Рішення № 99682506, 09.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2021 року м. Рівне №460/3498/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сиськова О.Л.,

відповідача: представники Довгалюк В.В., Веремчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Міськсвітло" доУправління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання частково незаконною вимоги та скасування вимоги, -В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Міськсвітло" (далі – КП "Міськсвітло", позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі – відповідач), в якому просило :

-визнати частково незаконною вимогу Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства №131705-14/089-2021 від 09.03.2021 та скасувати пункти 1 і 2 вимоги Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства №131705-14/1089-2021 від 29.03.2021.

Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що за результатами проведення ревізії його фінансово-господарської діяльності Західним офісом Держаудитслужби в Рівненській області складено акт ревізії, на підставі якого сформовано спірну вимогу про усунення виявлених порушень законодавства – акт індивідуальної дії. На переконання позивача, така вимога, в частині пунктів 1, 2 є протиправною, оскільки винесена з формальних, надуманих підстав, є та не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Також позивач вказував на необґрунтованість та безпідставність виявлених по суті порушень. Наголошував, що дії відповідача, під час проведення ревізії є неконкретизовані, оскільки вказують на завищення тарифів без посилання на правильні тарифи. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області не визначило правильний тариф та вартість робіт, враховуючи кількість світлоточок та годин горіння. Висновок зроблено на основі порівняння витрат, що є протиправним. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27.05.2021на 09:30 год.

Ухвалою суду від 27.05.2021 підготовче засідання у адміністративній справі №460/3498/21 відкладено до 17.06.2021 до 09:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позов від 15.06.2021, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначив на обґрунтування такої позиції про те, що позовна заява не може бути задоволена через: відсутність порушених прав та законних інтересів позивача відповідачем; відсутність правового механізму визнання незаконною або скасування вимоги про усунення виявлених порушень; чітка судова практика Верховного суду України та Верховного Суду щодо аналогічних за своїм змістом правовідносин; ненадання достатніх доказів на спростування позиції викладеної в акті ревізії. Просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.53-63).

17.06.2021 судове засідання відкладено до 29.06.2021 до 11:00 год.

29.09.2021 позивачем подано відповідь на відзив, у якій він висловив свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.175-178).

Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2021 на 09:30 год.

26.08.2021 розгляд справи відкладено до 09.09.2021 до 14:30 год.

У судовому засіданні, призначеному на 09.09.2021, представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2021, проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Міськсвітло" за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, результати якої оформлені актом ревізії від 26.02.2021 №13-17-05-06/8 (а.с.8-23).

З огляду на виявлені в ході ревізії фінансові порушення, відповідач пред`явив позивачу вимогу "Про усунення виявлених порушень законодавства" від 29.03.2021 №131705-14/1089-2021(а.с.39-40; далі – Вимога).

Зазначена Вимога містить виявлені ревізією порушення законодавства, зокрема:

1. КП "Міськсвітло" в порушення п. 4.1, 4.2 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №125 від 23.09.2003, включено до актів приймання виконаних робіт з технічного обслуговування, утримання в належному стані систем освітлення вулиць, майданів, парків, скверів, дворових територій, фонтанів та послуг додаткового святкового освітлення в державні свята в м. Рівне протягом I кварталу 2020 року завищену вартість послуг на суму 434 875,00 грн., що призвело до завищення вартості наданих послуг для УЖКГ вищезазначених послуг та як наслідок зайвого отримання коштів місцевого бюджету на суму 434 875,00 грн.

Вищезазначене призвело до втрати фінансових ресурсів місцевого бюджету на загальну суму 434 875,00 грн.

Забезпечити відшкодувати на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради зайво отриманих коштів місцевого бюджету на суму 434 875,00 грн. внаслідок завищення вартості послуг з технічного обслуговування, утримання в належному стані систем освітлення, які оплачено Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету, відповідно до норм ст. 2016-226 Господарського кодексу України та ст.22, 610-625 Цивільного кодексу України.

2. КП "Міськсвітло" в порушення п.4.1, 4.2 Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №125 від 23.09.2003, включено до актів приймання виконання робіт з технічного обслуговування, утримання в належному стані систем освітлення міста протягом 2019 року завищену вартість послуг на суму 1201448,00 грн., що призвело до завищення вартості наданих послуг для УЖКГ вищезазначених послуг та як наслідок зайвого отримання котів місцевого бюджету на суму 1 201 448,00 грн.

Всупереч п.9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2020№ 228, до розрахунку потреби коштів на послуги техобслуговування та утримання в належному стані систем зовнішнього освітлення м. Рівне включено завищену вартість послуг на суму1201448,00 грн., при відсутності його потреби для надання вищезазначених послуг, що призвело до втрат фінансових ресурсів місцевого бюджету на суму 1201448,00 грн.

Забезпечити відшкодування на користь Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради зайво отриманих коштів місцевого бюджету на суму 1201448,00 грн., внаслідок включення до розрахунку потреби коштів на послуги техобслуговування та утримання в належному стані систем зовнішнього освітлення міста Рівне завищеної вартості вищезазначених послуг на суму 1201448,00 грн., при відсутності потреби для надання вищезазначених послуг, відповідно до норм ст.216-226 Господарського кодексу України та ст.22, 610-625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеними пунктами Вимоги та вважаючи їх незаконними і протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (далі – Закон №2939-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За змістом п.1, 7, 10 ст.10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; вертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868 "Про утворення Державної аудиторської служби України", яка набрала чинності 03.11.2015, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проектів; законним та ефективним використанням публічних коштів та інших активів для використання (впровадження) інформаційних технологій (систем, процесів, ресурсів); законністю та правомірністю витрат бенефіціарів (партнерів) у межах виконання спільних операційних програм прикордонного та транскордонного співробітництва (пп.4 п.4 Положення № 43).

Згідно з положеннями пп.9 п.4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп.16, 23 п.6 Положення № 43).

Відповідно до п.1, 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби 02.06.2016 № 23, Західний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях (далі - управління).

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей.

У відповідності до вимог п.4 Положення про Західний офіс Держаудитслужби,Офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль, зокрема, у територіальних органах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи).

Також вказаним пунктом Положення про Західний офіс Держаудитслужби передбачено, що Офіс реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі – Порядок; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.2 Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з п.45, 46 Порядку у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до п.50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

З аналізу зазначених правових норм слідує, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Висновки аналогічного характеру містяться у постановах колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.04.2014 у справах №21-40а14, № 21-63а14, від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №0740/1005/18, від 08.08.2019 у справі №826/11947/15, від 27.11.2019 у справі № 1440/1820/18, від 10.12.2019 у справі № 808/6509/13-а, а також від 30.07.2020 у справі №817/663/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як встановлено судом, позивач у даній справі просить визнати неправомірною і скасувати положення Вимоги про усунення фінансових порушень, що завдали збитків місцевому бюджету, внаслідок безпідставного використання бюджетних коштів. У вимозі вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідного порушення згідно з вимогами законодавства.

Тобто, звертаючись до суду з позовом, КП "Міськсвітло" фактично не погодилося з висновками акта ревізії щодо завданих збитків та з відповідною вимогою про відшкодування завданих збитків.

Разом з тим, суд наголошує, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

Оскаржувані пункти вимоги стосуються відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, які не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги і не є обов`язковими до виконання. Тобто, останні не несуть юридичних наслідків для позивача, а тому, не порушують його прав та інтересів.

З огляду на те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, а не судом за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У зв`язку з цим, звернення КП "Міськсвітло" з позовом про визнання незаконною та скасування Вимоги є неналежним способом захисту порушеного права.

Відповідно, оцінка доказів та доводів учасників справи по суті кожного з виявлених порушень, судом в межах даної справи не здійснюється.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що враховуючи, що перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу в будь-якому випадку має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, визначених у вимозі, то підстави для задоволення позовних вимог у даному випадку відсутні.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Комунального підприємства "Міськсвітло" (вул. Дорошенка, 55а, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 03352283) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (вул. Міцкевича, 14, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40913624) про визнання частково незаконною вимоги та скасування вимоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 вересня 2021 року

Суддя С.А. Борискін