Вирок № 99656029, 16.09.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3455/18

Провадження № 1-кп/161/135/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

при секретарі судового засідання Гайбун Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017030000000382 від 26 вересня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, адвоката, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.368-3 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Підсинівка Старовижівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_3 , громадянина України, українця, одруженого, адвоката, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч 4 ст. 368-3 КК України,

за участю прокурора Федоренка Р.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Степанюка С.Є., Шостака В.В., Руденко Г.А.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 19 від 29 червня 1993 року здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, а ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_16 від 16 листопада 2011 року, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатів № 6/151 від 02 листопада 2011 року, почав здійснювати індивідуальну адвокатську діяльність.

У відповідності до протоколу установчої конференції адвокатів Волинської області від 05 жовтня 2012 року ОСОБА_1 обрано головою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області.

Так, згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. У відповідності до п. 1 п. 2 ч. 5 ст. 50 вказаного Закону, до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту.

У відповідності п. 5.1.1 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України №36 від 26 лютого 2016 року, голова комісії представляє кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах, перед громадянами. Згідно п.п. 5.1.2 - 5.1.4 Положення, голова КДКА забезпечує скликання, визначає дату, час і місце проведення засідань, головує на засіданнях, визначає перелік питань, що виносяться на засідання та формує порядок денний, планує роботу КДКА та дає окремі доручення членам КДКА, пов`язані з виконанням покладених на комісію завдань. Відповідно до вимог п. 5.1.12 Положення, голова КДКА на підставі прийнятого комісією рішення видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно вимог п. 6.4. вищевказаного Положення кваліфікаційна палата КДКА, розглядає заяви осіб, які виявили бажання стати адвокатом, допускає або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, приймає кваліфікаційні іспити, ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту на зайняття адвокатською діяльністю. Відповідно до п. 6.7 Положення, у разі рівного розподілу голосів при голосуванні за прийняття рішень, голос голови КДКА є ухвальним.

КДКА Волинської області є юридичною особою і діє відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

За таких обставин, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою юридичної особи приватного права.

При цьому, ОСОБА_1 , будучи головою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, вирішив використати вищевказані надані йому повноваження з метою особистого протиправного збагачення.

Так, 26 вересня 2017 року, ОСОБА_1 , будучи головою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, висунув пропозицію ОСОБА_3 , який подав документи на складання кваліфікаційного іспиту на зайняття адвокатською діяльністю та був допущений до його здачі, про передачу йому неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США за позитивне оцінювання та голосування на зазначеному іспиті, забезпечення успішного його проходження та видачу відповідного свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю, яка сприймалась ОСОБА_3 , як реальне умисне створення умов, за яких він вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів у вигляді неуспішного проходження кваліфікаційного іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю в разі несплати коштів у якості неправомірної вигоди.

Вподальшому, ОСОБА_1 , будучи обізнаним з методами та тактикою проведення досудового розслідування та документування правоохоронними органами протиправної діяльності осіб, з метою приховання своїх злочинних намірів, уникнення кримінальної відповідальності та можливості бути безпосередньо викритим при отриманні неправомірної вигоди правоохоронними органами, залучив до реалізації свого умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, адвоката ОСОБА_2 .

Так, 27 вересня 2017 року, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі грошових коштів в сумі 2000 доларів США через адвоката ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_1 , з метою одержання останнім неправомірної вигоди, приховання злочинних намірів останнього та сприяння уникненню ним кримінальної відповідальності, біля 14 год. 27 вересня 2017 року, поблизу приміщення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області за адресою м.Луцьк, вул. Паркова, буд. 5, виступаючи пособником ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди шляхом усунення перешкоди у вигляді реальної можливості бути безпосередньо викритим при одержанні неправомірної вигоди правоохоронними органами, отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2000 доларів США, що згідно інформації Національного банку України станом на 27 вересня 2017 року становить 52760 грн., які останній передав на пропозицію ОСОБА_1 , в якості неправомірної вигоди за позитивне оцінювання та голосування на зазначеному іспиті, забезпечення успішного його проходження та видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю.

Цього ж дня, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було викрито працівниками прокуратури Волинської області та УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України, а предмет неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США вилучено у ОСОБА_2 .

Вищевказані умисні дії ОСОБА_1 , в судовому засіданні, після зміни прокурором обвинувачення кваліфіковано, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, які виразились у одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, а ОСОБА_2 , як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України, які виразились у пособництві в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену Конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі I Конвенції та розділу VIII Конституції України.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя" визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Суд вважає, що обставини, викладені стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України, не підтверджуються доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм кримінальних правопорушення (злочинах) своєї винуватості не визнали, при цьому, просили повністю їх виправдати за пред`явленим їм обвинуваченням.

В суді обвинувачений ОСОБА_1 по суті пред`явленого обвинувачення показав, що він включно по 27 вересня 2017 року був головою КДКА Волинської області. Як голова здійснював представницькі повноваження. Рішення щодо результатів іспитів приймали всі члени комісії шляхом голосування. Він теж мав право приймати участь у засіданнях комісії з правом голосу. Кваліфікаційні іспити складались з двох частин. Перший іспит письмовий, за результатами успішної здачі якого особу допускали до здачі усного іспиту. На підставі успішних результатів іспитів, він, як голова видавав та підписував свідоцтво про здачу іспитів. Зазначене свідоцтво вподальшому передавалось до Ради адвокатів та подальшого проходження стажування. У серпні 2017 року відбулись збори адвокатів на яких сформовано інший склад КДКА Волинської області. До нового складу КДКА він не увійшов. Новий склад КДКА мав розпочати свою діяльність з 05 жовтня 2017 року. На 27 вересня 2017 року призначено останнє засідання КДКА у попередньому складі. До складання іспитів допущено близько 50 осіб. 25 вересня 2017 року він упродовж всього дня перебував у м. Любомль в судовому засіданні у кримінальному провадженні, де виступав захисником обвинуваченого ОСОБА_12 за ст. 368 КК України. Саме цього дня у судовому засіданні допитувався, як свідок заступник начальника УЗЕ у Волинській області ОСОБА_4 25 вересня 2017 року до м. Луцьк повернувся пізно ввечері. Цього дня з ОСОБА_3 не спілкувався. 26 вересня 2017 року вранці знову поїхав у м. Любомль по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 . Цього дня засідання не відбулось і повернувся до м. Луцьк, близько 13-14 год. По обіді цього дня, до нього був дзвінок від когось із колег, що якась людина принесла документи для здачі іспиту. Цю людину направили до ОСОБА_6 , який теж був уповноважений приймати документи від осіб для здачі кваліфікаційного іспиту. Особисто він із тим чоловіком не спілкувався. У подальшому ОСОБА_6 говорив йому, що прийняв документи для здачі іспиту від ОСОБА_3 , чи їх хтось приніс інший він точно не пам`ятає. При цьому, ОСОБА_6 повідомив, що серед прийнятих документів була відсутня завірена копія трудової книжки. Також ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_3 є діючим працівником УЗЕ у Волинській області, а раніше працював слідчим у Володимирі-Волинському, де зараз і проживає. Ця розмова із ОСОБА_6 відбулась ввечері 26 вересня 2017 року. При цій же розмові він повідомив ОСОБА_6 , що у разі коли ОСОБА_3 донесе завтра завірену копію трудової книжки, то підстав не допускати його до здачі іспитів не буде. Вперше із ОСОБА_3 спілкувався телефоном ввечері 26 вересня 2017 року. У період, коли він перебував вдома до нього зателефонував ОСОБА_3 та вказав, що завірену копію трудової книжки надасть завтра. Попередив про можливе запізнення на іспит, щось говорив про поїздку до м. Львова. Запитував, куди саме принести ці документи. Він відповів, що до нього в кабінет, або ж на вул. Паркову,5 . Цього дня зустрічі з ОСОБА_3 не мав. Вранці, 27 вересня 2017 року він заскочив до себе на роботу, де взяв документи, що потрібні для здачі іспитів. Наскільки пригадує, цього ранку дійсно до нього телефонував ОСОБА_3 , йому повідомив, аби він йшов на вул. Паркову, 5 . Коли він приїхав на вул. Паркову, 5 , то бачив людей, які очікували початку іспиту. Стояв ще ОСОБА_7 . Того дня ОСОБА_8 приїхав до м. Луцька, так як із своїм захисником ОСОБА_6 мав знайомитись із висновком експертизи по провадженні, стосовно ОСОБА_2 . ОСОБА_2 на той час постійно радився із ним, у тому провадженні. Під час цієї розмови із ОСОБА_2 до них підійшов чоловік, який представився ОСОБА_3 . Саме цього разу, він вперше побачив ОСОБА_3 , який привітався із ОСОБА_2 та ним, запитав щось про документи, які мав донести. Потім ОСОБА_3 запитав, який порядок та в кого можна буде пройти стажування після здачі іспитів. Він повідомив, що у нього не можна пройти стажування, оскільки він не має вільних місць. При цьому, вказав на ОСОБА_2 та сказав, що оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з одного міста, то їм варто про це поговорити. Вони залишились між собою спілкуватись, а він пішов у приміщення КДКА, де відкрив конверт із екзаменаційними білетами та передав їх ОСОБА_6 . Після того розпочався іспит, люди заходили та тягнули білети. Наскільки він пригадує, останнім білет тягнув ОСОБА_3 . Білети йому розкладав ОСОБА_6 . Коли всі отримали свої білети, то відправились у суміжне приміщення, де готувались до іспиту. Також він показав, що на той час між адвокатами була певна домовленість, що вартість стажування становила, приблизно 2000 доларів США, це десь 30 чи 40 тисяч гривень. Це було обумовлено для того аби окремі адвокати не занижували цін і не переманювали стажистів. Загалом, вартість стажування визначається керівником стажування та стажистом і є домовленістю сторін. Близько 10 год. 27 вересня 2017 року він поїхав до Апеляційного суду, де розглядалась його апеляційна скарга. Перед цією поїздкою, ОСОБА_6 просив його лишитись та перевіряти роботи, так як на засіданні був відсутній один із членів комісії - ОСОБА_44. Він відмовив у перевірці робіт, мотивувавши це тим, що він є головою комісії і не вправі цього робити. Повернувся до приміщення КДКА, близько 13 год., при вході до нього, знову зустрів ОСОБА_2 , який повідомив, що вже ознайомився із висновком фоноскопічної експертизи та вказав, що виявив певні моменти, які свідчили про наявність монтажу запису. При вході він також зустрів того ж ОСОБА_3 , який надав йому документи, яких не вистачало. Ці документи він переглянув. Які саме були документи він не пам`ятає. ОСОБА_3 ще щось у нього запитував, але оскільки вони чекали для початку усного іспиту, тому він пішов у приміщення КДКА. Про що саме, його запитував ОСОБА_3 , він вже не пам`ятає. Коли зайшов у приміщення КДКА, то побачив ОСОБА_9 , який перевіряв роботи. Також переглянув перевірені роботи та теж поставив свій підпис. Роботу ОСОБА_3 . ОСОБА_9 теж перевірив та поставив оцінку. Сказав, що роботи написано нормально. Після того, люди поступово заходили в кабінет. Члени комісії оголошували результати письмового іспиту та надавали можливість отримувати кандидатам білети для усних відповідей. Підготовка до здачі усного іспиту теж проходила у суміжному кабінеті, де була присутня вся необхідна література, кодекси. Під час того, як кандидати тягнули білети для усного іспиту, до кабінету двічі заглянув ОСОБА_3 та покликав його помахом руки вийти в коридор. У коридорі ОСОБА_3 почав розпитувати відносно ОСОБА_2 . Він не розумів про що мова. Відповів аби самі собі із ОСОБА_2 і розбирались. Також сказав, що іспити самі-по-собі, а стажування саме-по-собі. Після цих слів він пішов. Після того, ОСОБА_3 знову викликав його, сказав, що хвилюється, на що він заспокоїв його і сказав йому, що у них людей "не валять". Якщо щось і станеться, то напише заяву на відкладення усного іспиту. Лише у виключних випадках люди не здають зазначені іспити. За останні три роки, які передували зазначеним подіям лише дві особи не здали такі іспити. Всі знали, що ці іспити останні для того складу КДКА Волинської області. ОСОБА_3 грошовий внесок для допуску до здачі іспиту в сумі приблизно 5500 грн. напередодні іспиту не вніс. Ці гроші він також передав ОСОБА_2 . Хоча ці грошові кошти він мав передати бухгалтеру чи внести на відповідний рахунок. Те, що він гроші не вніс, то є виключенням. Коли всі готувались до відповіді на отримані білети, то в приміщення КДКА зайшов ОСОБА_10 - один з керівників УЗЕ у Волинській області. Привітався, пояснив причину свого прибуття. Він відразу забрав його мобільний телефон та особову справу ОСОБА_3 , яка разом з іншими справами в той час лежала на столі. ОСОБА_10 повідомив, що повинні лишатись в кабінеті та чекати слідчого. У той час слідчий, як він зрозумів потім, проводив огляд місця події з ОСОБА_2 . Тобто з того часу він вважає, що був затриманий, адже не мав можливості вільно пересуватись і покинути приміщення. За якийсь час в приміщення прибув слідчий ОСОБА_45 та запитав чи будемо чекати ухвали слідчого судді, чи надасться дозвіл на огляд приміщення та вилучення речей. Письмовий дозвіл на огляд приміщення КДКА Волинської області він надав. Після чого його повезли в приміщення прокуратури, де йому надано для підписання протокол огляду, яким вилучено попередньо забрані ОСОБА_10 його мобільний телефон та особову справу ОСОБА_3 КДКА Волинської області є юридичною особою та діяла відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та відповідного положення. КДКА складається з двох палат, які є окремими структурними підрозділами, один з яких він і очолював. Для працівників поліції будь яких окремих обмежень щодо здачі іспиту не було. Були загальні вимоги, як то стаж роботи та інше. Вважає, що правоохоронці зазначили кваліфікуючою ознакою вимагання лише для завищення тяжкості правопорушення аби отримати дозвіл на НСРД. Із ОСОБА_2 жодних розмов стосовно іспитів чи грошових коштів не вів. Жодних коштів не отримував і не домовлявся про це. Із ОСОБА_3 взагалі розмови щодо успішної здачі іспитів не розмовляв. Стосовно документів для допуску до іспиту, то дійсно спілкувався ввечері 26 вересня 2017 року по телефону. Розмова відбувалась з ініціативи самого ОСОБА_3 . Номер його мобільного телефону відкритий і є у відповідних реєстрах адвокатів. Дійсно знайомий із ОСОБА_11 , однак, чому ОСОБА_3 послався на цю людину йому не відомо. Ніяких файлів (білетів) ОСОБА_3 не відсилав. Чому у телефоні ОСОБА_3 була якась переписка між ними йому не відомо. При цьому, заперечив зустріч та спілкування із ОСОБА_3 ввечері 26 вересня 2017 року. Голос на записі, який міститься в телефоні ОСОБА_3 йому не належить. Цього ж дня до обіду переписки по «Whatsup» із ОСОБА_3 не проводив і не міг цього робити, адже кермував автівкою до м. Любомль і назад. Взагалі із ОСОБА_3 по телефону не переписувався, на електронну пошту ОСОБА_3 нічого не направляв. Електронною поштою, яка зазначена в протоколі огляду він не користується з 2013 року. До того часу користувався і саме ця електронна адреса зазначена на сайті адвокатів, як його адреса як адвоката. Вважає, що саме тому її використали правоохоронці. Заперечив, що ніби показував рукою на ОСОБА_2 , як це відображено на відеозаписі НСРД, під час розмови із ОСОБА_3 , як на особу для передачі коштів, оскільки будь яких розмов про успішну здачу іспиту чи грошові кошти не вів. Розмова із ОСОБА_3 стосувалась лише відсутніх документів та подальше стажування. Рух рукою пояснив, як невимушений рух. Зміст розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому не відомі. До моменту реєстрації кримінального провадження 12 год. 46 хв. 26 вересня 2017 року він із ОСОБА_3 не бачився та не спілкувався взагалі, відповідно будь яких вимог йому ставити не міг. Зазначив, що на його думку провокацію та фабрикування кримінального провадження стосовно нього працівники поліції вчинили саме через його адвокатську діяльність. Адже саме в той час слухалась справа відносно ОСОБА_12 , де були задіяні якраз ті ж працівники УЗЕ, зокрема ОСОБА_10 . У тому провадженні мало місце якраз провокування хабаря. За тиждень до цього, 20 вересня 2017 року була провокація неправомірної вигоди відносно Маневицького селищного голови ОСОБА_13 , де він здійснював його захист. У цьому провадженні теж була провокація зі сторони УЗЕ, які пропонували укласти угоду про визнання винуватості. Таку пропозицію, він, як захисник відхилив. Цю операцію якраз розробляв теж ОСОБА_10 . На сьогодні у тій справі постановлено виправдувальний вирок і встановлено провокацію злочину. ОСОБА_3 він жодним чином не сприяв. Будь яких білетів йому не давав. Білет ОСОБА_3 сам витягнув із загальної пачки білетів.

Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду з приводу пред`явленого йому обвинувачення, що він з 16 листопада 2011 року працює адвокатом. Того дня, 27 вересня 2017 року він приїхав в м. Луцьк, щоб узгодити питання зі своїм захисником ОСОБА_6 по підробці фоноскопічної експеризи. Він зателефонував до захисника, а той не взяв телефон, тоді зателефонував до ОСОБА_1 , бо знав, що вони мають бути разом, щоб запитати, де ОСОБА_6 . Їхній дзвінок тривав приблизно 15-17 секунд. Приїхав якраз в той день, коли кандидати складали іспити. Зайшов в приміщення КДКА, то в фойє побачив знайомого ОСОБА_14 , привітався та пішов. Зайшов в кабінет до ОСОБА_6 , він сказав, що зараз немає часу, щоб почекав його та сказав, що в коридорі сидить хлопчина, він буде складати іспит, що можна запропонувати йому стажування, адже вони з одного району. Після чого, вийшов на вулицю, а за ним вийшов ОСОБА_15 , почали розмовляти, запитав чому він тут, адже працює в органах, запропонував йому пройти стажування, бо в нього якраз було вільне місце. ОСОБА_15 ніби і погодився, але сказав, що йому треба скласти ще один іспит і чи він зможе йому допомогти. На це відповів, що хай не переживає, здасть сам, то ж не дурний, тай працює слідчим. Почали знову говорити за стажування, окільки в нього на той час було тяжке матеріальне становище і він хотів якусь гарантію, щоб ОСОБА_16 не пішов до іншого адвоката. Обговорювали суму, він повідомив, що сума стажування становить 20 мінімальних заробітних плат, тобто приблизно 60 тисяч гривень. Він погодився та сказав, що в нього є гроші з собою, але в доларах США. Тоді він повідомив, що хай буде 2000 доларів, а решта витрати на адвокатуру. Також ОСОБА_17 повідомив в розмові, що чекає ОСОБА_1 , але його довго не було. Потім ОСОБА_1 прийшов та відразу побіг, бо спішив на комісію. Із ОСОБА_1 ніколи близько не спілкувались, не товаришували, а виключно зустрічались по роботі. ОСОБА_15 попросив почекати його, бо він сьогодні йому заплатить та автомобілем підвезе. Приблизно біля 14 год. він підійшов до адвокатури, там був ОСОБА_16 , сказав, що взяв гроші, а пізніше вони мали оформити всі документи. Взагалі нікому не мав наміру передавати отримані кошти, ні з ким, ні про що не домовлявся, кошти були за проходження стажування. Він нічого не вимагав, також і не наполягав, не погрожував і тому подібне, це була звичайна усна домовленість, адже ОСОБА_18 він нормально знав, неодноразово вони зустрічались по роботі, ніколи особистих конфліктів між ними не було. В момент, коли ОСОБА_15 віддав йому кошти, то побачив, що біжать працівники УЗЕ, знав їх в обличчя. Прибігши до нього, працівники поліції почали його затримувати, на зауваження щодо порушення всіх можливих процедур, забезпечення адвоката, ніхто не реагував. Казав оперативним працівникам, що можна лише проводити огляд місця події, але вони його затримали, провели обшук та вилучили майно. Заяву про вчинене кримінальне правопорушення заявник написав відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а він взагалі на місці в той день і час опинився випадково. Окрім того, начальник СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_19 дуже грубо до нього розмовляв, нецензурно лаявся та махав перед ним пістолетом. Зазначив, що не міг би подумати, що таке взагалі може бути, адже з ОСОБА_20 вони домовились про стажування на офіційному рівні, без будь якого умислу на вчинення злочину.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що він звернувся в Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області для того щоб здати іспити та отримати адвокатське посвідчення, оскільки розглядав варіант зайняття в майбутньому адвокатською діяльністю. Був допущений у встановленому порядку до здачі вказаного іспиту. В той же час перебував у відпустці та одночасно вирішував питання із навчанням у Львівській області. З метою щоб дізнатись порядок здачі іспитів, з чого складаються іспити, які питання виносяться на іспит, з яких галузей законодавства, які документи необхідно підготувати звернувся до голови КДКА ОСОБА_1 . Однак, останнім йому в програмному забезпечені "WhatsApp" в мобільному телефоні надіслано вимогу, висловлену в завуальованій формі про передачу 2000 доларів США за успішне складання іспиту. Після цього він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вимагання неправомірної вигоди. Ввечері, 26 вересня 2017 року зустрічався безпосередньо з ОСОБА_1 на автозаправній станції по вул. Ковельська в м. Луцьку. На заправці між ними відбулась розмова, в ході якої уточнив який порядок здачі іспиту, які необхідно підготувати документи, а ОСОБА_1 підтвердив, що треба для його успішної здачі надати грошові кошти в сумі 2000 доларів США. Уточнив у ОСОБА_1 , чи не можна зменшити цю суму, на що отримав відповів, що "завтра будемо дивитись". Розмову із ОСОБА_1 , яка мала місце на АЗС записав на диктофон. ОСОБА_1 також скинув йому на електронну адресу та на телефон екзаменаційний білет № 13 для завчасної підготовки та написання відповідей на письмову частину кваліфікаційного іспиту. Зранку, 27 вересня 2017 року він прибув на вул. Паркову в м. Луцьку, де проходили іспити. Там, він здав письмовий іспит за завчасно наданому ОСОБА_1 білету № 13. Оскільки було розпочате кримінальне провадження за його заявою, тому йому вручено в приміщенні УЗЕ у Волинській області помічені спеціальним розчином грошові кошти в сумі 2000 доларів США, а також розташовано на ньому, під одягом, засоби відео та аудіо фіксації. Зранку, 27 вересня 2017 року, в приміщенні КДКА також зустрів ОСОБА_2 . Останній поцікавився, що він тут робить, на що отримав відповідь, що здає іспит на право зайняття адвокатською діяльністю. ОСОБА_2 зайшов до ОСОБА_1 , а після цього сказав ОСОБА_3 , щоб кошти, які необхідно дати ОСОБА_1 за успішну здачу іспиту в сумі 2000 доларів США, він передав через нього, тобто ОСОБА_2 . Також ОСОБА_2 зазначив, що він вже так неодноразово робив, тобто кошти за здачу іспитів передавались через нього. ОСОБА_2 переконував, що кошти передаються ОСОБА_1 через нього, а він від того ніякого зиску не має і що все буде добре. Він абсолютно не вирішував із ОСОБА_2 питання проходження стажування в останнього. В ході розмови із ним під час спілкування біля приміщення КДКА, дійсно цікавився в ОСОБА_2 загальною інформацією про вартість стажування, однак це була розмова загального характеру. Більше того, сам ОСОБА_2 нав`язливо допитувався в нього, де він проходитиме стажування, однак він йому нічого конкретного не казав, оскільки тоді ще про це питання не думав. Перед усним іспитом зустрів біля входу в приміщення КДКА ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом. Він звернувся до ОСОБА_1 з питанням щоб віддати документи, останній їх взяв, а також запитав коли вирішити питання передачі коштів - зараз чи після усного іспиту. ОСОБА_1 сказав що - "вже" і показав рукою на ОСОБА_2 , тобто дав зрозуміти йому, що кошти необхідно передати зараз і через нього. ОСОБА_2 почав відводити його в сторону, однак він сказав йому, що хоче ще раз побачитись із ОСОБА_1 , щоб уточнити чи зменшить останній названу суму. Подзвонив ОСОБА_1 та пішов у приміщення. Через декілька хвилин ОСОБА_1 вийшов до нього і він запитав його, чи можна зменшити суму, яку він попередньо назвав. На це ОСОБА_1 відповів, що зменшити суму не можна. Також запитав чи точно передавати ці кошти через ОСОБА_2 .? На це ОСОБА_1 відповів, що точно передавати кошти через ОСОБА_2 . Крім того уточнив, що ОСОБА_2 будь якого зиску з цього немає, а гроші передасть йому, тобто ОСОБА_1 . Після цього, він вийшов на вулицю, де його чекав ОСОБА_2 і вони пішли з ним далі від приміщення, де він передав ОСОБА_2 кошти в сумі 2000 доларів США. Після отримання коштів, ОСОБА_2 затримали працівники правоохоронних органів. Оскільки виникла вищевказана ситуація, він боявся упередженого ставлення з боку комісії, інших адвокатів, а тому вирішив далі іспити не проходити до вирішення цієї ситуації. Кошти, які він надавав в якості неправомірної вигоди ОСОБА_1 його особисті, які він позичив у знайомої особи.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 показав, що у 2012 році на загальних зборах адвокатів Волинської області він був обраний членом КДКА Волинської області. Головою КДКА був ОСОБА_1 . На час відсутності ОСОБА_1 , він виконував його функції. Крім того, вказав про порядок допуску осіб до здачі іспитів та вказав перелік документів, необхідний для допуску до іспиту. Зазначив, що за наявності стажу та освіти правових підстав не допустити особу до іспиту немає. Іспит про який йде мова, був 27 вересня 2017 року. Десь за день до того до нього зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що є певна особа, яка бажає здати іспит. Після того, коли він був у себе в кабінеті на вул.Б.Хмельницького, до нього прийшла невідома особа, яку він бачив вперше та надала заяву про допуск до здачі іспитів із переліком необхідних документів. Якогось документу при цьому не вистачало і він про це вказав. Із документів бачив, що іспит мав здавати працівник поліції ОСОБА_3 . У зв`язку з цим запитав про необхідність здавання цих іспитів діючому працівнику поліції, який пройшов атестацію. Оскільки, на той час, як правило звертались працівники поліції, які не пройшли атестацію. Цей чоловік відповів, що він не ОСОБА_3 і його лише попросили передати документи. 27 вересня 2017 року було останнє засідання КДКА Волинської області, оскільки за кілька днів закінчувались повноваження комісії. ОСОБА_3 був останньою людиною, яка виявила бажання здати кваліфікаційні іспити на той час. Це було кимось використано, оскільки їх після 27 вересня 2017 вже не можна було ніяким чином підставити. Отримані документи ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 27 вересня 2017 року прибув на іспит. На іспит також прибув і ОСОБА_3 , він отримав документ, яким його допустили до іспиту. ОСОБА_3 , як і інші учасники іспитів витягнув білет і пішов готувати письмову відповідь на питання, які в ньому містились. На той час іспит здавали десь десять чоловік. Доки всі готували відповіді, він вийшов на вулицю. На той час, він був захисником ОСОБА_2 у іншому кримінальному провадженні. Попередньо вони домовились зустрітись біля приміщення КДКА для того аби в прокуратурі ознайомитись із висновком експертизи у його справі. На вулицю вийшов після того, як до КДКА заглянув ОСОБА_2 . Оскільки усний іспит мав розпочатись о 14 год., тому в цей час він разом із ОСОБА_2 мав можливість ознайомитись з експертизою. ОСОБА_1 теж був під час іспиту, однак він прибув із запізненням. Пізніше він теж відлучався в апеляційний суд на апеляцію. Близько 14 год., прибув на засідання КДКА. Всі, хто написав письмові іспити їх здали. Перевіряв роботи ОСОБА_9 . На той час ще один член комісії - ОСОБА_44 був відсутній. Після того, він рахував бали та поставив свій підпис. ОСОБА_3 тоді ще не було. Усний іспит ще не розпочався і до приміщення КДКА зайшли працівники поліції, серед них був ОСОБА_10 . Останній привітався та сказав, що у них є претензії до ОСОБА_1 . ОСОБА_10 попросив та взяв у ОСОБА_1 його мобільний телефон та зі столу особову справу ОСОБА_3 . Також він повідомив, що маємо чекати слідчого. За якийсь час до приміщення прибув слідчий ОСОБА_45 та запитав: чи будемо чекати ухвалу суду на обшук, так як вони вже звернулись із клопотанням, чи ОСОБА_1 , як головка КДКА надасть добровільну згоду на огляд чи обшук приміщення. ОСОБА_1 не заперечував, після чого його відразу повезли в прокуратуру. За якийсь час по тому в приміщення прибули поняті. Працівники поліції передали телефон ОСОБА_1 та особову справу ОСОБА_3 слідчому Трофімуку. Весь цей час ці речі перебували у поліцейських. На той час ОСОБА_1 в приміщенні вже не було. Після цього, він запитав у ОСОБА_10 : чи можна продовжити прийом іспиту. Останній не заперечував. Він запитав у ОСОБА_10 , де ж їх працівник ОСОБА_3 , на що ОСОБА_10 відповів, що його не буде і що він у них не по цій частині. Також він зазначив ОСОБА_10 , що в такому разі ОСОБА_3 варто написати заяву про перенесення усного іспиту. Десь за пів годити по тому, ОСОБА_3 чи хтось інший приніс заяву від його імені про перенесення усного іспиту через сімейні обставини. Зазначену заяву він надав у судовому засіданні для її приєднання до матеріалів справи. Білети формувались кваліфікаційною палатою на підставі переліку питань, які є загальними для всіх КДКА. ОСОБА_3 витягував білет, як і всі інші учасники іспитів. У розмові з ОСОБА_2 він йому сказав, що сьогодні іспити здає один із мешканців м. Володимир-Волинський. Він знав, що у ОСОБА_2 певні фінансові труднощі через кримінальне провадження, а тому звернув його увагу на можливість стажування ОСОБА_3 , у разі успішної здачі останнім іспиту. За стажування береться відповідна плата, визначено лише мінімальна сума, а максимальної суми за стажування немає. Це домовленість адвоката та стажиста. 27 вересня 2017 року він не бачив спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Про вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 йому нічого не відомо, ні він, ні ОСОБА_1 цього не робили. ОСОБА_3 здавав іспит як і інші учасники. ОСОБА_3 не мав наміру здавати усний іспит. Такий висновок він зробив з відповіді ОСОБА_10 . А також тому, що з того часу, ОСОБА_3 цей іспит так і не здав, хоча мав право це зробити по всій Україні. Перед іспитом, всі екзаменаційні білети розкладав він особисто, ніхто інший цього робити не вправі. Перед іспитом до нього ніхто не звертався для того аби сприяти комусь в отриманні конкретного білету. ОСОБА_3 білет витягував як і всі.

В свою чергу, свідок ОСОБА_21 показала суду, що із ОСОБА_3 взагалі не знайома, з ним ніколи не спілкувалась та будь яких рекомендацій щодо здачі іспитів для отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю ні ОСОБА_3 , ні іншим особам не надавала.

Таким чином, показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд, згідно до вимог ст. 23 КПК України, враховує та бере до уваги, оскільки вони не спростовані органами досудового розслідування під час досудового розслідування, ні в суді стороною публічного обвинувачення, натомість є послідовними, повними, об`єктивними та спроможними, які в сукупності підтверджуються іншими доказами та матеріалами кримінального провадження, які досліджувались в судовому засіданні.

Суд оцінюючи показання двох обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та трьох свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_3 , приходить до наступних висновків, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо порядку здачі іспиту та проходження стажування майбутнім адвокатом об`єктивно узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 і іншого обвинуваченого ОСОБА_2 , тай матеріалами судового провадження, при цьому, показання ж основного свідка обвинувачення (викривача) ОСОБА_3 ґрунтуються тільки на припущеннях та очевидних протиріччях, зокрема, що він не знав інформації в повній мірі з приводу порядку проведення іспиту, проходження стажування у діючого адвоката та вартість сплати одноразового внеску для іспиту в КДКА, вартість послуг (стажування) у адвоката, а тому суд відноситься до них критично.

Таким чином, аналізуючи показання допитаних в суді свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_21 у вказаному кримінальному провадженні, які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з показаннями самих обвинувачених та їм не суперечать.

В судовому засіданні стороною обвинувачення - прокурором, на обґрунтування доведеності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, а ОСОБА_2 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України, а саме, за фактом вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , її безпосереднього одержання ОСОБА_2 за вказівкою останнього, наявності переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 26 вересня 2017 року на АЗС в м. Луцьку, подано наступні письмові та інші докази:

1) заяву ОСОБА_3 від 26 вересня 2017 року, в якій зазначено про вимагання головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США та 5050 грн., за сприяння в успішному складенні ним кваліфікаційного іспиту, необхідного для подальшого отримання права на зайняття адвокатською діяльністю, та надано добровільну згоду сприяти у виявленні факту вимагання та одержання неправомірної вигоди;

2) лист прокурору від начальника УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України від 26 вересня 2017 року, в якому міститься рапорт заступника начальника УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_22 на ім`я начальника УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України про отримання ним інформації стосовно неправомірних дій з боку голови КДКА ОСОБА_1 , які полягають у вимаганні неправомірної вигоди від громадян, котрі мають намір отримати право на зайняття адвокатською діяльністю, за успішне складання ними кваліфікаційних іспитів та вирішення інших питань, віднесених до повноважень КДКА, з проханням дозволу на скерування матеріалів до прокуратури Волинської області з метою початку досудового розслідування, а також інформативні матеріали щодо керівного складу КДКА Волинської області;

3) протокол огляду предмету від 26 вересня 2017 року, відповідно до якого слідчим СВ прокуратури Волинської області оглянуто вхідні смс-повідомлення програми-месенджера "Ватсап" на мобільному телефоні марки "Самсунг", імей НОМЕР_2 , НОМЕР_3 із сім-карткою оператора мобільного зв`язку "Лайф" НОМЕР_4 , який добровільно надав ОСОБА_3 , за результатами якого виявлено спілкування з відправником "ОСОБА_1" смс-повідомленнями програми-месенджера "Ватсап", зокрема, вхідні повідомлення від вказаного абонента: 11.35 - "точно на 2 тони. ТІР американського зразка. Плюс 5,052 тони українського зразка», зміст якого розкриває завуальовану форму вимагання, зокрема, неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США. 10.02 - "екзамен на 09 годину, фізично потрібно бути хоча б в обід". 19.18 - "ти маєш бути в мене о 08 годині, а потім все інше";

4) протокол огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 27 вересня 2017 року, відповідно до якого начальник відділу УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України ОСОБА_23 на виконання доручення слідчого СВ прокуратури області у кримінальному провадженні № 42017030000000382 від 26 вересня 2017 року, за участю ОСОБА_3 , в присутності понятих в приміщенні службового кабінету УЗЕ у Волинській області з дотриманням вимог КПК України оглянув грошові кошти у сумі 2000 доларів США та 5050 грн., які добровільно надав ОСОБА_3 і, як пояснив останній, у нього вимагають в якості неправомірної вигоди, зокрема, голова КДКА Волинської області ОСОБА_1 , за сприяння в успішному складанні кваліфікаційних іспитів з метою подальшого отримання права на зайняття адвокатською діяльністю. В ході огляду ідентифіковано вищевказані грошові кошти, а саме, долари США в сумі 2000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, всього 20 купюр, а саме: купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HC 39843878 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KK 30733535 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HK 63698641 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FF 34568418 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FF 22914605 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 93555464 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FI 02165953 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 15535418 D, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії AE 64685901 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії AE 46281451 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 02090821 D, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 02773384 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 92100712 J, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KC 31333553 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 42114992 G, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 41464988 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії CG 50546712 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 20780249 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії DB 00403352 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 08020504 F, а також гривні в загальній сумі 5050 грн. За допомогою копіювальної техніки зроблено фотокопії перелічених вище грошових купюр на 8 аркушах формату А4, які підписані понятими та заявником і долучені до протоколу. У ході слідчої (розшукової) дії, вказані грошові кошти з обох боків оброблено спецхімпрепаратом "Светлячок-М", внаслідок чого, вказані купюри, при освітленні лампою із спеціальним випромінюванням світяться світло - зеленим кольором та при дотику до них залишають сліди аналогічного кольору. Зазначені грошові кошти, після їх огляду, ідентифікації та оброблення повернуто ОСОБА_3 для подальшого використання їх під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 . Зокрема, оперативним працівником грошові кошти із слідами спецхімпрепарату вкладено до лівої внутрішньої кишені піджака ОСОБА_3 , при чому, останній до вказаних грошових коштів не доторкався. Надалі, у присутності понятих, руки ОСОБА_3 освітлено лампою із спеціальним випромінюванням та будь якого світіння на правій і лівій долонях рук останнього виявлено не було, що підтверджено понятими. Взірець спецхімпрепарату "Светлячок-М", а саме, оброблений ватний тампон поміщено в спеціальний поліетиленовий пакет з написом: "Взірець спецхімпрепарату "Светлячок-М", яким оброблялися грошові кошти в сумі 2000 доларів США та 5050 гривень та підписано учасниками і присутніми. Заяв, зауважень та доповнень до протоколу від учасників, понятих і присутніх не надходило;

5) протокол огляду місця події від 27 вересня 2017 року з доданою відезйомкою, з якого вбачається, що вказана слідча дія проведена на вулиці, неподалік будинку № 4Б по пр. Волі в м. Луцьк. В ході якого зафіксовано, як за вказаною адресою поблизу будинку знаходиться чоловік, який представився та ідентифікований, як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель м.Володимир-Волинський, адвокат. Поблизу ОСОБА_2 , на землі знаходяться грошові кошти, а саме, банкноти, купюрами по 100 доларів США. На запитання слідчого до ОСОБА_2 щодо того, чи отримував він поточного дня будь які грошові кошти, в якості неправомірної вигоди ОСОБА_2 відповів, що неправомірної вигоди не отримував. На запитання слідчого щодо того, що за грошові кошти знаходяться біля нього на землі, ОСОБА_2 відповів, що це грошові кошти, які йому дав чоловік на прізвище ОСОБА_17 , однак яка там сума він не перераховував. При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що викинув ці грошові кошти. В ході огляду з правої та лівої долоней рук ОСОБА_2 , зроблено змиви з внутрішньої та зовнішньої сторін, а також пальців правої руки, зразки зі змивами поміщено та упаковано в експертні поліетиленові пакети, які підписано понятими та слідчим з пояснювальними написами. Вподальшому із землі піднято грошові кошти, які там знаходились та при їх перерахуванні встановлено 20 купюр, номіналом по 100 доларів США, кожна. Після ідентифікації їх серій та номерів, слідчим зачитано в голос протокол огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 27 вересня 2017 року та встановлено, що серії та номери купюр з даного протоколу збігаються із номерами та серіями купюр, виявленими в ході огляду місця події. Надалі вищевказані грошові кошти в сумі 2000 доларів США поміщено та упаковано в експертний поліетиленовий пакет з підписами понятих та слідчого з пояснювальним написом.;

6) висновок № 5053 від 18 жовтня 2017 року криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, яким підтверджено наявність на поверхнях банкнот номіналом 100 доларів США з вищевказаними серіями та номерами та марлевому тампоні із зразком спеціальної хімічної речовини "Світлячок-М" нашарування спеціальної хімічної речовини із жовтувато-зеленою люмінесценцією неорганічної природи, яка має спільні родові ознаки між собою;

7) висновок № 5054 від 19 жовтня 2017 року криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, яким засвідчено наявність на марлевому тампоні із змивами з долоні лівої руки ОСОБА_2 та марлевому тампоні із зразком спеціальної хімічної речовини "Світлячок-М" нашарування спеціальної хімічної речовини із жовтувато-зеленою люмінесценцією неорганічної природи, яка має спільні родові ознаки між собою;

8) висновок експерта № 348 від 10 листопада 2017 року, яким підтверджено, що надані на дослідження 20 банкнот номіналом 100 доларів США з вищевказаними серійними номерами - відповідають встановленим зразкам аналогічних банкнот Федеральної Резервної Системи США, що перебувають в офіційному обігу;

9) протокол огляду місця події від 27 вересня 2017 року, з якого вбачається, що вказана слідча дія проведена в присутності понятих, за участю голови КДКА ОСОБА_1 , голови та члена кваліфікаційної палати адвокатури ОСОБА_6 та ОСОБА_24 , в кабінеті, де проводився кваліфікаційний іспит КДКА Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Паркова, буд. 5/13. За результатами якого виявлено та у встановленому порядку вилучено справу кандидата на здачу кваліфікаційних іспитів ОСОБА_3 з наявними там наступними документами: відомість з оцінювання результатів ОСОБА_3 від 27 вересня 2017 року; письмовий іспит ОСОБА_3 на 4 арк.; копія диплому НОМЕР_5 з додатком на 2 арк.; медична довідка серії ІОААЕ на 1 арк.; копія трудової книжки ОСОБА_3 на 2 арк.; повідомлення ОСОБА_46 від 25 вересня 2017 року на 1 арк.; рішення КДКА від 25 вересня 2017 року про допуск ОСОБА_3 до іспиту на 1 арк.; копія паспорта та ІПН ОСОБА_3 на 2 арк.; незавірена копія диплому з додатком на 2 арк.; копія медичної довідки № 116450; довідка № 12832/64/02-2017 від 22 вересня 2017 року; довідка про відсутність судимостей ОСОБА_3 № 0022702. Також з місця огляду вилучено мобільний телефон марки "Самсунг" чорного кольору, належний ОСОБА_1 із сім-карткою мобільного зв`язку № НОМЕР_6 . Зауважень від учасників слідчої дії та понятих не надійшло;

10) заява ОСОБА_1 про надання добровільної згоди на проведення огляду приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Паркова, буд. 5/13 ; клопотання про обшук від 27 вересня 2017 року та ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 27 вересня 2017 року про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якою надано дозвіл уповноваженим особам на проведення обшуку за місцем професійної діяльності ОСОБА_1 , як голови КДКА Волинської області, за адресою: м. Луцьк, вул. Паркова, буд. 5/13; повідомлення голові Ради адвокатів Волинської області від 27 вересня 2017 року, яким повідомлено про проведення обшуку за місцем професійної діяльності адвоката ОСОБА_1;

11) протокол огляду документів від 28 вересня 2017 року, а саме, особової справи ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_3 подано необхідні документи для отримання відповідного допуску до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю; на підставі рішення КДКА Волинської області від 25 вересня 2017 року він допущений до вказаного іспиту, про що йому надано повідомлення від 25 вересня 2017 року, а 27 вересня 2017 року ним подано письмову відповідь на письмовий іспит на білет № 13, а головою КДКА ОСОБА_1 та іншим членом комісії оцінено результати вказаного письмового іспиту ОСОБА_3 ;

12) протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_3 від 13 грудня 2017 року, в ході якого встановлено наявність у вказаному телефоні програмного додатку "WhatsApp". Переглядом адресної книги у вказаному додатку встановлено наявність наступних контактів - "ОСОБА_1 - № НОМЕР_17", а також також "ОСОБА_2 - № НОМЕР_18". Крім того, оглядом меню "Чати" додатку "WhatsApp" встановлено наявність обміну повідомлень між власником телефону, що оглядається та абонентом " ОСОБА_25 НОМЕР_6 ", починаючи з 25 вересня 2017 року. В ході огляду за допомогою мобільного телефону "Iphone" зроблено фотознімки вищевказаного обміну повідомленнями, які у хронологічному порядку викладено в додатку до протоколу огляду. З аналізу повідомлень вбачається, що 25 вересня 2017 року почалось спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на предмет здачі кваліфікаційного іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю, в ході якого, зокрема, ОСОБА_1 сам неодноразово писав повідомлення та телефонував за допомогою програмного додатку "WhatsApp" ОСОБА_3 , - вподальшому, 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в завуальованій формі висловлено вимогу передачі йому коштів, зокрема, в сумі 2000 доларів США за успішну здачу вказаного іспиту. Так, 26 вересня 2017 року о 9.44 ОСОБА_3 направлено ОСОБА_1 повідомлення наступного змісту: "До кого краще підійти з даним питанням, щоб не переживати? Після обіду можу приїхати". Від ОСОБА_1 отримано відповідь: "Або до мене або до ковальова". Далі ОСОБА_3 о 11.18 надіслане повідомлення ОСОБА_1 : "Не хочу по телефону таке питати, але іншого варіанту не має. Мушу все організувати на ранок, щоб мені яблука підвезли. Машину на скільки тонн брати…? Плюс мінус. Можливо вдасться і ввечері приїхати". Від ОСОБА_1 отримано відповідь: "Точно на 2 тони. ТІR американського зразку. Плюс 5,052 тони українського зразку", зміст якого розкриває завуальовану форму поставлення вимоги передачі йому, зокрема, неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США. ОСОБА_1 в повідомленнях ОСОБА_3 уточнено час здачі іспиту, перелік необхідних для допуску до іспиту документів, а також направлено екзаменаційний білет № 13 для письмового іспиту, як на попередньо надіслану ОСОБА_3 в повідомленні електронну пошту " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та підтверджено його надсилання, так і безпосередньо на мобільний телефон ОСОБА_3 шляхом надсилання текстового файлу "ОСОБА_17" о 21.36. ОСОБА_3 надіслано о 19.36 повідомлення про можливу зустріч із ОСОБА_1 ;

13) протокол огляду електронної поштової скриньки від 02 жовтня 2017 року, з якого вбачається, що при огляді зазначеної інтернет-сторінки встановлено наявність 197 вхідних повідомлень, серед яких виявлено вхідне повідомлення, датоване "26 сент" від кореспондента " ОСОБА_8 ". При цьому, у назві повідомлення значиться "Без теми" та наявний значок у вигляді канцелярської скріпки, яким в електронних повідомленнях позначається наявність прикріпленого файлу. Відкриттям зазначеного електронного листа встановлено, що у верхній його частині міститься його назва "Без теми". Під назвою зазначено ім`я кореспондента - " ОСОБА_8 " та його електронну адресу " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", а також дата відправлення (надходження) - "26 сент (6 дн назад) ". Перед датою наявний значок у вигляді канцелярської скріпки, яким в електронних повідомленнях позначається наявність прикріпленого файлу. Під вищевказаною інформацією наявне посилання на прикріплений файл у вигляді зменшеного документу формату "docx". При натисканні курсором на зазначене посилання відкривається електронний документ, зверху якого посередині стоїть число "13", виділене жирним шрифтом, зміст якого відповідає письмовій відповіді на білет №13, наданій ОСОБА_3 27 вересня 2017 року під час складання письмового кваліфікаційного іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю, що міститься в його особовій справі;

14) висновок спеціаліста №f22012018/02 від 26 січня 2018 року з CD-диском, з якого вбачається, що абоненти, логін "НОМЕР_4" та "НОМЕР_19", тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обмінювалися повідомленнями за допомогою програми "WhatsApp", а в телефоні ОСОБА_1 наявний текстовий файл "ОСОБА_17", створений 26 вересня 2017 року о 14.27, якій надісланий останнім на телефон ОСОБА_3 26 вересня 2017 року о 21.36, а в телефоні ОСОБА_3 наявний звуковий файл аудіофайл "Голос001.m4a", створений 26 вересня 2017 року;

15) протокол огляду від 26 січня 2018 року, а саме, мобільного телефона ОСОБА_26 , яким встановлено, що в пам`яті даного мобільного телефону міститься аудіофайл "Голос001.m4a", створений 26 вересня 2017 року. Згідно показів ОСОБА_26 вказаний файл є записом на диктофон телефону "Samsung J110H", серійний номер № НОМЕР_7 , розмови, що відбулась між ним та ОСОБА_1 26 вересня 2017 року на АЗС в м. Луцьку по вул. Ковельській. Прослуховуванням аудіо файлу зафіксовано зміст розмови 26 вересня 2017 року, який свідчить про деталізацію ОСОБА_1 порядку здачі 27 вересня 2017 року кваліфікаційного іспиту ОСОБА_3 та необхідності надання неправомірної вигоди за його успішну здачу. Про вищевказане свідчить наступні діалоги між ОСОБА_27 та ОСОБА_3 : ОСОБА_1: - Зараз сідаєте в ночі пишете те, шо я вам дав. Так? ОСОБА_3: - Ви ще нічого не давали. ОСОБА_1: - Я скидав. О тринадцятій годині. Не скидав тобі? ОСОБА_3: - Може… ОСОБА_1: - Тоді я тобі зараз скину. Тобі зараз скину.….. ОСОБА_3: - Поняв. Ще таке питання. Знайомі здавали і казали що від один і п`ять до двох коливається. Може шось трохи ..? ОСОБА_1: - Шо, шо, шо? ОСОБА_3: - Від один і п`ять до двох шо може бути, можна шось хотя би, трошки.. бо ж і сесія… ОСОБА_1: - Ну завтра будем говорити. ОСОБА_3: - Завтра? ОСОБА_1: - Так. ОСОБА_3: - Ну все рівно ж, це я буду з Вами контактувати? ОСОБА_1: - Так.;

16) постанову прокурора Волинської області про проведення контролю за вчиненням злочину від 26 вересня 2017 року, якою постановлено для отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 та повного розкриття злочину, пов`язаного із вимаганням та одержанням неправомірної вигоди провести контроль за вчиненням злочину у формі - спеціального слідчого експерименту, з використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів строком на 30 діб, починаючи з 27 вересня 2017 року. Проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту доручено оперативним працівникам УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України;

17) клопотання прокурора Волинської області слідчому судді Апеляційного суду Рівненської області про дозвіл на проведення НСРД від 26 вересня 2017 року, в в якому ставиться прохання перед слідчим суддею постановити ухвалу, якою надати дозвіл визначеним особам на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_1 , а саме: - аудіо, - відео контролю особи ОСОБА_1 , спостереження за вказаною особою та спостереження за річчю - предметом неправомірної вигоди;

18) ухвалу Апеляційного суду Рівненської області про надання дозволу на проведення НСРД від 27 вересня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Волинської області та надано дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_1 таких НСРД, як аудіо, - відео контролю особи ОСОБА_1 , спостереження за вказаною особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, спостереження за річчю - предметом неправомірної вигоди з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що звернення прокуратури Волинської області з клопотанням про проведення комплексу НСРД стосовно ОСОБА_1 до Апеляційного суду Рівненської області зумовлено тим, що останній, будучи адвокатом та головою КДКА Волинської області, в силу своєї посади набув стійких зв`язків, як у середовищі працівників правоохоронних органів, так і серед працівників апарату та суддів апеляційного суду Волинської області, а тому розгляд даного клопотання, згідно вимог ст. 247 КПК України, доцільно проводити саме в Апеляційному суді Рівненської області, який є найбільш територіально наближеним до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

19) протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 29 вересня 2017 року, яким зафіксовано факт безпосереднього спілкування 27 вересня 2017 року ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , узгодження ОСОБА_1 суми неправомірної вигоди, вказівку ОСОБА_3 про передачу коштів через ОСОБА_2 та безпосередньо сам факт отримання неправомірної вигоди. Зокрема, ОСОБА_3 говорить із ОСОБА_2 щодо загальних засад та умов проходження стажування у адвокатів, без будь якої конкретної домовленості з останнім - ні про проходження у нього стажування, ні про будь яку оплату за його проходження. ОСОБА_2: Стажування у кого проходитиме дальше? ОСОБА_3: Та ОСОБА_28 то всьо таке! ОСОБА_2: Ні ну я питаюся бо можеш в Нововолинську можеш і в Луцьку! ОСОБА_3: Тобто ти собі вибираєш? ОСОБА_2: Ну да бо там хлопці… Далі розмова, яка стосувалася загальних умов стажування закінчується без будь якої конкретики і переводиться на здачу іспиту: ОСОБА_3: А в вас зараз скільки стажистів? ОСОБА_2: Чотири! ОСОБА_3: 4 штуки да? ОСОБА_2: Да! ОСОБА_3: Скільки Ви берете з них? ОСОБА_2: Двадцять п`ять! ОСОБА_3: 25 це за сім місяців да? ОСОБА_2: За весь стажування за все! ОСОБА_3: Угу! ОСОБА_2: Повністю до сюда! Десь пів року! Ну пів року! Такі суми йдуть! ОСОБА_3: Ну а як на вашу думку все пройде нормально по іспиту, бо ж сума не маленька, я ж тоже переживаю? При цьому, фактично, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 ведуться розмови з ОСОБА_3 і вчиняються дії, які стосуються саме питання одержання неправомірної вигоди за успішне складання ОСОБА_3 іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю: ОСОБА_3: Не я вас нормально знаю, просто що не переживати мені? Правильно? ОСОБА_2: Нє не переживай! Слухай якби я знав що так то я тоді не був би! ОСОБА_3: Якби щось не так було? ОСОБА_2: Ахаха! ОСОБА_3: Ну да я тоже так думаю! ОСОБА_2: ОСОБА_47 якби я б підійшов би до тебе не сказав би шо давай! ОСОБА_3: ОСОБА_29 не сказав би що до вас, все! ОСОБА_2: Все! ОСОБА_3: Ну да! ОСОБА_2: Сергій тут все буде харашо в тебе! ОСОБА_3: Я поняв! Далі: ОСОБА_2: Передасиш гроші я оддам! ОСОБА_2: Нє то вже тут…тут вже є люди які заберуть гроші! ОСОБА_3: Люди які заберуть? ОСОБА_2: Да! ОСОБА_3: То кому людям цим давати чи Вам? ОСОБА_2: Мені віддаєш а я даю людам! При зустрічі з ОСОБА_1 ОСОБА_3 питає: ОСОБА_3: З тим питанням коли? До чи після? Тоді ОСОБА_1 вказує правою рукою на ОСОБА_2 і заходить до приміщення по вул.Парковій, 5 . ОСОБА_2: За мною! ОСОБА_3: Вже? ОСОБА_1: Вже! Вподальшій розмові між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : ОСОБА_3: Зачекайте , щось я його не поняв! То все нормально буде чи ні? ОСОБА_2: Ну а як же! Для чого беруть гроші щоб погано було? ОСОБА_3: Просто дивіться яка була вчора мова! Я вчора з ним домовлявся да то там ще.. ОСОБА_2: Відійдемо там камери. ОСОБА_3: Я вчора з ним домовлявся питав в нього, він мав спустити, він мені каже я тобі сьогодні скажу скільки я тобі зможу спустити, просто розумієте може він просто щось і спускає просто ви про це не знаєте! Давайте уточнимо! ОСОБА_2: Нє. Ну подзвони йому! ОСОБА_3: Зараз попрошу щоб в коридор вийшов на хвилинку! ОСОБА_2: Ну вийди! ОСОБА_3: Просто розумієте для мене то тоже гроші! ОСОБА_2: Я понімаю! Після зустрічі на сходовій клітці в коридорі КДКА між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зафіксовано наступну розмову: ОСОБА_3: Вчора як з вами говорили що мав щось скинути! Щось можна скинути? ОСОБА_1: Ми говорили за ціну! Остання ціна..у нас уже всьо ..ми вже всі переговорили.. ОСОБА_3: А він каже говорили! Цей чоловік що на нього показували, він надійний? ОСОБА_1: Да Да Да ! Це він тільки для нас він з того інтересу ніякого не має! ОСОБА_3: Просто я знаю що є там якісь проблемні питання там десь в прокуратурі то… ОСОБА_1: Нє Нє Нє то все нормально все туда! Він тебе знає! ОСОБА_3: Все знає! ОСОБА_1: Да! ОСОБА_3: І на рахунок іспитів, як поводити себе що робити? ОСОБА_1: Я все скажу тобі! Зайдеш все нормально! ОСОБА_3: Все нормально буде да? Все я зараз туда! Далі в процесі отримання коштів ОСОБА_2 до нього звертається ОСОБА_3 : ОСОБА_3: Каже ОСОБА_2 інтересу там взагалі немає то каже все для мене! Ну як він! ОСОБА_2: Я знаю що нема!. З вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_2 попередньо спілкувався з ОСОБА_1 , на питання ОСОБА_3 він відповідає, що знаходиться біля комісії не випадково, телефонує при ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , що свідчить про попередню змову між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення злочину. Так, після зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_2 біля приміщення КДКА, між ними зафіксована наступна розмова: о 13.37 ОСОБА_2 телефонує по мобільному до невідомої особи. ОСОБА_2: Ало! Ало! ОСОБА_3: то ви чисто випадково попали чи то він передзвонив? ОСОБА_2: Ні чому випадково? ОСОБА_3: Чи він передзвонив щоб підійти? ОСОБА_2: Так передзвонив!

20) протокол про результати аудіо-, відео контролю за особою від 29 вересня 2017 року, в якому міститься інформація, ідентична інформації в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 29 вересня 2017 року;

21) клопотання прокурора Волинської області слідчому судді Апеляційного суду Рівненської області про використання результатів НСРД у іншому кримінальному провадженні від 28 вересня 2017 року, в якому ставиться питання надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №42017030000000385 від 28 вересня 2017 року результатів НСРД, проведених в рамках кримінального провадження № 42017030000000382 від 26 вересня 2017 року;

22) ухвалу Апеляційного суду Рівненської області про використання результатів НСРД у інших цілях або передання інформації від 29 вересня 2017 року, якою надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №42017030000000385 від 28 вересня 2017 року результатів НСРД, отриманих в рамках кримінального провадження № 42017030000000382 від 26 вересня 2017 року;

23) ухвалу про виправлення описки в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області про використання результатів НСРД у інших цілях або передання інформації від 29 вересня 2017 року;

24) протокол огляду предмету від 13 грудня 2017 року, а саме, мобільного телефону ОСОБА_2 , яким виявлено в меню "Дзвінки" телефонний дзвінок (вихідний виклик), датований 27 вересня 2017 року о 13.37 абоненту з даними "ОСОБА_1 "на номер НОМЕР_6 з результатами "Скасований виклик". Також, в меню вказаного телефону "Дзвінки" виявлено 4 чотири дзвінки (вихідні виклики), датовані 27 вересня 2017 року абоненту з даними "ОСОБА_1" на номер НОМЕР_6 , які були здійснені: - о 08 год. 58 хв. з результатом "Скасований виклик", - о 08 год. 58 хв. з результатом "Скасований виклик", - о 09 год. 00 хв. - вихідний виклик тривалістю 17 сек., - о 09 год. 11 хв. - вихідний виклик тривалістю 15 сек.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Сторона захисту та кожен з обвинувачених клопотали про визнання недопустимим вказаних доказів, поданих прокурором, в ході судового розгляду з наступних підстав.

Зокрема, сторона захисту у даному кримінальному провадженні справи стверджувала, що надані стороною обвинувачення для суду докази у переважній більшості є недопустимими з урахуванням фактичних обставин справи, або ж неналежними, а тому такі докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, що знайшло своє належне підтвердження в судовому засіданні, з чим також в повній мірі погоджується суд.

Так, дійсно допущенні істотні порушення прав і основоположних свобод громадян, що мають наслідком недопустимість доказів - притаманні для всіх доказів у даному кримінальному провадженні.

Зокрема, сам факт здійснення досудового розслідування не уповноваженим органом досудового розслідування - слідчим відділом прокуратури Волинської області.

Отже всі докази, зібрані під час досудового розслідування слідчим прокуратури Волинської області та за його дорученням оперативними співробітниками є недопустимими у відповідності до ч. 2 ст. 86 КПК України.

Зі змісту частин 2, 3, 5, 6 ст. 216 КПК України слідує, що злочин, передбачений ст.ст. 368 (368-4) КК України, не є підслідними слідчим органів прокуратури.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування, а тому уповноваженими на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є виключно слідчі органи Національної поліції.

За таких обставин, відповідно до вимог кримінального процесуального закону досудове розслідування у цій справі повинно було проводитись слідчими органами Національної поліції.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі, слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

При цьому, у розумінні ч. 5 ст. 36 та ч. 2 ст. 218 КПК України допускається зміна лише територіальної підслідності, але в жодному разі не предметної.

Таким чином, в порушення вимог КПК України, прокурор не вирішив питання про спрямування вказаного кримінального провадження для розслідування до належного правоохоронного органу, а відтак усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими прокуратури, не можна визнати законними.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, заступник прокурора області своєю постановою визначив підслідність кримінального провадження за слідчим відділом прокуратури Волинської області.

При цьому, постанова про визначення підслідності не містить обґрунтування щодо необхідності зміни підслідності, окрім зазначення, що "беручи до уваги складність, з метою більш ефективного розслідування", тобто містить посилання на обставини, що не відповідають дійсності та вимогам Закону, оскільки з часу початку досудового розслідування - провадження розслідувалось лише слідчим прокуратури, а тому вказувати про неефективність розслідування іншими органами - безпідставно.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду у справі № 563/1118/16 від 30 вересня 2020 року та № 761/34909/17 від 14 квітня 2020 року, а саме: "згідно зі ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі, шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень".

Тобто, здійснення досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Спонукання працівниками правоохоронного органу особи до вчинення злочину, з метою викриття такої особи - провокація.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення прав людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд, ухвалюючи судове рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні "секретних агентів", необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах "Баннікова проти Російської Федерації", "Романаускас проти Литви").

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.

В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу "справедливого судочинства" (у справах "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Худобін проти Російської Федерації", "Ваньян проти Російської Федерації", "Раманаускас проти Литви").

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування.

Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі "Раманаускас проти Литви").

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі "Люді проти Швейцарії"), однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії").

Кримінальне правопорушення (злочин), який інкримінується обвинуваченим, викритий внаслідок проведення оперативних заходів діючим працівником УЗЕ у Волинській області до прямих обов`язків якого входить викриття таких правопорушень. Більше того, саме ОСОБА_3 був ініціатором переписок щодо обставин здачі іспиту, саме, вказаний працівник поліції зініціював питання щодо оплатної здачі іспиту за його відсутності.

Крім того, із дослідженою у судовому засідання особової справи ОСОБА_3 вбачається, що до виявлення цього правопорушення та іншого щодо валютника (підтверджено ОСОБА_3 у ході судового допиту), останній мав дисциплінарні стягнення та неповну службову відповідність. Лише після кількох "провокацій" ОСОБА_3 отримав перші заохочення та стрімке підвищення по службі.

На підтвердження провокації зі сторони ОСОБА_3 слід вказати про записи розмов з особами без наявності відповідного дозволу суду (зустріч на АЗС).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, слід врахувати, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії", рішення у справі "Шабельника проти України"), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Крім того, відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях "Ушаков проти України", "Коробов проти України, "…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків".

За таких обставин, докази сторони обвинувачення мають визнаватись недопустимими доказами, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 січня 2021 року справа № 663/2885/17.

Інші істотні порушення прав і основоположних свобод особи, наслідком чого окремі докази повинні визнаватись недопустимими, зокрема: заява прокурору Волинської області від гр. ОСОБА_3 від 26 вересня 2017 року (вхідний номер прокуратури області № 551вх від 26 вересня 2017 року) про притягнення до кримінальної відповідальності голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області ОСОБА_1 та члена цієї ж комісії ОСОБА_6 за вимагання від заявника 2000 доларів США за успішне складання кваліфікаційного іспиту для отримання права на зайняття адвокатською діяльністю.

При цьому, як слідує із вищевказаної заяви остання датована та подана до прокуратури Волинської області працівником поліції ОСОБА_3 26 вересня 2017 року. Саме на вказаній заяві міститься запис про номер та дату реєстрації цієї заяви в прокуратурі Волинської області. Саме зазначена заява слугувала підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки лише на ній міститься відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції в прокуратурі області. Однак, відповідно до відомостей із телефонних з`єднань ОСОБА_3 у день написання та реєстрації заяви в прокуратурі області, тобто 26 вересня 2017 року заявник - ОСОБА_3 до 20 год. перебував за межами Волинської області. Відтак фізично написати та подати в прокуратуру Волинської області зазначену заяву не міг, а тому така заява не могла бути підставою для початку досудового розслідування 26 вересня 2017 року в 12 год. 46 хв.

Зазначені обставини свідчать про те, що заява про вчинення кримінального правопорушення є недопустимим доказом, оскільки здобута стороною обвинувачення у порядку, який не передбачений КПК України, а саме, шляхом внесення неправдивих відомостей про дату її написання та відомостей про дату реєстрації і вхідний номер у прокуратурі Волинської області. Або ж була написана заявником до його виїзду за межі Волинської області, тобто до 20 год. 25 вересня 2017 року, що категорично суперечить показанням самого ж свідка (викривача) ОСОБА_3 , наданим у ході судового розгляду.

Лист начальника УЗЕ у Волинській області від 26 вересня 2017 року з додатками на 10 аркушах, наданий стороною обвинувачення, як доказ, за джерелом походження, на їх думку, відноситься до документів.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Однак, у жоден із способів, визначених ч. 2 ст. 93 КПК України, надані стороною обвинувачення "документи" не отримані. Походження таких "доказів" є невідомим. Хоча вказані "документи" слугували однією із підстав реєстрації кримінального провадження, отримання дозволу суду на проведення окремих слідчих (розшукових) дій (обшук приміщення) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Супровідний лист із додатками не містить реєстраційного номеру вхідної кореспонденції прокуратури Волинської області, їх походження в матеріалах провадження невідоме.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 86 КПК України, зазначені "докази" є недопустимими.

Протокол огляду предмету від 26 вересня 2017 року з додатками на 3 арк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Зазначена слідча дія проводилась у період з 19 год. 30 хв. по 19 год. 55 хв. 26 вересня 2017 року в приміщенні службового кабінету слідчого ОСОБА_48

При цьому, з додатку до протоколу огляду слідує, що 26 вересня 2017 року, під час проведення даної слідчої дії працівник поліції ОСОБА_3 проводить контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (пп. 1.12.4 п.1.12 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні), що проявилось у написанні ОСОБА_1 повідомлення наступного змісту "Буду о 21 годині. Може сьогодні ще зустрінемось?".

Отже, у даному випадку слідчий ОСОБА_33 повинен був скласти протокол за результатами НСРД - контроль за вчиненням злочину, а не протокол огляду, метою якого є фіксація відомостей, що вже відбулись, а не відбуваються. Спеціальний слідчий експеримент проведено стороною обвинувачення всупереч постанови прокурора області про контроль за вчиненням злочину від 26 вересня 2017 року, оскільки вказані НСРД прокурором доручено провести працівникам УЗЕ з 27 вересня 2017 року.

Зазначені дії у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а тому визнаються судом недопустимими.

Крім того, необхідно зазначити про очевидну упередженість слідчого ОСОБА_48 під час проведення даних слідчих дій, оскільки у протоколі відображено виключно інформацію ніби про те, що ОСОБА_1 направив повідомлення ОСОБА_3 наступного змісту : "точно на 2 тони. ТІР американського зразка. Плюс 5, 052 тони українського зразка", зміст якого ніби розкриває завуальовану форму вимагання, зокрема, неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США».

При цьому, не відображеним у протоколі є повідомлення від ОСОБА_3 , яке передувало вищевказаному, а саме: "не хочу по телефону таке питати, але іншого варіанту немає. Мушу все організувати на ранок, щоб мені яблука підвезли. Машину на скільки тонн брати…? Плюс мінус. Можливо вдасться і ввечері приїхати".

Зазначений запис свідчить про протиправні дії працівника УЗЕ у Волинській області ОСОБА_3 і є провокацією підкупу, вчинене службовою особою правоохоронного органу.

Протокол огляду місця події від 27 вересня 2017 року у період часу з 14.05 по 14.30.

У відповідності до положень п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України, протокол складається з: вступної частини, яка повинна містити відомості про: … всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання.

Частина 5 цієї ж статті передбачає, що зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Однак, всупереч вказаним положенням Закону, слідчим проведено огляд місця події за участі осіб, анкетні дані про яких не зазначені в протоколі. Відповідно вказаним особам не роз`яснено їх прав та обов`язків. Зазначені особи не скріпили своїми підписами відомості, які містяться в протоколі та не виклали заяв чи зауважень до нього. Зокрема, як вбачається із додатку до протоколу - відеозапису слідчої дії, в її участі приймали участь прокурор Федоренко та працівник УЗЕ у Волинській області Гвоздецький. Однак, зазначені особи, як учасники слідчої дії в протоколі не зазначені.

Крім того, у протоколі відсутні відомості щодо вилучених речей, зокрема грошових коштів та змивів рук, що є порушенням п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України.

Поряд з цим, всупереч положень ч. 3 ст. 105 КПК України, додатки до протоколу (micro-cd, на якому міститься відеозапис слідчої дії) належним чином не упаковано, підписами всіх учасників слідчої дії не засвідчені. На час дослідження додатку у судовому засіданні, micro-cd містилось у паперовому конверті, з вільним доступом, який скріплений металевими скобами від "степлера".

Зазначені порушення вимог закону є істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а тому протокол огляду місця події з додатками слід визнати недопустимим доказом.

Відповідно до протоколу огляду місця події, під час зазначеної слідчої дії слідчим ОСОБА_48 проведено освідування затриманого ОСОБА_2 .

При цьому, всупереч положень ст. 241 КПК України, при освідуванні ОСОБА_2 та відібранні змивів рук, підозрюваному ОСОБА_2 не пред`являлась постанова прокурора про освідування. Постанова прокурора про освідування ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутня.

Крім того, всупереч ч. 5 ст. 241 КПК України, за результатами освідування протокол вказаної слідчої дії не складався.

Вказані обставини свідчать про істотне порушення прав людини і основоположних свобод та недопустимість доказів - протоколу огляду місця події з додатками, що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду та їхньою правовою позицію, викладеною у рішеннях від 19 березня 2020 року (справа №127/3712/17) та від 08 квітня 2020 року (справа № 164/104/18).

Із додатку до протоколу огляду місця події - відеозапису слідчої дії слідує, що під час огляду місця події слідчим фактично проведено особистий обшук ОСОБА_2 . На час зазначеної слідчої дії ОСОБА_2 фактично затримано в порядку ст. 208 КПК України, однак відповідного протоколу слідчим не складено. Процесуальні права затриманого ОСОБА_2 не роз`яснено, а його особистий обшук фактично проведено під час огляду місця події. Хоча зазначена слідча дія може бути проведена виключно під час затримання особи і складення відповідного протоколу та/чи обшуку житла або іншого володіння особи.

Відповідно до протоколу про затримання ОСОБА_2 від 27 вересня 2017 року (складеного без зазначення годин в службовому кабінеті слідчого) останнього затримано в 14 год. 10 хв., огляд місця події за участі затриманого ОСОБА_2 тривав до 14 год. 30 хв.

Однак, всупереч положень ст. 208 КПК України, ОСОБА_2 його права не роз`яснено. На законні вимоги затриманого, захисника до слідчих дій не залучено. В порушення положень ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представника Ради адвокатів регіону до слідчої дії не залучено.

Зазначені дії є порушенням права особи за захист і в силу положень ч. 2 ст. 87 КПК України, внаслідок чого суд констатує істотне порушення прав людини і основоположних свобод. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у рішеннях від 04 червня 2020 року (справа № 744/499/19) та від 02 вересня 2020 року (справа № 591/4742/16).

Висновки № 5053 від 18 жовтня 2017 року та № 5054 від 19 жовтня 2017 року та № 348 від 10 листопада 2017 року є недопустимими доказами внаслідок доктрини "плодів отруйного дерева".

Так, при вилучені досліджуваних об`єктів під час огляду місця події 27 вересня 2017 року слідчим допущено істотне порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, отримання змивів рук затриманого ОСОБА_2 без наявності постанови про освідування та вилучення грошових коштів у ході слідчої дії з істотними порушеннями вимог КПК України.

Клопотання про обшук від 27 вересня 2017 року прокурора Федоренка Р.В. та ухвала Луцького міськрайонного суду за вказаним клопотанням від 27 вересня 2017 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем професійної діяльності ОСОБА_1 , як голови КДКА, за адресою: м. Луцьк, вул. Паркова, буд. 5/13 .

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 27 вересня 2017 року надано дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (справа №161/14886/17). Рішення слідчим суддею ухвалено за результатами розгляду клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Федоренка Р.В. у кримінальному провадженні № 42017030000000382 від 26 вересня 2017 року.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось стосовно адвоката ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

При цьому, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Вищевказане судове рішення ухвалено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, на підставі клопотання, внесеного не уповноваженою особою.

Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 27 вересня 2017 року є неправомірною, а докази, які отримано на виконання ухвали - недопустимими.

Щодо протокол огляду документів від 28 вересня 2017 року, то всупереч положень ч. 3 ст. 105 КПК України, додатки до протоколу належним чином не упаковано, підписами всіх учасників слідчої дії не засвідчені. На час дослідження додатку у судовому засіданні, особова справа містилась у паперовому конверті, з вільним доступом. Відтак підтвердити чи спростувати, зокрема, походження білету №13 є неможливим. Адже вподальшому слідчим одноосібно проведено огляд особової справи ОСОБА_3 , без застосування фото-, чи відео зйомки.

Зазначені порушення вимог закону є істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а тому протокол огляду місця події з додатками слід визнати недопустимим доказом.

З приводу протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_3 від 13 грудня 2017 року необхідно вказати, що зазначений доказ є також недопустимим доказом через істотні порушення вимог КПК України, зокрема, встановлено порушення порядку збирання доказів стороною обвинувачення, визначених ч. 2 ст. 93 КПК України.

Однак, із даного протоколу огляду є незрозумілим, як та коли мобільний телефон ОСОБА_3 опинився в старшого о/у УЗЕ у Волинській області ОСОБА_34 , коли, в якому вигляді та з яким вмістом інформації опинився в нього досліджуваний телефон. Необхідно зазначити, що мобільний телефон ОСОБА_3 з початку досудового розслідування (з 26 вересня 2017 року) стороною обвинувачення не вилучався, не досліджувався на предмет наявного вмісту інформації (обміну повідомленнями та інше), статусу речового доказу ніколи не мав.

Крім того, загальний зміст повідомлень ОСОБА_3 абоненту "ОСОБА_1" свідчить про провокацію вчинення злочину.

Так, у повідомленні від 17 год. 01 хв. 25 вересня 2017 року ОСОБА_3 вказує: "Доброго дня ще раз. Я до вас пів години тому телефонував. Я на рахунок здачі іспитів. ОСОБА_35 порадила до Вас. Як можна подати документи? Знаю, що в середу останні іспити".

При цьому, будучи допитаною у судовому засіданні, як свідок ОСОБА_21 показала, що особа на ім`я ОСОБА_3 їй не відома. Нікому вона не рекомендувала звертатись до ОСОБА_1 для здачі кваліфікаційних іспитів.

Крім того, із даного повідомлення слідує, що працівнику УЗЕ у Волинській області ОСОБА_3 достеменно відомо, що в середу - 27 вересня 2017 року відбудеться останнє засідання того складу КДКА Волинської області, зокрема, за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , і що після 27 вересня 2017 року, вказані особи взагалі не будуть суб`єктами кримінальних правопорушень щодо неправомірної вигоди.

26 вересня 2017 року в 10 год. 07 хв. ОСОБА_3 абоненту "ОСОБА_1" направлено повідомлення наступного змісту: "а реально можна фізично не бути якщо сьогодні приїхати, бо маю завтра теж екзамен у Львові? " Вказаним повідомленням працівник поліції ОСОБА_3 завідомо створює умови за яких абонент "ОСОБА_1" мав би порушити порядок здачі іспиту у частині особистої присутності особи на іспиті.

Однак, на свою провокацію отримав відповідь: "фізично треба бути хоча б в обід".

В 11 год. 18 хв. ОСОБА_3 абоненту "ОСОБА_1" направляє наступне повідомлення, а саме: "Не хочу по телефону таке питати, але іншого варіанту не має. Мушу все організувати на ранок, щоб мені яблука підвезли. Машину на скільки тонн брати…? Плюс мінус. Можливо вдасться і ввечері приїхати".

Саме вказаним питанням працівник поліції ОСОБА_3 , до службових обов`язків якого безпосередньо відноситься протидія корупційним правопорушенням, провокує на вчинення злочину з метою викриття такої особи, що є істотним порушенням прав і основоположних свобод людини.

Висновок спеціаліста № 22012018/02 від 26 січня 2018 року також на думку суду є недопустимим доказом, оскільки складений не уповноваженою особою та з істотним порушенням положень КПК України.

Так, зазначений висновок не є висновком експерта, оскільки особа, яка склала даний висновок не відповідає вимогам ст. 69 КПК України. При залученні ОСОБА_36 , як спеціаліста слідчим, не дотримано положень ст. 71 КПК України, яка визначає порядок залучення спеціаліста. Станом на 22 січня 2018 року серед прав спеціаліста був відсутній п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України, щодо надання висновків під час досудового розслідування.

Відтак, спеціаліст не мав права самостійно проводити дослідження та складати висновки. Із редакції ст. 71 КПК України станом на 22 січня 2018 року слідує, що спеціаліст міг залучатись до слідчих дій, які проводяться слідчим чи іншою уповноваженою особою і не наділений правом самостійного дослідження матеріалів кримінального провадження.

Крім того, істотним порушенням вимог КПК України є зберігання наданих на дослідження мобільних телефонів.

Так, мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_1 27 вересня 2017 року, під час огляду місця події не поміщався до окремого пакету, не опечатувався. Тобто до 22 січня 2018 року до вказаного речового доказу був вільний доступ і останній не зберігався за правилами зберігання речових доказів. 22 січня 2018 року вказаний мобільний телефон отримав ОСОБА_36 в одному пакеті із мобільним телефоном ОСОБА_3 , який вилучено 13 грудня 2017 року працівником УЗЕ ОСОБА_37 під час огляду предмета.

В той же час, файл "Голос 001" містить запис розмови ОСОБА_3 ніби із ОСОБА_1 26 вересня 2017 року після 21 год. на АЗС "UPG", що слідує із показань ОСОБА_3 в судовому засіданні. При цьому, "спеціаліст" ОСОБА_36 у інформації про аудіофайли, виявлені в пам`яті мобільного телефона ОСОБА_3 , зазначив, що зазначений аудіофайл створений 26 вересня 2017 року о 18 год. 18 хв.

Однак, ця інформація не відповідає дійсності оскільки станом на 18 год. 14 хв. 26 вересня 2017 року ОСОБА_3 разом із своїм мобільним телефоном перебував в с. Павлів Радехівського району Львівської області, що підтверджується наданими стороною захисту телефонними з`єднаннями ОСОБА_3 , та відповідно був позбавлений можливості зустрічі будь-з-ким на АЗС "UPG", що по вул. Ковельська м.Луцька у цей же час.

Інші аудіофайли з мобільного телефону ОСОБА_3 теж не могли бути створені у час, зазначений у "висновку спеціаліста".

Протокол огляду від 26 січня 2018 року мобільного телефону, належного ОСОБА_3 , який також є неналежним доказом через доктрину "плодів отруйного дерева", зокрема, при вилученні 13 грудня 2017 року зазначеного телефону працівниками поліції допущено істотне порушення вимог КПК України в частині тимчасового вилучення майна. Зокрема, вилучення проведено оглядом предмету, тобто є тимчасовим вилученням майна. Однак, яким чином 13 грудня 2017 року телефон опинився у працівника поліції ОСОБА_34 взагалі невідомо, дозволу слідчого судді чи володільця майна на його тимчасове вилучення не надано. Такі відомості в матеріалах провадження відсутні. У подальшому із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна слідчий не звертався, що суперечить положенням ст.ст. 167-169 КПК України.

Крім того, як уже зазначалось щодо "висновку спеціаліста", даний аудіофайл "Голос 001" не міг бути створений 26 вересня 2017 року о 18 год. 18 хв., оскільки станом на 18 год. 14 хв. 26 вересня 2017 року ОСОБА_3 разом із своїм мобільним телефоном перебував в с. Павлів Радехівського району Львівської області, що підтверджується наданими стороною захисту телефонними з`єднаннями ОСОБА_3 .

Фіксація розмови у спосіб, який здійснений ОСОБА_3 , є нічим іншим, як негласною слідчою (розшуковою) дією у вигляді аудіо-, відеоконтроль особи та полягає в негласній фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо та відповідно до положень ст. 258 КПК України, може проводитись виключно на підставі ухвали слідчого судді. За результатами проведення НСРД складається відповідний протокол, додатком до якого має бути носій із аудіозаписом розмови.

Крім того, необхідно відмитити, що оскільки ОСОБА_3 був і є працівником правоохоронного органу, до службових обов`язків якого безпосередньо відноситься протидія корупційним правопорушенням, тому останній 26 вересня 2017 року на АЗС "UPG» проводив НСРД".

В силу положень ч. 2 ст. 87 КПК України вказані докази суд визнає істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Постанова прокурора Волинської області про проведення контролю за вчиненням злочину від 26 вересня 2017 року, на думку суду, є недопустимим доказом, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 271 КПК України, прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст.251 цього Кодексу, зобов`язаний: викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину. Формально прокурор дотримався вказаних вимог закону і в постанові зазначив стандартну фразу (яка є частиною бланку постанови), що "із матеріалів кримінального провадження встановлено, що даних, які могли б свідчити про провокування осіб на вчинення злочину, не вбачається".

Однак, достеменним підтвердженням провокування на вчинення злочину є наступне: заявником у кримінальному провадженні щодо вимагання неправомірної вигоди виступав діючий працівник УЗЕ у Волинській області, до функціональних обов`язків якого входить виявлення такого роду правопорушень; повідомлення ОСОБА_3 , які відображені у протоколі огляду 26 вересня 2017 року, зокрема: щодо можливості не бути присутнім при здачі іспитів; щодо необхідності йому підготуватись і розуміти про суми коштів, які він має надати; щодо дублювання білету на електронну пошту та мобільний телефон, та інші; вигадана особа ОСОБА_38 для того аби розпочати переписку щодо можливості здачі іспитів.

Сама обстановка та поспіх ОСОБА_3 (якому відомо, що цей склад комісії 27 вересня 2017 року приймає останні іспити), який 26 вересня 2017 року перебуває на навчанні у Львові та не має необхідних документів для допуску до здачі іспиту (що вказує на миттєве прийняття рішення щодо здачі іспитів).

За таких обставин, прокурор зобов`язаний був вжити заходів щодо припинення протиправних дій працівників поліції.

Слід зазначити, що постанова про контроль за вчиненням злочину (яка мала гриф таємності), підготовлена не уповноваженою особою - прокурором Квятковським М., який станом на 26 вересня 2017 року (дата прийнятого рішення) не входив до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні. Зміни в групі прокурорів шляхом включення ОСОБА_39 здійснено 27 вересня 2017 року відповідною постановою про зміну групи прокурорів.

Зазначені обставини, а також те, що будь які фактичні дані про можливі протиправні дії від заявника ОСОБА_3 , ні слідчий, а ні прокурор до 19 год. 10 хв. 26 вересня 2017 року не могли отримати оскільки з 20 год. 25 вересня 2017 року по 19 год. 10 хв. ОСОБА_3 перебував у Львівській області (що підтверджується роздруківками телефонних з`єднань). Відтак до цього часу звернутись із заявою про злочин до прокурора чи надати телефон для огляду або ж надати свої показання ОСОБА_3 не міг, через відсутність у м. Луцьку.

Крім того, оскільки прийняття рішення у виді постанови про контроль за вчиненням злочину відбувається з дотриманням правил таємності через режимно-секретну частину прокуратури області, тому прийняття такого рішення 26 вересня 2017 року, після 20 год. є неможливим.

Всупереч, положень п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК України у постанові прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії не зазначено відомості про особу, яка буде проводити зазначену дію.

Клопотання прокурора Волинської області слідчому судді Апеляційного суду Рівненської області про дозвіл на проведення НСРД, ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД від 27 вересня 2017 року також прийнято з порушенням вимог кримінального процесуального закону, наслідком чого є недопустимість доказів, здобутих на виконання вищевказаних судових рішень.

Так, ст. 247 КПК України визначено, що розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, може здійснюватися слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

У такому разі слідчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Всупереч, вказаних вимог Закону прокурором внесено клопотання, а слідчим суддею надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно адвоката ОСОБА_1 , який не є суддею, працівником суду та/чи правоохоронних органів за клопотанням органу досудового розслідування - прокуратури Волинської області, який знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Апеляційного суду Рівненської області.

Таким чином, прийнявши до розгляду клопотання прокуратури Волинської області стосовно адвоката ОСОБА_1 та ухвалюючи оскаржувану ухвалу слідчим суддею порушено правила підсудності, визначені ст.ст. 32, 33, 247 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_40 від 27 вересня 2017 року постановлено з порушенням Закону, а докази, які отримано на виконання ухвали - є недопустимими.

Крім того, вказані докази є неналежними, оскільки відповідно до положень ст.246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись виключно у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Таким чином, для отримання можливості проведення НСРД працівник поліції ОСОБА_3 за "пасивної" позиції прокуратури області у заяві про кримінальне правопорушення вказав дві неіснуючі кваліфікуючі ознаки: вимагання неправомірної вигоди та вчинення злочину групою осіб ( ОСОБА_25 і ОСОБА_41 ), обоє з яких були членами КДКА Волинської області.

У подальшому, 26 вересня 2017 року о 12 год. 46 хв. на підставі згаданої заяви прокуратурою Волинської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за ч. 3 ст. 368 КК України.

На час реєстрації кримінального провадження та отримання дозволів на проведення НСРД будь яких правових підстав взагалі реєструвати провадження за ст. 368 КК України не було, оскільки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_6 , не були суб`єктами даного злочину.

Як уже зазначалось, за відсутності кваліфікуючих ознак, таке провадження могло б бути зареєстроване за ч. 3 ст. 368-3 КК України, де злочин за ступенем тяжкості на той час відноситься до злочинів середньої тяжкості, що б не дало можливості провести НСРД.

Про відсутність вимагання свідчить переписка, наявна у мобільному телефоні ОСОБА_3 , з якої слідує, що останній у абонента "ОСОБА_1" 26 вересня 2017 року у період часу з 09 по 12 год. запитує чи можна йому здати іспит не будучи при цьому присутнім та запитує про вартість такої здачі. Зазначена інформація у сукупності із поведінкою ОСОБА_3 свідчить про провокацію і відсутність ознак вимагання.

Щодо відсутності кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину групою осіб свідчать матеріали провадження, з яких жодних відомостей щодо участі інших осіб принаймні до 11 год. 27 вересня 2017 року немає.

Крім того, якщо ж і вважати іншим учасником ОСОБА_2 , то такі дії не можуть кваліфікуватись як вчинення злочину групою осіб, оскільки ОСОБА_2 не має будь якого правового статусу у КДКА Волинської області і не може бути суб`єктом службового злочину.

Таким чином, стороною обвинувачення навмисно завищено тяжкість кримінального правопорушення для подальшого отримання дозволу на проведення НСРД, що зокрема, підтверджується зміною обвинувачення в суді.

Згадана правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду у справі № 750/9145/18 від 11 листопада 2020 року.

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 29 вересня 2017 року та протокол про результати аудіо-, відео контролю за особою від 29 вересня 2017 року з додатками, через доктрину "плодів отруйного дерева" є неналежними доказами, оскільки здобуті на підставі дозволів на проведення НСРД, наданих з істотним порушенням вимог КПК України (порушення правил підсудності; провокація при контролі за вчиненням злочину).

Разом з цим, досудовим розслідуванням не доведено та в суді прокурором не підтверджено ту обставину, що КДКА Волинської області є юридичною особою приватного права; і, відповідно, ту обставина, що ОСОБА_1 є службовою особою юридичної особи приватного права.

Чітких критеріїв визначення поняття "юридична особа приватного права", окрім підстави її створення, законодавством на даний час не встановлено.

В обґрунтування свого твердження про те, що КДКА Волинської області є юридичною особою приватного права, а ОСОБА_1 є її службовою особою, сторона обвинувачення посилається на Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 26 лютого 2016 року.

Однак, надане стороною обвинувачення Положення не містить визначеності КДКА, як юридичної особи приватного права.

Крім того, не відоме походження даного доказу, оскільки 17 листопада 2016 року рішенням РАУ № 239 затверджене Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області в новій редакції.

Досудовим розслідуванням не доведено, що повноваженнями голови КДКА Волинської області ОСОБА_1 може забезпечуватися успішне проходження кваліфікаційного іспиту.

В ОСОБА_1 , як голови КДКА Волинської області, були відсутні службові повноваження щодо прийняття рішення про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту.

Стороною обвинувачення взагалі не надано суду доказів на підтвердження кола повноважень голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області.

В обґрунтування наявності певних повноважень у голови КДКА Волинської області сторона обвинувачення посилається знову ж таки на Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 26 лютого 2016 року, яке не є достовірним доказом в даній справі, оскільки станом на 27 вересня 2017 року таке Положення не діяло.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" такі повноваження, як організація та проведення кваліфікаційного іспиту, прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту відносяться до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а не до повноважень, окремо взятої особи, а зокрема, голови КДКА.

Згідно ч. 7 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Таким чином, до службових повноважень голови КДКА Волинської області входить забезпечення ведення діловодства КДКА, зокрема, щодо підписання свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту у випадку прийняття рішення кваліфікаційною палатою КДКА про його видачу. Тобто, це є повноваження на виконання колегіального рішення кваліфікаційної палати КДКА.

З огляду на вказані норми Закону, а також Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 270 з наступними змінами, слід зазначити, що до повноважень голови КДКА не входить самостійне оцінювання та прийняття рішення за результатами іспиту і він не міг вплинути на результати оцінювання та прийняття рішення за результатами іспиту, оскільки не мав самостійних владних повноважень для цього. А це виключає вчинення ОСОБА_1 будь яких дій з використанням службового становища, спрямованих на позитивне оцінювання та голосування на кваліфікаційному іспиті ОСОБА_3 , забезпечення успішного його проходження та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

При цьому, стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення таких дій.

Разом з тим, відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу, про що вказав Верховний Суд у Постанові від 19 листопада 2019 року по справі № 332/2723/15-ж.

Поряд з цим, стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 отримував кошти з метою передачі ОСОБА_1 , в якості неправомірної вигоди за забезпечення успішного проходження кваліфікаційного іспиту ОСОБА_3 на предмет отримання свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

ОСОБА_2 при огляді місця події та затриманні 27 вересня 2017 року показав, що отримав кошти від ОСОБА_3 з метою подальшого його стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і підтвердив такі показання в суді.

Рішенням Ради адвокатів Волинської області № 1/57-40 від 18 листопада 2016 року підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 включений до Реєстру керівників стажування. Проходження стажування є платним для стажиста.

Згідно рішення Ради адвокатів Волинської області № 1/13-8 від 04 жовтня 2013 року, діючого на момент включення ОСОБА_2 до Реєстру керівників стажування, визначений внесок за організаційно-технічне забезпечення за проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день оплати. Розмір внеску на момент прийняття вказаного рішення становив 22940,00 грн. (при діючій на той час мінімальній заробітній платі - 1147,00 грн.) та відповідав 2871,00 доларів США (при курсі долара до гривні на момент прийняття рішення - 7,99 грн.).

З показань суду свідка ОСОБА_6 вбачається, що він рекомендував 27 вересня 2017 року ОСОБА_2 взяти на стажування ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_3 ствердив суду, що не мав будь яких спілкувань з ОСОБА_2 до 27 вересня 2017 року щодо складання ним кваліфікаційного іспиту на предмет отримання вподальшому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження № 42017030000000382, постанова про визначення підслідності кримінального правопорушення у кримінальному провадженні, постанова про визнання групи прокурорів від 26 вересня 2017 року, постанова про доручення на проведення досудового розслідування від 26 вересня 2017 року, постанова про визначення групи прокурорів від 27 вересня 2017 року не є доказами по даному кримінальному провадженні, в переважній більшості, процесуальні рішення, які можуть стверджувати або спростовувати обставини щодо належності та допустимості зібраних по справі доказів.

Зокрема, вказані процесуальні документи стверджують ту обставину, що станом на 27 вересня 2017 року жодних відомостей про будь яку причетність ОСОБА_2 до вчинення правопорушень у сторони обвинувачення не було. Відомості в ЄРДР згідно ж витягу з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження № 42017030000000382 внесені "за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою за вчинення дій у межах її компетенції" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Така ж фабула зазначена у наведених вище процесуальних рішеннях.

Згідно, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

До жодної із зазначених вище категорій осіб ОСОБА_2 не відноситься. Здійснення ним індивідуальної адвокатської діяльності на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_16 від 16 листопада 2011 року, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 6/151 від 02 листопада 2011 року, не є підставою для визнання його службовою особою.

Водночас, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації кримінального провадження №42017030000000385 може бути підтвердженням тієї обставини, що всі процесуальні дії, які були проведені за участю ОСОБА_2 до 28 вересня 2017 року є неправомірні.

З даного Витягу вбачається, що відомості "за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області ОСОБА_1 за попередньою змовою із адвокатом ОСОБА_2 за успішне складання кваліфікаційного іспиту на право заняття адвокатською діяльністю та видачі відповідного свідоцтва" внесені до ЄРДР 28 вересня 2017 року, 11:16:39. При цьому, у Витягу зазначається дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела - 26 вересня 2017 року; а в графі заявник або потерпілий зазначено: самостійне виявлення слідчим кримінального правопорушення. Разом з тим, будь яких матеріалів, які б підтверджували ту обставину, що 26 вересня 2017 року слідчий по справі виявив факт, вказаний як фабула у вищевказаному Витягу, по справі немає.

В постанові про визначення групи прокурорів від 28 вересня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017030000000385 взагалі фабула провадження зазначена інша, ніж у Витягу з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження №42017030000000385. Дана постанова не містить жодних відомостей причетності ОСОБА_2 до вчинення будь-якого правопорушення. В ній йдеться про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди службовою особою, якою, як вже зазначалось вище, ОСОБА_2 не є.

Використання результатів негласної слідчої дії в іншому кримінальному провадження здійснено на підставі ухвали апеляційного суду Рівненської області відносно ОСОБА_1 , але тільки в ухвалі від 05 грудня 2017 року про виправлення описок в ухвалі від 29 вересня 2018 року вказано прізвище ОСОБА_2 . В цей час ОСОБА_2 уже був затриманий і знаходився під вартою, йому було оголошено про повідомлення про підозру, обрана міра запобіжного заходу, хоча відомості в ЄРДР № 42017030000000385 про вчинення злочину ОСОБА_2 були внесені 28 вересня 2017 року. Клопотання про використання результатів негласних слідчих розшукових дій датовано 28 вересня 2017 роком і в ньому не вказано прізвище ОСОБА_2 , а тому виправлення описок не було, а було прийнято зовсім інше рішення.

Верховний Суд у справах № 905/2135/19; № 127/8685/19 від 12 листопада 2020 року вказав, що при виправлені описок суд не вправі змінювати рішення, а вказавши особу ОСОБА_42 в рішенні апеляційний суд змінив суть рішення .

Таким чином ухвали слідчих суддів апеляційного суду є неправомірними і недопустимими доказами для використання результатів негласних слідчих дій, як доказів у кримінальному провадженні.

Повний та всебічний розгляд обставин провадження, аналіз зібраних органом досудового розслідування доказів з точки зору допустимості, належності, достовірності, а сукупність доказів - із точки зору достатності дає підстави для висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтується лише на припущеннях, не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами, здобутими в ході досудового розслідування й наданими стороною обвинувачення суду, тобто, дає підстави стверджувати про недоведеність обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх поданими сторонами кримінального провадження доказами, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Приймаючи до уваги викладене, суд визнає недопустимими докази і здобутими із істотними порушеннями Закону.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно із ст.ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року та "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, підприємств, установ, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Інших доказів на доведення винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованому обвинуваченні стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнів сумнівом.

Норма ч. 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Проте належних, допустимих доказів, які в сукупності доводили б обвинувачення стороною обвинувачення не надано.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Обвинувачення, яке зазначене в обвинувальному акті, суд вважає недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми належними та допустимими доказами, які б підтверджували винуватість осіб поза розумним сумнівом. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄС у справі "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі "Веренцов проти України" - п. 86, "Яллох проти Німеччини".

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Обов`язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про практику Суду як джерело права". Так, у справі "Barbera Messegu and Jabardo v Spain" від 06 грудня 1988 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості" вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного ("Barbera Messegu and Jabardo v .Spain", judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р. 33, 77).

Таким чином, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати невинуватим та по суду виправдати.

Зокрема, ч. 1 ст. 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Частина 5 ст. 9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (п. 53 рішення Європейського Суду з прав людини від 20 вересня 2012 року у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі "Вєренцов проти України").

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права".

Так, у справі "Барбера, Meссeгу и Хабардо против Іспанії" (Barbera, MesseguandJabardo v. Spain) від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинності" вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Беручи до уваги докази, на які посилається сторона обвинувачення, які повністю перевірені в судовому засіданні і враховуючи те, що збирання доказів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_43 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях (злочинах) за ч. 4 ст. 368-3 та ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України, відповідно, вичерпані, усі докази у справі є перевірені, суд стверджує про недоведеність вчинення ними даних кримінальних правопорушень (злочинів), а тому їх необхідно виправдати по суду.

У зв`язку з ухваленням судом виправдувального вироку, не підлягають стягненню з обвинувачених в порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення експертиз, що в загальному складають 5322,60 грн., а саме, за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних в сумі 2476,00 грн., за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин в сумі 1857,00 грн. та за проведення техніко-криміналістичної експертизи в сумі 989,60 грн., які слід прийняти за рахунок держави.

Згідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та питання накладених арештів на майно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати невинним ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України та по суду виправданим, за недоведеністю у вчиненні ним даного кримінального правопорушення (злочину) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Визнати невинним ОСОБА_2 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368-3 КК України та по суду виправданим, за недоведеністю у вчиненні ним даного кримінального правопорушення (злочину) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні - прийняти за рахунок держави.

Речові докази: справу кандидата на здачу кваліфікаційного іспиту ОСОБА_3 , в якій містяться наступні документи: відомість з оцінювання результатів ОСОБА_3 від 27.09.2017; письмовий іспит ОСОБА_3 на 4 арк.; копія диплому НОМЕР_5 з додатком на 2 арк.; медична довідка серії ІОААЕ на 1 арк.; копія трудової книжки ОСОБА_3 на 2 арк.; повідомлення ОСОБА_46 від 25.09.2017 на 1 арк.; рішення КДКА від 25.09.2017 про допуск ОСОБА_3 до іспиту на 1 арк.; копія паспорта та ІПН ОСОБА_3 на 2 арк.; незавірена копія диплому з додатком на 2 арк.; копія медичної довідки № 116450; довідка № 12832/64/02-2017 від 22.09.2017; довідка про відсутність судимостей ОСОБА_3 № 0022702 - повернути в КДКА Волинської області; мобільний телефон Samsung S8 чорного кольору, належний ОСОБА_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_6 - повернути йому за належністю; грошові кошти в сумі 2000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, всього 20 купюр, а саме: купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HC 39843878 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KK 30733535 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HK 63698641 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FF 34568418 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FF 22914605 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 93555464 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FI 02165953 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 15535418 D, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії AE 64685901 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії AE 46281451 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 02090821 D, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 02773384 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 92100712 J, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KC 31333553 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 42114992 G, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 41464988 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії CG 50546712 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 20780249 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії DB 00403352 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 08020504 F - повернути володільцю ОСОБА_3 ; мобільний телефон марки "Iphone" IMEI НОМЕР_8 із сім картою НОМЕР_9 , посвідчення № НОМЕР_20 від 16 листопада 2011 року на право зайняття адвокатською діяльність, видане на ім`я ОСОБА_2 , фотоапарат Sony із № 8178205 - повернути та залишити за належністю ОСОБА_2 ; копії матеріалів особової справи поліцейського ОСОБА_3 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2017 року, а саме, на речі та документи: справу кандидата на здачу кваліфікаційного іспиту ОСОБА_3 , в якій містяться наступні документи: відомість з оцінювання результатів ОСОБА_3 від 27.09.2017; письмовий іспит ОСОБА_3 на 4 арк.; копія диплому НОМЕР_5 з додатком на 2 арк.; медична довідка серії ІОААЕ на 1 арк.; копія трудової книжки ОСОБА_3 на 2 арк.; повідомлення ОСОБА_46 від 25.09.2017 на 1 арк.; рішення КДКА від 25.09.2017 про допуск ОСОБА_3 до іспиту на 1 арк.; копія паспорта та ІПН ОСОБА_3 на 2 арк.; незавірена копія диплому з додатком на 2 арк.; копія медичної довідки №116450; довідка № 12832/64/02-2017 від 22.09.2017; довідка про відсутність судимостей ОСОБА_3 № 0022702; мобільний телефон Samsung S8 чорного кольору, належний ОСОБА_1 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку № НОМЕР_6 ; грошові кошти в сумі 2000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, всього 20 купюр, а саме: купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HC 39843878 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KK 30733535 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HK 63698641 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FF 34568418 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FF 22914605 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 93555464 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FI 02165953 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 15535418 D, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії AE 64685901 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії AE 46281451 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 02090821 D, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 02773384 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 92100712 J, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KC 31333553 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 42114992 G, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії HB 41464988 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії CG 50546712 A, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії FB 20780249 C, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії DB 00403352 B, купюра номіналом 100 (сто) доларів США серії KB 08020504 F; мобільний телефон марки "Iphone" IMEI НОМЕР_8 із сім картою НОМЕР_9 , належний ОСОБА_2 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року на майно, належне ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 0.1996 га, за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Боголюби, кадастровий номер 0722881000:01:001:4350 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 501138907228); 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 59.6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 496244107101); автомобіль марки Audi Q5, номер та серія знака НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_11 , VIN: НОМЕР_12 ; автомобіль марки Audi А6, номер та серія знака НОМЕР_13 , свідоцтво про реєстрацію тз НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 -скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду Я.Д.Артиш