Рішення № 99677171, 01.09.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

01.09.2021 Єдиний унікальний номер 205/6114/20

Єдиний унікальний номер судової справи 205/6114/20

Номер провадження 2-а/205/20/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадник Тараса Теодозійовича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадник Тараса Теодозійовича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивований тим, що 27 липня 2020 року інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадником Т.Т. винесено постанову серії ЕАМ № 2885314 (далі - Постанова) про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., а саме: 27 липня 2020 року о 20 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Suzuki Swift, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по а/д Київ-Чоп М06 463 км 700 м., на дорозі з двостороннім рухом, що має по одній смузі руху в кожному напрямку та розділені дорожньою розміткою 1.1. здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 11.3 Правил дорожнього руху (далі - Правил). Позивач зазначає, що він побачив автомобіль патрульної поліції з увімкненими синім та червоним сигналами, після чого прийняв праворуч і зупинився. Автомобіль патрульної поліції зупинився за ОСОБА_1 , після чого з нього вийшов співробітник поліції, який, підійшовши до позивача, не представившись повідомив, що позивач порушив правила дорожнього руху. На прохання позивача надати чітку відповідь про причину зупинки та що саме він порушив співробітник поліції загальними фразами пояснив про порушення правил розмітки та виїзд на зустрічну смугу. Проте позивач впевнений, що правил дорожнього руху не порушував. Однак співробітник поліції, незважаючи на цю обставину, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Оскільки позивач з постановою не згодний, вважає її незаконною, тому змушений звернутися до суду та просити суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

23 лютого 2021 року на електронну адресу суду від представника Хрущ Т.І., яка діє в інтересах відповідачів надійшов відзив на позов у якому вона проти задоволення позову заперечувала. На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 представником надано диск із відеозаписами, на яких зафіксовано порушення позивачем правил дорожнього руху, а також вся процедура розгляду справи відносно ОСОБА_1 . Також зазначила, що інспектор, який розглядав справу, діяв в межах наданих йому повноважень. Із витратами на правову допомогу категорично не погодилась, зазначивши, що витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг. Заявлений розмір витрат на правову допомогу майже в 12 раз перевищує ціну позову. Враховуючи вищевикладене просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, справу розглянути за відсутністю представника.

18 березня 2021 року від представника позивача – адвоката Кравець Р.Ю. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що представник відповідачів Хрущ Т.І. не є адвокатом, а отже, згідно законодавства, не може представляти інтереси державного органу. Як вбачається із відзиву на позов, відповідачем копію ухвали про відкриття провадження було отримано 01 лютого 2021 року, отже строк на подання відзиву закінчився 16 лютого 2021 року, а відзив поданий 23 лютого 2021 року, тобто з пропуском встановленого для подання відзиву строку. До того ж, диск, який було долучено до відзиву представником відповідача, до отриманого позивачем відзиву на позов долучено не було. У відповіді на адвокатський запит позивачу було надано відеозапис, з якого неможливо розгледіти номерні знаки, а в деяких випадках і марку автомобіля та який якраз і підтверджує протиправність, незаконність та безпідставність спірної постанови. Зупинивши автомобіль під керуванням позивача, інспектори поліції зазначили, що факт порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджується записами на камері та поясненнями свідків, однак на неодноразові прохання позивача надати зазначені докази інспектори не реагували, оскільки, як виявилось, ні запису з камер, ні пояснень свідків взагалі не існувало. Позивач був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення. Щодо тверджень представника відповідачів, що витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, то такі твердження ґрунтуються виключно на її суб`єктивній думці та не доведені жодними доказами. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на відповідь на відзив, які надійшли на електронну адресу суду 22 березня 2021 року представником Хрущ Т.І., яка діє в інтересах Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області зазначено, що судова повістка про виклик до суду разом із ухвалою про відкриття провадження без позовної заяви на адресу Департаменту патрульної поліції надійшла 08 лютого 2021 року, а 16 лютого 2021 року на електронну адресу відповідача 2 надійшла судова повістка про виклик до суду разом із ухвалою та доданою позовною заявою, а отже строк на подання відзиву не пропущений. Просила у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити. У письмовій заяві від 01 вересня 2021 року позивач просив закінчити розгляд справи у його відсутність. Також до заяви долучив диск, наданий Управлінням патрульної поліції у Львівській області на адвокатський запит.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Хрущ Т.І. письмово просила розглядати справу за її відсутності, у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання відповідач інспектор поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадник Т.Т. не з`явився. Про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадником Т.Т. 27 липня 2020 року винесено постанову серії ЕАМ № 2885314 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 2 статті 122 КУпАП, а саме: 27 липня 2020 року о 20 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Suzuki Swift, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по а/д Київ-Чоп М06 463 км 700 м., на дорозі з двостороннім рухом, що має по одній смузі руху в кожному напрямку та розділені дорожньою розміткою 1.1. здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 11.3 Правил (а.с. 7).

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням КУпАП.

Так, ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознака винності діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

Позивач заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, свою вину не визнає.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення вимог п. 11.3 Правил.

Абзацом 4 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Пунктом 11.3 Правил визначено, що На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд зазначає, що під час дослідження відеозапису, який був наданий представником Управління патрульної поліції у Львівській області, зазначений відеозапис виявився пошкодженим та дослідити його не виявилось можливим.

Разом з тим, судом досліджено відеозапис, який був наданий позивачу Управлінням патрульної поліції у Львівській області на адвокатський запит, з якого не вбачається порушення позивачем п. 11.3 Правил, а тому наданий відеозапис не може бути належним, допустимим та беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та правомірності винесення відносно позивача спірної постанови.

Таким чином, на думку суду, встановити наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення лише за постановою про накладення адміністративного стягнення неможливо, будь-яких належних та допустимих доказів до вказаної постанови не додано.

Крім того, жодних фактичних даних, на основі яких інспектором поліції встановлено наявність вчинення адміністративного правопорушення, вину позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи стороною відповідача не зазначено.

За таких обставин суд вважає, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Аналогічний за своїм змістом висновок міститься в Постанові ВС/КАС у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2018 року.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не довів правомірності свого рішення, з доказів, наявних у матеріалах справи, дисків, наданих сторонами, не вбачається порушення п. 11.3 Правил позивачем, є правові підстави для задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходив з наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС, розмір витрат на правничу допомогу адвоката серед іншого складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою. Така допомога включає підготовку до розгляду в суді, збір доказів, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним зі: складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, надано: Договір № б/н про надання правової допомоги адвокатом Адвокатським об`єднанням «Кравець і Партнери» від 03.01.2020 року (а.с. 23); свідоцтво на ім`я ОСОБА_2 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 21); ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 (а.с. 22); акт надання послуг № 333 від 06 серпня 2020 року (а.с. 20); рахунок на оплату № 406 від 03 серпня 2020 року (а.с. 16); квитанції № 14 та № 15 від 05 серпня 2020 року про сплату ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання «Кравець і Партнери» грошових коштів на загальну суму 5 000 грн. (а.с. 17, 18).

Вирішуючи питання розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд приймає до уваги обставини справи, час, який був витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховує те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області судовий збір у розмірі 420,40 грн. (а.с. 28) та документально підтвердженні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 17, 18).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. ст. 9, 122, 247, 251, 268 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, ст. ст. 2, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 205, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадник Тараса Теодозійовича, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 2885314 від 27 липня 2020 року, винесену інспектором поліції 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Львівській області Стадником Тарасом Теодозійовичем за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Г. Остапенко