Рішення № 99682552, 17.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 р. Справа № 480/3406/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просив:

1) визнати протиправною відмову відповідача, викладену у наказі №18-3331/16-21-СГ від 26.03.2021, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області;

2) зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Свої вимоги мотивував тим, що наказ відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмітив, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у наказі не навів.

Ухвалою суду від 26.04.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка, на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», та наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 «Про деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», наказом Головного управління від 09.12.20 №24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», була передана до земель комунальної власності Липоводолинській селищній раді Липоводолинського району Сумської області.

Таким чином, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3389,8428 га, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 5923280800:01:001:0637 площею 4,5173га, частину якої (2,0 га) складає земельна ділянка із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, звертавсь позивач, відповідно до вказаного наказу від 09.12.20 передано в комунальну власність Липоводолинській селищній раді Липоводолинського району Сумської області.

На час судового розгляду, форма власності бажаної до відведення позивачу земельної ділянки - комунальна. В зв`язку з чим, на даний час відповідач не є розпорядником даної земельної ділянки, що свідчить про відсутність у відповідача повноважень щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який є першим етаном процедури надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у розгляді справи другого відповідача.

Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем до суду не подано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.07.2020, що була зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Сумській області 24.07.2020, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. До заяви було додано копію паспорту та РНОКПП, графічні матеріали земельної ділянки, нотаріально засвідчену згоду землекористувача (а.с.11, 17-19).

Наказом від 21.08.2020 №18-25699/16-20-СГ (а.с.12) відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області з тих підстав, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у ТОВ "Беєве". З посиланням на ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, зазначив, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Не погодившись з вказаним наказом, позивач оскаржив правомірність його винесення до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 14.12.2020 у справі №480/7197/20, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили, було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.08.2020 №18-25699/16-20-СГ та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2020, зареєстровану в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 24.07.2020 за №О-27291/0/94-20, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду. В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Так, на виконання вказаного рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №480/7197/20, відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача та наказом від 26.03.2021 №18-3331/16-21-СГ відмовлено у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з тих підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів відповідно до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме, бажана до відведення земельна ділянка, на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 «Про деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.12.20 №24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» була передана до земель комунальної власності Липоводолинській селищній раді Липоводолинського району Сумської області. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління (а.с.13, 27).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. “а” ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого “земельного” питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17, в якому Суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання. Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми ст.118 Земельного кодексу України свідчить, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, відповідач, розглядаючи заяву позивача, оскаржуваним наказом відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка, на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 «Про деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.12.20 №24-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» була передана до земель комунальної власності Липоводолинській селищній раді Липоводолинського району Сумської області.

Так, відповідно до Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449/2020 “Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин” та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 “Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин”, наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 «Про деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», ГУ Держгеокадастру у Сумській області прийнято наказ від 09.12.2020 №24-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність”, яким передано Липоводолинській селищній раді Роменського району (Липоводолинського району) Сумської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3389,8428 та, які розташовані за межами населених пунктів на території Липоводолинської об`єднаної територіальної громади Роменського району (Липоводолинського району) Сумської області згідно з актом приймання-передачі, в т.ч. і земельну ділянку з кадастровим номером 5923280800:01:001:0637 площею 4,5173га, частину якої 2.0 га складає земельна ділянка, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою звертавсь позивач (а.с.29-31).

Разом із тим, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2021 вбачається, що станом на день винесення спірного наказу земельна ділянка з кадастровим номером 5923280800:01:001:0637 площею 4,5173га, частину якої 2.0 га складає земельна ділянка, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою звертавсь позивач, відносилася до державної власності, а не до комунальної власності (а.с.14).

Також, згідно наданої відповідачем інформаційної довідки відділу у Липоводолинському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 25.03.2021 №285/407-21 земельна ділянка, яка планується до відведення, станом на день винесення спірного наказу відносилася до земель державної форми власності, що раніше не була сформована (а.с.28).

Таким чином, вказаними документами не підтверджується, що спірна земельна ділянка на час винесення спірного наказу була комунальною формою власності, а тому вказана у наказі підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну, відтак такий наказ не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу наказом в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд вбачає необхідним визнати такий наказ протиправним, скасувавши його.

Що ж стосується позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд відмічає, що Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021 (далі - Закон №1423-ІХ), внесені зміни до Земельного кодексу, зокрема розділ X “Перехідні положення” доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Водночас, на момент звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повноваження щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідного рішення були покладені саме на ГУ Держгеокадастру у Сумській області, та Закон України від 28.04.2021 №1423-IX не був взятий до уваги під час розгляду заяви позивача. У той же час з новим розпорядником земель у позивача не виникло спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, а також те, що судом визнано протиправним та скасовано спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області, суд, з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати саме відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність позивачу не підлягають задоволенню.

При цьому, щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

Зважаючи, що судом визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ відповідача, суд констатує наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в загальному розмірі 908,00грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції від 20.04.2021 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Герасима Кондратьєва, буд.25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.03.2021 №18-3331/16-21-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області за межами населених пунктів.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2021

Суддя І.Г. Шевченко