Рішення № 99678447, 16.09.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6312/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення штрафу в сумі 45 475,00 грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 45 475,00 грн., що складають суму штрафу за невірно зазначену масу вантажу.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильно зазначеними відомостями щодо маси вантажу, що перевозився у вагоні № 56998644 за залізничною накладною №45702560.

Правовою підставою позову позивач зазначає, серед іншого, статті 118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Вагон № 56998644 прийнятий до перевезення станцією відправлення Ароматна Придніпровської залізниці лише на підставі його візуального огляду, оскільки визначена у залізничній накладній №45702560 маса вантажу не була визнана залізницею іншою. Відповідач стверджує, що зважування завантажених вагонів для встановлення маси вантажу здійснювалося співробітниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах 150-ВВС-2-1-15.5, заводський номер 1165. Зазначені вагонні ваги взяті на облік залізницею, про що свідчить технічний паспорт ЗВВТ № 0103, виданий відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442. Відповідачем проводилася своєчасна повірка цього засобу ваговимірювальної техніки, що засвідчено проставленим підписом повірника та повіреного клейма у паспорті на вагонні ваги про придатність їх до застосування.

Отже, відповідач здійснював зважування завантажених вагонів у встановленому законодавством порядку та на придатних вагонних вагах, а тому не міг допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу до залізничних накладних.

Разом з відзивом відповідач, посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, подав заяву, в якій просить суд у разі встановлення факту неправильного зазначення ним у накладній №45702560 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову зменшити розмір штрафу.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є завищеною та необґрунтованою. Штраф не має компенсаторного характеру, є додатковим засобом отримання прибутку для позивача.

Відповідач звертає увагу суду на те, що за перевезення вантажу за накладною №45702560 ним було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення та за повну вагу, що підтверджується даними графи 34 зазначених накладних. Тому залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Жодних збитків внаслідок того, що відповідачем була зазначена неправильна маса вантажу у залізничних накладних, позивач не зазнав.

При цьому відповідач просить врахувати також його стратегічну та соціальну значущість як підприємства, яке вносить значний вклад у забезпечення енергонезалежності та енергобезпеки України, сталого функціонування енергетичної системи України, є містоутворювачем та бюджетоутворювачем міста Павлограда, інвестує соціальні програми та проєкти у Дніпропетровській області.

Крім того, у заяві, що надійшла до суду 20.08.2021, представник відповідача подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

На думку представника відповідача справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, у тому числі: факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладною за № 45702560; способу зважування вантажу, а також дослідження на яких вагах здійснювалося зважування вантажу вантажовідправником та залізницею та встановлення вірності нарахування суми, яка заявлена позивачем до стягнення.

За таких обставин відповідач вважає за доцільне розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 відкрито провадження у справі № 904/6312/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Про відкриття провадження у справі № 904/6312/21 сторони повідомлялись відповідно до статті 242 ГПК України.

З огляду на викладене та згідно з частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність порушення з боку відповідача щодо оформлення накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, та відповідно наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній № 45702560 масу вантажу в розмірі 45 475,00 грн.

У березні 2021 року зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля"здійснило відправлення вагону № 56998644 за накладною № 45702560.

У зазначеній накладній зазначено масу вантажу, визначену відправником, зокрема у вагоні № 56998644: 71000 кг.

Після прибуття вагону на станцію Знам`янка Одеської залізниці виявлено, що зазначена в накладній № 45702560 маса вантажу у вагоні № 56998644 фактично складає більше вантажопід`ємності вагону на 800 кг, про що складено комерційний акт № 410006/50/56 від 12.03.2021.

Згідно з комерційним актом № 410006/50/56 від 12.03.2021, 12.03.2021 проводилось контрольне зважування вагону № 56998644, що прибув за відправкою, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться: вантаж вугілля кам`яне марки г-газовий, насипом, вага брутто - не вказана, тара перевірена 19500 кг, вага нетто 71000 кг.

При зважуванні вагону з розчепленням, на справних тензометричних статичних вагонних СВ-150000В2 станції Знам`янка, що пройшли держповірку 03.09.2020, виявилось: вага брутто 71800 кг. В вагоні по документу значиться вантаж навалом, маркування не порушено, каток застосовувався, в вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. В технічному відношенні вагон справний.

Після дозування надлишок вантажу з вагону № 56998644 перевантажено у вагон № 65493942 та за досильною накладною № 4146556 відправлений вантажоодержувачу.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 45 475,00 грн., виходячи з розрахунку: 9095,00 грн. х 5 = 45 475,00 грн., де 9095,00 грн. - провізна плата за вагон від станції Ароматна на станцію Ладижин Одеської залізниці; 5 - кількість провізних плат.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Аналогічна правова позиція викладеній в постанові Верховного Суду, від 22.03.2018 у справі № 917/964/17.

Судом встановлено, що відповідачем у накладній № 45702560 неправильно зазначено масу вантажу - 71000 кг замість 71800 кг, що підтверджується комерційним актом № 410006/50/56 від 12.03.2021.

Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача з приводу того, що він здійснював зважування завантажених вагонів на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим, суд вважає необґрунтованим оскільки, факт зважування вагону на справних, повірених вагах жодним чином не доводить того, що вага, зазначена відправником у накладній є правильною. Отже, придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання відповідачем самої процедури зважування та внесення у перевізний документ саме тих даних, які були отриманні в результаті зважування.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зокрема, відповідно до вимог пункту 22 Правил видачі вантажів, пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, а також пункту 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України перевірка маси вантажу у спірних вагонах на проміжній станції Знам`янка Одеської залізниці здійснювалась зважуванням на справних тензометричних статичних вагонних вагах ст. Знам`янк СВ-150000В2 (державна повірка 03.09.2020), тобто таким же способом, що й під час визначення її маси на станції відправлення відправником - на вагонних вагах (гр. 26 залізничної накладної №45702560.

Із пунктів 3, 4, 5 технічного паспорту заводський № 1569600043 (вагонних ваг), що були використані позивачем, вбачається, що швидкість пересування на вагонних вагах під час зважування - 5 км/год.

Перевіркою розрахованої позивачем суми штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу порушень вимог статей 118, 122 Статуту залізниць України не встановлено.

Відтак позовні вимоги є законними.

Надані позивачем й досліджені судом докази в обґрунтування обставин позовних вимог, у тому числі й щодо підтвердження придатності використаних позивачем вагонних ваг для встановлення маси вантажу у спірних вагонах, є більш переконливими, аніж доводи відповідача та докази, надані на їх спростування.

При цьому слід відзначити, що сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у спірних залізничних накладних.

У той же час правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційний акт, правильність складення якого відповідачем не спростована.

Заява відповідача щодо зменшення штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, за приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Водночас, відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов`язана зі збитками залізниці та їх наслідками.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд враховує наступне.

Статтями 2, 11 Закону України від 04.07.1996 № 273 (із змін. і доп.) "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Посилання відповідача на його стратегічну та соціальну значущість для розвитку Дніпропетровського регіону не є само по собі винятковою обставиною для зменшення штрафу.

За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Кодексу органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності.

Інших заслуговуючих на увагу доводів, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.

За таких обставин заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та необхідністю застосування правил загального позовного провадження, то вона є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом частини першої, третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється, серед іншого, за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На сьогодні ця сума становить 227 000,00 грн.

Враховуючи ціну позову, справа є малозначною й відповідно до вимог закону підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною третьою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Наведені відповідачем доводи в обґрунтування поданої ним заяви не є переконливими та достатніми для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) 45 475,00 грн. штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу ватажу, 2 270,00 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 16.09.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко