Рішення № 99661679, 15.09.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1846/21

Справа № 235/5661/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував в трудових відносинах з 12.02.2019, працюючи на посаді гірничого майстра. 03.01.2020 був звільнений за власним бажанням.

Після звільнення до теперішнього часу відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, не виплативши йому заробітну плату в розмірі 35855,26 гривень.

У відповідності до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

Однак в порушення зазначених вимог законодавства, відповідач не виплатив позивачу належні суми, а тому відповідно до статті 117 КЗпП України повинен виплатити суму середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

На час звільнення середньоденний заробіток позивача складав 1085,88 гривень, з наступного розрахунку:

Два останніх повних відпрацьованих місяці – листопад 2019 року та грудень 2019 року. В листопаді 2019 року – 21 робочий день, нарахована заробітна плата за відпрацьований місяць згідно довідки ОК-7 складає 24306,40 гривень. В грудні 2019 року – 21 робочий день, нарахована заробітна плата за відпрацьований місяць згідно довідки ОК-7 складає 21300,66 гривень. Таким чином, середньоденна заробітна плата розраховується за формулою: (сума заробітної плати за два відпрацьованих місяця)/(сумарна кількість фактично відпрацьованих днів за два останні робочих місяця), тобто (24306,40+21300,66)/(21+21)=1085,88 гривень.

На момент подачі позову загальна кількість прострочених днів складає 392, таким чином позивач розраховує середній заробіток за весь час затримки розрахунку виходячи з наступного: кількість днів затримки х середньоденний заробіток, а саме: 392 дні х 1085,88 гривень = 425664,96 гривень.

Як склалася судова практика по подібним справам, розмір простроченої суми повинен бути розумним. Позивач вважає розумною сумою за час затримки розрахунку у розмірі 100000 гривень. Вважає зазначену суму справедливою та співмірною, адже вона є меншою за розмір середнього заробітку за весь час затримки більш ніж у чотири рази, який гарантований статтею 117 КЗпП України.

Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 35855,26 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 100000 гривень.

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, про що повідомлені сторони.

Відповідача про день та час розгляду справи було повідомлено шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом. Представник відповідача до судового засідання не з`явився, відзиву на позовні вимоги не надав, будь-яких клопотань або заяв суду не заявляв.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 12.02.2019 по 03.01.2020 працював у ТОВ «Краснолиманське». Звільнений 03.01.2020 згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.7-9).

Відповідно до довідки від 01.04.2021 року за №633, сума заборгованості на дату складання довідки становить 35855,26 гривень (а.с.15).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , розрахована згідно відомостей довідки ОК-7 про нараховану заробітну плату за два останні відпрацьовані місяця листопад-грудень 2019 року, складає 1085,88 гривень (а.с.11).

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача 03.01.2020 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 35855,26 гривень, станом на дату розгляду справи 15.09.2021 року заборгованість не виплачена.

Суду не надано доказів того, що позивач в останній день 03.01.2020 року не працював, тому відповідно до статті 116 КЗпП України, підприємство повинно було провести в цей день остаточний розрахунок.

Суд зазначає, що дана стаття не вказує на обов`язок працівника у день звільнення звертатися до каси підприємства з вимогою про проведення розрахунку, а навпаки, ця стаття, прокладає на роботодавця обов`язок провести відповідний розрахунок.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі складає 35855,26 гривень. Суд приходить до висновку, що з ТОВ «Краснолиманське» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з нарахованих, але не виплачених при звільненні складових заробітку в сумі 335855,26 гривень.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач звільнився 03.01.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 04.01.2020 року та закінчується днем постановлення рішення суду – 15.09.2021 року. Кількість днів затримки складає 423 дні

Середньоденна заробітна плата позивача складає 1085,88 грн.

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата – 1085,88 гривень, кількість робочих днів – 423, 1085,88*423 = 459327,24 гривень.

Позивач визначає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 100000 гривень. Суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення позивачем розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 100000,00 гривень.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1000,00 гривень. Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень на користь держави, 1000 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 по заробітній платі в розмірі 35855 (тридцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 26 копійок, без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВ «Краснолиманське». Донецька область, місто Родинське, ДП «ВК «Краснолиманське», 85310, код ЄДРПУО 32281519.

Повний текст рішення виготовлено 15.09.2021р.

Суддя: