Рішення № 99680908, 17.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року справа №320/462/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25308-13 від 10 листопада 2020 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірною вимогою їй визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність станом на 31.10.2020 у розмірі 4217,18 грн. за відсутності правових підстав для цього, оскільки позивач індивідуальну діяльність не проводить, доходу від такої діяльності не має, натомість, з 03.04.2020 як адвокат здійснює незалежну професійну діяльність виключно в рамках трудових відносин з Адвокатським об`єднанням «Фінкорд Інтелідженс», яке з квітня 2020 року сплачує єдиний соціальний внесок за позивача.

Крім того, позивачка зазначила, що з моменту взяття її на облік як платника єдиного внеску (з 06.05.2019), позивач самостійно сплачувала єдиний внесок в повному розмірі, про що свідчать дані інтегрованої картки платника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є платником єдиного соціального внеску, а тому, незважаючи на те, що позивач не займалася незалежною професійною діяльністю в якості адвоката та не отримуючи від неї жодного доходу, з 01.01.2017 зобов`язана здійснювати сплату єдиного соціального внеску, оскільки у цей період вона була зареєстрована як самозайнята особа, а саме особа, яка проводить незалежну професійну діяльність у сфері юридичної практики.

Також відповідач посилається на те, що згідно з даними облікових карток платника податку позивача по ЄСВ здійснені наступні нарахування як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (станом на 31.12.2019 у позивача обліковувалась переплата в розмірі 2754,18 грн.): за ІV квартал 2019 (граничний термін сплати 21.01.2020) – 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено за рахунок переплати 2754,18 грн., також позивачем сплачено 2078,12 грн., сума переплати склала 2078,12 грн.; за І квартал 2020 (граничний термін сплати 21.04.2020) – 2078,12 грн., сплачено за рахунок переплати 2078,12 грн.; за ІІ квартал 2020 (граничний термін сплати 20.07.2020) – 1039,06 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 1039,06 грн.; за ІІ квартал 2020 (граничний термін сплати 19.10.2020) – 3178,12 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 4217,18 грн. Таким чином, станом на 31.10.2020 у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 4217,18 грн.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що особи, які проводять незалежну професійну діяльність, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе як особи, які проводять незалежну професійну діяльність. Плата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність та працює найманим працівником, сплачує роботодавець за рахунок власних коштів, та утримань ЄСВ із заробітної плати немає.

За таких обставин, відповідач зауважує, що спірна вимога була винесена правомірно, оскільки визначена нею сума ЄСВ є заборгованістю позивача за період з ІІ кварталу 2020 року по ІІІ квартал 2020 року включно.

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідачем не враховується принципи нарахування ЄСВ, визначений Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; відповідач абсолютно не врахував сплату ЄСВ роботодавцем позивача, що гарантує право позивача як застрахованої особи на отримання страхових виплат; відповідачем не наведено жодної правової підстави для сплати позивачем ЄСВ в подвійному розмірі; відповідачем не враховано тієї обставини, що зупинення адвокатської діяльності позивачем позбавляє її можливості виконувати свої трудові обов`язки перед своїм працедавцем, отже позбавляє реалізовувати гарантоване на конституційному рівні право на працю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 здійснено заміну відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 12.08.2009 ( а.с.61-64).

Судом встановлено, що на підставі рішення Житомирської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 11.04.2008 №16 позивачу було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №452 від 21.05.2008 (а.с.17).

06.05.2019 позивачка взята на облік платників єдиного внеску як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), що підтверджується довідкою форми №34-ОПП від 06.05.2019 №1910080700024 та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску форми №2-ЄСВ від 06.05.2019 №1910088000007 (а.с.18-19).

Судом встановлено, що з 03.04.2020 по даний час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням «Фінкорд Інтелідженс» (ідентифікаційний код 41803992, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19, офіс 1), працюючи на посаді адвоката за основним місцем роботи з оплатою праці згідно штатного розпису, що підтверджується наказом директора Адвокатського об`єднання «Фінкорд Інтелідженс» №0104/20 від 01.04.2020, довідкою від 24.11.2020 №24/11/2020, виданою директором Адвокатського об`єднання «Фінкорд Інтелідженс» Кравченко Т.С. та записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 22.04.2005 (а.с.20,21, 84).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АМ №001340, форма адвокатської діяльності ОСОБА_1 – індивідуальна адвокатська діяльність в Адвокатському об`єднанні «Адвокатське об`єднання «Фінкорд Інтелідженс» за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд.2/21/19 ( а.с.85).

10.11.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 31.10.2020 складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25308-13, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 4217,18 грн.

