Рішення № 99663548, 16.09.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2699/21

2/583/724/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного (письмового) провадження в залі суду в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Охтирської районної адміністрації Сумської області про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

12.07.2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.12.2012 року рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження ВП № 35960190. В рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів утримується 50 % із заробітної плати ОСОБА_1 15.03.2016 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , від якої у нього народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що з часу прийняття рішення суду від 10.12.2012 року про стягнення з нього аліментів на утримання доньки значно збільшилися ціни на продовольчі та промислові товари, комунальні послуги, а тому визначений судом розмір аліментів є завищеним, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не може в повному обсязі забезпечувати всім необхідним свого сина від шлюбу з ОСОБА_6 .

Посилаючись на викладене, враховуючи його матеріальний та сімейний стан, позивач просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

30.07.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, справу визнано малозначною. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

11.08.2020 року відповідачці ОСОБА_2 вручено копію ухвали про відкриття провадження в справі з копією позову та доданих до нього документів, про що в справі мається письмове повідомлення. (а.с. 17)

Враховуючи, що клопотань та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст.274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні ч. 6 ст.279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Смської областві від 10.12.2012 року по справі № 1813/5712/2012, провадження № 2/1813/1350/2012 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, починаючи стягування аліментів з 26.11.2012 року та сплачувати аліменти матері дитини – ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб від 15.03.2016 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєхстрували шлюб, про що 15.3.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лебедину Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області складено відповідний актовий запис № 32. (а.с. 8)

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лебедину Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області (а.с. 7).

В ч. 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховною Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В ст. 18 Конвенції Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховною Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, зазначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховною Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

В ч. 2 ст. 150 СК України зазначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Таким чином, матеріальне утримання дитини є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин.

В п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з вимогами статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

В п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів,у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна,сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього, які повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання доньки від першого шлюбу, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_8 має сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому засіданні підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Разом з тим, суд зазначає, що самі по собі факти укладення батьком дитини нового шлюбу і народження в ньому іншої дитини не є безумовними підставами для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання дитини від першого шлюбу, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Зміна у зв`язку з такими обставинами матеріального становища платника аліментів як підстава для зменшення стягуваних аліментів повинна бути істотною в такій мірі, що прямо впливає на спроможність платника сплачувати аліменти в попередньому розмірі, унеможливлює таку сплату тощо. Ці обставини підлягають належному доказуванню.

Вказана правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 та у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку старшого державного виконавця Лебединського міськрайонного відділу державної виконавчого служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Радько О.М. заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому листу № 1813/5712/2021, виданому 21.12.202 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області, станом на 01.08.2020 року становить 83439,59 грн. (а.с. 9-10).

Таким чином, позивач не виконує належним чином покладений на нього обов`язок по сплаті аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 , оскільки перша сплата нарахованих аліментних зобов`язань була здійснена ним лише в березні 2021 року.

За таких умов існує істотна диспропорція в належній з позивача частці, що розрахунково спрямовується на матеріальне утримання його доньки від першого шлюбу, та тим розміром аліментів, які він реально сплачує, а тому рівність обов`язку сторін в матеріальному утриманні спільної дитини не можна визнати дотриманою.

Виходячи з наведеного, сімейне і матеріальне становище платника аліментів змінилося, проте, не в такій мірі, що може мати наслідком вимогу зменшення стягуваних аліментів на утримання дитини від першого шлюбу. Позивач в позовній заяві не навів по суті підстав, за наявності яких можуть реально виникнути умови для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, і не довів наявності таких підстав, зокрема, істотного погіршення свого матеріального становища.

Суд також враховує різний вік дітей від першого та другого шлюбу позивача, що тягне й різний обсяг реальних витрат на кожну дитину, постійне зростання яких із плином часу є загальнозрозумілим і не потребує доведення.

Таким чином, аналізуючи приведені докази та даючи їм оцінку, вирішуючи позов у межах заявлених вимог з урахуванням принципів розумності, справедливості, виваженості, пропорційності, виходячи з розумного балансу інтересів сторін, виходячи з інтересів дитини, які полягають в гарантуванні необхідного та достатнього рівня матеріального забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 137, 141, 263-265, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Охтирської районної адміністрації Сумської області про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено 16.09.2021 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко