Рішення № 99682771, 17.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року Справа № 480/5986/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5986/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), через адвоката - Друченко Т. В. звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо невиплати позивачу недоотриманої позивачем заробітної плати, визначеної ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

2. Стягнути з Держави України в особі Сумської обласної прокуратури на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме заробітної плати, визначеної за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 01.07.2015 по 24.03.2021 у сумі 734405,44 грн.

Також позивач просить стягнути з Сумської обласної прокуратури на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він з 20.02.2014 по 14.12.2015 працював прокурором Конотопської міжрайонної прокуратури, з 20.06.2019 по 05.07.2019 – прокурором Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури, з 04.07.2019 по 24.03.2021 – прокурором Конотопської місцевої прокуратури. З займаної посади та з органів прокуратури Сумської області 22.03.2021 позивача звільнено за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». При цьому позивачем вказано, що у період з 01.07.2015 по дату звільнення позивача заробітна плата прокурорів регулювалась постановами Кабінету Міністрів України, а мала регулюватися ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». А тому позивач вважає, що різниця між виплаченою заробітною платою та тією, яка повинна бути виплачена позивачу у 2015 році становить 58470,85 грн, у 2019 році – 176301,84 грн, у 2020 році – 414413,76 грн, у 2021 році – 85218,99 грн. Позивач зазначає, що розмір матеріальної шкоди, яку спричинено ОСОБА_1 у вигляді неотриманої частини заробітної плати, визначеної ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 2015 по 2021 роки складає 734405,44, які і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 12.07.2021 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження буз виклику сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках позивача. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідач не наділений повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури.

Також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ. Зокрема замість системи органів прокуратури, що складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-УІІ), ст. 15 Закону «Про прокуратуру» визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому КМУ. Такий порядок був викладений саме в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Норма пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ є чинною та не визнана неконституційною.

Відповідно до наказів Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур», від 17.02.2021 № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» утворено окружні прокуратури, а днем початку їх роботи визначено 15.03.2021.

Отже, з 15.03.2021 працівники місцевих прокуратур, які успішно пройшли атестацію, були переведені до окружних прокуратур та отримали статус прокурора окружної прокуратури із визначеним у ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ посадовим окладом.

Натомість ОСОБА_1 наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 22.03.2021 № 204к звільнено з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.03.2021, та на час утворення окружних прокуратур він не набув статусу прокурора окружної прокуратури.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 20.02.2014 по 14.12.2015 працював на посаді прокурора Конотопської міжрайонної прокуратури, з 20.06.2019 по 05.07.2019 – прокурора Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури, з 04.07.2019 по 24.03.2021 – прокурора Конотопської місцевої прокуратури.

Наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 204к від 22.03.2021 позивача звільнено з посади прокурора Конотопської місцевої прокуратури Сумської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.03.2021.

Позивачем у позовній заяві вказано, що у період з 01.07.2015 розмір його посадового окладу не відповідав розміру, визначеному законом.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля відновлення своїх порушених прав шляхом стягнення на його користь матеріальної шкоди у вигляді неотриманої заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Предметом спору, як зазначив сам позивач у позові, є відшкодування шкоди, завданої прийняттям у тому числі неконституційного акту, у вигляді недоплаченої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу та виплачена, за період коли він працював на посаді прокурора.

Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 ЦК України, за змістом якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Позивач, як зазначалось, просить суд відшкодувати завдану йому шкоду у вигляді недоплаченої суми заробітної плати, що по суті і є збитками у вигляді упущеної вигоди.

При цьому, суд зазначає, що на час дії спірних правовідносин, тобто у період, за який позивач просить стягнути на його користь збитки у вигляді недоотриманої заробітної плати, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури, тобто перебував на публічній службі.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати.

Незважаючи на заявлені позивачем позовні вимоги, спір у справі виник щодо неотримання прокурором частини заробітної плати, які мали бути йому нараховані, що є спором про проходження публічної служби.

Таким чином, незважаючи на намагання позивача перевести цей спір в площину деліктних правовідносин і відповідного нормативного регулювання, зазначений спір є спором щодо проходження публічної служби, який виник у зв`язку з виплатою позивачу заробітної плати у розмірі, меншому ніж він сподівався.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди та обґрунтовування позовних вимог не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення, а отже не робить цей спір спором про відшкодування шкоди.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги саме через призму понесення ним збитків у вигляді недоотриманої заробітної плати у зв`язку з визнанням неконституційним окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому у позовній заяві позивач не ставить під сумнів відповідність отриманого ним заробітку положенням законодавства, що було чинним на той час та регулювало розмір його виплати, тобто не оспорює розмір отриманої заробітної плати в контексті невідповідності такої, встановленому законодавством, що було чинним у зазначений період.

За таких обставин, у суду відсутні підстави та процесуальні повноваження на перевірку зазначених обставин (відповідність отриманої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 26.03.2020 положенням законодавства, чинного в цей період) з метою захисту його порушеного права.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №120/2112/19-а, від 12.04.2021 у справі №560/2065/19, від 14.05.2021 у справі № 560/47/20.

Стосовно доводів позивача щодо протиправності не нарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі №1-223/2018(2840/18), суд зазначає наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру, зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру, зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В той же час, суд зазначає, що і ч.2 ст.152 Конституції України, і ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні №20-рп/2010 від 30.09.2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про внесення змін до Конституції України №2222-IV від 8 грудня 2004 року (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні у рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.

Суд вважає, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 на спірні правовідносини щодо стягнення з Держави України матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, внаслідок прийняття неконституційного акту, не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у судових рішеннях у справі №820/2462/17 від 23.01.2019, у справі №804/3790/17 від 25.07.2019, у справі №818/45/1 від 04.06.2020, у справі №826/18228/16 від 27.10.2020, які враховуються судом при вирішенні справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Відтак, враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Держави Україна в особі Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 2015 року по 26.03.2020 (прийняття рішення Конституційним Судом України).

Щодо позовних вимог про стягнення з Держави Україна в особі Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 26.03.2020 по 24.03.2021, суд зазначає наступне.

Визнане неконституційним окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України було запроваджено і набрало чинності 01.01.2015 внаслідок прийняття Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79- VIII.

Разом з тим, згідно з п.п. 66 п. 21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019, внесені зміни до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та викладено її в новій редакції. Згідно з цією редакцією відповідні розміри посадового окладу, надбавок за вислугу років, виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат передбачено виключно для прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У свою чергу, згідно з п. 3 розділу 2 "Прикінцеві і Перехідні положення" Закону №113-ІХ на період до переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктом 7 розділу 2 "Прикінцеві і Перехідні положення" Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться в порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, заробітна плата прокурорам, переведеним до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури після успішного проходження атестації нараховується та виплачується у розмірах, передбачених ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а прокурорам Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до такого переведення виплачується згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Зазначені положення Закону № 113-ІХ є чинними, у встановленому законом порядку неконституційними не визнавались.

Оскільки ОСОБА_1 до часу і на момент звільнення перебував на посаді прокурора Конотопської місцевої прокуратури та в період з 26.03.2020 по 24.03.2021 не був переведений до окружної прокуратури, відтак заробітна плата за цей період йому виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України, від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б свідчили про наявність підстав для стягнення з Держави України в особі Сумської обласної прокуратури на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати позивачем не надано, а відтак суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска