Рішення № 99684263, 16.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Київ № 640/26445/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій, з урахуванням зміни предмета позову, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 страхового стажу за період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 19.06.1990, страхового стажу за період виплати допомоги по безробіттю з 19.08.1995 по 01.11.1995, та пільгового стажу за Списком № 1 за періоди роботи на ПрАТ «Концерн стирол» з 04.09.1990 по 31.12.1990 на посаді майстра зміни, з 01.01.1991 по 07.08.1991 на посаді інженера-технолога, з 08.08.1991 по 30.09.1994 на посаді майстра зміни, з 01.10.1994 по 28.02.1995 на посаді майстра зміни, з 01.03.1995 по 16.05.1995 на посаді майстра зміни, з 28.05.1996 по 04.01.1998 на посаді начальника відділу по виробництву слабкої азотної кислоти, з 05.01.1998 по 01.04.1998 на посаді головного інженера заводу «Гранас» по виробництву мінеральних добрив та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.06.2020 № 262640001900 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 врахувавши страховий стаж за період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 19.06.1990, страховий стаж за період виплати допомоги по безробіттю з 19.08.1995 по 01.11.1995 та пільговий стаж за Списком № 1 за періоди роботи на ПрАТ «Концерн стирол» з 04.09.1990 по 31.12.1990 на посаді майстра зміни, з 01.01.1991 по 07.08.1991 на посаді інженера-технолога, з 08.08.1991 по 30.09.1994 на посаді майстра зміни, з 01.10.1994 по 28.02.1995 на посаді майстра зміни, з 01.03.1995 по 16.05.1995 на посаді майстра зміни, з 28.05.1996 по 04.01.1998 на посаді начальника відділу по виробництву слабкої азотної кислоти, з 05.01.1998 по 01.04.1998 на посаді головного інженера заводу «Гранас» по виробництву мінеральних добрив.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві протиправно відмовило у призначенні пенсії, ігноруючи основний документ на підтвердження трудового стажу - трудову книжку та вимагаючи додаткові документи на підтвердження умов, тривалості та інших характеристик праці позивача.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому із позовними вимогами не погоджується, з огляду на те, що надані позивачем докази не підтверджують наявність пільгового стажу, натомість, рішення про відмову у призначенні пенсії винесено правомірно.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 11.06.2020.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві № 262640001900 від 19.06.2020 позивача повідомлено про те, що згідно поданих документів загальний страховий стаж позивача складає 29 років 4 місяці 21 день, до пільгового стажу за списком № 1 можливо зарахувати періоди роботи з 04.09.1990 по 31.12.1990, з 08.08.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 30.09.1990, що складає 3 роки 5 місяців 22 дні.

До страхового стажу не врахований період навчання з 01.09.1983 по 19.06.1990, оскільки необхідна довідка про фактичні періоди навчання на денному стаціонарі, період виплати допомоги по безробіттю з 19.08.1995 по 01.11.1995, оскільки відсутня печатка.

До пільгового стажу за Списком № 1 не враховано період роботи з 01.01.1991 по 07.08.1991, оскільки професія інженера-технолога відсутня у постанові Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, з 28.05.1996 по 04.01.1998, з 05.01.1998 по 01.04.1998, оскільки відсутні первинні документи, підтверджуючі вищезгадані періоди роботи.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону у зв`язку із тим, що заявник не досяг необхідного віку відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону, та оскільки відсутній необхідний страховий (30 років) і пільговий стаж роботи (12 років 6 місяців).

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р /2020 від 23.01.2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, в пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 затверджено порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Порядок № 838).

Згідно з п. 3 Порядку № 838 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Аналізуючи зазначену вище норму, суд зазначає, що у разі наявності відповідної професії у Списку, що чинний на період роботи особи, до пільгового стажу зараховується увесь період роботи. У разі відсутності професії на час роботи особи у списку, за умови внесення такої професії у подальшому, виникає необхідність підтверджувати умови праці, зокрема, документами про атестацію робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, наявність у трудовій книжці, як в основному документі, що підтверджує трудовий стаж, запису про відповідну роботу, яка міститься у списку, чинному на період такої роботи, є належним підтвердженням пільгового стажу та не потребує додаткових документів для його підтвердження.

За відомостями з трудової книжки 04.09.1990 ОСОБА_1 прийнято на роботу майстром зміни в карбамітний цех, де працював до 31.12.1990.

Згаданий період визнається ГУ ПФУ в м. Києві як такий, що можливо зарахувати до пільгового стажу за списком № 1, про що зазначено в рішенні № 262640001900 від 19.06.2020.

З 01.01.1991 по 07.08.1991 позивач працював на посаді інженера-технолога. Згаданий період до пільгового стажу не зараховано, оскільки така посада відсутня у списку № 1.

Таке посилання відповідача сприймається судом критично, оскільки у списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 зазначені посади інженерів, при цьому, відсутність формулювання «інженер-технолог», як характеристики посади позивача, не змінює факту виконання ним роботи інженера з небезпечними умовами праці.

Період роботи позивача з 08.08.1991 по 30.09.1992 також визнається відповідачем як такий, що може бути зарахований до пільгового стажу за списком № 1. Проте, у подальшому, до 30.09.1994 та з 01.10.1994 по 28.05.1995, з 01.03.1995 по 16.05.1995 позивач продовжував працювати на посаді майстра зміни, яку також віднесено до списку № 1 згаданою постановою № 10.

Посилання на відсутність первинних документів, підтверджуючі періоди роботи з 28.05.1996 по 04.01.1998, з 05.01.1998 по 01.04.1998 також є безпідставними, оскільки основним первинним документом є трудова книжка, яка, за висновком суду, містить достатні відомості про виконувані позивачем роботи для їх віднесення до пільгового стажу за списком № 1.

Із наданої позивачем копії трудової книжки убачається, що з 01.09.1983 по 19.06.1990 ОСОБА_1 навчався у Донецькому політехнічному інституті, при цьому з 03.07.1984 по 10.05.1986 проходив службу в радянській армії.

Аналогічні відомості стосовно періоду навчання містяться також у дипломі ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , в якому також зазначено про присвоєння кваліфікації інженера хіміка-технолога.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 (чинна на час проходження військової служби), при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.

З урахуванням викладеного, до трудового стажу на пільгових умовах ОСОБА_1 слід зарахувати повністю період навчання в Донецькому політехнічному інституті, з урахуванням строку служби в армії.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

При цьому, періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону № 1058 (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом № 1058. Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З урахуванням викладеного, запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про призначення допомоги про безробіття з 19.08.1995 по 01.11.1995 є належним доказом на підтвердження відповідного трудового стажу.

Резюмуючи викладене, рішення ГУ ПФУ в м. Києві № 262640001900 від 19.06.2020 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів навчання та виплати допомоги по безробіттю, неврахування окремих періодів до стажу за списком № 1 та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, слід визнати протиправним, оскільки в цій частині суперечить спеціальним нормам законодавства.

Крім того, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передумова призначення пільгової пенсії пов`язується з досягненням 50 років, а станом на дату звернення ОСОБА_1 виповнилось повних 54 роки.

При цьому, в частині визнання пільгового трудового стажу, згадане рішення відповідача є правомірним.

Приписами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на певні активи, які використовуються для виплати пенсій.

Ураховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії через відсутність у ГУ ПФУ у м. Києві окремих документів, що не вимагаються Законами України та іншими нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині відмови в призначенні пенсії за списком № 1 підлягає задоволенню.

Проте, стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, суд враховує наступне.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом та не передбачає множинного трактування, суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У разі, коли суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Важливо розуміти, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив передбачене рішення.

Оскільки прийняття рішення про призначення пенсії за вислугою років є дискреційним повноваженням та обов`язком органів Пенсійного фонду, та ураховуючи ту обставину, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача лише через неврахування пенсійного стажу за певний період, не розглядав наявність/відсутність інших підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач усі приписи законодавства для його прийняття та чи має позивач необхідний для призначення пенсії стаж.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.

У свою чергу, приписи ч. 2 ст. 5 КАС України передбачають, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, з огляду на що, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 та додані до неї документи про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням пільгового стажу за періоди, які досліджувались судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. (ч. 3 ст. 139 КАС України)

Отже, у даному випадку суд вважає, що судові витрати у частині задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.

Керуючись статтями 5, 77, 90, 139, 241- 246, 255, 263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 262640001900 від 19.06.2020 в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів навчання та виплати допомоги по безробіттю, неврахування окремих періодів до стажу за списком № 1 та відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 та додані до неї документи про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 19.06.1990, страхового стажу за період виплати допомоги по безробіттю з 19.08.1995 по 01.11.1995, пільгового стажу за Списком № 1 за періоди роботи на ПрАТ «Концерн стирол» з 04.09.1990 по 31.12.1990 на посаді майстра зміни, з 01.01.1991 по 07.08.1991 на посаді інженера-технолога, з 08.08.1991 по 30.09.1994 на посаді майстра зміни, з 01.10.1994 по 28.02.1995 на посаді майстра зміни, з 01.03.1995 по 16.05.1995 на посаді майстра зміни, з 28.05.1996 по 04.01.1998 на посаді начальника відділу по виробництву слабкої азотної кислоти, з 05.01.1998 по 01.04.1998 на посаді головного інженера заводу «Гранас» по виробництву мінеральних добрив.

4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко