Рішення № 99682763, 08.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року справа №480/2629/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Демченко К.І.,

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - Молібог Ю.М.

представника відповідачів - Кошлякової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/2629/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створеної наказом Офісу Генерального прокурора № 425, Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створеної наказом Офісу Генерального прокурора № 425, Сумської обласної прокуратури, Сумської обласної прокуратури, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 59к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області.

- визнати протиправним та скасувати рішення № 156 Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 11.01.2021 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області.

- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовані тим, що з 04.10.2004 позивачка працювала в органах прокуратури на різних посадах, а з 14.12.2015 призначена на посаду прокурора Сумської місцевої прокуратури. Відповідно до пунктів 7-17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), а також Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженої наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221 (далі по тексту - Порядок № 221), вона брала участь у атестації прокурорів. Успішно пройшла перші два етапи атестації, у зв`язку з чим її було допущено до співбесіди. 11.01.2021 Четвертою кадровою комісією за результатами проведення співбесіди прийнято рішення № 156 про неуспішне проходження прокурором атестації. На підставі рішення кадрової комісії, Сумською обласною прокуратурою 12.03.2021 винесено наказ № 59к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області згідно з п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Позивачка вважає, що наказ про її звільнення з посади є протиправним, оскільки пункт 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі по тексту Закон №1697-VII) передбачає звільнення у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Відсутність в оскаржуваному наказі конкретної підстави звільнення, поставило позивачку у стан правової невизначеності, адже зміст наказу не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення, при тому, що на час звільнення її з посади, в Сумській обласній прокуратурі, не відбувалося ліквідації, реорганізації, або скорочення кількості прокурорів. Позивачка зазначає, що фактичною підставою її звільнення з посади було рішення Четвертої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. На думку позивачки, вказане рішення є протиправним у зв`язку з тим, що з шести членів комісії 3 проголосували «за» неуспішне проходження атестації, а 3 - «проти», тобто рішення прийнято не більшістю голосів. У рішенні комісії вказано 2 випадки щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики та компетентності. Зокрема, у рішенні зазначено: « 19.09.2015, перебуваючи у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в м. Суми, прокурор ОСОБА_1 допустила порушення загальноприйнятих норм поведінки у громадському місці, через що виник конфлікт з помічником адміністратора кафе, для врегулювання якого прокурором були безпідставно викликані працівники патрульної поліції. Обставини конфлікту зафіксовані камерами відеоспостереження кафе. За фактом конфлікту проведено службову перевірку, якою встановлено, що прокурор ОСОБА_1 допустила порушення положень Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Кадрова комісія вважає, що такими діями прокурор ОСОБА_1 зухвало порушила основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинен керуватись прокурор поза службою, не дотрималась принципової морально-правової позиції у взаєминах з громадянами. Поза службою поводилась некоректно та не пристойно, чим припустилась недопустимої поведінки, що зашкодила репутації та авторитету прокуратури». Проте, комісією залишилось поза увагою, що відповідно до наказу № 877вк від 26.10.2015 «Про застосування заходу морального впливу» прокурору ОСОБА_1 оголошено застереження про припинення неетичної поведінки та попереджено про застосування дисциплінарного стягнення у разі недотримання останньою принципів професійної етики та поведінки. Тобто, у позивачки по даному факту не було встановлено складу дициплінарного проступку. Крім того, з моменту вказаної події минуло понад 5 років. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що слідчим територіального управління ДБР проводиться досудове розслідування у трьох кримінальних провадженнях щодо незаконного поміщення ОСОБА_2 до психіатричного закладу службовими особами Сумської місцевої прокуратури, зокрема, ОСОБА_1 , психіатрами Сумського обласного наркологічного диспансеру та службовими особам ГУНП у Сумській області. Слідчими ДБР у вказаному кримінальному проваджені 15.10.2020 прийнято рішення про його закриття на підставі ч.І ст.284 КПК України. Проте, комісією, з посиланням на частину 3 ст. 19, пункти 3 та 4 частини 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 7 КПК України, зазначено про порушення ОСОБА_1 основних принципів професійної етики прокурорів, зокрема: професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури. При цьому, комісією не взято до уваги, що 18.12.2019 по вказаним фактам постановлено рішення третьою кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за скаргами ОСОБА_2 . Також, 23.08.2018 Апеляційним судом Сумської області ухвалено Постанову по справі № 592/8457/18 про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку, відповідно до якого рішення суду першої інстанції про госпіталізацію ОСОБА_2 залишено без змін. Колегія суддів апеляційної інстанції зокрема зазначила: «Посилання в апеляційній скарзі на нібито особисту зацікавленість в результаті розгляду даної справи прокурора Сумської місцевої прокуратури Краснобрижої М.В. та адвоката Юшкевич Є.Ю. не підтверджені належними, допустимими і достовірними доказами, відтак є припущеннями». Таким чином, наявність закритих кримінальних проваджень за заявами особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу не свідчить про порушення ОСОБА_1 основних принципів професійної етики прокурорів, зокрема: професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури, а висновок комісії про вказане є безпідставним та нічним не підтвердженим. Крім того, в рішенні кадрової комісії вказано про неодноразове позбавлення премії позивачки за результатами її роботи. Втім, комісією не враховано, що позивачка у період 2015 -2020 років тричі була позбавлена премії, в останнє – у 2015 році. Позбавлення премії не було пов`язане з вчиненням дисциплінарного проступку. В інших випадках, наказами керівника прокуратури про преміювання їй зменшувався розмір премії поряд з іншими працівниками. Комісією також не взято до уваги, що за період роботи 2015 -2020 років позивачка не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. На думку позивачки, зазначені кадровою комісією випадки не свідчить про невідповідність прокурора вимогам професійної етики та компетентності.

Офіс Генерального прокурора та Сумська обласна прокуратура надали суду відзиви на позов, у яких, заперечуючи проти позову, зазначають, що рішення Четвертої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачки та наказ про її звільнення є правомірними. Наказ Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 59к про звільнення ОСОБА_1 з посади прийнятий відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019. Так, за приписами пп. 2 п. 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Враховуючи рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачкою, вона правомірно була звільнена з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Стосовно спірного рішення кадрової комісії вказують, що відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233, прокурор вважається таким що успішно пройшов атестацію, якщо за це проголосувало більшість членів комісії, тобто як мінімум 4 члена комісії. Проте, за успішне проходження атестації позивачки проголосувало 3 члена комісії. За своїм змістом рішення кадрової комісії є обгрунтованим, оскільки в ньому зазначені конкретні підстави невідповідності прокурора вимогам професійної етики та компетентності.

Ухвалою суду від 09.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ухвалою від 11.05.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 21.07.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзивах на позов.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 04.10.2004 працювала в органах прокуратури на різних посадах, а з 14.12.2015 призначена на посаду прокурора Сумської місцевої прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 22-24).

Позивачка успішно склала два етапи атестації, а саме: 21.10.2020 іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, отримавши 76 балів; 04.11.2020 іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, отримав 102 бали балів (т.1 а. с. 192-211, т. 2, а.с. 1-20).

За результатами проведеної співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора Четвертою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 11.01.2021прийнято рішення № 156 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» (т. 1, а.с. 54-55).

В обґрунтування прийнятого рішення кадрова комісія зазначила:

«Щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики: …Встановлено, що 19 вересня 2015 року близько 00 год. 00 хв., перебуваючих приміщенні кафе «Голд» за адресою: м.Суми, вул. Іллінська, прокурор Краснобрижа М.В. допустила порушення загальноприйнятий норм поведінки у громадському місці, через що виник конфлікт з помічником адміністратора кафе, для врегулювання якого прокурором ОСОБА_1 були безпідставно викликані працівники патрульної поліції. Обставини конфлікт;. зафіксовані камерами відеоспостереження кафе «Голд». В подальшому відеозаписи перенесені на носій інформації - DVD диск.

За фактом конфлікту у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ) було проведено службову перевірку, якою встановлено, що незважаючи на неоднаразові вказівки керівництва Генеральної прокуратури України та прокуратури області про необхідність неухильного дотримання вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури (далі - Кодексу), затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123, прокурор ОСОБА_1 допустила порушення положень вказаного Кодексу.

Вимоги до позаслужбової поведінки прокурора визначені у розділі III Кодексу. Зокрема, ст. 21 цього Кодексу (недопущення поведінки, що може зашкодити репутації) встановлено, що прокурор діє на підставі закону неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь - яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Кадрова комісія вважає, що такими діями прокурор ОСОБА_1 зухвало порушила основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори поза службою, не дотрималась принципової морально-правової позиції у взаєминах з громадянами. Поза службою поводилась некоректно та не пристойно. При з`ясуванні обставин з персоналом закладу та представниками патрульної поліції використовувала свій службовий статус, з метою впливу на посадових осіб, чим припустилась недопустимої поведінки, що зашкодила репутації та авторитету прокуратури.

Щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики.

В ході проведення атестації встановлено, що за час роботи прокурором ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області неодноразово надходили скарги від громадян про неналежне виконання нею службових обов`язків та порушення вимог професійної етики. За результатами перевірок вона попереджалась про необхідність суворого дотримання принципів прокурорської етики та поведінки, до неї застосовувались заходи впливу.

Відповідно до листа Сумської обласної прокуратури від 05.01.2021 № 07-12 вих -21, що надійшов на адресу Кадрової комісії, протягом 2015-2020 років у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків та за порушення правил внутрішнього службового розпорядку до ОСОБА_1 застосувалися заходи матеріального впливу у вигляді позбавлення премії наказами прокурора Сумської області: № 339к від 28.04.2015 (позбавлена премії на 100 %), № 386к від 22.05.2015 (позбавлена премії на 100 %), № 612к від 25.08.2015 (зменшено розмір премії на 30 %), № 727/1к від 24.09.2015 (зменшено розмір премії на 50%), № 780к від 20.11.2015 (позбавлена премії на 100 %), № 177к від 21.06.2017 (зменшено розмір премії на 50 %), № 212к від 27.08.2018 (зменшено розмір премії на 15 %), № 156к від 24.06.2019 (зменшено розмір премії на 30 %), № 174к від 22.07.2020 (зменшено розмір премії на 20%), № 396к від 25.09.2020 (зменшено розмір премії на 40 %).

Також кадровою комісією встановлено, що слідчими територіального управління ДБР, розташованого у м.Полтава, проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 42018000000002022 від 17.08.2018, № 42020000000001985 від 19.10.2020, № 62020170000001600 від 21.10.2020 за фактами незаконного поміщення ОСОБА_2 до психіатричного закладу службовими особами Сумської місцевої прокуратури, зокрема ОСОБА_1 , психіатрами Сумського обласного наркологічного диспансеру та службовими особами ГУНП у Сумській області, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 151, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 151, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 314, ч. 2 ст. 162 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Пунктами 3,4 ч. 4 ст. 19 Закону України 1697-VII визначено, що прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ст. 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Згідно зі ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене прокурором ОСОБА_1 порушено основні принципи професійної етики прокурорів, зокрема: професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури.

Така поведінка ОСОБА_1 як працівника прокуратури суперечить загальним принципам, встановленим для останніх. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які, у відповідності до своїх службових обов`язків, повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Загальні висновки Кадрової комісії:

З ухваленням нової редакції Закону України «Про прокуратуру» у 2014 році розпочався черговий етап реформування прокуратури. Закон України № 113-ІХ прийнято з метою внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури.

Основною метою закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності. Закон спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора в будь-якому органі прокуратури.

Згідно з п. 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація за своїм змістом не є тотожною проведенню службового розслідування. Метою атестації є виявлення будь-яких ознак, що можуть свідчити про невідповідність професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.

У зв`язку з викладеним, Кадрова комісія дійшла висновку, що прокурор Сумської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 не пройшла атестацію».

Наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 59к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15 березня 2021 (т.1 а.с.25).

Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ керівника Сумської обласної прокуратури протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вказаним Законом забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо (ст.16).

З 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, яким були внесені зміни до Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII.

Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова “Генеральна прокуратура України”, “регіональні прокуратури”, “місцеві прокуратури” замінено відповідно на “Офіс Генерального прокурора”, “обласні прокуратури”, “окружні прокуратури”.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру”. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Пунктом 14 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.

Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки.

Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

В силу приписів пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту також ЄСПЛ).

