Ухвала суду № 99660174, 15.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 755/12181/21

Провадження № 2-з/761/1975/2021

У Х В А Л А

15 вересня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Авентус Україна», приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С., третя особа - приватний виконавцеь- Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 р. до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю надійшов позов ОСОБА_1 до ТОВ Авентус Україна», приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С., третя особа - приватний виконавцеь- Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюбваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.5 5 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до вимог ч.1 ст 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою сплачуються судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн

Однак, в порушення вищенаведених положень законодавства, заявником не сплачено 454,00 грн судового збору.

Заявник разом з позовною заявою подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки в рамках виконавчого провадження накладено арешт на її грошові кошти, вона проживає в орендованому приміщенні та опікується безпритульними тваринами.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію суд, враховуючи майновий стан сторони, може… , тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.

Тобто, вищезазначена норма статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду звільнити позивача від сплати судового збору. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Таким чином, для вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору суд має встановити майновий стан сторони.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 21.07.2021 р. у справі № 753/11421/18 та рішеннями ЄСПЛ у справах: Княт проти Польщі ( Kniat v. Poland ) від 26 липня 2005 року; Єдамскі та Єдамска проти Польщі ( Jedamski and Jedamska v. Poland ) від 26 липня 2005 року).

Вирішуючи питання про звільнення заявника від сплати судового збору, заявник не надала будь-яких доказів реального доходу, відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, складу сім`ї, наявності утриманців. Крім цього, доказів накладення арешту на кошти боржника також не надано.

В зв`язку з цим, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Отже, заяву про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 258-261, 268, 352-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Авентус Україна», приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Горай О.С., третя особа - приватний виконавцеь- Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - повернути Заявнику.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду або через Шевченківський районний суд. Києва. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Осаулов А.А.