Рішення № 99681537, 13.09.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 р. № 400/4556/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, про:стягнення заборгованості в сумі 18 007,02 грн. ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулось з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача в порядку встановленому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на користь ОСОБА_1 нараховану боржником заборгованість у сумі 18007,02 грн, яка утворилась під час виконання рішення суду по виплаті пенсії, як різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до рішення суду і розміром пенсії, обчисленим без урахування рішення суду, за період з 01.01.2018 року по 10.04.2020 рік.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не провів із позивачем розрахунку по заборгованості пенсійних виплат, які були нараховані відповідачем (боржником) відповідно на виконання рішення суду по справі 400/235/20. Замість виконання рішення суду відповідач надав «Витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою», відповідно до якого порядковий номер позивача (стягувача) у черзі на отримання коштів №64051.Позивач звертався до відповідача та центрального державного органу Пенсійного фонду України, щодо надання інформації по термінам виплати заборгованості, про те мотивованої відповіді не отримав. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в тому, що він посилається на дію по суті скасованого нормативно-правового акту (Постанова КМУ №649 і затвердженого нею порядку) та намагається змінити принцип обов`язковості судових рішень та застосовує його з метою визначення способу та порядку виплати заборгованості по пенсії, що перерахована позивачу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідач надав до суду відзив, свою позицію по суті позовних вимог висловив у відзиві, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.07.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 30.06.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідив докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі №400/235/20 було зобов`язано боржника – Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80% грошового забезпечення, відповідно до Закону № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.

28.08.2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №62909550.

14.09.2020 року відповідач листом повідомив виконавця, що різниця в сумі 18007,02 грн між розміром пенсії, обчисленим без урахування рішення суду, за період з 01.01.2018 року по 10.07.2020 рік, буде виплачуватись відповідно до «Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», затвердженого постановою КМУ №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», після взяття судових рішень на облік у окремому реєстрі.

Зазначену суму заборгованості по виплаті пенсії позивач станом на момент звернення до суду не отримав.

06.01.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №400/235/20.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року по справі 400/235/20 відмовлено в задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

24.05.2021 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України з інформаційним запитом, в якому просив повідомити про термін, в який передбачено виділення бюджетних коштів боржнику для сплати стягувачу вищевказаної суми заборгованості.

31.05.2021 року ПФУ надало відповідь в якій повідомило позивача про скасування Шостим ААС (постанова від 22.07.2020 року у справі 640/5248/19) п.1 та п.2 Постанови КМУ №649, як протиправних та не чинних і якими були встановлені Порядок та процедура виплати коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили .

Позивач зазначає, що ПФУ у своїй відповіді не повідомив про термін сплати суми заборгованості, а також про те, чи виділені бюджетні асигнування у 2021 році відповідачу (боржнику) на виплату стягувачу заборгованості по пенсії.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача суд звернувся з позовною заявою до суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є ЗУ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Визначальною ознакою в даному випадку для визнання протиправної бездіяльності відповідача є невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Протиправна бездіяльність в даному випадку мала б місце, якщо рішення було б не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

Отже, виплата пенсійних платежів здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідним бюджетним призначенням.

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина третя статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Обставини, які повідомило ГУ ПФУ в Миколаївській області свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії за рішенням суду зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а власне відсутністю фінансування витрат на виплату заборгованості по пенсії.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/721/16 дійшов наступного правового висновку: "... Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.." (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82447026).

Щодо виконання рішення по справі 400/235/20 відкрито виконавче провадження, забезпечення виконання рішення щодо перерахунку та виплати позивачу заборгованості здійснюється виконавчою службою в межах ВП № 62909550, тому суд не вбачає протиправної бездіяльності в діях відповідача, оскільки у залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Фактично, прийняття рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 18007,02 грн буде ще одним рішенням суду, яке призведе до стягнення тієї ж суми, яка нарахована відповідачем на виконання рішення по справі 400/235/20 тобто заборгованості, яка виникла з одних і тих самих підстав. Крім того, суд зазначає, що відповідач не заперечує права позивача на належну суму заборгованості, не відмовляє у виплаті позивачу заборгованості, а інформує позивача, що виплата буде проведена після надходження бюджетних асигнувань, тому не виплата заборгованості на даним час не є недбалістю або примхою відповідача, в даному випадку невиплата заборгованості за відсутності коштів у відповідача є обставиною яка створює об`єктивну перешкоду у виплаті належної позивачу заборгованості.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може визнаватись як бездіяльність відповідача та відсутні підстави вважати, що відповідачем невиконане судове рішення без поважних причин.

Щодо зазначення позивачем про порушення відповідачем ЗУ «Про доступ до публічної інформації», суд зазначає, що дане питання не є предметом розгляду в межах цієї судової справи, тому обставини цього не можуть встановлюватись та досліджуватись в рамках цієї судової справи.

Суд погоджується з позицією позивача щодо протиправності застосування відповідачем Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затвердженого Постановою КМУ №649 22.08.2018 року, оскільки Шостим апеляційним адміністративним судом 22.07.2020 року прийнято постанову по справі №640/5248/19, якою визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Оскільки рішення суду по справі №400/235/20 набрало законної сили 07.08.2020 року, тобто після прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом 22.07.2020 року постанови по справі №640/5248/19, тому у відповідача були відсутні підстави для застосування Порядку затвердженого Постановою КМУ №649 від 22.08.2018 року.

Механізм виконання судових рішень, які набрали законної сили визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а обов`язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень визначається Порядком №440, який деталізує процедуру дій органів ДВС та органів казначейства.

В розділі II п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що заборгованість погашається в порядку черговості.

Оскільки виплата заборгованості стягувачам здійснюється в порядку черговості та за встановленим механізмом виконання судових рішень, шляхом здійснення виконавчого провадження, суд не має законних підстав стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості, яка стягується у виконавчому провадженні ВП №62909550 органами державної виконавчої служби, щодо виконання рішення суду по справі 400/235/20, яке набрало законної сили 07.08.2020 року.

Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ЄДРПОУ 13844159) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар