Рішення № 99668151, 13.09.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/847/21

Номер провадження 2/289/489/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Грабіною К.Г., представника позивача адвоката Харченка С.В., представника відповідача Забарило В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (місце знаходження / місце проживання:вул. Поштова, 23, смт. Городок, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12265) про визнання права користування та зобов`язання укладення договору найму на житлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Харченко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права користування квартирою та зобов`язання укладення договору найму на житлове приміщення. В обґрунтування позову зазначив наступне.

14 листопада 1995 року матері позивача ОСОБА_2 (наймачу) КЕЧ військової частини 12474 надано ордер № 31/56, на право зайняття двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , площею 43,85 кв.м. Право на зайняття квартири наймачем надано разом із дочкою ОСОБА_3

1 грудня 2003 року наймачем ОСОБА_2 було укладено безстроковий договір найму на вищезазначену квартиру.

В 2008 році позивач вибула на навчання до м. Кам`янець-Подільський, у зв`язку із чим була знята з реєстрації. В 2009 році позивач одружилась та зареєструвалась по місцю проживання свого чоловіка в АДРЕСА_3 , де проживала до моменту розлучення, а саме до 2014 року.

Після розлучення позивач ОСОБА_4 повернулась на постійне проживання до спірної квартири в якій проживала її мати - ОСОБА_2 де проживає і на даний час без реєстрації.

11 квітня 2019 року заочним рішення Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області по справі № 676/1144/19 ОСОБА_4 було визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (мати позивача) померла. Після смерті своєї матері, 20.04.2021 року позивач звернулася до відповідача, із заявою про переукладення договору найму на спірну квартиру у зв`язку із смертю наймача, враховуючи той факт, що вона тривалий час проживала з наймачем в спірній квартирі, не має іншого житла та є членом сім`ї наймача, який помер.

Однак відповідач відмовив у переукладенні договору найму квартири та почав вимагати негайного звільнення квартири.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 14 листопада 1995 року КЕЧ військової частини 12474 ОСОБА_2 надано ордер № 31/56 на право зайняття двокімнатної квартири площею 43,85 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Ордер видано на право вселення разом із сім`єю – дочкою ОСОБА_3 , 1985 року народження.

Згідно договору найму житла в будинках державного і комунального фонду від 01.12.2003 року укладеного між Будинкоуправлінням № 9 Макарів-1 та ОСОБА_2 , наймачу – ОСОБА_2 передано у безстрокове користування житло, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_2 .

Наймач квартири ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.04.2021 року.

Родинні відносини позивача із ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_2 , де матір`ю зазначено ОСОБА_2 та рішенням суду від 12.10.2015 року у справі № 676/4064/15-ц, яким встановлено, що дошлюбне прізвище ОСОБА_1 – ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище ОСОБА_6 .

З довідки Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області № 815 від 28.04.2021 та Акту щодо встановлення фактичного проживання громадянки ОСОБА_1 , складеного 28.04.2021 року депутатом Городоцької селищної ради вбачається, що ОСОБА_1 не прописана але фактично проживає в квартирі своєї матері за адресою АДРЕСА_2 . Квартирну плату та комунальні послуги сплачує вчасно, здійснює належний догляд за квартирою.

З наявної в паспорті серії НОМЕР_3 виданого на ім`я ОСОБА_1 відмітки вбачається, що місце проживання позивача зареєстровано 20.03.2008 року за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.04.2019 року у справі № 676/1144/19 визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_3 . Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року у вказаному будинку не проживає, особистих речей в будинку немає.

20.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Макарівської КЕЧ щодо переукладення договору на право користування квартирою за адресою АДРЕСА_2 , як член сім`ї наймача. Однак, листом за № 564/982 від 20.04.2021 отримала відмову із одночасною вимогою про звільнення квартири в двотижневий термін.

В судовому засіданні, сторонами не заперечувались факт проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі на законних підставах, а також те, що ОСОБА_1 є членом її сім`ї. Доказів того, що ОСОБА_1 визнана рішенням суду такою, що втратила право користування даним жилим приміщенням або забезпечена іншим житлом суду також не надано.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонд. При цьому ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із ст. 61 ЖК користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За ст. 63 ЖК предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

На підставі ст. 64 ЖК члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65 ЖК наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно зі змісту ст. 103 ЖК договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених ЖК.

Згідно ст.. 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

На підставі правового висновку Верховного Суду України, визначеного ним у постанові від 11 липня 2012 року по справі № 6-60цс12, вбачається, що з урахуванням положень статей 64, 65 ЖК у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч. 1 і 2 ст. 64 ЖК). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

На підставі ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином на підставі наявних доказів та перелічених норм права та правової позиції Верховного Суду суд дійшов висновку, що при вселені до спірного житлового приміщення було дотримано порядок вселення позивачки за адресою: АДРЕСА_4 , що фактично відбулось у 1995 році згідно ордеру № 31/56 від 14.11.1995 року і відповідно зі згоди наймача такого житла, ОСОБА_2 .. При цьому встановлено, що позивачка досі мешкає за вказаною адресою, яке є постійним місцем її проживання.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що у ОСОБА_1 , яка вселились до своєї матері за адресою: АДРЕСА_4 , виникли права та обов`язки за договором найму такого жилого приміщення, бо вона постійно проживала разом із ОСОБА_2 , будучи членом родини наймача такого житла.

Таким чином ОСОБА_1 на підставі закону набула право користування спірним житловим приміщенням, після смерті наймача ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене заявлені позовні вимоги представника позивача - адвоката Харченка С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання за позивачем, як за членом родини наймача ОСОБА_2 , право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .

Також суд враховує, що позивач не має іншого житла і відмова у наданні права подальшого користування спірною квартирою, в яку вона вселилась на законних підставах, фактично позбавить її будь-якого місця проживання. В той же час ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що - втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Відповідачем не доведено мету публічного інтересу, яку він захищає, який має суттєву перевагу над приватним інтересом ОСОБА_1 , і який є підставою для позбавлення єдиного для позивача житла.

Щодо заявлених судових витрат понесених позивачем на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 та 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та проведену експертизу.

Згідно ч. 6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надана копія договору № 47/21 від 05.05.2021 року про надання правничої допомоги, згідно якого їх вартість визначається сторонами окремою додатковою угодою. Згідно Додаткової угоди № 1, Акту наданих послуг № до договору про надання професійної правничої допомоги № 47/21 від 05.05.2021 та квитанцій про оплату послуг № 2733708, 2733709, 2733710 визначена сторонами вартість наданих послуг становить 22 000,00 грн. Заперечень або клопотань щодо зменшення судових витрат із відповідними доказами, відповідачем до суду не подано.

За таких обставин, витрати на правовому допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Вказаний висновок повністю узгоджується і з правовими позиціями викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У відповідності до ст.. 12 ЦПК України - кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 268, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право на користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Зобов`язати Макарівську квартирно-експлуатаційну частину (району) код 24964524 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_5 ) укласти договір найму з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

Стягнути з Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району), код 24964524, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 22 000 (двадцять дві тисяч) гривень 00 копійок та сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 17.09.2021 року.

Суддя О. В. Мельник