Рішення № 99655044, 15.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 вересня 2021 року справа №640/17778/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка, ОСОБА_1 )доДепартаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент)про1) визнання недостовірною інформацію надану на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748; 2) зобов`язання відповідача провести інвентаризацію земель в межах міста Києва та надати повну та достовірну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що у відповідь на її запит про доступ до публічної інформації щодо вільних земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого, відповідач надав недостовірну інформацію, а саме повідомив, що не володіє запитуваною інформацією, оскільки інвентаризація земель не проведена.

На думку позивачки, відповідач є розпорядником запитуваної інформації, а тому в нього відсутні правові підстави для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації.

Ухвалою від 10 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/17778/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що розпорядження землями комунальної власності на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради, отже у виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні повноваження щодо прийняття рішень стосовно реалізації прав на землю фізичним та юридичним особам із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва та ведення їх обліку.

Відповідач також зазначив, що інформація про сформовані земельні ділянки, їх власників або відсутність таких, а також про всі землі в межах міста Києва знаходиться виключно у володінні Державного земельного кадастру.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 травня 2017 року, виданого управлінням соціальної та молодіжної політики має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Позивачка звернулася до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації від 27 травня 2020 року, в якому просила надати інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого.

Відповідач листом від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748 повідомив, що Департамент не володіє запитуваною інформацією щодо наявності на території міста Києва вільних земельних ділянок, не наданих у власність та/або користування та, які можуть бути використані під забудову або для іншого цільового призначення, в тому числі, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого, у зв`язку з її не створенням.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Перелік суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації визначений в статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ними є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частини четвертої цієї статті усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Отже, ознаками публічної інформації є: готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Таким чином, визначальним для публічної інформації є те, що вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Згідно із абзацами дев`ятим, десятим та одинадцятим пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Якщо ж запит стосується інформації, яка міститься, зокрема, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям «відображеності та задокументованості» і є публічною.

З матеріалів справи вбачається, що запит позивачки стосувався інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільським, селищним, міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

Абзацом другим частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

За приписами статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

З аналізу зазначених норм вбачається, що саме відповідач згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під індивідуальну житлову забудову.

Крім того, відповідач також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні, а тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язаний був надавати запитувану інформацію лише до моменту внесення відповідної інформації до державного земельного кадастру.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №127/28475/15-а, від 5 листопада 2019 року у справі №359/7966/16-а та від 07 лютого 2020 року у справі №127/13810/17.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не була створена і не знаходилась у володінні відповідача, оскільки згідно пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту лише у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний володіти такою інформацією відповідно до його компетенції. Однак, як вище зазначив суд, відповідач в силу закону зобов`язаний володіти такою інформацією.

Таким чином, виконавчий орган є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому у нього відсутні правові підстави передбачені статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації.

Зазначений висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі №127/1907/16-а та від 07 лютого 2020 року у справі №127/13810/17, який підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Як встановив суд, відповідач повідомив позивачку, що не володіє інформацією щодо наявності на території міста Києва вільних земельних ділянок, не наданих у власність та/або користування та, які можуть бути використані під забудову або для іншого цільового призначення, в тому числі, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого, у зв`язку з її не створенням, тобто фактично відмовив в наданні запитуваної інформації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748 протиправно відмовив позивачці в наданні інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого.

Суд звертає увагу, що позивачка просить визнати недостовірною інформацію надану на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Оскільки відповідач відмовив позивачці в наданні інформації про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого, належним способом захисту її порушених прав є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні інформації на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги визнати недостовірною інформацію надану на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні інформації на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача провести інвентаризацію земель в межах міста Києва та надати повну та достовірну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого, суд зазначає таке.

Статтею 35 Закону України «Про землеустрій» визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація) установлює Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №476 (далі по тексту - Порядок №476).

Згідно із абзацом першим пункту 8 Порядку №476 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Київська міська рада 10 вересня 2015 року прийняла рішення №958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва» (далі по тексту - Рішення №958/1822), яким відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, статей 25, 35, 57 Закону України «Про землеустрій», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада вирішила провести інвентаризацію земель міста Києва.

Згідно із підпунктом 2.2 пункту 2 Рішення №958/1822 вирішено дозволити виступити замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - щодо земель міста Києва, за кошти місцевого бюджету.

Пунктом 3 Рішення №958/1822 зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести відповідно до законодавства відбір розробників технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Києва.

На пленарному засіданні сесії Київської міської ради від 04 грудня 2018 року прийнято рішення №229/6280 «Про затвердження Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки».

Міською цільовою програмою використання та охорони земель міста Києва на 2019-2021 роки передбачено створити сучасну інформаційну структуру для ефективного, відкритого та відповідального управління землями міста та можливість встановити межі міста, провести інвентаризацію земель, земельно-господарський устрій території, удосконалити порядок набуття права на землю.

Рішенням від 13 травня 2021 року №1161/1202 Київська міська рада вирішила затвердити технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком до рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що інвентаризація земель в межах міста Києва, про яку просить позивач проведена, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначені пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, відповідно до абзацу другого пункту 15 частини першої статті 15 у першочерговому порядку зазначеним особам відводяться земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва.

Статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що чинність цього Закону поширюється, в тому числі, на сім`ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

З матеріалів справи вбачається, що позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, а отже, має право на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.

Як вище зазначив суд, відповідач є розпорядником запитуваної позивачкою інформації, а саме, інформації про наявність вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності в межах міста Києва під індивідуальну житлову забудову, а тому вимога надати повну та достовірну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого є обґрунтованою.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача надати повну та достовірну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого та виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні інформації на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748.

Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію про вільні земельні ділянки під індивідуальну житлову забудову, які можуть бути використані членом сім`ї загиблого.

3. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.

4. Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Департамента земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відмови в наданні інформації на запит від 27 травня 2020 року, яка викладена в листі від 01 червня 2020 року №0570202/3-9748.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32-а; ідентифікаційний код 26199097).

Суддя В.А. Кузьменко