Рішення № 99677122, 15.09.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4889/21

Провадження № 2-а/204/69/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ігнатенко Євгена Яковлевича, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспектора поліції батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ігнатенко Євгена Яковлевича, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якій він просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4398597 від 25 червня 2021 року, та закрити справу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 25 червня 2021 року о 10.27 год., інспектор поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенант Ігнатенко Євген Яковлевич виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4398597, якою на нього було накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн. Вказану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Як єдиний доказ і підстава накладення адміністративного штрафу у постанові згадується лазерний прилад TruCAM ТС008358. Як зазначає відповідач в оскаржуваній постанові, лазерним приладом TruCAM ТС008358 була зафіксована швидкість руху автомобіля 107 км/год. і порушення швидкості на 57 км/год. Оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму. На питання позивача щодо знаку, відповідач відповів, що знак знаходиться десь на початку проспекту, однак не погодився надати докази цього та перевірити його наявність. У зв`язку з цим він самостійно перевірив наявність знаку 5.70 та встановив, що на проспекті Слобожанському розміщено один знак 5.70, який знаходиться за координатами 48.496639, 35.069528. Під зазначеним знаком 5.70 наявна позначка про те, що його дія поширюється на 4,5 км. Відстань між знаком та безпосереднім знаходженням відповідача із камерою становила 5 км. На відео, яке стало підставою для винесення постанови не видно знаку, інших доказів щодо наявності знаку надано йому не було. Викладене свідчить, що дія знаку не розповсюджується на місце здійснення фото та відеофіксації відповідачем і відповідач неправомірно здійснював фото і відео фіксацію, що не може бути підставою для винесення постанови, оскільки такий доказ є недопустимим. Також вважає, що відповідачем було порушено вимоги ч. 2 ст. 254, ст. 256 КУпАП, оскільки за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 КУпАП, відповідач мав скласти протокол про адміністративне правопорушення, а не виносити постанову. Крім того, місцем вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено: Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. 8 березня, буд. 11. Однак, відповідач проводив «фіксацію» не за цією адресою, а за вказаною відповідачем у постанові адресою позивач не знаходився. Також зазначив, що жодних даних про те, чи пройшов лазерний прилад TruCAM ТС008358 повірку немає, крім того у сертифікатах немає жодних відомостей про прилад з назвою «лазерний прилад TruCAM ТС008358, що дає підстави сумніватися в ідентичності приладів: описаного в сертифікаті та вказаного відповідачем у постанові. Поліцейський здійснював вимірювання з руки, без фіксації пристрою, що може дати більшу похибку, яка не встановлена повіркою. Вважає, що фіксування руху проводилось у незаконний спосіб і не може бути підставою для накладення штрафу. Також зазначив, що відповідачем не надано доказів перебування за кермом саме позивача. Наполягає на тому, що правил дорожнього руху він не порушував. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Також, 23 липня 2021 року від представника позивача – Серебрянської В.О. до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем справа не була розглянута взагалі, а одразу було винесено постанову, ще й за адресою, за якою позивач 25 червня 2021 року взагалі не перебував. Відтак, така постанова винесена з порушенням законодавства. Позивач наголошує, що правопорушення не скоював, не порушував обмеження швидкості руху на зазначеній ділянці дороги. Позивач уважно слідкував в момент руху за ситуацією на дорозі, адже у цей момент в автомобілі знаходився його малолітній син, з яким позивач прямував на відпочинок і нікуди не поспішав. Відповідач же з`явився на дорозі раптово, при цьому одразу на другій смузі, він фактично вискочив за вантажною габаритною машиною, що могло б спричинити дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25 червня 2021 року інспектором батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Ігнатенко Євгеном Яковлевичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4398597 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. (а.с. 12).

Відповідно до вказаної постанови серії ЕАН № 4398597 від 25 червня 2021 року, водій ОСОБА_1 , 25 червня 2021 року, о 10.20 год., у смт Слобожанське, по вул. 8-го березня, 11, керуючи автомобілем BMW X6, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 107 км/год. в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 57 км/год., швидкість вимірювалась лазерним приладом TruCAM ТС008358, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху – перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за частиною 4 статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

У частині 1 статті 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином слід зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням, а отже посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд до уваги не приймає та відхиляє як такі, що обумовлені помилковим тлумаченням позивачем норм чинного законодавства України.

Посилання позивача на те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що під час фіксації руху за кермом автомобіля перебував саме позивач, суд до уваги не бере та відхиляє як безпідставні, оскільки стороною позивача у наданих представником поясненнях від 23.07.2021 року (а.с. 24) визнається факт того, що 25.06.2021 року саме позивач керував автомобілем BMW X6, номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений Відповідачем.

Щодо використання відповідачем для визначення швидкості руху лазерного приладу TruCAM ТС008358 слід зазначити наступне.

З оскаржуваної постанови вбачається, що визначення швидкості руху відбувалося за допомогою лазерного приладу TruCAM ТС008358 (а.с. 12).

Згідно сертифікату перевірки типу № 22/3/В/21/376-18 ( зареєстрований за № UA/TR/001 241-18 Rev.0) виданого 26.12.2018 року ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» встановлено, що він виданий на лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM II, зі строком дії 10 років: з 26.12.2018 по 26.12.2028 року. (а.с. 13).

При цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прилад TruCAM ТС008358, за допомогою якого 25.06.2021 року здійснювалася фіксації швидкості руху автомобіля під керуванням позивача, є приладом LTI 20/20 TruCAM II. Так само відсутні відповідні докази на підтвердження того, що прилад TruCAM з серійним номером ТС008358 був об`єктом дослідження експертної установи під час видачі сертифіката перевірки типу № 22/3/В/21/376-18 ( зареєстрований за № UA/TR/001 241-18 Rev.0) виданого 26.12.2018 року.

Слушними з цього приводу є посилання позивача на те, що на лазерному приладі TruCAM ТС008358 вказана дата його випуску – листопад 2020 року, зображення міститься на оптичному диску (а.с. 32), що в свою чергу виключає можливість розповсюдження сертифікату перевірки типу № 22/3/В/21/376-18 ( зареєстрований за № UA/TR/001 241-18 Rev.0) виданого 26.12.2018 року на цей прилад, оскільки станом на дату проведення дослідження прилад TruCAM ТС008358 ще не був створений його виробником.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що показання швидкості руху отримані за допомогою вимірювача швидкості TruCAM ТС008358 не можуть вважатися допустимими доказами на підтвердження того, що позивачем було перевищено дозволений швидкісний режим, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що зазначений прилад пройшов процедуру його затвердження як типу засобу вимірювальної техніки та отримав відповідний сертифікат перевірки.

Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач у позовній заяві та під час розгляду справи наполягав на тому, що 25 червня 2021 року він, керуючи автомобілем BMW X6, номерний знак НОМЕР_1 , не порушував п. 12.4 Правил дорожнього руху, належні та допустимі докази вчинення ним такого порушення відсутні, за вказаною в оскаржуваній постанові адресою: Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. 8 березня, 11, він 25 червня 2021 року не знаходився, така адреса зазначена невірно, а також оскаржувана постанова не містить інформації стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 96 КАС України зазначено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

Однак, стороною відповідача на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, не було надано суду жодного доказу, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2021 року було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , запропоновано відповідачу подати протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження відзив на позов та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення.

Однак правом на подання відзиву на позов відповідач як суб`єкти владних повноважень не скористався та доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення до суду не надав, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що 25 червня 2021 року, о 10.20 год., він не порушував вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху стороною відповідача суду не надано, хоча в даній категорії справ обов`язок доводити правомірність прийнятого рішення та наявність обставин, які стали підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладено саме на відповідача.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові місцем вчинення правопорушення зазначено: смт Слобожанське, вул. 8-го березня, 11. Однак, позивач у позовній заяві посилається на те, що його було зупинено на проспекті Слобожанському, саме там знаходився службовий автомобіль відповідача та відповідачем проводилась фіксація швидкості лазерним приладом TruCAM. Вказані твердження позивача підтверджуються наданим ним диском з відеозаписом, на якому зафіксовано, що на запитання позивача про те, де знаходиться адреса: вул. 8-го березня, 11, інспектор поліції повідомив, що за вказаною адресою розміщений супермаркет АТБ, та показав на будівлю, яка знаходилась на значній відстані від місця зупинки автомобіля позивача та взагалі на протилежній стороні дороги.

Отже, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові серії ЕАН № 4398597 від 25 червня 2021 року відомості про місце вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому твердження позивача про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 КУпАП є доречними та такими, що беруться судом до уваги. Помилкове зазначення у оскаржуваній постанові місця вчинення адміністративного правопорушення позбавляє суд можливості встановити усі складові ознаки об`єктивної частини складу адміністративного правопорушення, що є обов`язковою умовою для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення для притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності.

Також слід враховувати, що контроль швидкості руху транспортних засобів може здійснюватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху»), що вбачається з частини 2 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались би обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги, де 25 червня 2021 року інспектором поліції був зупинений автомобіль позивача, дорожнього знаку 5.70, в той час як лише за наявності якого можливе монтування/розміщення фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму.

Суд критично оцінює твердження позивача та надані ним роздруківки з інтернет-ресурсу GoogleMaps (а.с. 14-15) та фотокартки знаку 5.70 з табличкою про зону дії знаку 4,5 км, яка міститься на оптичному диску (а.с. 32), оскільки суду не надано допустимих, переконливих та достовірних доказів щодо місця розташування вказаного знаку.

При цьому суд враховує, що стороною відповідача не надано доказів, які б спростовували твердження позивача про відсутність встановленого знаку 5.70 в місці його зупинки.

Все вищенаведене дає підстави для сумнівів щодо винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, однак доказування не може грунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися саме на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем 25 червня 2021 року, о 10.20 год., у смт Слобожанське, по вул. 8-го березня, 11, було порушено вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, тому суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4398597 від 25 червня 2021 року підлягає закриттю.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки відповідач по справі - Інспектор поліції батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Ігнатенко Є.Я. є посадовою особою Департаменту патрульної поліції, який є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір у розмірі 454,00 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі ст.ст. 122, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, та керуючись ст.ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора поліції батальйону № 2 роти № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ігнатенко Євгена Яковлевича, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4398597 від 25 червня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП – закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні, 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез