Рішення № 99682550, 10.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року Справа №480/2888/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2888/21 за позовом ОСОБА_1 до 5-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо неврахування вислуги років в пільговому обчисленні та не нарахування йому - ОСОБА_1 вихідної допомоги з урахуванням пільгової вислуги;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації за невикористану протягом 2012 - 2014 років додаткову оплачувану відпустку;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористану протягом 2012 - 2014 років додаткову оплачувану відпустку виходячи з грошового забезпечення на дату звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, на підставі наказу начальника 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) від 14.01.2021 № 18-ОС звільнений з військової служби.

Позивач вважає, що на день його звільнення не було проведено повного розрахунку, а саме одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено за повних 20 календарних роки служби, але при нарахуванні вказаної допомоги відповідачем протиправно не враховано 9 років 9 місяців та 10 днів вислуги, що дають право на зарахування вислуги років в пільговому обчисленні. Таким чином відповідачем не виплачено в повному обсязі одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Крім того, зазначив, що з 2008 року проходив службу на посадах інспектора прикордонної служби, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження Переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку" дає позивачу право на отримання щорічної додаткової відпустки тривалістю 7 діб на рік. Протягом 2012-2014 років зазначена відпустка йому не надавалася та не була виплачена при звільненні компенсація за невикористану відпустку.

Ухвалою суду від 07.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач хоче отримати одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 календарних років 1 місяць 21 дні служби, тобто в пільговому обчисленні строку служби, з урахуванням попередньо виплаченої суми.

Виплата одноразової допомоги регулюється нормами спеціального законодавства на час звільнення позивача зі служби, а саме: Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова КМУ № 393). Відповідно до п. 7 розділу XV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, що затверджена наказом МВС України № 558 від 25.06.22018 (далі - Інструкція № 558) та п. 10 Постанови КМУ № 393, особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби цивільного захисту за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 393 особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Абзацом 2 пункту 12 цього розділу XV Інструкції № 558 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії).

Вислуга років позивача станом на 14.01.2021 становила: календарна - 20 років 04 місяці 17 днів, пільгова - 09 років 09 місяці 10 днів, всього - 30 років 01 місяців 27 днів. Таким чином, станом на 14.01.2021 позивач набув право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 20 повних календарних років, тому йому було нараховано та виплачено вказану допомогу в сумі 128009 грн і виплата такої суми позивачем не заперечується.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану протягом 2012-2014 років додаткову оплачувану відпустку зазначив, що посади на яких позивач проходив службу у Сумському прикордонному загоні - фактично відсутні у Додатку 4 "Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку" до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я" (далі - Постанова КМУ № 702), а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах, доказів на підтвердження факту про перебування на посадах, які входять до Переліку військових посад, які дають право на додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я позивачем не надано.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає позовні вимоги неправомірними та просить відмовити у їх задоволенні.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача і зазначив, що відповідачем не надано доказів отримання одноразової грошової допомоги при звільнення у повному розмірі, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд визнає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що до 14.01.2021 ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, який перейменовано у 5-й загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України без зміни нумерації військової частини.

Наказом начальника 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) від 14.01.2021 № 18-ОС позивача звільнено з військової служби (у зв`язку із закінченням строку контракту).

З зазначеного наказу вбачається що вислуга становить на день звільнення позивача з військової служби: календарна 20 років 4 місяці 17 днів, пільгова 9 років 9 місяців 10 днів всього 30 років 1 місяць 27 днів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив вирішити питання щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовцям за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012 по 2014 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 702.

08.02.2021 відповідачем надано відповідь, якою повідомлено позивача, що посади, на яких перебував ОСОБА_1 під час проходження військової служби у Сумському прикордонному загоні, не входять до Переліку посад, передбачених Постановою КМУ № 702, у зв`язку з чим він не набув права на цей вид відпустки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами, встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної прикордонної служби України визначено Інструкцією № 558.

Пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 встановлено: "У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років) ".

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом від 11.12.2020 № 522-ОС начальника 5-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) № 18-ОС прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби "Краснопілля" І категорії (тип Б), звільнено зі служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", без права носіння військової форми одягу (а.с. 19).

Позивач не заперечує зазначеного в наказі розрахунку календарної служби 20 років 04 місяці та 17 днів.

Проте, вважає, що відповідач протиправно не нарахував одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи із 30 років 1 місяця 21 дня служби військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, суд визнає, що оскільки умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана, а тому позивач при звільненні з військової служби набув права на отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому, за приписами абз. 8 пункту 10 Постанови КМУ 393, строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

В пунктах 1, 2 Постанови КМУ № 393, визначений вичерпний перелік видів військової служби та робіт, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Пунктом 3 Постанови КМУ 393 визначено види служби, які зараховуються до вислуги років на пільгових умовах.

З системного аналізу абзацу 8 пункту 10 Постанови КМУ 393 (визначає порядок виплати допомоги) та п. 1, 2 та 3 цієї Постанови вбачається, що для врахування вислуги при нарахуванні цієї допомоги слід враховувати саме календарну вислугу і не враховувати пільгову вислугу.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідач правомірно і в повному розмірі виплатив останньому одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII, за період календарної служби з дня зарахування позивача на службу.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану протягом 2012-2014 років додаткової оплачуваної відпустки суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Так, відповідно до п. 4 додатку 4 інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у 5-ому прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953), займав посаду інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії.

Посада інспектора прикордонної служби 1, 2, 3 категорії, на якій перебував позивач під час проходження військової служби в період з 2012 по 2014 наявна в переліку посад, перебування на яких надає право на щорічну додаткову відпустку відповідно Постанови № 702, а тому позивач за час перебування на вказаній посаді набув права на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту про перебування на посадах, які входять до Переліку військових посад, які дають право на додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я суд не бере до уваги, оскільки позивач наказом від 11.12.2020 № 522-ОС начальника 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) був звільнений з військової служби з посади інспектора прикордонного контролю 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби "Краснопілля" І категорії (тип Б) (а.с. 19), а відповідачем разом із відзивом не надано жодних доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану протягом 2012-2014 років додаткової оплачуваної відпустки підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правової допомоги № 17-03/21 від 26.03.2021, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20-03/21 від 29.03.2021, квитанції до прибуткового касового ордера № 16-03/21 від 29.03.2021) ОСОБА_1 сплатив адвокату Осьмакову О.А. кошти в загальній сумі 1200 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20-03/21 від 29.03.2021 складається із складання позовної заяви та процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (заяви, клопотання, відповіді).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а відтак, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 600 грн на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 908 гривень.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012 по 2014 рік.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 2012 по 2014 роки пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 із врахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 908 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 600 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал