Рішення № 99682300, 13.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2021 року м. Рівне №460/1069/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0796, Військової частини А 4240 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини А0796 (далі по тексту, - ВЧ А0796) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати їй як спадкоємцю її чоловіка ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позову позивач вказала, що її чоловік, ОСОБА_2 , проходив військову службу у ВЧ А0796 на посаді начальника відділу організації морально-психологічного забезпечення-заступника начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування «Захід». Під час військової служби брав участь в антитерористичній операції на Сході України, внаслідок чого отримав статус учасника бойових дій у 2015 році. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. За час перебування на військовій службі додаткова відпустка як учаснику бойових дій з 2015 по 2019 роки ОСОБА_2 не надавалася, і відповідна грошова компенсація не виплачувалася. На час виключення ОСОБА_2 (28.03.2020) зі списків особового складу Збройних Сил України та всіх видів забезпечення після його смерті, відповідач протиправно не здійснив розрахунків грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки та не виплатив відповідну компенсацію. Позивач вважає, що має право на отримання відповідної компенсації як правонаступниця її чоловіка, оскільки перебувала з ним у шлюбі на момент його виключення зі списків особового складу Збройних Сил України та всіх видів забезпечення. Вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй як спадкоємцю ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік включно протиправною, у зв`язку з чим просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.29-31).

20.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що ВЧ А0796 не веде облік додаткових відпусток військовослужбовців і враховуючи те, що позивач при звільненні не звертався до командира військової частини за виплатою грошової компенсації за невикористані додаткові дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, то і правових підстав для нарахування і виплати такої у відповідача не було. Крім того, повідомив, що відповідно до пункту 1.5 правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини-розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Рішенням Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 19.12.2019 №39140 військова частина А0796 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини А4240 з 01 січня 2020 року (а.35-37).

Ухвалою суду від 23.04.2021 до участі в справі залучено другого відповідача - Військову частину А4240 (ЄДРПОУ 08022573) (далі, по тексту - ВЧ А4240), у зв`язку з чим розгляд справи почато спочатку та встановлено строк ВЧ А4240 для подання відзиву.

Цією ж ухвалою суду позивача зобов`язано надіслати копію позовної заяви другому відповідачу (а.с.42-43).

23.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою остання заперечила проти доводів ВЧ А0796 та зазначила, що ОСОБА_2 не звертався до командира військової частини за виплатою грошової компенсації, оскілки тривалий час важко хворів після перебування в АТО. Проте, з відповідним проханням неодноразово зверталася дружина покійного ОСОБА_2 . З посиланням на ч.6 ст. 83 КЗпП України, стверджує, що у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки, виплачується спадкоємцям. В зв`язку з викладеним, просила позов задовольнити. (а.с.44-46).

20.08.2021 від другого відповідача (ВЧ А4240) надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що військова частина А4240 жодним чином не може надавати правову оцінку і впливати на діяльність військової частини А0796 стосовно заявлених позивачем позовних вимог. Однак, військова частина А0796 з 01.01.2020 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до ВЧ А4240 на підставі наказу Командувача військ оперативного командування «Захід» від 28.12.2019 №821. Просив у задоволенні позову до ВЧ А0796 та ВЧ А4240 відмовити (а.с.47-48).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяви по суті, які надійшли до суду, і наявні матеріали, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

10.09.1994 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб. Прізвище дружини після шлюбу - « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 10.09.1994 (а.с.10).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині А0796 та неодноразово впродовж 2015, 2016, 2017 та 2018 років наказами Командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) відряджався на Схід України для участі в антитерористичній операції (а.с.12-21).

Посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.08.2015 підтверджується факт, що ОСОБА_2 отримав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.41).

Матеріали справи також свідчать, що пунктом 4 Наказу начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.12.2019 року за №660 (по особовому складу) полковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.24).

27.12.2019 року, згідно зі Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер (а.с.11).

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.03.2020 за №174, пункт 4 Наказу начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.12.2019 року за №660 про звільнення ОСОБА_2 з військової служби у відставку за підпунктом «б» за станом здоров`я - скасовано як нереалізований (а.с.25).

28.03.2020 Наказом Командувача військ Оперативного командування «Захід» (по особовому складу) за №106 (пункт 1) ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України, у зв`язку зі смертю. Смерть пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.26).

Вказаний наказ відомостей про компенсацію ОСОБА_2 за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить.

Разом з тим, згідно з довідкою ВЧ А0796 від 12.11.2020 за №501/445, під час перебування на військовій службі у військовій частині А0796 ОСОБА_2 додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки - не надавалася, грошова компенсація не виплачувалась (а.с.22).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 , як спадкоємцю її чоловіка ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд керується та виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.16-2 Закону "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно із п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до ч.8 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім ч.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.17 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з ч.18 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до ч.19 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII та «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію" №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо неотримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 виникли в особливий період.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до ч.19 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ч.8 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.16-2 Закону України "Про відпустки".

Крім того, відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України "Про відпустки" та п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Вказана позиція відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (№620/4218/18), які враховано судом при розгляді цієї справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 18.08.2015 (а.с..41).

Зі змісту Наказу Командувача військ Оперативного командування «Захід» (по особовому складу) за №106 (пункт 1) від 28.03.2020 судом також встановлено, що на час його прийняття, відповідачами з ОСОБА_2 не проведено розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, за 2015-2019 роки.

Як свідчать матеріали справи, під час проходження військової служби у військовій частині А0796 ОСОБА_2 не використав додаткову відпустку як учасник бойових дій за період з 2015 по 2019 роки (а.с.22), а тому набув право на отримання грошової компенсації за таку відпустку у зв`язку із звільненням і виключення зі списків особового складу відповідача.

Жодних відомостей про нарахування і виплату при звільненні ОСОБА_2 компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки матеріали справи не містять. Докази виплати такої компенсації відповідачами до суду не подано.

Стосовно права дружини померлого ОСОБА_2 на отримання грошової компенсації за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, то суд зазначає таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі, - Порядок №260.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 розділу ХХХ Порядку №260).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 Цивільного кодексу України).

У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям (ч. 6 ст. 83 Кодексу законів про працю України).

За наведеного в сукупності, враховуючи те, що ОСОБА_2 мав право на відповідну грошову компенсацію, однак така відповідачами не визнавалася, не нарахована та не виплачена, то позивач як дружина і спадкоємець ОСОБА_2 має право на нарахування та виплату такої компенсації.

Таким чином, порушене у спірних правовідносинах право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як дружині її померлого чоловіка ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день його звільнення з військової служби.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд враховує, що рішенням Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 19.12.2019 №39140 військова частина А0796 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та на підставі Наказу Командувача військ оперативного командування «Захід» від 28.12.2019 №821 - зарахована на фінансове забезпечення до військової частини А4240 з 01 січня 2020 року (ЄДРПОУ 08022573).

З огляду на викладене, з метою забезпечення ефективного способу відновлення порушених протиправною бездіяльністю відповідачів прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Військову частину А4240 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дружині померлого ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірності їхньої поведінки у спірних правовідносинах, натомість позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають до задоволення. .

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, сплачений за подання цього позову судовий збір (а.с.5) слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0796 (вул. Дубенська, буд.2, м. Рівне, 33027; код ЄДРПОУ: 07852893), Військової частини А 4240 (вул. Дубенська, буд.2, м. Рівне, 33027; код ЄДРПОУ: 07860272) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0796 та Військової частини А4240 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як дружині померлого чоловіка ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день його звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину А4240 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині її померлого чоловіка ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0796 в сумі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А4240 - 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Повний текст рішення складений 13 вересня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима