Рішення № 99678596, 01.09.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.09.2021р. м.Харків Справа № 905/94/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при помічнику судді (за дорученням) Гулевич В.В.,

розглянувши справу №905/94/21

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області

про стягнення 145 920,46 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ВЦА м. Торецьк про стягнення збитків у розмірі 145 920,46 грн. за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо компенсації витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2017р.

09.02.2021р. господарським судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.03.2021р. господарським судом постановлено ухвалу, якою замінено первісного відповідача ВЦА м. Торецьк Донецької області на належного - УСЗН ВЦА м. Торецьк Донецької області; визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

01.09.2021р. у судовому засіданні господарським судом постановлено ухвалу у протокольній формі про зміну найменування відповідача - Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області на Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області з урахуванням відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.09.2021р.

У відзиві на позовну заяву відповідач з заявленими позовними вимогами не погоджується з посиланням на те, що здійснювати відшкодування витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2017р. не було підстав, оскільки рішенням Торецької міської ради від 23.12.2016р. №6/93/1 «Про міський бюджет на 2017 рік» кошти на здійснення видатків за надані послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом на 2017р. не були передбачені та договори на фінансування за пільгові перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом не укладались. Водночас, причиною відмови позивачу в укладенні договорів про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд була також відсутність порядку розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом за рахунок місцевого бюджету та фінансування цих витрат. Також відповідач зазначає, що Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян – мешканців м. Торецьк та Проект примірного договору про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян – мешканців м. Торецьк затверджено тільки 23.01.2018р. розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області №40.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погоджується та зазначає, що відсутність договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у справі виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №904/94/19 від 03.03.2020р. Перевезення пасажирів на пільгових умовах здійснено залізницею на виконання імперативних приписів ст.19 ЗУ «Про державні і соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і як наслідок відповідач в силу вимог ст.ст. 89, 102 БК України зобов`язаний відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати залізниці. При цьому, законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Представник позивача в судове засідання щодо розгляду справи по суті 01.09.2021р. не прибув. Про дату, час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, з огляду на те, що копії ухвали (повідомлення) суду від 26.07.2021р. одержано юридичною особою та філвєю 10.08.2021р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №66102256081899, №6102256081902.

Представник відповідача в судове засідання щодо розгляду справи по суті 01.09.2021р. не прибув. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на те, що копію ухвали (повідомлення) суду від 26.07.2021р. одержано ним 10.08.2021р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №66102256081880.

При цьому, заява відповідача про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою його представника відхилена судом, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, а також те, що справа розглядається судом по суті, тобто на цій стадії всі заяви по суті справи та відповідні докази є поданими, суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.09.2021р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Протягом січня – грудня 2017р. АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» здійснювало перевезення пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами по станції Фенольна Донецької області, що підтверджується обліковими формами та загальними зведеними відомостями за 2017р., відповідно до яких сума недоотриманих коштів склала 145 920,46 грн., з яких: за січень 2017р. - 7 343,42 грн.; за лютий 2017р. - 9 188,16 грн.; за березень 2017р. - 12 736,78 грн.; за квітень 2017р. - 10 303,04 грн.; за травень 2017р. -14 286,32 грн.; за червень 2017р. - 13 109,60 грн.; за липень 2017р. - 14 525,97 грн.; за серпень 2017р.– 13 631,72 грн.; за вересень 2017р. – 14 896,93 грн.; за жовтень 2017р. - 12 461,18 грн.; за листопад 2017р. – 11 631,75 грн., за грудень 2017р. – 11 805,59 грн.

У відповідь на звернення РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» щодо укладення договору про виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення на 2017 рік листом секретаря Торецької міської ради від 26.04.2017р. вх.№1430-02/8 повідомлено позивача про те, виплата компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення належить до витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення та відносяться до компетенції Департаменту соціального захисту населення. Питання щодо виділення коштів на компенсаційні виплати може бути розглянуте на підставі звернення Департаменту соціального захисту населення Торецької міської ради при наявності обґрунтованих розрахунків в межах фінансової можливості міського бюджету.

10.05.2017р. позивач листом №2021/1499 звернувся до Торецького міського голови з проханням посприяти у вирішенні питання щодо укладення договору про виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення на 2017р. відповіді на який матеріали справи не містять.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №2021/6279 від 11.12.2019р., в якій просив протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії, сплатити заборгованість в розмірі 145 920,46 грн.

У відповіді на претензію від 16.01.2020р. №03вх.7105 відповідач зазначив, що заборгованість у розмірі 145 920,46 грн. є необґрунтованою та відшкодуванню не підлягає, оскільки жодних рішень (розпоряджень) на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2017р. військово-цивільною адміністрацією затверджено не було. При цьому, протягом 2017р. договори на підставі яких в управління міг би виникнути обов`язок відшкодувати компенсацію за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні Управлінням з АТ «Укрзалізниця» не укладалось.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача збитків по відшкодуванню витрат за пільгове перевезення громадян за 12 місяців 2017р. у розмірі 145 920,46 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних мотивів:

Відповідно до п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993р., ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про залізничний транспорт» унормовано, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів закріплюють, серед іншого, реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, оскільки безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.03.2020р. у справі №904/94/19.

За змістом ст.ст. 89, 102 БК України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №256).

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

В абз. 1 п. 6 Порядку №256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у даному випадку є УСЗН Торецької міської ВЦА, тому відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення має здійснюватися саме відповідачем.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. №1359, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1359).

Пунктом 2 Порядку №1359 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку №1359).

За приписами п. 7 Порядку №1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Положеннями п.п. 9-11 Порядку №1359 передбачено, що на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Таким чином, вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгових категорій населення в повному обсязі.

Як вище встановлено судом, в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. позивач здійснював перевезення пасажирів пільгових категорій за пільговими тарифами по станції Фенольна Донецької області, що підтверджується обліковими формами та загальними зведеними відомостями по типах пільг та квитків у приміському сполученні за січень-грудень 2017р., згідно з якими розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян становить 145 920,46 грн.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, витрати позивача по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. по станції Фенельна Донецької області відповідачем не відшкодовано, внаслідок чого у відповідача утворився борг у розмірі 145 920,46 грн.

Згідно з ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, УСЗН Торецької міської ВЦА є окремою юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Приписами ч.2 ст. 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

ЗУ «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1196 від 27.12.2006р., не передбачають будь-яких обмежень в наданні послуг з пільгових перевезень в разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2018р. у справі №904/9488/17, від 03.03.2020р. у справі №904/94/19.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що оплата не була здійснена, оскільки рішенням Торецької міської ради від 23.12.2016р. №6/93-1 «Про міський бюджет на 2017 рік» кошти на здійснення видатків за послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом не були передбачені, а також посилання на неможливість укладення договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у зв`язку з відсутністю затвердженого розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області Положення про порядок розрахунку компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян – мешканців м. Торецьк та Проекту примірного договору про виплату компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського та міжміського сполучення окремих категорій громадян – мешканців м. Торецьк.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Таким чином, у даному випадку зобов`язання сторін виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тому незважаючи на відсутність договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні сторони не звільнені від виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.03.2020р. у справі №904/94/19, також зауважила, що у відносинах щодо розрахунку із залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за 12 місяців 2017р. у розмірі 145 920,46 грн., а отже і про їх задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 188,81 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Сєднєва, б. 1; ідент. код ЄДР 26000411) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, б.5; ідент. код ЄДР 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, б.22; ідент. код ЄДР ВП 40150216) збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 145 920 (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 81 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13.09.2021р.

Суддя Л.В. Ніколаєва