Рішення № 99676973, 17.09.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7038/21

2/212/3534/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Ваврушак Н.М., за участі секретаря судового засідання: Нестеренко В.В., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

В С Т А Н О В И В:

11.08.2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – Відповідач, ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах на підприємствах відповідача з 1970 року по 1985 рік на різних посадах та виконував роботу в шкідливих умовах. Висновком ЛТЕК від 21.12.1992 року позивачу первинно встановлено 80% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями, та встановлено другу групу інвалідності.

Вважає, що у зв`язку із ушкодженням здоров`я позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнає, у стані здоров`я позивача виникли незворотні зміни, що свідчить про настання для нього негативних явищ. Вказав, що він постійно відчуває сильний фізичний біль, тривалий час був суттєво обмежений в можливості пересуватись в просторі, вимушений був знаходитись на стаціонарному лікуванні, проходив тривалі курси реабілітації. Просить стягнути з відповідача як компенсацію за заподіяну моральну шкоду 300000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.09.2021 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що відсутня вина відповідача у виникненні захворювання у позивача та спричинення моральної шкоди, завищений розмір моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 09.12.1970 р. по 17.08.1976р. працював в шкідливих умовах праці на шахті «Южная» Рудоуправління ім. XX Партз`їзду на посаді підземного електрослюсаря 4-5 розряду, 17.08.1976р. переведений на ш. «Центральна» (ш. «Центральна» Рудоуправління ім. XX Партз`їзду 01.03.1982 було переіменовано в ш. «Юбілейна») Рудоуправління ім. XX Партз`їзду на посаду машиніста електровозу 3 розряду де працював в шкідливих умовах по 02.12.1985р. Після 02.12.1985р. працював в Рудоуправлінні ім. XX Партз`їзду на посадах не пов`язаних з роботою у шкідливих умовах до 24.06.1989р. Правонаступником шахти «Южная» Рудоуправління ім. XX Партз`їзду та ш. Центральна «Юбілейна» Рудоуправління ім. XX Партз`їзду є ПАТ «Суха Балка».

03.03.1991р. Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини було надано повідомлення про наявність у Позивача хронічного професійного захворювання за діагнозом хронічна дискогенна пояснично-крижова радикулопатія зліва, часто рицидивуюче пробігання. Захворювання професійне. Направлено Позивача на проходження ЛТЕК. Встановлено, що професійне захворювання отримано на шахті «Южная» Рудоуправління ім. XX Партз`їзду працюючи на посаді машиніста електровозу протягом (9 років і 4 міс.).

Позивач 21.12.1992р. первинно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 80% та другу групу інвалідності (що підтверджується копією виписки із акту огляду ЛТЕК від 21.12.1992р. сер. ВТЭ-29 №012659); при переогляді позивачу підтверджено втрату працездатності, відповідно до довідок МСЕК від 23.01.1995р., 11.12.1996р., 10.11.1998р., 19.12.2000р.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин,коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Спори щодо відшкодування моральної шкоди повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Відповідальність роботодавця за заподіяння моральної шкоди умовами виробництва була передбачена вперше Законом України «Про охорону праці», згодом Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, та в подальшому 24 грудня 1999 року була закріплена у статті 237-1 КЗпП України.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін та коли завдана моральна шкода.

Так, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, справа № 210/3177/17.

Як вбачається з матеріалів справи, події, у зв`язку з якими у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце 21.12.1992 року, тобто з дня встановлення йому первинно висновком ЛТЕК втрати професійної працездатності, у зв`язку з чим повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, діючим на час виникнення між сторонами правовідносин законодавством ЦК України, в редакції 1963 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я. Право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з втратою професійної працездатності виникло на підставі ст.440-1 ЦК України, яка на час виникнення спірних правовідносин, а саме 21.12.1992 року, не набрала чинності.

До набрання чинності зазначеної норми, правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, зі змінами та доповненнями, затвердженими Постановами Кабінету міністрів України від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року № 410, від 02.10.1995 року № 777, від 10.01.1996 року № 34, тобто також після виникнення між сторонами правовідносин.

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 01 липня 1993 року.

Статтею 237-1 КЗпП України, щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику КЗпП України доповнено з 24.12.1999 року, тобто після виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Отже, станом на дату первинного встановлення втрати працездатності висновком ЛТЕК діюче законодавство не містило положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди роботодавцем не ґрунтуються на законі, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА» , код ЄДРПОУ 00191329, 50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Конституційна, будинок 5.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 17.09.2021 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак