Рішення № 99654979, 07.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Київ №640/1355/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

за участі секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПідприємства об`єднання громадян «Текстиль-Трейд»доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області Державної податкової служби Українипровизнання протиправними та скасування рішеньза участі представника:

- від позивача - Васильчук С.С.

встановив:

Підприємство об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області та Державної податкової служби України, в якому просило суд, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 13 листопада 2020 року №32495/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги;

- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року №0002430402 та №0002420402, від 03 вересня 2020 року №0002490402 та №0002480402, від 06 жовтня 2020 року №0033340402.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків контролюючого органу про нереальність операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М», є протиправними та підлягає скасуванню, зокрема, з наступних підстав:

- позивач при укладенні договорів з вищезазначеними контрагентами керувався усіма відкритими відомостями щодо них;

- товар придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» при здійсненні господарської діяльності;

- первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами відповідають вимогам законодавства України;

- відповідачем не наведено у акті перевірки доказів, що господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» не призвели до зміни у структурі активів та зобов`язань позивача та його контрагентів, в той же час позивачем надані до перевірки та додані до позову докази, що підтверджують факт зміни у структурі активів та зобов`язань позивача;

- позивач сформував податковий кредит у відповідності до вимог законодавства України;

- реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснена платниками податку на додану вартість. Відповідачем не наведено в акті перевірки доказів, які свідчать про відсутність реєстрації податкових накладних, зупинки реєстрації податкових накладних.

З наведених підстав позивач вважає, що відповідачем не наведено доказів порушення податкового законодавства постачальниками позивача, а винесені податкові повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача. За наведених підстав позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, а також рішення Державної податкової служби України, яка скаргу позивача залишила без задоволення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Київській області надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що документальними позаплановими виїзними перевірками позивача встановлено порушення норм податкового законодавства, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Зазначене порушення виникло у зв`язку із не підтвердженням під час проведення перевірки здійснення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М». В ході проведених перевірок відповідачем встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» джерела походження товару по ланцюгу за квітень-травень 2020 року та відсутність основних фондів, що свідчить про відсутність у контрагентів можливості здійснювати фактичні товарні операції з позивачем. Також відповідач вказав про дефектність документів, якими оформлені операції між даними підприємствами. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 07 вересня 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити останні.

Представники відповідачів в судове засідання 07 вересня 2021 року не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.

При цьому, 02 вересня 2021 року від представника Головного управління ДПС у Київській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких представник наголосив, що ПОГ «Текстиль-Трейд» не отримувало дозволу на право користування пільгами з оподаткування, що підтверджується листами Міністерства соціальної політики України №2349 від 25 червня 2021 року та Київської обласної державної адміністрації №4887/36.05.01-2021 від 11 червня 2021 року. Також представником зазначено, що податковим органом отримана інформація від Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, відповідно до якої здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яким встановлено, що «… ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами, з метою незаконного використання пільги передбаченої ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та ст..197 Податкового кодексу України, відобразив в первинних фінансово-господарських документах та документах податкової звітності завідомо неправдиву інформацію щодо осіб з інвалідністю, які нібито офіційно працевлаштовані та отримують доходи на підконтрольних йому підприємствах реального сектору економіки, а саме: ПОГ «ПІЛАТУС», ПОГ «БАТУР» (код ЄДРПОУ 43224531), ПОГ «ТЕКСТИЛЬ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42396722), ПОГ «Альтаір-Продакт» (код ЄДРПОУ 43564517), ПОГ «Торг Клуб» (код ЄДРПОУ 43564543), тим самим надавши завідомо неправдиву інформацію органам державної влади з метою одержання пільги щодо податків, що спричинило тяжкі наслідки.».

На дані додаткові пояснення представника Головного управління ДПС у Київській області представник позивача зауважив, що взагалі питання надання/отримання пільги щодо оподаткування не піднімалось, не вирішувалось та не відображалось в акті перевірки, а також не слугувало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Слід також зазначити, що в додаткових поясненнях представник податкового органу, окрім наведених вище аргументів щодо пільг в питаннях оподаткування, клопотав про участь у судовому засіданні. Утім, на думку суду, вказане клопотання представником податкового органу заявлене помилково, оскільки справа №640/1355/21 розглядається судом за правилами загального позовного провадження, з викликом учасників справи у судове засідання та, власне, проведенням судового засідання, зокрема 07 вересня 2021 року, в яке представник ГУ ДПС у Київській області не прибув і не заявляв клопотань про відкладення судового засідання (в підготовчому судовому засіданні представник ГУ ДПС у Київській області приймав участь).

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства об`єднання громадян «Текстиль Трейд» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ па поточний рахунок платника податку за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 14 липня 2020 року №355/10-36-04-02/42396722.

Не погоджуючись з його висновками Підприємство подало заперечення. За результатом розгляду заперечень було прийнято рішення провести позапланову перевірку з питань, що стали предметом оскарження, за наслідком якої контролюючим органом складено Акт перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722.

За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення ПОГ «Текстиль Трейд » пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за період квітень 2020 року на суму ПДВ 986 570 грн.; вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - завищення податкового кредиту у податковій декларації за квітень 2020 року на суму 4424536,89 гри., у відповідності до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) у сумі 4424536,89 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 03 вересня 2020 року №0002490402 про відмову в бюджетному відшкодуванні за квітень 2020 на суму 986 570 грн.;

від 03 вересня 2020 року №0002490402 про зменшення від`ємного значення ПДВ за квітень 2020 на суму 4 424 536,89 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив останні в адміністративному порядку.

Проте рішенням Державної податкової служби України від 13 листопада 2020 року №32495/6/99-00- 06-02-03-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги було відмовлено, а висновки Акту перевірки повністю підтримано.

Крім цього, Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОГ «Текстиль Трейд» з питання правомірності декларування суми від`ємного значення з податку па додану вартість та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2020 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення та від`ємного значення за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-02/42396722.

За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення ПОГ «Текстиль Трейд» пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині правомірності декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку по податковій декларації за травень 2020 року та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) та у відповідності до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України відмовлено в наданні бюджетного відшкодування по декларації за травень 2020 року на суму ПДВ 1358388 грн. та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21), у сумі ПДВ 72216,66 гри.

Не погоджуючись з такими висновками позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-02/42396722 залишено без змін.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-02/42396722 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 27 серпня 2020 року №0002430402 про зменшення від`ємного значення ПДВ за травень 2020 на суму 72 216,66 грн.;

від 27 серпня 2020 року №0002420402 про відмову в бюджетному відшкодуванні за травень 2020 на суму 703296 грн.

Не погоджуючись з прийшлими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 11 листопада 2020 року №32304/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги відмовлено, а висновки Акту перевірки залишені без змін.

Також Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПОГ «ТЕКСТИЛЬ ТРЕЙД» з питання правомірності декларування суми від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2020 року, яка виникла за рахунок поточного від`ємного значення з ПДВ та від`ємного значення за квітень 2020 року, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396722.

За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення ПОГ «ТЕКСТИЛЬ ТРЕЙД» пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за період червень 2020 року на суму ПДВ 260064 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396722 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2020 року №0033340402, яким платнику податків відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за червень 2020 в розмірі 260 064 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 10 грудня 2020 року №34796/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги підмовлено, а висновки акту перевірки залишені без змін.

Незгода з вказаними податковими повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (пп 200.7.1, 200.7.2 п. 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Водночас, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зі змісту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за результатами документальної перевірки.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а, та Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як свідчать обставини справи, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства базується на підставі не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М».

В ході проведеного перевіркою аналізу, контролюючим органом встановлено, що контрагенти позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» не мали змоги поставити продукцію та послуги у об`ємах, визначених у первинних документах, оскільки по ланцюгу походження товару у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» відсутня можливість у реалізації такої продукції.

Крім того, наявна інформація, з відкритих джерел інформації, яка підтверджує відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» можливості надавати послуги з перевезення.

Досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про безпідставність висновків контролюючого органу, з огляду на наступне.

Підприємством об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» (Покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестнант» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 03.03.2020 №143-11.

Згідно п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві товари в асортименті, а покупець зобов`язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.3 цього Договору конкретний асортимент товару, його ціна по найменуванням та кількості зазначається у накладній.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестнант» здійснювало постачання на користь позивача товарно-матеріальних цінностей, а саме - взуття вживане I, II, ІІІ категорії, second hand, інші вживані речі, що підтверджується:

- видатковими накладними від 03.04.2020 №РН-0400006, від 03.04.2020 №РН-0400007, від 03.04,2020 №14-1-0400008, від 03.04.2020 №РІ 1-0400009, від 06.04.2020 №РН- 0400010, від 06.04.2020 №РИ-0400011, від 06.04.2020 №РІ1-0400012, від 06.04.2020 №Р11-0400013; - зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними з актами приймання-передачі. Крім цього, операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Стосовно тверджень контролюючого органу про ризиковість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнант» та відсутність придбання товариством товару, який постачався позивачу, то вказане спростовується тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестнант» здійснювало імпорт товару, який в подальшому реалізувало Підприємству об`єднання громадян «Текстиль-Трейд».

Наведене підтверджується вантажно-митними деклараціями від 05.11.2019 №ІМ 40 ДЕ UA209180/2019/073286, від 25.11.2019 №ІМ 40 ДЕ UA209180/2019/078658, від 30.01.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/05988, від 01.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/006780, від 03.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/006921, під 03.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/006923, від 03.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209і70/2020/007032. від 03.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/007278, від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013311, від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013326, від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013450. від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013464, від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013522, від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/01352.3, від 26.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013549, від 27.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013707, від 27.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013766, від 27.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/013953, від 28.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014077, від 28.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014510, від 29.02.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014624, від 02.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014650, від 02.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014658, від 02.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/202.0/014659, від 02.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014686, від 02.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/014973, від 03.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/015087, від 04.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/015424, від 04.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/015441, від 05.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/015772, від 06.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/016138. від 06.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209Г/0/2020/016139, від 06.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/016140, від 07.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/202.0/016603, від 10.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UА209170/2020/016828, від 10.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/017052, від 10.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/017147, від 10.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/017149, від 10.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/017150, від 10.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/017159, від 11.03.2020 №ІМ 40 ДЕ UA209170/2020/017327, які, як стверджує позивач, а відповідачами не спростовано, надавались позивачем як до заперечення на акт перевірки, так і до скарги на податкові повідомлення-рішення.

Стосовно посилань контролюючого органу на неможливість підтвердити постачання ТМЦ, оскільки деякі номерні знаки транспортних засобів, вказаних у ТТН не відповідають базі даних МВС, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, згідно з пунктом 1 якого у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується лише операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відповідні висновки узгоджуються і з судовою практикою Верховного Суду (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 820/738/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/14004/17).

В той же час, позивачем долучено до позовної заяви лист від компанії-перевізника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» за вих. №02/03 від 02 березня 2021 року про допущення помилки у ТТН, і Товариство підтвердило, що дійсний номер є НОМЕР_1 .

Таким чином, твердження контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарських операцій з огляду на невідповідність номерних знаків транспортних засобів не є обґрунтованими.

Аналогічна позиція висвітлена Верховним Судом, який в постанові від 16 квітня 2019 року у справі №820/6069/16 підкреслив, що «окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не позбавляють правового значення виданих за цими операціями документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами».

Також, Підприємством об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» (Покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо» (Продавець) укладено договір поставки від 01 квітня 2020 року №170, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити наступний товар: вживані одяг, взуття, речі.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Договору ціна, асортимент, кількість товару, що підлягає поставці, узгоджуються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенерифо» здійснювало постачання на користь позивача товарно-матеріальних цінностей, а саме одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів (Second Hand)- 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії, футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг, речі вживані несортовані з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та інше, взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії, що підтверджується первинними документами:

- видатковими накладними;

- зареєстрованими податковими накладними;

- замовленнями покупця.

Перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортним накладними.

Оплата за поставлені товари підтверджується банківською випискою.

Також всі вищезазначені операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-caльдовою відомістю.

Щодо тверджень контролюючого органу в актах перевірки від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-2/42396722 та від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396755 про неподання до перевірки документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», суд зауважує, що вказані правовідносини мали місце та знайшли своє відображення в податковому обліку підприємства за квітень 2020 року. При цьому, як вказує позивач та вбачається із матеріалів справи, пакет документів по взаємовідносинам з цим контрагентом був перевірений, задокументований та відображений в акті перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722 в межах перевірки за звітний період квітень 2020 року.

Відповідно до абзацу 2 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Згідно актів перевірки від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-2/42396722 та від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396755 перевірка здійснювалася на підставі підпункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що питання охоплені перевіркою, вже були предметом попередніх перевірок.

При цьому, як звернув увагу суду позивач та з чим погоджується суд, в акті перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722, який складений після розгляду зауважень на акт перевірки від 14 липня 2020 року №355/10-36-04-02/42396722, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області не встановлено порушень податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифо».

Що стосується посилань на невідповідність деяких номерних знаків, зазначених в ТТН на перевезення товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», то як вже було зазначено вище, ТТН не є тим документом, що підтверджує факт господарських операцій, відтак висновки щодо нереальності господарських операцій лише на підставі певних сумнівів у змісті ТТН не відповідають нормам податкового законодавства.

Крім того, Підприємством об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» (Орендар) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» (Орендодавець) договір суборенди швейного цеху №0111 від 01.12.2019, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове виробниче приміщення (швейний цех), яке укомплектоване відповідним обладнанням (додаток 1), загальною площею 22.4 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, з усіма необхідними приналежностями та мережами, що забезпечують можливість споживання комунальних послуг.

В додатку 1 до цього Договору сторони узгодили перелік обладнання швейного цеху, яке передається в оренду.

Передача майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.2019. Надання послуг оренди підтверджується актом наданих послуг від 29.05.2020 №17 та виписаною і належним чином зареєстрованою податковою накладною від 26.05.2020 №2. Операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно- сальдовою відомістю.

Доводи контролюючого органу в частині спростування операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» зводяться до того, що дане товариство не подавало окремі звіти (щодо наявності та місцезнаходження основних засобів, майна) до контролюючого органу. З цього приводу слід зазначити, що платник податків не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати іншу діяльність, не заборонену законом, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами.

Наведена позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03 лютого 2021 року у справі №826/14004/17.

Суд також враховує той факт (на що звернув увагу позивач), що операції з оренди швейного цеху у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» контролюючий орган не визнає лише в акті перевірки від 05 серпня 2020 року №368/10-36-04-02/42396722 за звітний період травень 2020 року, в той же час в актах перевірки від 31 серпня 2020 року №391/10-36-04-02/42396722 та від 18 вересня 2020 року №447/10-36-04-02/42396722 за звітні періоди квітень, червень 2020 року, порушень по взаємовідносинам з цим же контрагентом за цим самим договором не встановлено, що свідчать про непослідовність, необґрунтованість та безпідставність тверджень відповідача.

Також, Підприємством об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» (Замовник) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» (Виконавець) від 01 квітня 2020 року №01042020-4, за умовами якого виконавець зобов`язується за плату та за замовленням замовника виконувати перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та здійснити їх оплату.

Надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується: актами надання послуг від 06 травня 2020 року №04/05-1 та №06/05-1, належним чином зареєстрованими податковими накладними від 04 травня 2020 року №12, від 04 травня 2020 року №13, від 06 травня 2020 року №9. Операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Як вже зазначалось вище, підставою для висновку податкового органу про нереальність відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» є посилання на інформацію з відкритих баз даних МВС України щодо відсутності у контрагента позивача права власності на транспортні засоби з вказаними номерними знаками, які зазначені в товарно-транспортних накладних. Утім такі доводи судом відхиляються з огляду на наведені вище докази щодо допущення ТОВ «Сабтехпром» технічної помилки при заповненні первинних документів.

При дослідженні матеріалів справи, з`ясуванні всіх обставин у справі суд враховує, що під час проведення господарських операцій позивач (платник податків) може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21- 421 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Таким чином, факт придбання Підприємством об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенерифо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сабтехпром» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутекс-М» товарів і послуг підтверджується належними первинними документами.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону №996-ХІV первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

В акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при здійсненні господарської діяльності з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу на додаткові пояснення Головного управління Державної податкової служби у Київській області подані до суду та зареєстровані канцелярією суду 02 вересня 2021 року, зокрема щодо наявного кримінального провадження та інформації щодо проведення досудового розслідування у відношенні позивача.

Такі твердження, докази та пояснення контролюючого органу не були покладені в основу предмету перевірки, не зафіксовані в актах перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому не приймаються судом.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 27 серпня 2020 року №0002430402 та №0002420402, від 03 вересня 2020 року №0002490402 та №0002480402, від 06 жовтня 2020 року №0033340402.

Відтак в цій частини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 13 листопада 2020 року №32495/6/99-00-06-02-03-06 про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи із положень статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Із наведених норм права слідує, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №826/10853/17 (адміністративне провадження №К/9901/58531/18).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачі не виконали у повній мірі покладеного на них обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обгрунтованості прийнятих ним рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Підприємства об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2020 року №0002430402 та №0002420402, від 03 вересня 2020 року №0002490402 та №0002480402, від 06 жовтня 2020 року №0033340402.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян «Текстиль-Трейд» (08130, Київська область, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Черкаська, будинок 26, код ЄДРПОУ 42396722) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 22700,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 15 вересня 2021 року.