Постанова № 996737, 28.09.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2007 р. Справа № 5/678-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –Садикова В.В. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2820С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2007 року по справі № 5/678-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», м. Суми

до Відкритого акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія «Сумигазмаш»м. Суми

про стягнення 477685,74 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ «Енергія», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача, ВАТ ВЕК «Сумигазмаш», 434134,28 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 37301,34 грн. пені, 6250,12 грн. відсотків за прострочення грошових зобов‘язань а також понесених ним судових витрат по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06 серпня 2007 року по справі № 5/678-06 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 434134,28 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 37301,34 грн. пені, 6250,12 грн. відсотків річних, 4776,86 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2007 року по справі № 5/678-06 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, невірне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом не були враховані доводи відповідача стосовно недоведеності позивачем своїх позовних вимог. Як вказує відповідач, в обгрунтування позовних вимог позивачем надані документи (акти виконаних робіт), які взагалі не відносяться до предмету спору, оскільки в них не зазначено, на виконання яких договорів такі акти складені, а в деяких актах вказані договори, які не є предметом даних позовних вимог. Тобто, відповідач вважає, що по частині позовних вимог позивачем взагалі не було доведено факту виконання робіт. В іншій частині позовних вимог, як вважає відповідач, місцевим господарським судом не було досліджено (на що вказував відповідач під час розгляду справи), що відповідні акти виконаних робіт не можуть бути доказами виконання робіт саме по договору від 20.02.2006 р., оскільки під час виконання таких робіт сторони фактично відступили від умов договору, а тому до даних взаємовідносин слід застосовувати положення ст. 530 ч. 2 ЦК України, як до робіт, що виконані поза межами договору, строк оплати в яких не встановлений. Також відповідач посилається на неналежність наданих позивачем доказів стосовно проведення взаємозаліку та неврахування як позивачем, так і судом документів, що підтверджують оплату відповідачем частини грошових коштів. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання апеляційного господарського суду представник позивача не з‘явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином (ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження уповноважений представник позивача отримав 13.09.2007 р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення).

Враховуючи те, що явка сторін у судове засідання апеляційним господарським судом не була визнана обов‘язковою, а також те, що жодною із сторін не подано мотивованого клопотання про залучення до справи додаткових доказів або відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 24 вересня 2007 року представником відповідача заявлено клопотання про оголошення повного тексту постанови, у зв‘язку з чим після дослідження усіх матеріалів справи колегією суддів оголошена перерва до 26 вересня 2007 року для виготовлення та оголошення повного тексту постанови.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення його уповноваженого представника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існували договірні стосунки на підставі укладених договорів № 09-13-Пд/У від 03.09.2005 р. та № 02-27-ПД/4 від 20.02.2006 р., згідно з якими позивач виконав для відповідача певні роботи, а останній зобов‘язувався такі роботи оплатити, однак, станом на дату подання позовної заяви відповідач такі роботи оплатив неповністю, залишок заборгованості за даними позивача по обом договорам складає 429271,41 грн., на яку позивачем нараховані інфляційні у розмірі 4862,87 грн., річні у розмірі 6250,12 грн., а також передбачена умовами договорів пеня у розмірі 37301,34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача господарський суд посилався на підтвердженість цих вимог матеріалами справи та відповідність їх нормам чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 03.09.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 09-13-Пд/У на виконання робіт, згідно з яким позивач зобов‘язувався виконати по заявці відповідача та з матеріалів відповідача роботи по механічній обробці деталей, а відповідач зобов‘язувався такі роботи прийняти та оплатити їх. П. 2.1 договору передбачено, що вартість виконаних робіт зазначається у специфікаціях та складає суму всіх узгоджених сторонами специфікацій.

У позовній заяві позивач посилається на те, що по вказаному договору ним виконані роботи на суму 262785,85 грн. В обгрунтування доказів виконання робіт по вказаному договору позивачем надано дві специфікації на загальну суму 163153, 88 грн.: специфікацію № 1 (без дати) на суму 114514,28 грн., в якій зазначено, що така специфікація є додатком № 1 до договору № 09-13-ПД/У від 03.09.2005 р. та специфікацію № 2 від 01.12.2005 року на суму 48639,6 грн., в якій відсутнє посилання на номер та дату договору, тобто, таку специфікацію не можна вважати належним доказом по справі.

Також, в обгрунтування факту виконання робіт по вказаному договору позивач посилається на акти виконаних робіт (копії яких залучені до матеріалів справи): від 30.09.2005 р. б/н на суму 50704,37 грн., від 31.10.2005 р. б/н на суму 48849,5 грн., від 30.11.2005 р. б/н на суму 65664,78 грн., від 29.12.2005 р. б/н на суму 48639,6 грн., від 31.01.2006 р. б/н на суму 48927,6 грн.

Всього згідно з наданими актами вартість виконаних робіт складає 262785,85 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи (арк.справи 19-29 т. 1), у вищевказаних актах виконаних робіт від 30.09.2005 р., від 31.10.2005 р., від 30.11.2005 р., від 29.12.2005 р. міститься посилання на те, що вони укладені по договору оренди № 01-32-А/1 від 03.01.2005 року, стягнення по якому не є предметом позовних вимог позивача. В акті виконаних робіт від 31.01.2006 р. б/н на суму 48927,6 грн. взагалі відсутнє посилання на будь-який договір. Тобто, відповідні акти не можна вважати такими, що складені по факту виконання робіт саме по договору № 09-13-Пд/У від 03.09.2005 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту виконання робіт по договору № 09-13-Пд/У, у зв‘язку з чим вимоги позивача в частині стягнення заборгованості, інфляційних, річних та пені по вказаному договору є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Щодо стягнення заборгованості на підставі акту виконаних робіт від 31.01.2006 р. б/н на суму 48927,6 грн., в якому взагалі відсутнє посилання на будь-який договір, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню у зв‘язку з тим, що в самому акті виконаних робіт строк їх оплати не визначений та вимога про оплату в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем на адресу відповідача не надсилалася (докази надсиланя вимоги у матеріалах справи відсутні).

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду стосовно обгрунтованості позовних вимог та підтвердженості їх матеріалами справи в частині стягнення заборгованості, інфляційних, річних та пені по договору № 09-13-Пд/У є таким, що прийняте за відсутності належних доказів, а тому підлягає скасуванню.

В обгрунтування вимог позовної заяви позивач також посилається на договір № 02-27-Пд/4 від 20.02.2006 р., згідно з яким позивач зобов‘язувався на свій ризик за завданням відповідача виконати роботи по механічній обробці деталей, а відповідач зобов‘язувався такі роботи прийняти та оплатити їх. П. 3.1 договору передбачено, що загальна вартість виконаних робіт визначається сумою підписаних сторонами специфікацій. Відповідно до п. 3.2 договору, вартість робіт, які повинен виконати підрядник за завданням замовника, залежить від обсягів роботи та визначається окремо в погоджених між сторонами специфікаціях.

У позовній заяві позивач посилається на те, що по вказаному договору ним виконані роботи на суму 482154,9 грн. В обгрунтування доказів виконання робіт по вказаному договору позивачем надано специфікацію № 1 (без дати) на суму 26751,6 грн. в якій зазначено, що така специфікація є додатком № 1 до договору № 02-27-Пд/4 від 20.02.2006 р. У вказаній специфікації строк виконання усіх видів робіт встановлено 31.12.2006 р. Інших специфікацій позивачем до матеріалів справи не залучено. У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача вказав, що будь-яких інших специфікацій між сторонами по даному договору не існує.

Також, в обгрунтування факту виконання робіт по вказаному договору позивач посилається на акти виконаних робіт (копії яких залучені до матеріалів справи): від 28.02.2006 р. б/н на суму 65649,6 грн., від 31.03.2006 р. б/н на суму 91436,4 грн., від 28.04.2006 р. б/н на суму 81703,2 грн., від 31.05.2006 р. б/н на суму 66199.2 грн., від 30.06.2006 р. б/н на суму 65062,8 грн., від 31.07.2006 р. б/н на суму 76839,6 грн., від 31.08.2006 р. б/н на суму 35264,1 грн. Також позивачем до матеріалів справи додані протоколи узгодження цін за вказаний у актах період, які підписані одночасно з підписанням актів виконаних робіт та сума яких співпадає з сумою актів. У протоколах погодження цін посилання на номер та дату договору відсутнє, що також не дає суду підстав вважати такі протоколи складеними на виконання умов договору № 02-27-Пд/4.

Всього згідно з наданими актами вартість виконаних робіт складає 482154,9 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи (арк.справи 38-42 т. 1), у актах виконаних робіт від 28.02.2006 р. та від 31.03.2006 р відсутнє посилання на номер та дату договору, по якому такі акти складені.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що роботи у лютому та березні 2006 року на загальну суму 157086 грн. виконані по договору № 02-27-Пд/4 від 20.02.2006 року, у зв‘язку з чим вимоги позивача в цій частині стягнення заборгованості, інфляційних, річних та пені є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Також, у вказаних актах строк їх оплати не визначений та вимога про оплату в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем на адресу відповідача не надсилалася (докази надсиланя вимоги у матеріалах справи відсутні).

Щодо іншої частини позовних вимог: колегією суддів встановлено, що у актах виконаних робіт від 28.04.2006 р. б/н на суму 81703,2 грн., від 31.05.2006 р. б/н на суму 66199.2 грн., від 30.06.2006 р. б/н на суму 65062,8 грн., від 31.07.2006 р. б/н на суму 76839,6 грн., від 31.08.2006 р. б/н на суму 35264,1 грн. – всього на суму 325068,89 грн. зазначено, що такі роботи виконані по договору № 02-27-Пд/4 від 20.02.2006 року.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з твердженнями позивача та висновками місцевого господарського суду стосовно обгрунтованості позовних вимог та підтвердженості їх матеріалами справи в цій частині стягнення заборгованості, інфляційних, річних та пені по договору № 02-27-Пд/4, оскільки умовами названого договору (п. 3, п.4, п. 9.5) передбачено, що вартість робіт, строк їх виконання, зміни та доповнення до договору погоджуються специфікаціями до цього договору. Погоджені сторонами специфікації у матеріалах справи відсутні, відповідач наявність таких специфікацій заперечує.

У відповідності зі ст. 638 ЦК України та 180 ГК України, договір є укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. П. 3 ст. 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов‘язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 843-844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Як свідчать матеріали справи, у договорі № 02-27-Пд/4 сторони передбачили, що вартість робіт (ціна договору) погоджується специфікаціями. Разом з тим, передбачених умовами договору специфікацій до матеріалів справи не надано.

Також умовами договору № 02-27-Пд/4 (п.3.2) встановлено, що замовник здійснює оплату робіт в наступному порядку: 50% передоплати від вартості погодженої специфікації та залишок – 50% - на протязі десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

П. 8 ст. 181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Таким чином, враховуючи положення вищеназваної статті ГК України, той факт, що договір № 02-27-Пд/4 є фактично неукладеним, однак, сторони здійснили фактичні дії щодо його виконання, відступивши від умов цього договору стосовно здійснення оплати робіт, колегія суддів вважає, що до розрахунків по вказаному договору неможливо застосувати положення п. 3.2 договору, на який посилається позивач у позовній заяві. Тобто, колегія суддів вважає, що у даному разі строк оплати є невизначеним через відступлення сторін від умов договору стосовно оплати виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача вимога про оплату коштів за виконані роботи по вищепереліченим актам виконаних робіт не направлялася, а тому звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості на підставі вищеперелічених актів виконаних робіт є передчасним, та позовні вимоги в цій частині боргу, інфляційних, річних та пені, що нараховані на вказану суму боргу, необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з позовом позивачем не надано обгрунтованого розрахунку стягуваних сум, не надана розшифровка щодо того, яку суму позивач просить стягнути по договору № 09-13-Пд/У від 03.09.2005 р. та по договору № 02-27-Пд/4 від 20.02.2006 р. (тобто, яка конкретна сума по кожному із договорів залишилася несплаченою). Надані позивачем докази оплати певних сум (т. 1 арк. справи 58-74) не містять посилання на конкретні акти виконаних робіт, по яким такі кошти сплачувалися, а рахунки, на підставі яких здійснювалися платежі, до матеріалів справи не залучені, що позбавляє суд можливості зробити висновки щодо правомірності віднесення позивачем певних платежів в рахунок погашення конкретної заборгованості. По частині оплати, на яку посилається позивач у розрахунках ( т. 1 арк.справи 9-11), взагалі платіжні документи відсутні. Надані позивачем в обгрунтування позовних вимог докази проведення взаємозаліку (т. 1 арк.справи 78-88) також не містять посилання на конкретні акти виконаних робіт, по яким такі взаємозаліки проведені (або взагалі містять суперечливу інформацію), що також позбавляє суд можливості зробити висновки щодо правомірності віднесення позивачем певних взаємозаліків в рахунок погашення конкретної заборгованості.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю.

Твердження позивача, викладені ним у позовній заяві та викладені у оскаржуваному рішенні висновки суду зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження позивачем не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, а місцевий господарський суд не надав відповідну правову оцінку відсутності таких доказів, у зв‘язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 2, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2007 року по справі № 5/678-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія» (40004 м. Суми вул. Робітниче селище,12 п/рахунок 26004301700085 в ЦВ ПІБ м. Суми, МФО 337278 код ЄДРПОУ 14009341) на користь Відкритого акціонерного товариства Виробничо-енергетична компанія «Сумигазмаш» (40030 м. Суми пл. Незалежності, 15 п/рахунок 26007305700044 в ЦВ ПІБ м. Суми МФО 337278 код ЄДРПОУ 04542778) 2388,43 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Афанасьєв В.В.

Судді Демченко В.О.

Шевель О.В.