Рішення № 99662177, 06.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

712/19272/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

в особi суддi - Бедьо В.І.

з участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.

представник позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Шпуганич В.П.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в м. Ужгороді цивільну спpаву за позовом ПАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення та виселення.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим що, відповідно до укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 кредитного договору №81905/1 від 19.05.2008 року, ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 400000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.5 % на рік з кінцевим терміном повернення 19.05.2013 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19.05.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №2104, згідно якого останні передали в іпотеку належне їм на праві приватної спільної часткової власності (по Ѕ частині ) майно, а саме: житловий будинок загальною площею 188.6 кв.м., житловою площею 83.6 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 244 кв. м. зі всіма невід`ємними його при належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В порушення умов договору ОСОБА_4 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 16.10.2012 року має заборгованість - 703 166.81 грн., яка складається з наступного: 396226.23 грн. - основного боргу; 233108.13 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 72509.40 грн. - пеня за несвоєчасність погашення кредиту та 1323.05 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами.

У зв`язку з систематичним порушенням виконання зобов`язань за договором з боку ОСОБА_4 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №81905/1 від 19.05.2008 року позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення кредитної заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 81905/1 від 19.05.2008 року, розмір якої становить 703 166, 81 грн. шляхом його продажу на прилюдних торгах, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити на погашення заборгованості боржника ОСОБА_4 перед позивачем, встановити початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій. Також просить виселити відповідача та третю особу, які зареєстровані у вищевказаному житловому будинку, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути ОСОБА_2 судові витрати по справі.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про звернення стягнення задоволено частково.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.10.2016 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2013 року скасовано а справу призначено до розгляду на 28.11.2016 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23.12.2016 року за клопотанням представника судом залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 як спадкоємця за законом померлого ОСОБА_4 та третю особу без самостійних вимог Першу Ужгородську державну нотаріальну контору.

Заявами від 29. 01.2018 року, 03.04.2018 р., 03.12.2020 року позивач уточнював та збільшував позовні вимоги.

В останній заяві в редакції від 03.12.2020 року позивач ставить наступні вимоги: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 по кредитному договору від 19 травня 2008 року № 81905/1 на суму 703 166.81 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, житловий божник в АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 в Ѕ частки на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 15.07.2004 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М., а в Ѕ частки, як спадкоємцю за законом за ОСОБА_4 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки через проведення електронних торгів в рамках виконавчого провадження за початковою ціною, що буде визначена незалежним експертом – суб`єктом оціночної діяльності на стадії її продажу, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовута просив задовольнити.

Представник в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзивах на позов. Акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні докази належності відповідачам 1/2 частини предмета іпотеки будинку в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим ОСОБА_4 . Окрім того просив відмовити у позові внаслідок спливу строку позовної давності. Зазначив, що ще у 2009 році позивач направляв на адресу позичальника та майнового поручителя вимогу про сплату боргу, за таких обставин у відповідності до ст. 1050 ЦК України кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому був зобов`язаний пред`явити вимоги до позичальника та майнового поручителя в межах строків позовної давності, натомість банк звернувся до суду тільки у жовтні 2012 року, тобто поза межами трьохрічного строку. Вказану обставину вважає підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Представник третьої особи Першої Ужгородської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, заяв про відкладення чи пояснень по суті позову до суду не подав.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, надані докази, суд встанови наступні обставини.

19.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №81905/1, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 400000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.5 % на рік з кінцевим терміном повернення 19.05.2013 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19.05.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №2104, згідно якого останні передали в іпотеку належне їм на праві приватної спільної часткової власності (по Ѕ частині ) майно, а саме: житловий будинок загальною площею 188.6 кв.м., житловою площею 83.6 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 244 кв.м. зі всіма невід`ємними його приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.1 вищевказаного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_4 передали в іпотеку належне їм майно, а саме: житловий будинок загальною площею 188.6 кв.м., житловою площею 83.6 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 244 кв.м. зі всіма невід`ємними його при належностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу та третій особі на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. 15 липня 2004 року за реєстраційним номером № 4747, зареєстрованого в КП “Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації” за номером запису №3799, в книзі 38, реєстраційний номер №6349138.

Позивач вказує на те, що в порушення умов договору ОСОБА_4 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим банк листом – претензією від 23 лютого 2009 року, адресованим позичальнику ОСОБА_4 та майновому поручителю ОСОБА_2 повідомив про заборгованість по кредитному договору від 19.05.2008 р. № 81905/1 в сумі 41.487.25 грн. та попередив про наслідки невиконання такої вимоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27.09.2011 року у справі № 2п-4448/10, яке набрало законної сили 07.10.2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ “Ощадбанк” заборгованість по даному кредитному договору в сумі 602 429.53 грн., до якої входить 396.226.23 грн. заборгованість за тілом позики, 115 793.27 грн., відсотки за користування кредитними коштами та 90 410.03 грн. нараховані відсотки за несвоєчасне повернення кредиту.

Відтак, вказана заборгованість зафіксована в рішенні суду станом на 27.09.2011 року та відповідно змінено умови договору відновлювальної кредитної лінії №81905/1 від 19.05.2008 року щодо строку його виконання а саме визначено строк виконання даного договору з моменту набранням рішенням законної сили( тобто з 07.10.2011 року).

Позивач вказує на те, що всупереч рішення суду, таке залишилось не виконаним, кредит не погашений, у зв`язку з чим банк і надалі зазнає збитків через невиконання кредитних зобов`язань.

Так сторона позивача вказує на те, що в порушення умов договору ОСОБА_4 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 16.10.2012 року мав заборгованість - 703 166.81 грн., яка складається з наступного: 396226.23 грн. - основного боргу; 233108.13 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 72509.40 грн. - пеня за несвоєчасність погашення кредиту та 1323.05 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Сторона відповідача не погодилась із розміром визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором, акцентуючи увагу на тому, що рішенням суду у справі № 2п-4448/10, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ “Ощадбанк” заборгованість по даному кредитному договору в сумі 602 429.53 грн., відтак зафіксовано саме вказану суму, а не ту, яку зазначив позивач.

Окрім того представник відповідача звертає увагу на те, що вартість майна згідно висновку експерта від 2015 року становить 1197 338 грн., що значно перевищує розмір кредитної заборгованості .

Судом встановлено, що згідно п.п. 3.1.3. Іпотечного договору від 19.05.2008 року сторонами узгоджено, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним чи цим договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.4. вказаного договору право іпотеки припиняється виконанням в повному обсязі Зобов`язання за Кредитним договором та і інших випадках, передбачених чинним законодавством.

П.6 .1 вказаного вище договору іпотеки сторони погодили, що у разі порушення Зобов`язання та/або умов цього Договору та прийняття Іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель зобов`язаний надіслати Іпотекодавцю та Боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного Зобов`язання, вимога про його виконання протягом тридцяти календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишиться без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Судом досліджено письмові докази сприводу виконання сторонами вказаного вище пункту договору.

Так стороною позивача до матеріалів справи додана копія вимоги № 122/ПА -960 від 12.06.2012 року, згідно якої Іпотекодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» повідомлено про необхідність сплатити протягом 30 днів з моменту отримання вимоги заборгованість по кредиту та відсотками, пенею в загальному розмірі – 652080, 51 грн. та попереджено, що у разі непогашення заборгованості за кредитом банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи з даним позовом позивач звернувся до суду 18.10.2012 року і враховуючи, що рішенням суду строк виконання даного іпотечного договору змінено на момент набранням рішенням законної сили( тобто з 07.10.2011 року), то відповідно позивач в межах передбаченого законодавства звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відтак надавши оцінку доводам сторони відповідача стосовно того, що позивач ще 23.02.2009 року надіслав відповідачам вимогу, тому саме з цього часу слід відраховувати строки позовної давності, суд встановив наступне.

Згідно доданої до матеріалів справи копії Листа – претензії Вих. № 29/ПА -09 від 23.02.2009 року ( а. с. 24 т. 1) позивач повідомляє відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про існування заборгованості в розмірі 41 487, 25 грн. та про обов`язок погасити таку до 05.03.2009 року та попереджено, що у випадку невиконання вимоги банк буде змушений звернутись до суду про стягнення всієї суми кредиту.

Таким чином в даному випадку йдеться про повідомлення щодо повернення існуючої заборгованості, а не про досудову вимогу про усунення порушення зобов`язання в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник по кредитному договору ОСОБА_4 помер що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України, у редакції на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Установлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» протягом шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_4 ,зокрема 02.10.2014 року на адресу Першої Ужгородської державної нотаріальної контори надіслано вимогу до спадкоємців померлого від 01.10.2014 р. вих. № 13/484-674 про повідомлення кредитора про відкриття спадкової справи, обсяг спадкової маси та повідомлення спадкоємців про наявність заборгованості.

Відповіддю від 09.10.2014 року Перша ужгородська державна нотаріальна контора повідомила банк про те, що претензія кредитора зареєстрована та заведена спадкова справа № 227/2004, номер у спадковому реєстрі 56607448.

Згідно довідки ТОВ “Підзамок” від 14.07.2015 р. за № 1318 вбачається що у житловому приміщенні в АДРЕСА_1 разом з померлим ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .

Узагальнюючи вищезазначене суд констатує, що фактично 02.10.2014 року позивачу стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_4 , а вимогу до Грачової № 13/340 про усунення порушення зобов`язання в порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у зв`язку з переходом права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва за померлим ОСОБА_4 надіслано тільки 07.07.2015 року.

З матеріалів справи убачається, що з моменту направлення вимоги кредитора до нотаріальної контори банком не вчинялися дії для з`ясування кола спадкоємців та повідомлення їх про наявність кредитної заборгованості, вимоги до іпотекодавців також не пред`являлися, хоча позивач був обізнаний, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в законному шлюбі, відтак логічно, що саме ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги.

У той же час, з позовом до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_2 як іпотекодавця ПАТ «Державний ощадний банк України» по Ѕ частині іпотечного майна, що належало померлому ОСОБА_4 , звернулося до суду шляхом подання заяв про зміну позовних вимог та уточнення позовних вимог 28.11. 2016 року та 29.01.2018 року, тобто поза межами загального строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Установлено, що заперечуючи проти позову, відповідач просив застосувати позовну давність.

У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб та порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб`єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) в результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем).

В оцінці поведінки позивача суд враховує, що банк здійснює власну діяльність як професійний учасник ринку, який спеціалізується на наданні певного роду послуг, що висуває зрозумілі вимоги до рівня професійності, кваліфікації та обізнаності його співробітників.

Таким чином в даному випадку судом встановлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» на виконання вимог частини другої статті 1281 ЦК України на протязі шести місяців з дня смерті позичальника ОСОБА_4 направило до нотаріальної контори претензію до його спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, але з вимогою до іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до суду лише 28.11. 2016 року , що дає суду підстави для застосування положення четвертої статті 267 ЦК України частині вимог позивача, що стосуютьсязвернення стягнення на предмет іпотеки, житловий божник в АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 в Ѕ частки, як спадкоємцю за законом за ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 по кредитному договору від 19 травня 2008 року № 81905/1 на суму 703 166.81 грн.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постановах: від 18 червня 2020 року у справіа № 607/8116/17 (провадження № 61-48495св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 127/16950/13-ц (провадження № 61-3633св18).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 06 листопада 2019 року у справах № 523/51/17 (провадження № 61-13196св19), № 555/1330/15 (провадження № 61-10811св18).

Відтак судом встановлено, що банк, достеменно знав про смерть позичальника, а також те, що іпотекодавець ОСОБА_2 , яка доводилась дружиною померлого позичальника ОСОБА_4 , а, відтак, відносяться до спадкоємців першої черги, була зареєстрована та проживала за однією адресою із позичальником, що убачається з копії договору іпотеки (а.с.4 том 1), а тому посилання позивача на те, що банк не отримував повідомлення від нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника не відповідають обставинам справи, оскільки, проявляючи розумну обачність, банк мав можливість звернутися до іпотекодавців з відповідними вимогами.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника іпотекодавця не припиняється. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20 поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону. Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 глави 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-109цс14). Жодним із названих нормативних актів не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавцем. Отже, можна зробити висновок, що боржник за основним зобов`язанням та майновий поручитель - іпотекодавець не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (стаття 541 ЦК України).

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем обґрунтовано з посиланням на докази підставність задоволення позову тільки в частині вимог про звернення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 по кредитному договору від 19 травня 2008 року № 81905/1 на суму 703 166.81 грн. стягнення на предмет іпотеки, житловий божник в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 в розмірі Ѕ частки на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 15.07.2004 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М., що ж стосується вимоги про звернення в Ѕ частки, як спадкоємцю за законом за ОСОБА_4 , то в цій частині позов є необґрунтованим.

Судом розглянуто питання щодо можливості накладення стягнення на Ѕ предмет іпотеки.

Суд для вирішення даного питання вважає за доцільне в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосувати правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та приходить до висновку, що оскільки Ѕ частка предмету іпотеки житлового будинку в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 15.07.2004 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. не була самостійним предметом іпотеки, тому позивач не вправі реалізувати свої права іпотекодержателя шляхом примусового звернення стягнення на неї у встановленому законом порядку незалежно від Ѕ частки, що належить ОСОБА_2 , як спадкоємцю за законом за ОСОБА_4 , бо вказана частка житлового приміщення як окрема частина об`єкта нерухомого майна не була самостійним предметом іпотеки, відтак неможливо звернути стягнення на Ѕ частку нерухомого майна як на частину об`єкта нерухомого майна (частину предмета іпотеки) в разі визначення предметом іпотеки за договором іпотеки будинку у цілому, а не окремих її частин.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права; однак, як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності заявлено не було.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні даного позову.

Відповідно до ст. 141 ЦК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.256, 261, 267, 526, 527, 541, 546, 1049-1054, 1216, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ЗУ “Про іпотеку” ст. ст. 12,76-81,141, 258 -273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовуПАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша Ужгородська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки – відмовити.

Позивач: ПАТ “Державний ощадний банк України”, код ЄДРПОУ 09312190, МФО 312356, адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Корзо, 15.

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 18.08.2000 року, адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий.

Третя особа: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, м. Ужгород, вул. Собранецька, 47.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.09.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І.Бедьо