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року №1906-IV «Про міжнародні договори України» (із змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За сталою практикою Європейського Суду, приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)).

Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення Суду у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002)).

Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду у справі "Niemietz проти Німеччини" від 16 грудня 1992 року). Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. п. 47 рішення Суду у справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи № 55480/00 та № 59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі "Bigaeva проти Греції" від 28 травня 2009 року (справа 26713/05)). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. п.п. 43-48 рішення Суду у справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04)).

За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає" нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі стверджують про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішенням кадрових комісій за результатами атестації, зокрема на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності.

Суд вважає такі твердження відповідачів помилковими з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Тобто, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Таким чином, спори щодо оскарження рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації належать до компетенції адміністративних судів.

Отже, під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено вище.

Оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд не має повноважень оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті.

Такий висновок узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення та застосування Конвенції (ст.32).

Так, у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).

Слід зауважити, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, згідно з якою, за загальним правилом, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року).

Крім того, виходячи з практики ЄСПЛ, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02 листопада 2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02 серпня 1984 року).

Відповідачі не заперечували, що ОСОБА_1 успішно пройшла перших два етапи атестації та була допущена до співбесіди.

Перед проведенням співбесіди, яка відбулась 16 грудня 2020 року, у відповідності до Порядку № 221 позивача виконала практичне завдання (т.2 а.с.34-37).

Проте, за результатами співбесіди кадрова комісія вирішила продовжити співбесіду з позивачкою 11.01.2021 з огляду на необхідність отримання для цілей атестації додаткової інформації про прокурора (т.2 а.с.26-33).

Суд звертає увагу, що розділ IV Порядку № 221 не передбачає права кадрової комісії за результатами співбесіди приймати рішення про продовження співбесіди, оскільки вказаним порядком визначено, що залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно протоколу засідання Четвертої кадрової комісії №29 від 11 січня 2021 року, комісія провела співбесіду з ОСОБА_1 з метою виявлення його відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, в ході якої дослідила матеріали атестації та виконане практичне завдання.

На голосування комісії постановлено пропозицію щодо ухвалення рішення про успішне проходження атестації позивачкою. Результати голосування: "за" - 3, "проти" - 3. Комісія вирішила: ухвалити рішення про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Відповідно до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі по тексту – Порядок №233), передбачено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Змістовний аналіз оскаржуваного рішення свідчить про те, що підставами для прийняття рішення про не проходження позивачкою атестації стали висновки комісії про її невідповідність вимогам професійної компетентності та професійної етики, які, у свою чергу, обґрунтовуються двома подіями, про які вже вказувалося вище.

Так, щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики кадрова комісія посилалася на порушення позивачкою норм Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури під час перебування 19 вересня 2015 року в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Суми, де у неї виник словесний конфлікт з помічником адміністратора закладу.

При цьому, комісія не врахувала, що по даному факту проводилася службова перевірка, якою не було встановлено підстав для порушення дисциплінарного провадження відносно позивачки, у зв`язку з чим їй наказом № 877вк від 26.10.2015 «Про застосування заходу морального впливу» оголошено застереження про припинення неетичної поведінки та попереджено про застосування дисциплінарного стягнення у разі недотримання останньою принципів професійної етики та поведінки.

Відносячи вказаний конфлікт до однієї з підстав прийняття спірного рішення, кадрова комісія залишила поза увагою, що з моменту даної події минуло понад 5 років. Жодних порушень правил прокурорської етики поза службою з боку ОСОБА_1 за цей період виявлено не було, що свідчить про зроблені позивачкою належні висновки.

Щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетенції та професійної етики у спірному рішенні зазначено про надходження скарг від громадян на неналежне виконання службових обов`язків прокурором ОСОБА_1 .

У той же час, у рішенні не здійснений аналіз конкретних скарг, не вказано про обґрунтованість чи необґрунтованість цих скарг.

Втім, згідно інформаційного листа Сумської обласної прокуратури від 05.01.2021 на адресу Голови четвертої кадрової комісії, протягом 2014-2020 років на дії позивачки надійшло 6 скарг, і жодна з них не визнана обґрунтованою (т.2 а.с.54-56).

Стосовно неодноразових випадків позбавлення позивачки премії у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків та порушення правил внутрішнього службового розпорядку суд зазначає, що згідно вищевказаного інформаційного листа, ОСОБА_1 протягом 2015-2020 років 3 рази позбавлялася премії і 7 разів зменшувався розмір премії.

Суд зауважує, що останній випадок позбавлення премії мав місце у 2015 році.

У відповідності до наказів Сумської обласної прокуратури преміювання працівників відбувалося щомісячно.

Тобто, протягом 2015-2020 років було видано орієнтовно 70 наказів і тільки 3-ма наказами позивачка була позбавлена премії та ще 7-ми наказами їй зменшувався розмір премії.

Суд звертає увагу, що протягом 2015-2020 років ОСОБА_1 не притягалася до дисциплінарної відповідальності.

Наступною підставою, що слугувала прийняттю кадровою комісією спірного рішення, є проведення досудового розслідування слідчими ДБР за фактами незаконного поміщення громадянки ОСОБА_2 до психіатричного закладу службовими особами Сумської місцевої прокуратури, зокрема, ОСОБА_1 , психіатрами Сумського обласного наркологічного диспансеру та службовими особам ГУНП у Сумській області. Слідчими ДБР у вказаному кримінальному проваджені 15.10.2020 прийнято рішення про його закриття на підставі ч.1 ст.284 КПК України.

Однак комісією, з посиланням на частину 3 ст. 19, пункти 3 та 4 частини 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 7 КПК України, зазначено про порушення ОСОБА_1 основних принципів професійної етики прокурорів, зокрема: професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури.

У той же час, комісією не взято до уваги, що 18.12.2019 по вказаним фактам постановлено рішення третьою кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за скаргами ОСОБА_2 .

Крім того, 23.08.2018 Апеляційним судом Сумської області ухвалено Постанову по справі №592/8457/18 про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку, відповідно до якого рішення суду першої інстанції про госпіталізацію ОСОБА_2 залишено без змін. Колегія суддів апеляційної інстанції зокрема зазначила: «Посилання в апеляційній скарзі на нібито особисту зацікавленість в результаті розгляду даної справи прокурора Сумської місцевої прокуратури Краснобрижої М.В. та адвоката Юшкевич Є.Ю. не підтверджені належними, допустимими і достовірними доказами, відтак є припущеннями».

Таким чином, наявність закритих кримінальних проваджень за заявами особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу, наявність рішення суду про законність поміщення особи до психіатричного закладу, не свідчить про порушення ОСОБА_1 основних принципів професійної етики прокурорів, зокрема: професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури, а висновок комісії про вказане є безпідставним та нічним не підтвердженим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення Четвертої кадрової комісії прийнято без належного обґрунтування, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, без дотримання вимог щодо ясності, чіткості, доступності та зрозумілості прийнятого рішення.

Оскільки, рішення Четвертої кадрової комісії слугувало підставою для прийняття наказу Сумською обласною прокуратурою від 12.03.2021 № 59к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області, то вказаний наказ також є протиправним.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.05.2021 у справі №120/3458/20-а.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачка просить стягнути середній заробіток за 121 робочий день вимушеного прогулу в сумі 137045,81грн.

Суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Сумської обласної прокуратури №21-320 вих-21 від 21.04.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два перед звільненням місяці складала 27182,59 грн., середньомісячна заробітна плата 22085,90 грн., середньоденна 1132,61грн. (т. 1, а.с. 103).

Вирішуючи питання про кількість робочих днів, що минули за час вимушеного прогулу позивачки, суд зазначає, що на момент звільнення з посади позивачка знаходилася на лікарняному по 16 березня 2021 року і повинна була приступити до роботи 17 березня 2021 року, що підтверджується листком непрацездатності Серія АЛГ №167853. Як пояснила позивачка, сума коштів по листку непрацездатності їй повністю виплачена відповідачем.

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.2021 по 08.09.2021 (119 робочих днів) у загальній сумі 134780,59 грн. (1132,61грн. х 119 робочих днів).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), створеної наказом Офісу Генерального прокурора № 425, Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 59к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 156 Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 11.01.2021 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області.

Стягнути з Сумської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 134780,59 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 22085,90 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення складений 17.09.2021.