Рішення № 99676439, 09.09.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5178/21

Провадження № 2/521/3124/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання – Пегової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, Думська площа, буд. 1) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6), про скасування реєстрації декларації, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом знесення прибудови, -

В С Т А Н О В И В :

12.04.2021 року представник Одеської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд: скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 », яка була зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.09.2020 року № ОД 101200929112; скасувати рішення державного реєстратора Єременка І.М. від 12.10.2020 року індексний номер: 54528404, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на нежитлове приміщення № 2 за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 25 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 шляхом знесення нежитлового приміщення загальною площею 20,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , позначеного під № 4 у технічному паспорті, виготовленому ПП «Варіант» від 16.06.2020 року; стягнути з відповідачів на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір, посилаючись на наступні обставини.

Згідно позовної заяви, первісний власник – гр. ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 42,0 кв.м., що знаходиться за вищевказаною адресою на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2007 року № 2-7387/07.

Згодом гр. ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року (серія та номер № 2270), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., продала вищевказану квартиру в рівних частках гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . В подальшому, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змінено прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_2 .

Згідно позовної заяви, за даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, вбачається, що у грудні 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 » за № ОД 061193502659.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у вересні 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 » за № ОД 101200929112.

Представник позивача стверджує, що 12.10.2020 року рішенням державного реєстратора Єременка І.М. проведено державну реєстрацію змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на квартиру АДРЕСА_6 , а саме: змінено об`єкт, площу та адресу об`єкта та внесено записи про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) № 38614983 та № 38614910 відповідно.

Згідно позовної заяви, 05.01.2021 року відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 25 кв.м. розташована прибудова до квартири на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_4 за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка у встановленому законом порядку для такого будівництва не відводилась.

Позивач стверджує що замість проведення робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані фактично відбулось будівництво окремого приміщення та забудова земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що свідчить про самочинне будівництво.

Враховуючи все вищевикладене, територіальна громада м. Одеси як власник земель комунальної власності в особі Одеської міської ради звернулась до cуду за захистом своїх прав у зв`язку з протиправним проведенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівельних робіт з будівництва прибудови (нежитлового приміщення) до квартири АДРЕСА_6 .

12.04.2021 року представник позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 66,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1411663751101.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.04.2021 року заяву представника Одеської міської ради – Микитин Марії Василівни про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 66,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1411663751101.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження у справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року клопотання про витребування доказів, яке було подано представником позивача разом з позовом, задоволено та витребувано від управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчені копії реєстраційної справи № 1411663751101, що зберігається в електронній формі, на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 11663751101).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено слухання справи по суті.

29.06.2021 року представник ОСОБА_2 подала до Малиновського районного суду м. Одеси відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позовної заяви відмовити.

13.07.2021 року ОСОБА_1 подала до Малиновського районного суду м. Одеси відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позовної заяви - відмовити.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, відповідно до ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справі від 22.04.2021 року було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на подачу відзиву на позовну заяву.

Судом встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками ОСОБА_1 отримала 13.05.2021 року, а отже п`ятнадцятиденний строк на подачу відзиву сплинув 31.05.2021 року, із заявою про поновлення строку ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Згідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи все вищевикладене, суд залишає відзив на позов, що подала відповідач - ОСОБА_1 13.07.2021 року без розгляду.

09.09.2021 року представник Одеської міської ради – Юраш В.В. в судове засідання з`явився, позов просив задовольнити.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_6 в судове засідання з`явилася, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачка - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що первісний власник – ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 42,0 кв.м., що знаходиться за вищевказаною адресою на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2007 року № 2-7387/07.

Згодом ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року (серія та номер № 2270), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., продала вищевказану квартиру в рівних частках гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . В подальшому, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змінено прізвище « ОСОБА_7 на ОСОБА_2 .

За даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, вбачається, що у грудні 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 » за № ОД 061193502659.

У вересні 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 » за № ОД 101200929112.

12.10.2020 року рішенням державного реєстратора Єременка І.М. проведено державну реєстрацію змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на квартиру АДРЕСА_6 , а саме: змінено об`єкт, площу та адресу об`єкта та внесено записи про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) № 38614983 та № 38614910 відповідно.

Судом встановлено, що 05.01.2021 року відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 25 кв.м. розташована прибудова до квартири на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_4 за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка у встановленому законом порядку для такого будівництва не відводилась.

З вищенаведеного судом встановлено що замість проведення робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані фактично відбулось будівництво окремого приміщення та забудова земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що свідчить про самочинне будівництво, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) чи з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ) в дозвільних документах вид будівництва - реконструкція квартири АДРЕСА_7 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані не відповідає фактично проведеним роботам з будівництва прибудови до такої квартири.

Так, в дозвільних документах ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_2 ), а саме: в повідомленні про початок виконання будівельних робіт та в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зазначений вид будівництва - реконструкція квартири під нежитлове приміщення без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані. Однак, такі відомості не відповідають дійсності, що підтверджується наступним.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) придбали у рівних частках квартиру АДРЕСА_8 .

Відповідно до Декларації та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа приміщення після реконструкції збільшилась до 66,6 кв.м.

Таким чином, суд звертає увагу відповідачів, що загальна площа об`єкту нерухомості за визначеними у Декларації даними збільшена на 24,6 кв.м. порівняно із моментом набуття права власності у 2017 році.

Враховуючи те, що реконструйована квартира розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку, то таке збільшення об`єкта нерухомості неможливо провести без зміни геометричних розмірів квартири, чим і визначається недостовірність вказаної у Декларації інформації про проведення реконструкції нерухомого об`єкта без зміни його геометричних розмірів.

З листа Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 08.02.2021 року за вих. № 01-8/56вх вбачається, що Управлінням 21.01.2021 року проведено комісійне обстеження, за результатами якого складено акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси, в якому зафіксовано улаштування прибудови до квартири АДРЕСА_6 , орієнтовною площею забудови по зовнішньому краю зовнішніх стін 24,0 кв.м. (6,0 х 4,0 м).

Крім цього, судом встановлено, що у відповідності до технічного паспорту, виготовленого 16.06.2020 року ПП «Варіант» на групу нежитлових приміщень № 2 по АДРЕСА_4 , що наявний в Державному реєстрі речових прав, зазначено нежитлове приміщення під № 2, рік спорудження – 2020 р., фундамент – залізо-бетон; стіни – залізо-бетон, газобетон; покриття – бітум, черепиця; перекриття – дерево; підлога – плитка, ленолем; сходи – бетон.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що реконструкція квартири АДРЕСА_5 проведена зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані, а саме шляхом будівництва приміщення площею 20,9 кв.м. за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси за вищевказаною адресою.

Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 3.21. Розділу 3 ДБН А.2.2-3: 2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція – це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

В свою чергу, новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Однак, як вбачається з матеріалів фотофіксації та акту огляду земельної ділянки від 05.01.2021 року, складеного уповноваженими особами відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за вищевказаною адресою виконані роботи з будівництва прибудови до квартири, що розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку.

Таким чином, судом встановлено, що вид будівництва, визначений як і в повідомленні про початок виконання будівельних робіт, так і в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не відповідає фактично проведеним роботам, оскільки здійснено будівництво на земельній ділянці комунальної власності орієнтовною площею 25 кв.м. прибудови (нежитлового приміщення).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

В свою чергу, фізична або юридична особа перед початком проведення будівельних робіт повинна подати виконавчому органові міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи та одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Судом встановлено, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 29.01.2021 року за вих. № 01-11/229 повідомлено, що містобудівні умови та обмеження на будівництво або реконструкцію за адресою: АДРЕСА_4 , не надавались.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) в порушення ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не подали заяву про намір щодо забудови земельної ділянки та не отримували містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва приміщення загальною площею 20,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

У відповідності до приписів ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд звертає увагу відповідачів, що самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки. Таку ж позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 року у справі № 6-579цс17.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) як замовниками будівництва не отримано у встановленому законом порядку дозвільних документів на проведення будівельних робіт, пов`язаних з реконструкцією квартири зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані шляхом будівництва прибудови.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі № 6-130цс від 04.12.2013 року, а також Верховного Суду, викладеною постанові від 21.02.2018 року у справі № 752/8153/14-ц, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

У зв`язку з вищевказаним суд вважає, що відомості, зазначені в декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 101200929112, є недостовірними, а реєстрація такої декларації підлягає скасуванню судом.

Також судом встановлено, що у спірній Декларації зазначені недостовірні відомості стосовно відсутності необхідності пред`явлення документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з огляду на наступне.

Так, у графі інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, в спірній Декларації зазначено, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі проведення нового будівництва або реконструкції об`єкта будівництва, що передбачає зміну геометричних розмірів фундаментів у плані, замовник будівництва зобов`язаний підтвердити своє право на проведення будівельних робіт документом, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт нерухомості, та, відповідно, вказати інформацію про такий документ у декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Крім цього, судом встановлено, що Одеська міська рада не передавала у власність чи користування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) земельну ділянку, яка була забудована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно із ч. 1 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.

Відповідно до статей 124-126 ЗК України, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у зазначеної особи таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

Судом встановлено, що будівництво прибудови (нежитлового приміщення) до квартири, розташованої на першому поверсі п`ятиповерхового будинку АДРЕСА_4 , здійснювалось за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка не була відведена для такої мети у встановленому законом порядку.

Відповідно до абз. 8 п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Абзацами 9, 10 п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Із наведеного вбачається порушення законодавства та внесення недостовірних відомостей замовниками до спірної Декларації, у зв`язку із чим реєстрація Декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 під нежитлове приміщення АДРЕСА_6 » № ОД 101200929112 має бути скасована у судовому порядку.

Судом встановлено, що наявність державної реєстрації змін до запису про право власності, проведеної на підставі рішення державного реєстратора Єременко І.М. від 12.10.2020 року (внесено зміни у вид об`єкта, його площу, адресу), фактично є підтвердженням протиправного набуття речових прав на реконструйовану квартиру зі збільшеною площею за рахунок земельної ділянки комунальної власності, що порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як її власника та створює умови для її незаконного використання.

Як зазначалось раніше, 12.10.2020 року рішенням державного реєстратора Єременка І.М (індексний номер: 54528404) проведено державну реєстрацію змін до записів про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) № 38614983 та № 38614910 відповідно, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на квартиру АДРЕСА_6 , а саме:

1)змінено об`єкт нерухомого майна з квартири на нежитлове приміщення;

2)змінено загальну площу об`єкта з 42 кв.м. на 66,6 кв.м.;

3)змінено адресу об`єкта: АДРЕСА_5 на АДРЕСА_5 ;

4)до підстав виникнення права власності: додано технічний паспорт, виготовлений 16.06.2020 року ПП «Варіант» та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.09.2020 року № ОД 101200929112.

Таким чином, під виглядом зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна та його площу вищевказаним рішенням державного реєстратора фактично зареєстровано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) на реконструйовану квартиру та новозбудоване нежитлове приміщення, що розташоване за рахунок земельної ділянки комунальної власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Суд звертає увагу відповідачів, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора зареєстровано право власності на самочинно реконструйований об`єкт нерухомого майна із зайняттям земельної ділянки комунальної власності, що є неприпустимим, виходячи з положень чинного законодавства України.

Судом встановлено, що за таких обставин, визнання та підтвердження державою факту набуття особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є неприпустимим, оскільки прямо суперечить положенням законодавства та порушує права інших осіб (в даному випадку – право власності територіальної громади м. Одеси на землі комунальної власності територіальної громади м. Одеси)

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно п. 56 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком».

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, серед іншого:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1);

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2);

- під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень (п. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вищевказаного Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд роз`яснює, що оскільки інформація, зазначена у спірній Декларації, є недостовірною, і з цих підстав остання підлягає скасуванню у судовому порядку, то, відповідно, така декларація не може слугувати правомірною та достатньою підставою для проведення державної реєстрації змін до спірної квартири та її площі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п. 5).

Таким чином, подані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) документи для проведення державної реєстрації права власності на нібито новостворений об`єкт нерухомого майна не дають змогу встановити законність набуття ними речових прав на окремо побудоване нежитлове приміщення, загальною площею 20,9 кв.м., що розташоване за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що вказує на наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України, вищевказаного закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, судом встановлено, що вищевказані обставини підтверджують протиправність дій, пов`язаних фактично з незаконною реєстрацією речових прав, на меті якої стало самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, а тому відповідне рішення держаного реєстратора має бути скасовано з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) на нежитлове приміщення.

Судом встановлено, що будівництво прибудови (нежитлового приміщення) до квартири АДРЕСА_6 , здійснювалось за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка не була відведена для такої мети у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі № 1940/1655/18 дійшов до висновку, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

Верховний Суд також вказав, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

В свою чергу, самовільно зайнята земельна ділянка комунальної власності, орієнтовною площею 25 кв.м., що знаходиться за вищевказаною адресою, повинна бути звільнена шляхом знесення прибудови (нежитлового приміщення), загальною площею 20,6 кв.м. силами і за рахунок відповідачів, виходячи з наступного.

Як зазначалось судом раніше, Одеська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки для будівництва прибудови до квартири чи нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ) незаконно та безпідставно забудовано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Одеси за вищевказаною адресою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Крім цього, відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України до способів захисту прав на земельні ділянки належить, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав .

Такий спосіб судового захисту спрямований на припинення порушення прав осіб, які є власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких здійснено самочинне будівництво, а також відновлює становище, яке існувало до здійснення протиправної забудови.

Спірна земельна ділянка є самовільно зайнятою вказаними особами розміщенням на ній самочинно збудованої прибудови та використанням її під цим об`єктом, що вказує на очевидне порушення майнових прав та законних інтересів територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника цієї земельної ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог ст. 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Крім цього, суд звертає увагу сторін, що перебудова об`єкта не відновить порушеного права територіальної громади на доступ до забудованої земельної ділянки загального користування, у зв`язку із чим така ділянка залишиться вилученою із комунальної власності.

У постанові від 01.07.2020 року у справі № 755/3782/17 Верховний Суд зазначив, при цьому формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що нежитлове приміщення магазину площею 350 кв. м, споруджене на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, дійшли правильного висновку, що це приміщення самочинно збудованим.

Таким чином, судом встановлено, що самовільно зайнята відповідачами земельна ділянка комунальної власності, орієнтовною площею 25 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 повинна бути звільнена шляхом знесення прибудови (приміщення загальною площею 20,9 кв.м.), позначеного під № 4 у технічному паспорті, виготовленому ПП «Варіант» від 16.06.2020 року силами і за рахунок відповідачів.

Отже, наведені факти та обставини, що викладені в позовній заяві Одеської міської ради, є обґрунтованими, а докази, на які міська рада посилається, є належними й достатніми. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі для відновлення порушеного права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на зазначену земельну ділянку.

Відповідно ч. 4 до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір за позовні вимоги у сумі 7 945 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №211 від 06.04.2021 року, №212 від 06.04.2021 року, №213 від 06.04.2021 року та судовий збір за клопотання про забезпечення позову у сумі 1135,00, що підтверджується платіжним дорученням № 214 від 06.04.2021 року, які з огляду на задоволення позову підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Керуючись: ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 26, 29, 24, 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 2, 5, 10, 18, 22, 24 – 27, 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 12, 83, 124-126, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 7, 8, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 49, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 18, 82-84, 141, 177, 258, 260-236 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, Думська площа, буд. 1) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6), про скасування реєстрації декларації, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом знесення прибудови - задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_3 », яка була зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30.09.2020 року № ОД 101200929112.

Скасувати рішення державного реєстратора Єременка І.М. від 12.10.2020 року індексний номер: 54528404, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на нежитлове приміщення № 2 за адресою: АДРЕСА_4 (РНОНМ: НОМЕР_3 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 25 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 шляхом знесення нежитлового приміщення загальною площею 20,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , позначеного під № 4 у технічному паспорті, виготовленому ПП «Варіант» від 16.06.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір (на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради: ідентифікаційний код: 26302537, р/р НОМЕР_4 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) у розмірі 3972 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір (на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради: ідентифікаційний код: 26302537, р/р НОМЕР_4 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) у розмірі 3972 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 17.09.2021 року.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.