Ухвала суду № 99669050, 16.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14816/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Бурдейна С.М.,

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Тетявського Анатолія Миколайовича, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про тимчасове обмеження права виїзду за межі України,

у с т а н о в и в:

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Тетявський А.М. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Своє подання аргументував тим, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 659385136 з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва на підставі виконавчого листа № 2-1676/2014 від 18.03.2014 року, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованість за договором кредиту у розмірі 4 703 729,27 грн., та рішення Деснянського районного суду м. Києва на підставі виконавчого листа № 2-1676/2014 від 18.03.2014 року, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг» судові витрати у розмірі 3 561,00 грн. Рішення на сьогодні боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. З відповіді Державної прикордонної служби України установлено, що боржник неодноразово перетинала державний кордон після відкриття виконавчого провадження та має закордонний паспорт. Боржник обізнана про відкрите виконавче провадження оскільки отримувала поштову кореспонденцію та ознайомлювалась з матеріалами виконавчого провадження.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В суді було встановлено, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10.02.2014 року у справі № 2-1676/2014 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованість за договором кредиту у розмірі 4 703 729,27 грн. та судові витрати у розмірі 3 561,00 грн.

Рішення набуло законної сили 03.03.2014 року. 18.03.2014 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчі листи. Приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 59385136.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Пунктом 1 розділу XIII «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

До подання додаються копії виконавчого документа (паперові копії виконавчого документа, виданого у формі електронного документа), постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання зведеного виконавчого провадження до подання додається облікова картка на зведене виконавче провадження. За необхідності до подань державного виконавця, приватного виконавця можуть додаватися копії інших документів.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» .

У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід`ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства оскільки мета цивільного судочинства, яка закріплена у ст. 1 ЦПК України в редакції 2004 року та у ст. 2 в редакції 2017 року (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання.

Провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Як убачається з документів наданих приватним виконавцем, боржник обізнана про виконавче провадження, однак ухиляється від виконання рішення суду, на виклики виконавця не реагує, сума боргу є значною - 4 707 290,27 грн., однак, доказів, що ним вчинялися дії по його виконанню, матеріали справи не містять. Тоді як, з листа Державної прикордонної служби України від 11.05.2021 року убачається, що ОСОБА_1 досить часто перетинає державний кордон України.

Враховуючи викладене, суд вважає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 353, 441 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Тетявського Анатолія Миколайовича, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», про тимчасове обмеження права виїзду за межі України - задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , громадянці України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 (без вилучення паспорту громадянина України) до виконання нею зобов`язання покладеного судовим рішенням Деснянського районного суду м. Києва у загальному розмірі 4 707 290,27 грн.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: