, передбачена ч. 2 ст. 265 КЗпП України санкція становила 125 190 грн за кожного працівника, фактично допущеного до роботи без оформлення трудового договору.

Оскільки таких працівників було 2, штраф у розмірі 250 380 грн відповідає чинним на той час нормам спеціального законодавства.

При цьому, суд критична сприймає доводи позивача стосовно невідповідності дійсності викладеної в акті перевірки інформації, оскільки наявність, на час проведення перевірки, належним чином оформлених трудових відносин зі згаданими особами позивачем не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Зважаючи на відсутність релевантних підстав вважати проведену ГУ ДПС у м. Києві перевірку або накладений оскаржуваною постановою штраф протиправними, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-7» до Головного управління держпраці у Київській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Житлово-будівельний кооператив «Харчовик-7» (вул. Вербичького, 34, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ: 25285251).

Відповідач 1: Головне управління держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ: 39794214)

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко