Рішення № 99655039, 15.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 вересня 2021 року справа №640/18981/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) 2. ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) 3. ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач 3, ОСОБА_3 )доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач, ДАБІ України)треті особи1. ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_4 ) 2 ОСОБА_5 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_5 )про1) визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 вересня 2019 року №1081 в частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області та в частині затвердження умов проведення такого конкурсу; 2) визнання протиправним та скасування наказу ДАБІ України від 06 листопада 2019 року №565 «ОС» «Про призначення ОСОБА_4 »; 3) зобов`язання ДАБІ України призначити ОСОБА_2 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який проведений у Державній архітектурно-будівельній інспекції України 05 червня 2019 року, на посаду начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області; 4) зобов`язання ДАБІ України призначити ОСОБА_3 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який проведений у Державній архітектурно-будівельній інспекції України 21 травня 2019 року, на посаду начальника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві,В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного наказу відповідача від 30 вересня 2019 року №1081 в частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області та в частині затвердження умов проведення такого конкурсу. Незгода позивачів із зазначеним наказом полягає у тому, що його прийнято з порушенням Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №246 у відповідній редакції. При цьому, протиправність наказу ДАБІ України від 06 листопада 2019 року №565 «ОС» «Про призначення ОСОБА_4 » полягає у тому, що він є взаємопов`язаним з наказом від 30 вересня 2019 року №1081.

Ухвалою від 04 листопада 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/18981/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 19 листопада 2019 року суд об`єднав в одне провадження адміністративні справи і присвоїв справі номер №640/18981/19, а саме:

- №640/18981/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 30 вересня 2019 року №1081 в частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області;

- №640/10827/19 за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 30 вересня 2019 року №1081 в частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області;

- 640/19901/19 за позовом ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 30 вересня 2019 року №1081 в частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві та в частині проведення такого конкурсу.

Також, вказаною ухвалою суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

У грудні 2019 року суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну предмету позову.

Ухвалою від 27 січня 2020 року суд залучив до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 02 березня 2020 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач - ДАБІ України у відзивах на позовну заяву вказав про відповідність наказу від 30 вересня 2019 року №1081 вимогам чинного законодавства. Також, відповідач зазначив, що відповідно до статті 29 Закону України «Про державну службу» право ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо призначення на посаду могло виникнути лише після реалізації права на призначення переможця конкурсу, або його відмови від реалізації зазначеного права, а тому, оскільки переможеці конкурсу не реалізували свого права на призначення та не відмовились від нього, з метою забезпечення повноцінного функціонування територіального органу відповідача, виконуючий обов`язки керівника ДАБІ України ОСОБА_6 прийняв рішення про проведення конкурсу на зайняття посад, на які претендували ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Представник позивачів у відповіді на відзив посилається на те, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву суперечать нормам чинного законодавства України.

Третя особа - ОСОБА_5 у письмових поясненнях по суті спору зауважив, що ОСОБА_3 пропущено строки для звернення до суду, не наведено жодного факту порушення її прав під час оголошення та проведення конкурсу відповідно до оскаржуваного наказу від 30 вересня 2019 року №1081.

Третя особа - ОСОБА_4 своїм правом не скористався, письмових пояснень по суті спору суду не надав.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну службу» посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема, категорія «Б» - посади: керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів (пункт 2 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про державну службу» система управління державною службою включає, окрім іншого, Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про державну службу» з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.

Статтею 27 Закону України «Про державну службу» визначено, що конкурс на зайняття посад державної служби категорії «Б» або «В» проводить конкурсна комісія, утворена суб`єктом призначення у державному органі.

Згідно статті 28 Закону України «Про державну службу» рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п`яти років.

Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та державного органу, в якому проводився конкурс, не пізніше наступного робочого дня після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Порядку проведення конкурсу.

Служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення.

Учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, має право оскаржити рішення конкурсної комісії, зокрема, щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В» - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Скарга на рішення конкурсної комісії подається не пізніше ніж через 10 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення про результати конкурсу.

У відповідності до статті 31 Закону України «Про державну службу» на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Рішення про призначення приймається, зокрема, керівником державної служби на посади державної служби категорій «Б» і «В».

Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.

Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та за результатами перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».

Також, у відповідності до статті 29 Закону України «Про державну службу» другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки. Інформація про те, що відповідна посада стала вакантною, повідомляється другому за результатами конкурсу кандидату протягом п`яти календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №246 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі по тексту - Порядок №246), який визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки.

Відповідно до пункту 3 Порядку, конкурс проводиться з дотриманням принципів: 1) забезпечення рівного доступу; 2) політичної неупередженості; 3) законності; 4) довіри суспільства; 5) недискримінації; 6) прозорості; 7) доброчесності; 8) надійності та відповідності методів тестування; 9) узгодженості застосування методів тестування; 10) ефективного і справедливого процесу відбору.

Згідно пункту 5 Порядку рішення про оголошення конкурсу на зайняття посади категорій «Б» і «В» приймає керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що конкурс проводиться етапами:

1) прийняття рішення про оголошення конкурсу;

2) оприлюднення оголошення про проведення конкурсу;

3) прийняття та розгляд інформації від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі;

4) проведення тестування та визначення його результатів;

5) розв`язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (у разі визначення Комісією або конкурсною комісією необхідності розв`язання ситуаційних завдань);

6) проведення співбесіди та визначення її результатів;

7) складення загального рейтингу кандидатів;

8) визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця (переможців) конкурсу;

9) оприлюднення результатів конкурсу.

Пунктом 8 Порядку визначено, що особи, які подали необхідну інформацію для участі у конкурсі, є кандидатами на зайняття посади (далі - кандидати).

Поряд із цим, за результатами проведення конкурсу, відповідно до пунктів 59, 63 Порядку №246, служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, забезпечує в установленому порядку передачу НАДС інформації про результати конкурсу на зайняття посад категорій «Б» і «В» (відомості про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата (за наявності) або про відсутність переможця конкурсу) в електронній формі на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті НАДС, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати підписання відповідного протоколу засідання конкурсної комісії. Результати конкурсу оприлюднюються не пізніше ніж протягом 45 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про його проведення.

Спеціальний структурний підрозділ НАДС та служба управління персоналом державного органу, в якому оголошено конкурс, ведуть реєстр других за результатами конкурсу кандидатів (пункт 61 Порядку №246).

За приписами пункту 62 Порядку №246 другий за результатами конкурсу кандидат має право на призначення на посаду протягом одного року з дня проведення відповідного конкурсу, якщо така посада стане вакантною, а також у разі, коли переможець конкурсу відмовився від зайняття посади, складення Присяги державного службовця, коли буде виявлено обмеження щодо призначення на посаду, визначені статтею 32 Закону України «Про державну службу», або йому буде відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки. Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом державного органу, в якому оголошувався конкурс, повідомляє другому за результатами конкурсу кандидату про те, що відповідна посада стала вакантною, протягом п`яти календарних днів з дня відкриття відповідної вакансії. Зазначене повідомлення може здійснюватись одним із доступних способів, обраним кандидатом у заяві, зазначеній у підпункті 2 пункту 19 цього Порядку, а також надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі коли протягом місяця з дня надіслання зазначеного рекомендованого листа другий за результатами конкурсу кандидат не подасть письмової заяви та інших передбачених законодавством документів для призначення його на посаду, він вважається таким, що відмовився від зайняття відповідної посади.

Аналіз зазначених норм Закону та Порядку №246 дає підстави дійти висновку про те, що законодавцем визначений певний алгоритм дій керівника державної служби та конкурсної комісії щодо оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади, його проведення, визначення переможців та надання можливості використання другим за результатами конкурсу кандидатом відкладеного права на зайняття вакантної посади державної служби.

Суд встановив, що наказом ДАБІ України від 11 травня 2019 року №496 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад» оголошено конкурс на зайняття вакантної посади начальника Управління ДАБІ у Херсонській області та затверджено умови проведення конкурсу на цю посаду.

Згідно протоколу запсідання конкурсної комісії ДАБІ України від 07 червня 2019 року №14, за результатами проведення конкурсу конкурсна комісія вирішила рекомендувати Голові ДАБІ України для призначення на посаду начальника Управління ДАБІ у Херсонській області ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є другим за результатами конкурсу кандидатом на зайняття цієї вакантної посади та має право на призначення на посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо ця посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу ОСОБА_2 відмовиться від зайняття посади, коли буде виявлено обмеження щодо призначення на посаду, визначені статтею 32 Закону України «Про державну службу» або йому буде відмовлено ту призначенні за результатами спеціальної перевірки.

Також, відповідно до листа ДАБІ України від 10 червня 2019 року №40-50/222-19 за результатами проведення конкурсу на зайняття вакантної посади начальника Управління ДАБІ у Херсонській області, який проводився ДАБІ України 05 червня 2019 року, переможцем конкурсу визнано ОСОБА_2 , який набрав 4,8 балів, а другим за результатами конкурсу визнано ОСОБА_1 , який набрав 4,6 балів.

Також, у відповідності до листа ДАБІ України від 24 травня 2019 року №40-50/198-19, за результатами проведення конкурсу на найняття вакантної посади Директора Департаменту ДАБІ у м. Києві, який проводився 21 травня 2019 року, переможцем на зайняття цієї вакантної посади визначено ОСОБА_3 , яка набрала 7,8 балів.

При цьому, як зазначає представник відповідача, конкурс на зайняття посад начальника Управління ДАБІ у Херсонській області та директора Департаменту ДАБІ у місті Києві проведені у порядку, визначеному законодавством України, рішення конкурсної комісії не оскаржувались, фактів порушення умов конкурсу під час його проведення, які могли вплинути на його результати, не встановлено, що не заперечується сторонами.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 31 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом, на підставі протоколу засідання конкурсної комісії повинен був прийняти рішення про призначення переможців конкурсу на посади державної служби категорій «Б».

У той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ДАБІ України приймались рішення стосовно призначення переможців конкурсу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відповідні посади державної служби, що також не заперечується сторонами.

З огляду на зазначене, всупереч положенням статті 31 Закону України «Про державну службу», ДАБІ України у визначений законом строк не прийняла рішення щодо призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Управління ДАБІ у Херсонській області, а ОСОБА_3 на посаду директора Департаменту ДАБІ у місті Києві.

Разом з тим, позивачі не оскаржують бездіяльність ДАБІ України щодо прийняття рішень про призначення або відмову у їх призначенні на посади за результатами проведеного конкурсу або дії щодо проведення конкурсів на зайняття вакантних посад начальника Управління ДАБІ у Херсонській області та директора Департаменту ДАБІ у місті Києві.

Водночас, предметом спору є наказ ДАБІ України від 30 вересня 2019 року №1081 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад», яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, начальника Управління ДАБІ у Херсонській області та директора Департаменту ДАБІ у місті Києві; затверджено умови проведення конкурсу, за результатами якого, переможцем на зайняття посади начальника Управління ДАБІ у Херсонській області визначено ОСОБА_4 , який набрав 7,9 балів, а на зайняття посади директора Департаменту ДАБІ у місті Києві - ОСОБА_5 , який набрав 8,0 балів.

06 листопада 2019 року наказом ДАБІ України №565 «ОС» призначено ОСОБА_4 на посаду начальника Управління ДАБІ у Херсонській області.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачі участі у вказаному конкурсі не брали, а тому, на думку суду, підстави для оскарження цього наказу у них відсутні, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/4406/16, від 07 листопада 2019 року у справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), від 30 вересня 2020 року у справі №806/204/17 (адміністративне провадження №К/9901/20487/18), постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №П/9901/370/18 (провадження №11-77заі18), від 28 жовтня 2020 року у справі №9901/153/20 (провадження №11-201заі20), тобто є сталою.

Враховуючи зазначене, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), 03 серпня 2018 року у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28 лютого 2019 року у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24 квітня 2019 року у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачі, звертаючись до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ ДАБІ України від 30 вересня 2019 року №1081 в частині оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області та в частині затвердження умов проведення такого конкурсу, не надали суду доказів того, що скасування зазначеного наказу зможе відновити їх порушені права, а тому, суд вважає, що ними обраний неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні такої позовної вимоги.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ДАБІ України від 06 листопада 2019 року №565 «ОС» «Про призначення ОСОБА_4 », суд зазначає таке.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №9901/338/19.

З огляду на наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України та загальновідомі ознаки й властивості нормативно-правового та індивідуального актів суд дійшов до висновку, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії.

За таких обставин, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Оскільки позивачі не є учасниками (суб`єктами) даних правовідносин та наказ ДАБІ України від 06 листопада 2019 року №565 «ОС» «Про призначення ОСОБА_4 » не стосується їх безпосередньо, а тому він не породжує для позивачів права на захист, тобто права на звернення із цією позовною вимогою, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні.

Також, стосовно доводів позивачів щодо безпідставного проведення повторного конкурсу на зайняття вакантних посад начальника Управління ДАБІ у Херсонській області та директора Департаменту ДАБІ у місті Києві, суд зазначає таке.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» визначені підстави для проведення повторного конкурсу, який проводиться у разі:

1) встановлення факту порушення умов конкурсу під час його проведення, яке могло вплинути на його результати;

2) якщо за результатами конкурсу не визначено кандидата на зайняття вакантної посади;

3) виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу та відсутності другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби.

У випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, частиною четвертою статей 35 і 36 цього Закону, рішення конкурсної комісії скасовується суб`єктом призначення, а про проведення повторного конкурсу оголошується не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дня скасування рішення конкурсної комісії. Повторний конкурс проводиться у порядку, визначеному для проведення конкурсу.

Згідно пункту 65 Порядку №246 повторний конкурс проводиться відповідно до статті 30 Закону України «Про державну службу» та за процедурою, визначеною цим Порядком.

Таким чином, перелік підстав, наведених у статті 30 Закону України «Про державну службу», для проведення повторного конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби, є вичерпним.

Разом з тим, з матеріалів справи та змісту оскаржуваного наказу ДАБІ України від 30 вересня 2019 року №1081 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад», яким оголошено конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, начальника Управління ДАБІ у Херсонській області та директора Департаменту ДАБІ у місті Києві, а також затверджено умови проведення конкурсу, не вбачається, що цей конкурс є повторним, жодних підстав, визначених статтею 30 Закону України «Про державну службу», він не містить та відповідних доказів на підтвердження своєї позиції позивачами не надано, а тому даному випадку вказані підстави не можуть слугувати основою для його скасування.

Поряд із цим, суд відхидяє доводи ОСОБА_1 стосовно того, що його було позбавлено можливості, як другого за результатами конкурсу кандидата, використати право на зайняття вакантної посади державної служби, з огляду на таке.

У відповідності до статті 29 Закону України «Про державну службу» другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки.

Таким чином, нормами наведеної статті визначено дві підстави для призначення на вакантну посаду другого за результатами конкурсу кандидада, а саме:

- якщо протягом одного року з дня проведення конкурсу, посада стане вакантною;

- якщо протягом одного року з дня проведення конкурсу, переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 мав право протягом одного року бути призначеним на посаду, у разі якщо така стане вакантною або якщо переможець конкурсу відмовиться від її зайняття.

У той же час, ОСОБА_1 просить поновити його права шляхом визнання протиправним та скасування наказу ДАБІ України від 30 вересня 2019 року №1081, що, як вже зазначалось вище, є неналежним способом захисту порушених прав.

Також, суд зазначає, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо призначення переможця конкурсу на відповідну посаду є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому, задоволення вимог у запропонований позивачами спосіб, шляхом зобов`язання ДАБІ України призначити ОСОБА_2 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який проведений у Державній архітектурно-будівельній інспекції України 05 червня 2019 року, на посаду начальника Управління ДАБІ у Херсонській області, а ОСОБА_3 , як переможця конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б», який проведений у Державній архітектурно-будівельній інспекції України 21 травня 2019 року, на посаду начальника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи полдоження статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу між сторонами не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 37471912);

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий);

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Суддя В.А. Кузьменко