За даними відповідача, контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску (при цьому, станом на 31.12.2019 у позивача обліковувалась переплата в розмірі 2754,18 грн.):

- за ІV квартал 2019 року (граничний термін сплати 21.01.2020) – 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено за рахунок переплати 2754,18 грн., також позивачем сплачено 2078,12 грн., сума переплати склала 2078,12 грн.;

- за І квартал 2020 року (граничний термін сплати 21.04.2020) – 2078,12 грн., сплачено за рахунок переплати 2078,12 грн.;

- за ІІ квартал 2020 року (граничний термін сплати 20.07.2020) – 1039,06 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 1039,06 грн.;

- за ІІІ квартал 2020 року (граничний термін сплати 19.10.2020) – 3178,12 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 4217,18 грн., всього за вказаний період сума боргу станом на 31.10.2020 склала 4217,18 грн.

На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-25308-13 від 10.11.2020 на адресу позивача відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0730104411639, яке отримано позивачем 21.11.2020 (а.с.98).

Не погодившись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 30.11.2020 надіслала на адресу Державної податкової служби України на вимогу скаргу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-25308-13 від 10.11.2020 (а.с.11-14).

Проте зазначена скарга залишена відповідачем без задоволення з тих підстав, що скаржник перебуває на обліку як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) – дата встановлення ознаки з 06.05.2019. Інформація щодо припинення/зупинення – відсутня (а.с.15-16).

Відповідь за наслідком розгляду скарги позивача отримано останньою 18.12.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за унікальним номером відправлення 0405347941530 (а.с.16).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної вимоги, позивач звернулась з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5).

Частиною першою статті 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2).

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” мінімальну заробітну плату з 1 січня 2020 року установлено у місячному розмірі на рівні 4723 гривні, з 1 вересня 2020 року – 5000 гривень.

Отже, розмір мінімального страхового внеску у 2020 році дорівнює:

- з 1 січня – 1039,06 грн. на місяць (4723,00 грн. х 22%);

- з 1 вересня – 1100,00 грн. на місяць (5000,00 грн. х 22%).

За таких обставин, загальна сума ЄСВ за період з 01.04.2020 по 30.09.2020, яка підлягає сплаті особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, складає 6295,30 грн. (5195,30 грн. (1039,06 грн. х 5) + 1100,00 грн.).

У даному випадку, з урахуванням наявної переплати в ІКП позивача станом на 31.10.2020, сума боргу з ЄСВ у позивача становить 4217,18 грн. (а.с.95-97), яка і була визначена спірною вимогою.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або провадження такою особою, зокрема незалежної професійної адвокатської діяльності Законом № 2464 не врегульовано.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі № 440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналогічний підхід, на переконання суду, слід застосовувати і щодо осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, у Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №824/509-19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 88062063) зазначив, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Судом встановлено, що наказом директора Адвокатського об`єднання «Фінкорд Інтелідженс» №0104/20 від 01.04.2020 позивача прийнято на посаду адвоката за основним місцем роботи з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с.20).

Факт перебування ОСОБА_1 з 03.04.2020 по даний час у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням «Фінкорд Інтелідженс» (ідентифікаційний код 41803992, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 2/21/19, офіс 1), підтверджується також записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 22.04.2005 (а.с. 84).

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5, а.с.73-75) позивачу у квітні - вересні 2020 року включно був, зокрема Адвокатським об`єднанням «Фінкорд Інтелідженс», нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах: квітень 2020 року - 4523,81 грн.; травень 2020 року – 5000,00 грн.; червень 2020 року - 5000,00 грн.; липень 2020 року - 5000,00 грн.; серпень 2020 року - 5000,00 грн.; вересень 2020 року – 5200,00 грн.; жовтень 2020 року – 5200,00 грн.

У вказаній формі міститься позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу.

Сплата роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу підтверджується також довідкою Адвокатського об`єднання «Фінкорд Інтелідженс» від 24.11.2020 №24/11/2020 (а.с.21), відповідно до якої роботодавцем утримано із заробітної плати позивача ЄСВ: у квітні 2020 року – 995,24 грн.; у травні 2020 року – 1100,00 грн.; у червні 2020 року – 1100,00 грн., у липні 2020 року – 1100,00 грн.; у серпні 2020 року – 1100,00 грн.; у вересні 2020 року – 1144,00 грн., у жовтні 2020 року – 1144,00 грн., всього утримано 7683,24 грн.

Отже, загальна сума єдиного внеску за період з ІІ кварталу по ІІІ квартал 2020 року включно, обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету якого покладено на роботодавця позивача, складає 7683,24 грн., тобто не менше суми мінімальних страхових внесків за цей період, що свідчить про безпідставне визначення позивачці недоїмки за спірною вимогою.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно визначено позивачу недоїмку за спірною вимогою.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 11.01.2021 №0.0.1971490696.1 (а.с.49).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-25308-13.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 44096797, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 17.09.2021.

Суддя Кушнова А.О.