Ухвала суду № 99680581, 08.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1414/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судових засідань Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвалу в повному обсязі складено 16 вересня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просить: визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної служби України з безпеки на транспорті С. Прокопчук від 17.03.2021 року №386-к "Про звільнення ОСОБА_2 "; поновити ОСОБА_2 з 20.03.2021 року на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області; зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті запропонувати ОСОБА_1 посаду, рівнозначну посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 26.04.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.07.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю спору адміністративному суду. Стверджує, що позивач не був державним службовцем, що свідчить про те, що на нього поширюється дія Кодексу законів про працю України.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши необхідні для його розгляду матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, згідно записів копії трудової книжки ОСОБА_1 від 21.08.2008 року:

14.04.2005 року ОСОБА_1 призначений на посаду провідного спеціаліста відділу державного контролю Територіального управління інспекції у Закарпатській області Голоавтотрансінспекції, як такий, що пройшов за конкурсом, з випробувальним терміном два місяці, а також прийняв присягу державного службовця (а.с.17);

01.06.2005 року вважати таким, що успішно пройшов випробувальний термін, а також, присвоєно 13 ранг державного службовця (наказ № 565-ВК/7 від 13.06.2005 року) (а.с.17).

В контексті наведеного суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті у складі Міністерства транспорту та зв`язку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року №346 ліквідовано Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті та її територіальні органи.

Указом Президента України від 06.04.2011 року №370/2011 "Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Порівняльний аналіз завдань та функцій (повноважень) Головавтотрансінспекції та Укртрансінспекції свідчить про їх ідентичність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після ліквідації Головавтотрансінспекції її функції фактично виконує Укртрансінспекція.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 року №153 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті" утворено управління Укртрансінспекції у Закарпатській області як юридичну особу публічного права.

Отже, управління Укртрансінспекції у Закарпатській області (як юридична особа публічного права) фактично є правонаступником прав та інтересів Територіального управління Головавтотрансінспекції у Закарпатській області.

Так, 08.08.2012 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за переведенням до Управління Укртранспінспекції у Закарпатській області згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 364-ВК/7 від 08.08.2012 року) (а.с.24).

В подальшому, постановою КМУ від 26.06.2015 року № 592 "Про деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті", ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, зокрема Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області та установлено, що правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються є Державна служба з безпеки на транспорті.

Також, відповідно до п. 4 положення Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 року № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом З Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, серед яких є Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області.

Згідно запису у трудовій книжці позивача, 15.12.2015 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку з переведенням на роботу до Укртрансбезпеки, п. 5 ст. 36 КЗпП України.

16.12.2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області за переведенням з Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, із збереженням 11 рангу державного службовця.

Згідно запису у трудовій книжці № 31, 01.05.2016 року ОСОБА_1 присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця (наказ № 1650-к від 09.06.2016 року) (а.с. 26).

13.02.2019 року у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті переведений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області (наказ № 215-к від 13.02.2019 року) (а.с.26), яку обіймав до звільнення.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, позивач склав присягу державного службовця, йому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Водночас, пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом п. 17 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.02.2019 року у справі № 815/6096/17 при наданні спору статусу публічно-правового з приводу вказаних правовідносин необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, які трудові спори не належать до цієї категорії: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VIII "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач склав присягу державного службовця, йому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Отже, позивач був державним службовцем, проходив публічну службу. У зв`язку з цим, вимоги позовної заяви безпосередньо пов`язані з проходженням та звільненням позивачем публічної служби, стосуються проходження публічної служби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, а у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.І. Рейті