Ухвала суду № 99684275, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду

16 вересня 2021 року м. Київ № 826/15269/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Патук А.С.,

за участі начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2., представників ГУ ПФУ Фролькіс О.А., Клекоцюк Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі:

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпро зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) 18.09.2018 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві (код ЄДР: 42098368), в якому просив суд зобов`язати ГУ ПФУ у м. Києві провести перерахунок пенсії позивачу у розмірі 80% його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія з дати призначення пенсії, а саме: з 23.03.2016.

Рішенням суду від 02.03.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ у проведенні позивачу перерахунку пенсії та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 :

з 23.03.2016 - відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а саме - мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

та відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в редакції Закону від 03.10.2017 р. N 2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017, а саме - мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року,

з вирахуванням раніше виплачених сум пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто судовий збір.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 апеляційну скаргу відповідача за зазначене рішення суду повернуто апелянту.

Відповідно, рішення суду набрало законної сили 14.05.2020.

25.05.2021 видано виконавчі листи.

01.10.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 залишити без змін.

02.06.2021 канцелярією суду зареєстровано подання в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень у м. Києві Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) Амброського А.В. за № 62444214/6 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якому останній звертає увагу на те, що виконавче провадження про зобов`язання відповідача вчинити певні дії відкрито згідно з постановою від 02.07.2020, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. У строки, надані для самостійного виконання, рішення суду боржником не виконано, у зв`язку з чим, постановою державного виконавця від 23.07.2020 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., та зобов`язано боржника виконати рішення суду у десятиденний строк.

Ухвалою від 07.06.2021 відмовлено у задоволенні подання.

Між тим, ухвалою від 07.06.2021 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду.

Так, для ГУ ПФУ в м. Києві (код ЄДР: 42098368) в особі керівника або особи, що виконує його обов`язки, встановлено строк для подання суду звіту про виконання рішення суду від 02.03.2020 у справі № 826/15269/18 протягом одного календарного місяця після дати отримання копії даної ухвали.

Покладено обов`язок виконання даної ухвали у зазначеній вище частині на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (особу, що виконує його обов`язки).

Звернута увага ГУ ПФУ в м. Києві, що за результатами розгляду питання щодо подання звіту та виконання рішення суду, у разі невиконання рішення суду у наведеній вище частині, на керівника Управління (особу, що виконує його обов`язки) може бути накладено штраф у розмірі від 45 400 грн. до 90 800 грн.

14.07.2021 від органу державної виконавчої служби надійшла постанова від 22.06.2021 про закінчення виконавчого провадження, з якої вбачається, що державний виконавець вчинив дії щодо виконання рішення суду (виконавчого листа), двічі накладено штрафи на боржника, направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, однак боржником рішення суду так і не виконано.

Тобто, позивач по суті позбавлений можливості реального виконання рішення суду на його користь.

До цього, 08.07.2021 канцелярією суду зареєстровано Звіт ГУ ПФУ про виконання рішення суду від 30.06.2021 № 2600-0903-7/105477 (далі - Звіт), за підписом начальника ОСОБА_2.

Із звіту вбачається, що кошти, нараховані позивачу за період з 23.09.2019 по 30.11.2020 у розмірі 95 895,58 грн., не виплачені.

Тобто, рішення суду не виконано, які і вимоги державного виконавця.

Із звіту вбачається, що заборгованість «обліковується».

Відповідач вважає, що виконання рішення суду є порушенням бюджетного законодавства.

Також із звіту вбачається, що заборгованість буде виплачена у межах бюджетних асигнувань, тобто у невизначеному майбутньому та поза межами строків, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», що є порушенням відносно позивача принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, обґрунтовуючи «облік заборгованості» та «черговість» виплат, тобто власний спосіб та погляд на виконання рішень судів, не передбачений Законом, ГУ ПФУ посилається на Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затверджений постановою правління ПФУ від 26 вересня 2018 року N 20-1 (далі - Порядок № 20-1), який втратив чинність 23.04.2021 у зв`язку з прийняттям постанови правління ПФУ від 23.03.2021 № 13-1.

При цьому, Порядок № 20-1 був прийнятий на підставі постанови КМ України від 22.08.2018 № 649, пункти 1 та 2 якої визнані протиправними та нечинними відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 р. у справі № 640/5248/19 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 та постанови Верховного Суду від 26.05.2021.

Верховний Суд акцентував свою увагу на тому, що Уряд не наділений повноваженнями з визначення порядку виконання судових рішень, зокрема, в яких боржниками є органи ПФУ. Натомість, положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Верховний Суд також наголосив, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 382 КАС України).

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 4 ст. 382 КАС України).

На адресу позивача (його представника) направлена копія ухвали. Вказані особи до суду не з`явилися, що однак, не є перешкодою для розгляду звіту.

Заслухавши присутніх представників ГУ ПФУ, суд констатує, що станом на час розгляду звіту ГУ ПФУ встановлено, що сума заборгованості не виплачена позивачу, не дивлячись на те, що питання відносно цього було ініційовано ще у 2018 році.

У даному випадку судом вбачається ручне регулювання органом виконавчої влади виконання рішення суду, втілення не передбачених законами системи дозволів на виконання рішення суду, що свідчить не лише про ігнорування норм Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, але й свідчить про дії органів виконавчої влади щодо нівелювання діяльності судової влади як такої.

Між тим, як неодноразово наголошувалось судом в аналогічних справах, рішення суду, яке набрало законної сили, для цілей його виконання не потребує жодного додаткового санкціонування з боку жодного органу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 129-1 Конституції України:

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно рекомендаціям, зауваженням, та висловленим занепокоєнням Європейського суду з прав людини, які наголошувались у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04), саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів.

Комітет міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено:

"Комітет міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв`язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади:

1. забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень.

2. призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

У даному випадку суд констатує фактичну відмову відповідача від виконання рішення суду, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади в частині обов`язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Внаслідок невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.

Доводи відповідача щодо виконання рішення суду фактично зводяться до примарних сподівань у невизначеному майбутньому та усталених доводів про відсутність фінансування, що не може бути виправданням невиконання рішення суду та відмові людині у захисті (реалізації) її порушених прав.

Суд вважає, що будь-які пояснення щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, інші надумані причини, не можуть бути виправданням з боку Держави (в особі ГУ ПФУ в м. Києві) щодо невиконання рішення суду та бути свідченням наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46), якою, крім іншого, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

Відтак, враховуючи тривале порушення прав позивача, яке з боку ГУ ПФУ триває з 2018 року, а до цього частина спірних з ГУ ПФУ питань вирішувались ще у рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.2018 по справі № 756/3887/17, беручи до уваги тривале та нічим невиправдане ігнорування власне рішення суду та його тривале нічим невиправдане невиконання в частині сплати коштів, яке суд кваліфікує як знущання над людиною з боку Держава в особі ГУ ПФУ, та суму боргу, яка є вагомою для пенсіонера, для якого пенсія по суті є єдиним джерелом існування, що також у сукупності свідчить про прояв явної неповаги до суду та судової системи, з урахуванням усталеної поведінки (бездіяльності) ГУ ПФУ щодо допущення тривалого невиконання судових рішень по аналогічним спорам, суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для накладення на начальника ГУ ПФУ в м. Києві (з 20.08.2020) ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду у даній справі.

Визначаючи розмір штрафу, суд зазначає, що у грошовому виразі штраф може сягати від 45 400 грн. до 90 800 грн.

У даному випадку, враховуючи всі наведені обставини у сукупності, суд, керуючись внутрішнім переконанням, беручи до уваги розмір заборгованості перед позивачем, приходить до висновку про достатній та розумний розмір штрафу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, який підлягає стягненню з начальника ГУ ПФУ, з розподілом: 25 000 грн. в дохід Державного бюджет України; 25 000,00 грн. - на користь позивача.

Керуючись положеннями ст. ст. 382, 241 - 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати звіт про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.

Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місяця роботи: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; т. НОМЕР_3 ) штраф у розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень за невиконання рішення суду у період виконання обов`язків начальника управління.

Штраф стягнути:

- 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень на користь Державного бюджету України.

Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5);

- 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 )

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (ч. 6 ст. 382 КАС України).

Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить: для ДСА України - три місяці з дня набрання нею законної сили, а саме - до 16.12.2021; для позивача - три роки до 16.09.2024 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 КАС України зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві подати наступний звіт про виконання рішення суду до 16.10.2021 включно.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, а примірник ухвали - ДСА України.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у строки та порядку, визначеному ст. ст. 292 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст ухвали складений ті підписаний 16.09.2021