Рішення № 99680584, 08.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1414/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складена 16 вересня 2021 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач, Укртрансбезпека), яким просить: визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті С. Прокопчук від 17.03.2021 року №386-к "Про звільнення ОСОБА_2 "; поновити ОСОБА_2 з 20.03.2021 року на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області; зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті запропонувати ОСОБА_1 посаду, рівнозначну посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Мотивуючи заявлений позов, позивач зазначає, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.03.2021 року № 386-к його звільнено з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області. Зі змісту даного наказу вбачається, що підставою звільнення є "попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020 року, лист Профспілки Укртрансбезпеки від 14.12.2020 року вих № 91".

Однак, підстави, вказані у наказі Державної служби України з безпеки на транспорті, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки посада старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, яку він займав, продовжує існувати у зміненій структурі (новому штатному розписі) державного органу, тобто її скорочення не відбулось, відбулась фактично лише зміна її назви на "старший державний інспектор відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки".

Крім того, зазначає, що керівником державної служби не запропоновано іншої рівнозначної посади державної служби в державному органі чи структурі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого не визнає позовні вимоги в повному обсязі зважаючи на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" була погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком: зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області та Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області реорганізовані шляхом злиття у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Державній службі з безпеки на транспорті в установленому порядку вказано забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з виконанням пункту 1 цього розпорядження.

Так, наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340 упорядковано структуру Державної служби України з безпеки на транспорті, яка була введена в дію наказом Укртрансбезпеки від 13.10.2020 року № 390. Так, відповідно до штатного розпису Укртрансбезпеки на 2020 рік, введеного в дію наказом № 390, до штату Західного міжрегіонального управління внесено структурні зміни та скорочено ряд посад, що були наявні в Управлінні Укртрансбезпеки у Закарпатській області, Управлінні Укртрансбезпеки у Львівській області та Управлінні Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, які реорганізуються.

Так, відповідно до структури Укртрансбезпеки, яка була затверджена наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340, у структурі Укртрансбезпеки відсутнє управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, а відповідно до витягу із штатного розпису на 2020 у Західному міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки, відсутній відділ державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, натомість, пунктом 3 даного наказу утворено, зокрема, відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Закарпатській області та відділ надання адміністративних послуг у Закарпатській області, які перебувають у підпорядкуванні Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Таким чином, з 15.10.2020 року в Укртрансбезпеці відсутня посада старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, яку обіймав позивач.

При цьому, звертає увагу на те, що відповідно до штатного розпису, затвердженого та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.04.2019 року № 152 кількість штатних одиниць Укртрансбезпеки становила 613 осіб. І відповідно до пункту 5 наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340 штатна чисельність Укртрансбезпеки складає 613 осіб.

Отже в Укртрансбезпеці не відбулося скорочення чисельності чи штату державних службовців Укртрансбезпеки, а відбулось скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису, зокрема, посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, тому Укртрансбезпека звільнила ОСОБА_1 в межах чинного законодавства.

Також вказав, що при скорочені чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Аналогічна позиція зазначена у роз`ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 року № 86 р/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення".

В судове засідання сторони по справі не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, та з врахуванням положень ч. 9 ст. 205 КАС України, суд констатує про відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею та можливістю розгляду даної справи за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, згідно записів копії трудової книжки позивача від 21.08.2008 року, 16.12.2015 року останній призначений на посаду заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області за переведенням з Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, із збереженням 11 рангу державного службовця (наказ № 199-к від 16.12.2015 року) (а.с. 25).

Згідно запису у трудовій книжці № 31, 01.05.2016 року ОСОБА_1 присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця (наказ № 1650-к від 09.06.2016 року) (а.с. 26).

13.02.2019 року у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті переведений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області (наказ № 215-к від 13.02.2019 року) (а.с.26), яку обіймав до звільнення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" була погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Згідно з додатком, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області та Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області реорганізовані шляхом злиття у Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 року № 340 упорядковано структуру Державної служби України з безпеки на транспорті, яка була введена в дію наказом Укртрансбезпеки від 13.10.2020 року № 390, відповідно якого до штату Західного міжрегіонального управління внесено структурні зміни та скорочено ряд посад, що були наявні в Управлінні Укртрансбезпеки у Львівській області, Управлінні Укртрансбезпеки у Закарпатській області та Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, які реорганізуються.

02.11.2020 року позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю, оскільки посада, яку займає позивач скорочена, у зв`язку з прийняттям наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 року № 390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік".

17.03.2021 року Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ № 388-к про звільнення ОСОБА_1 , старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області, з займаної посади 19.03.2021 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю, на підставі попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020 року, листа Профспілки Укртрансбезпеки від 14.12.2020 року вих № 91.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд констатує наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон № 889-VIII).

До публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та функцій держави, оплачується з державних коштів.

Судом встановлено, що посада, з якої звільнено позивача у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області).

Оскільки призначення ОСОБА_1 на державну службу здійснювалося на підставі норм вказаного Закону, то відповідно і звільнення має здійснюватися в порядку визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Відповідно дія норм іншого законодавства про працю застосовується до спірних правовідносин лише в тій частині відносин, що не врегульовані Законом №889-VIII.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 №889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (ч. 3 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно зі ч. 1 ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України).

Як встановлено судом, підставою для звільнення ОСОБА_1 зі займаної посади стало скорочення його посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису відповідача.

Станом на момент звільнення позивача з займаної посади запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.

Зокрема, передбачений до цього часу обов`язок пропонувати вакантну посаду державному службовцю при звільненні у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, змінено словами "може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)" (вказана редакція діяла до 06.03.2021 року).

Із матеріалів справи встановлено, що наказом відповідача № 390 від 13.10.2020 року, введено в дію з 15.10.2020 року штатний розпис на 2020 рік Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідно до якого відсутня посада, яку займав позивач до звільнення, а саме: "старший державний інспектор відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області".

Як вже зазначено, оскарженим наказом відповідача № 386-к від 17.03.2021 року, позивача звільнено з вищевказаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

В ході розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачем (на якого законом покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення), що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення з державної служби відповідач не пропонував позивачу будь-якої іншої вакантної посади державної служби.

Погоджуючись з тим, що редакція статті 87 Закону України "Про державну службу (яка діяла станом на момент розпочатої і не завершеної до набрання чинності Законом України від 23.02.2021 року N 1285-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" процедури вивільнення позивача, завершення якої відбулось згідно із законодавством, яке діяло на момент початку такої процедури) наділяла суб`єкта призначення правом, а не обов`язком пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), суд зазначає, що це право не означає права приймати відповідні рішення свавільно.

Одним із критеріїв правомірності рішення, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є його обґрунтованість.

Законом встановлено певну свободу дій керівника державного органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців на вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Однак, на переконання суду, в кожному випадку надання таких пропозицій чи відмова у їх наданні має бути належним чином обґрунтовані.

Аналізуючи оскаржений наказ, з урахуванням згаданого критерію обґрунтованості, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, єдиною підставою у зв`язку з чим позивачу не пропонувались будь-які вакантні посади, є відсутність відповідного обов`язку у керівника відповідача.

З цього приводу суд наголошує, що у даному випадку керівник державної служби міг пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.

При цьому, можливість запропонувати вакантну посаду у сфері публічних відносин, у контексті більшої відповідальності держави перед людиною, закріпленого в тому числі у статях 3 та 19 Конституції України, означає діяти не як "заманеться", свавільно, а, за наявності передбачених законом обставин (в даному випадку вакантних місць), зобов`язаний врахувати їх при прийнятті рішення.

Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб`єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді цієї справи суд також враховує правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2020 року у справі № 812/1303/17, згідно з якою визначена КЗпП України процедура звільнення у випадку реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю два місяці і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів для працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.

Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті згаданого наказу було дотримано критерію обґрунтованості.

Також, як на час попередження про звільнення, так і на момент звільнення позивача, відповідач мав реальну можливість запропонувати та перевести позивача на інші вакантні посади з огляду на те, що відповідно до штатного розпису, затвердженого та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 року № 340, штатна чисельність Укртрансбезпеки не змінилась і складає 613 осіб.

Наведене вказує на те, що керівник, приймаючи рішення про звільненні позивача, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірний наказ не відповідає згаданим критеріям правомірності.

Внаслідок викладеного суд констатує протиправність рішення відповідача про звільнення позивача зі займаної посади, а тому оскаржений наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.03.2021 року № 386-к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області - суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги у наведеній частині позову підлягають задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, скасування наказу про звільнення позивача, передбачає поновлення його на посаді, з якої останній незаконно звільнений.

Відтак, враховуючи скасування наказу про звільнення позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення його на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області підлягає задоволенню.

При цьому, що стосується вимоги позовної заяви про зобов`язання Державної служби України з безпеки на транспорті запропонувати ОСОБА_1 посаду, рівнозначну посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області, суд зазначає наступне.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що судом обрано передбачений законодавчими нормами належний спосіб захисту позивача шляхом його поновлення на займаній до звільнення посаді, підстав для задоволення вимоги про зобов`язання запропонувати рівнозначну посаду не має.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із довідки Державної служби України з безпеки на транспорт від 12.05.2021 року № 04/71 позивачу був нарахований дохід за січень 2021 року – 6000,00 грн. та лютий 2021 року – 6000,00 грн., тобто, загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становила 12000,00 грн. При цьому, позивач у січні 2021 року фактично відпрацював 19 днів, а у лютому 2021 року - 20 днів. Так, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 307,69 грн. (12000,00 грн. / 39 календарних днів).

Згідно листа Міністерства соціальної політики України № 3501-06/219 від 12.08.2020 року "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік":

- кількість робочих днів у березні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу - 8);

- кількість робочих днів у квітні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу - 22);

- кількість робочих днів у травні 2021 року складає - 18, (кількість днів вимушеного прогул - 18);

- кількість робочих днів у червні 2021 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);

- кількість робочих днів у липні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 22);

- кількість робочих днів у серпні 2021 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 21);

- кількість робочих днів у вересні 2021 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 6).

Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 35999,73 грн. (307,69 грн. х 117 календарних днів), який слід стягнути з відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - слід звернути до негайного виконання.

У відповідності до ст. 139 КАС України та в зв`язку з відсутністю судових витрат сторін, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, проспект Перемоги, 14 код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2021 року № 386-К "Про звільнення ОСОБА_2 ".

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області з 20 березня 2021 року.

4. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 березня 2021 року по 08 вересня 2021 року, в розмірі 35999,73 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень сімдесят три копійки), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

5. В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5999,96 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто шість копійок) підлягає до негайного виконання.

7. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті