Вирок № 99677362, 16.09.2021, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 179/1266/15-к Провадження №1-кп/0187/98/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015040470000365 від 24.06.2015 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровськ, громадянина України, українця, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-28.02.2017 Амур - Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строком 10 років.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Олександрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

-14.03.2016 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік та 6 місяців,

-24.04.2019 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

-16.08.2019 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

-03.03.2021 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 і ч. 4 ст. 70 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, приналежного на праві власності,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289КК України, за участю прокурора Ровного І.О. та обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та їх захисників адвокатів Попова В.А. та Довгаль С.М., який приймає участь в судовому засіданні дистанційно,

В С Т А Н О В И В:

23.06.2015 близько 18:00 год. в с. Олександрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу із території авто гаражного комплексу, розташованого по АДРЕСА_4 , власником якого є ОСОБА_4 , викрали належне ОСОБА_4 майно, а саме: шестерню на 16 зубців для зменшення зворотів барабану до зернозбирального комбайну ДОН-1500, вартістю 1140 гривень 00 копійок; розпору втулку до дискової борони БДТ, вартістю 110 гривень 00 копійок; ступицю заднього колеса автомобіля ГАЗ-53 з підшибниками, вартістю 2100 гривень 00 копійок; цеп приводний, роликовий однорядний ПР-25.4-6000, (1,75 м.), вартістю 305 гривень 00 копійок; шестерня ведуча, заднього моста гусеничного трактора ДТ-75 вартістю 480 гривень 00 копійок, заволодівши викраденим, з місця скоєння злочину зникли, викрадене майно присвоїли та розпорядились на власний розсуд в корисливих для себе цілях, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 4135 гривень 00 копійок.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, 23.06.2015 року близько 23 години 00 хвилин в с. Очеретувате Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, пройшли на територію домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_5 та належить ОСОБА_5 , звідки незаконно заволоділи належним ОСОБА_5 , автомобілем марки ВАЗ-21063, 1986 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 35 000 гривень 00 копійок. Заволодівши транспортним засобом, з місця скоєння правопорушення зникли, присвоїли та розпорядились ним на власний розсуд в корисливих для себе цілях, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 , матеріальний збиток на загальну суму 35 000 гривень 00 копійок.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, 24.06.2015 близько 01:00 год. в м. Дніпропетровську по вул. Червоного Казачества, напроти житлового будинку № 23, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з раніше незаконно заволодівшим ними транспортного засобу, марки ВАЗ-21063, 1986 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 , повторно за попередньою змовою групою осіб, викрали належне ОСОБА_5 майно, а саме: універсальну трьохсекціїну драбину серії «Krause Tribilo» на 12 щаблів, вартістю 3510 гривень 00 копійок, колесо в зборі з стальним диском та шиною марки «Rosava» від автомобіля ВАЗ-21063, вартістю 510 гривень 00 копійок; автомобільний компресора марки «Кенгуру Торнадо» моделі YX703, вартістю 350 гривень 00 копійок; ударну електродриль марки : «SIGMA» потужністю 800 Вт, вартістю 270 гривень 00 копійок; акумуляторну дриль шуруповерт марки «Black&Decker» моделі ЕРС12, вартістю 550 гривень 00 копійок; комплект сверл по металу в кількості 19 шт., вартістю 180 гривень 00 копійок; акумуляторну батарею марки «Force» 60, вартістю 1110 гривень 00 копійок; автомобільний механічний домкрат ромбовидного типу, вартістю 150 гривень 00 копійок, заволодівши викраденим, з місця скоєння злочину зникли, викрадене майно присвоїли та розпорядились на власний розсуд в корисливих для себе цілях, чим спричинили потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 6630 гривень 00 копійок.

Таким чином, своїми умисними злочинними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_3 і ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочинів визнають повністю та погоджується з визначеними під час досудового слідства обставинами, зокрема: переліком і вартістю викладених речей, розміром матеріальних збитків. Вважають правильною правову кваліфікацію їх дій.

Так, ОСОБА_3 показав, що за домовленістю з ОСОБА_2 , з території гаражного комплексу належного ОСОБА_4 вони викрали металеві вироби, які є деталями сільгосп техніки та здали їх до пункту приймання металобрухту в с. Очеретувате. Далі, того ж дня, перебуваючи в с. Очеретувате вони з ОСОБА_2 з метою здійснення крадіжки, пройшли на територію домоволодіння належного ОСОБА_5 , звідки викрали автомобіль марки ВАЗ, в якому перебували металеві вироби та різного роду господарчі предмети і будівельні інструменти та поїхали в м. Дніпро.

У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

ОСОБА_2 показав в судовому за сіданні, що за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 вони вчинили крадіжку майна належного ОСОБА_4 з території гаражного комплексу, яке реалізували шляхом здачі до пункту приймання металобрухту. Після цього, вони з ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Очеретувате в нічний час вирішили викрасти автомобіль та потрапивши до домоволодіння належного ОСОБА_5 вони викотили автомобіль з території домоволодіння, завели двигун та поїхали в м. Дніпро, де і залишили його.

Щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

Підсудні, кожен окремо, просять врахувати їх стан здоров`я, зокрема, наявність хронічних захворювань а також те, що під час досудового розслідування, викрадені ними речі повернуті потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_5 до суду не з`явився , надавши заяву про розгляд справи без його участі, матеріальних претензій до підсудних не має. При вирішенні питання про призначення покарання покладається просить призначити покарання відповідно до закону.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, в червні 2015 року з території належного йому авто гаражного комплексу булі вчинено крадіжку металевих виробів – деталей та запасних частин до сільгосп техніки. Наступного дня, за участі працівників поліції викрадені речі йому повернули. Жодних матеріальних претензій до підсудних він не має. На суворому покаранні не наполягає.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачені та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд пересвідчився, що позиція підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, узгоджена з їх захисниками адвокатами Поповим В.А. та ОСОБА_6 , є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

В ході судового розгляду кримінальної справи, з урахуванням ч.3 ст. 349 КПК України суд допитав обвинувачених і потерпілого та дійшов до переконання, що вина ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 і ч. 2 ст. 289 КК України знайшла своє підтвердження повністю в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України).

Суд бере до уваги, що під час досудового розслідування, викрадені підсудними речі повернуті потерпілим.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не одружений має двох неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра і нарколога.

Як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 суд враховує щире каяття, так як підсудним усвідомлено та критично оцінено свою протиправну поведінку, а також активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання підсудному ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності злочинів, вчинених ОСОБА_2 , один з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Таким чином суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції, визначеної за вчинені ним злочини у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудного від покарання чи його відбування, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання слід визначити з застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вирішуючи питання про можливість призначення додаткового покарання суд приходить до переконання про відсутність підстав для його застосування.

Суд враховує, що 03.03.2021 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 і ч. 4 ст. 70 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, приналежного на праві власності.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вказаним вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2021.

ОСОБА_3 одружений має двох неповнолітніх дітей, інвалідом не являється, за місцем проживання та реєстрації характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра і нарколога.

Як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд враховує щире каяття, так як підсудним усвідомлено та критично оцінено свою протиправну поведінку, а також активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які в силу статті 67 КК України обтяжують покарання підсудному ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності злочинів, вчинених ОСОБА_3 один з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Таким чином суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції, визначеної за вчинені ним злочини у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тобто, буде пропорційним легітимній цілі, яка переслідується таким покаранням. Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті чи звільнення підсудного від покарання чи його відбування, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання слід визначити з застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Вирішуючи питання про можливість призначення додаткового покарання суд приходить до переконання про відсутність підстав для його застосування.

Суд враховує, що Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська від 28.02.2017 ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строком 10 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вказаним вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.02.2017.

Вирішуючи питання про початку обрахунку строку відбування покарання та зарахування попереднього ув`язнення, в тому числі з урахуванням тверджень підсудних та їх захисників, суд виходить з наступного.

Великою палатою Верховного Суду, у постанові від 29.08.2018 року надано правовий висновок щодо застосування норми ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання».

Так, у висновку Верховного Суду зазначено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046- VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII має переважну (ультраактивну дію). Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст. 5 КК України не допускається.

Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України застосовується щодо (підозрюваного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав сили.

Строк попереднього ув`язнення за нормами КК в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 включається строк, в тому числі перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі в судовому розгляді кримінально провадження.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.02.2017 ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строком 10 років. При цьому, судом ухвалено, початок строку відбування покарання засудженому обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши йому на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015) в строк відбутого покарання попереднє ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу до моменту постановлення вироку у даному провадженні, а саме з 29.01.2016 до 28.02.2017 включно, як один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При цьому, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.05.2017, з урахуванням внесених описок, постановлено на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_1 зарахувати строк його попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження у строк відбування покарання за вироком суду, з 28 лютого 2017 року по 10 травня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вироком Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 03.03.2021 ухвалено ОСОБА_2 строк відбування покарання відраховувати починаючи з 03 березня 2021. Крім того, ухвалено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_2 строк його перебування під вартою за вироком Дніпропетровського районного суду з 23.11.2016 по 08.02.2021 з розрахунку 1 день тримання під вартою за 2 дні позбавлення волі. Та ухвалено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_2 строк його перебування під вартою за вироком Дніпровського районного суду від 16.08.2019 з 09.02.2021 по 02.03.2021 з розрахунку 1 день тримання під вартою за 1 день позбавлення волі.

Твердження сторони захисту щодо необхідності врахування строку перебування підсудного ОСОБА_2 під вартою, в іншому кримінальному провадженні, в якому 18.09.2015 ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ухвалою від 27.01.2016 запобіжний захід змінено на цілодобовий домашній арешт, не ґрунтуються на законі.

Так, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2016 ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік, а отже не було призначено покарання пов`язане з позбавленням волі, що не передбачає застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Суд зауважує, що питання зазарахування судом строку попереднього ув`язнення відносно ОСОБА_2 в межа кримінального провадження, в якому ухвалено вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2015 вже вирішувалось в порядку вирішення питань, які вирішуються судом під час виконання вироків.

За ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.07.2017 тимчасово залишено ОСОБА_1 в Дніпропетровській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 4 на час розгляду по суті даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та стосовно ОСОБА_2 .

Отже, судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ні відносно ОСОБА_1 ні відносно ОСОБА_2 запобіжні заходи не були застосовані, а тому відсутні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України. Обрахунок початку строку відбуття покарання і зарахування строку попереднього ув`язнення засудженим слід здійснювати відповідно до порядку визначеного за попередніми вироками Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28.02.2017, з відповідними уточненням суду апеляційної інстанції та Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.03.2021, відповідно.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 337, 349, 368-370, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим, покаранням за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року, ОСОБА_1 визначити остаточне покаранняу виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з моменту приведення вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року до виконання.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 зарахувати строк його попереднього ув`язнення в межах кримінального провадження, в якому ухвалено вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року, у строк відбування покарання за вироком суду, з 29 січня 2016 року по 10 травня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

-за ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначити остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим, покаранням за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2021 року, ОСОБА_2 визначити остаточне покаранняу виді 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна, приналежного на праві власності..

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 відраховувати з 03 березня 2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 зарахувати строк його попереднього ув`язнення в межах кримінального провадження, в якому ухвалено вирок Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської від 16серпня 2019 року, у строк відбування покарання за вироком суду, з 23 листопада 2016 року по 08 лютого 2021 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_2 строк його попереднього ув`язнення в межах кримінального провадження, в якому ухвалено вирок Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської від 16серпня 2019 року, у строк відбування покарання за вироком суду, з 09 лютого 2021 року по 02 березня 2021 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази по справі:

-універсальну трьохсекціїну драбину серії «Krause Tribilo» на 12 щаблів, колесо в зборі з стальним диском та шиною марки «Rosava» від автомобіля ВАЗ-21063, автомобільний компресора марки «Кенгуру Торнадо» моделі YX703, ударну електродриль марки : «SIGMA» потужністю 800 Вт, акумуляторну дриль шуруповерт марки «Black&Decker» моделі ЕРС12, комплект сверл по металу в кількості 19 шт., акумуляторну батарею марки «Force» 60, і автомобільний механічний домкрат ромбовидного типу, вважати повернутим власнику ОСОБА_5 ;

-шестерню на 16 зубців для зменшення зворотів барабану до зернозбирального комбайну ДОН-1500, розпору втулку до дискової борони БДТ, ступицю заднього колеса автомобіля ГАЗ-53 з підшибниками, цеп приводний, роликовий однорядний ПР-25.4-6000, (1,75 м.), шестерня ведуча, заднього моста гусеничного трактора ДТ-75 вважати повернутим власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: В. О. Говоруха