Рішення № 99683146, 17.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/412/21

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові вимоги №56799-53 від 07 липня 2020 року, №4264-13 від 02 листопада 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві власності належить нежитлова нерухомість загальною площею 1093,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . При обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачу за базовий податковий (звітний) 2019 рік нараховано 45619,24 грн податкового боргу та виставлено податкову вимогу №56799-53 від 07.07.2020. Надалі, згідно з податковою вимогою №4264-13 від 02.11.2020, розмір вказаного податкового боргу вже становив 27371,54 грн. Проте, в силу приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується для виготовлення промислової продукції.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що спірна вимога №4264-13 від 02.11.2020 є правомірною, оскільки позивач є власником нежитлової будівлі, а саме приміщення прохідної загальною площею 26,5 кв.м. та приміщення адміністративного будинку загальною площею 1066,70 кв.м., які не відносяться до будівель промисловості, визначених підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки вказані приміщення не є виробничими корпусами, цехами чи складськими приміщеннями промислових підприємств. Звертає увагу на те, що відповідно до облікових даних позивача, як фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку, об`єкти нерухомості, на які нараховано податок на нерухоме майно, не визначені як такі, що використовуються в господарській діяльності. Так, позивач не подавав до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження або в судовому засіданні з викликом сторін залишено без задоволення.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 допущено заміну відповідача - Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070171, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.09.2021 клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі №560/412/21 задоволено. Закрито провадження у справі №560/412/21 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №56799-53 від 07.07.2020.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №083786 ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основним видом його діяльності є виробництво інструментів (25.73).

Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу приміщень від 25.12.2006, укладеного між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 (продавець), продавець продає, а покупець купляє за обговорену грошову суму нежилі приміщення загальною площею 1093,2 кв. м., в тому числі приміщення прохідної загальною площею 26,5 кв.м., приміщення адміністративного будинку загальною площею 1066,7 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Зазначене право власності позивача зареєстровано в установленому законом порядку, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13075588 від 27.12.2006.

За змістом договору оренди землі від 05.03.2007, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 8974802 від 05.09.2013, ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі промисловості загальною площею 3752,0 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивачу була виставлена податкова вимога №4264-13 від 02.11.2020, в якій була зазначена сума податкового боргу 27391,81 грн, у тому числі 27371,54 грн - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачують фізичні особи, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, 20,27 грн - орендна плата з фізичних осіб.

Позивач, вважаючи податкову вимогу №4264-13 від 02.11.2020 протиправною, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Нормами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлена податкова пільга (звільнення від оподаткування ) щодо визначених в цих нормах об`єктів нерухомості.

Так, підпунктом "є" зазначеного підпункту, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, нормою підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто, для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

Відповідно до розділу 4 Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 від 01.01.2012, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (далі - ДК 009:2010), процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який відповідно до абзацу 2 розділу 1, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Відповідно до абзацу 4 розділу 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з абзацом 12 розділу 1 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до розділу 2 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості, що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості: 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Зі змісту матеріалів справи слідує, що будівля використовується для виготовлення промислової продукції (виробництво інструментів) шляхом механічної металообробки для отримання нової продукції.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 з урахуванням функціонального призначення будівлі, об`єкт нерухомості, що належить позивачу відноситься до групи 125 Будівлі промислові та склади; клас 1251 Будівлі промисловості, що включає підклас: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості.

Факт відповідності нерухомого майна, власником якого є позивач, до групи 125 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, підтверджується: свідоцтвом платника єдиного податку від 20.01.2012 серії А №539745, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.08.2013 серії АВ №038906, де вказується, що основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є клас 25.73 (виробництво інструментів) секції С "Переробна промисловість"; Технічним паспортом на приміщення №5-890 від 12.01.2018, в якому зазначається, що призначення будинку за площею, що переважає - виробниче; Проектом електропостачання цеху металообробки по АДРЕСА_1 ; документами, що підтверджують право власності на робоче обладнання (верстати/станки тощо); фотоматеріалами робочого обладнання (верстатів/станків) в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 .

Крім того, за змістом підпунктів 5.1, 5.2 пункту 5 договору оренди землі від 05.03.2007 земельна ділянка передається в оренду для виробничих потреб, а цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 8974802 від 05.09.2013 зареєстровано право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , строк дії якого до 18.12.2022, з цільовим призначенням землі промисловості.

Отже, враховуючи приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та наведене вище, суд дійшов висновку, що контролюючий орган помилково відніс належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку. Як наслідок, безпідставно нараховано на вказані орендну плату з фізичних осіб.

Таким чином, податкова вимога Головного управління ДПС у Хмельницькій області №4264-13 від 02.11.2020 є протиправною та її слід скасувати.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,00 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні. Тому ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області №4264-13 від 02.11.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ ВП - 44070171) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк