Рішення № 99661048, 16.09.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3916/21 провадження №2/489/2028/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про скасування реєстраційного запису заборони на нерухоме майно

встановив:

В червні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати реєстраційний запис заборони відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1 , що зареєстрований 07.08.2006 за №3569298 реєстратором Першої миколаївської державної нотаріальної контори у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна оскаржуваний запис.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є власником будинку АДРЕСА_1 . Має намір розпорядитися ним, проте їй стало відомо про вищевказане обтяження. 21.04.2021 вона звернулась до відповідача з заявою про скасування архівного запису про заборону відчуження майна, оскільки ні вона, ні її батько, після якого вона успадкувала вказаний будинок, ніколи договорів застави не укладали, а вказаний запис внесено реєстратором помилково, однак отримала відмову відповідача, оскільки документи, що стали підставою внесення запису заборони відчуження знищені.

Посилаючись, що заборона відчуження накладена помилково, позивач просить скасувати реєстраційний запис про заборону відчуження та виключити запис з Єдиного реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на те, що нотаріуси та Держані нотаріальні контори не мають повноважень щодо прийняття рішень про внесення змін до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно поза встановленої чинним законодавством процедури, просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог до себе, не заперечуючи проти зняття заборони в судовому порядку (а.с.24).

Ухвалами Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 14.04.2021 та 06.07.2021 позивач у справі, є власницею нерухомого майна – житлового будинку АДРЕСА_1 .

З наведеної інформації також вбачається, що існує заборона (архівний запис) на відчуження цього майна, номер обтяження: 3569298, що зареєстрований Першою миколаївкою державною нотаріальною конторою 07.08.2006 на підставі договору застави б/н від 19.04.1997, власником майна зазначено ТОВ «Авто-ДСВ» (а.с.14).

При цьому, в реєстрі юридичних осіб інформація щодо ТОВ «Авто-ДСВ» відсутня.

Згідно відповіді Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 21.04.2021 № 400/01-16 документи, що стали підставою для внесення записів про обтяження майна позивача знищені, а наданих позивачем документів недостатньо для здійснення відповідних реєстраційних дій та запропоновано позивачу вирішити питання у судовому порядку (а.с.12).

Наявність заборони на відчуження майна, що належить позивачу на праві власності та підтверджено державною реєстрацією, перешкоджає їй, як власнику в повній мірі користуватись та розпоряджатись своїм майном, що відповідно суперечить принципам верховенства права.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статей 386, 381 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно положень статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Заборона відчуження нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності позивачу порушує її права та законні інтереси, оскільки унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та II до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки через знищення документів, які стали підставою для реєстрації обтяження, зокрема договору застави від 19.04.1997, а також неможливості встановити обтяжувача, суд позбавлений можливості перевірити законність підстав внесення обтяження нерухомого майна позивача, а наявність заборони відчуження порушує законні права позивача та перешкоджає останній в реалізації права вільно володіти та розпоряджатись своїм нерухомим майном.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про скасування реєстраційного запису заборони на нерухоме майно задовольнити.

Скасувати заборону відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1 , що зареєстрована 07.08.2006 за №3569298 реєстратором Першої миколаївської державної нотаріальної контори у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №3569298 від 07.08.2006 про заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивачі – ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 14/6 код ЄДРПОУ 02892729.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2021.

Суддя І.В.Коваленко