Рішення № 99654901, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/20899/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Патріот"

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Патріот" (далі у тексті - позивач, ПАТ "Патріот") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі у тексті - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2018 року №0485591212, №0485171212, №0485411212, від 2 серпня 2018 року №0018401203;

- визнати протиправним та скасувати нарахування в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) інформаційної системи Державної фіскальної служби України пені в сумі 553106,37 грн щодо ПАТ "Патріот" за порушення термінів сплати самостійно визначеного платником податку зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення державних лотерей за періоди: 2015 рік, 1 квартал 2016 року, півріччя 2016 року, три квартали 2016 року, 1 квартал 2017 року, три квартали 2017 рік, 2017 рік, 1 квартал 2018 року.

- зобов`язати відповідача внести зміни до ІКП інформаційної системи Державної фіскальної служби України щодо ПАТ "Патріот" шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню в сумі 553106,387 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він своєчасно звертався до банку, в якому має розрахункові рахунки з платіжними дорученнями щодо перерахування сум самостійно визначених у податкових деклараціях грошових зобов`язань з податку на прибуток, проте платіжні доручення не виконано з посиланням на норми Закону України «Про санкції».

Крім того, позивач стверджує, що ним не було порушено термінів сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підтвердження чого надано копії платіжних доручень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року вказані вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у адміністративній справі №640/20889/18 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року замінено відповідача у справі №640/20899/18 з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (відокремлений підрозділ) (код ЄДРПОУ 44116011).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позов вказує, що при проведенні камеральних перевірок з питань дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток Приватним акціонерним товариством "Патріот" встановлено факт порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Вказані висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення рішення є законним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі підпункту .20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76, та пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток Приватним акціонерним товариством "Патріот" за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 30 січня 2017 року №1/26-55-12-05 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на прибуток по податковій декларації за 2015 рік з граничним строком сплати до 10 березня 2016 року у розмірі 2202203,20 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 2 серпня 2017 року №0018401203, яким за затримку на 239 календарних днів позивача зобов`язано сплати грошового зобов`язання у сумі 2202203,20 грн, застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 440440,64 грн.

Також, 11 липня 2018 року посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провели камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати (зобов`язання) по податку на прибуток Приватним акціонерним товариством "Патріот", за результатами якої складено акти №4993/26-15-12-12-12/23726159 (далі - Акт №4993) та № 4994/26-15-12-12-12/23726159 (далі - Акт №4994).

Відповідно до висновків Акта №4993 встановлено порушення термінів сплати (перерахування) на понад 30 днів узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток за податковими деклараціями за 2015 рік, І квартал 2016 року, півріччя 2016 року. Зазначені суми боргу були погашені 19 червня 2018 року.

Згідно з висновками Акта №4994 контролюючий орган встановив порушення позивачем термінів сплати (перерахування) на понад 30 днів узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток за податковими деклараціями за три квартали 2016 року, І квартал 2017 року, три квартали 2017 року, до 30 днів - за І квартал 2018 року. Зазначені суми боргу були погашені 19 червня 2018 року.

На підставі висновків Акта №4993 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2018 року №0485591212, відповідно до якого за затримку сплати грошового зобов`язання на суму 1048949,85 грн застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 209789,97 грн.

На підставі висновків Акта №4994 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2018 року:

- №0485411212 за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 163348 грн застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 16334,80 грн;

- №0485171212 за затримку на 577, 536, 396, 212, 100 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 426842 грн застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 85368,40 грн. Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктів 21.1.121.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 статті 126 Податкового кодексу України) протягом строків, визначених Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В контексті наведеного, суд зауважує, що статтею 109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

При вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Так, з матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення подавались позивачем до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до настання граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов`язань (т 1 а.с.110-120). Судом встановлено, що у період з 17 вересня 2015 року по 18 червня 2018 року включно позивач перебував під дією санкцій, застосованих відповідно до Закону України «Про санкції». Так, Указом Президента України від 16 вересня 2015 року №549/2015 введено в дію рішення Ради національної безпеки України (далі - РНБО) від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». В подальшому введені санкції були продовжені рішеннями РНБО від 16 вересня 2016 року та від 28 квітня 2017 року, введеними в дію Указами Президента України від 17 жовтня 2016 року №467/2016 та від 15 травня 2017 року №133/2017 відповідно. Згідно з указаними актами індивідуальної дії їх дія припинилась 19 травня 2018 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

У частині 1 статті 4 вказаного Закону наведені види санкцій, які можуть бути застосовані. До вказаного переліку, серед іншого, відноситься блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (пункт 1).

Керуючись Законами України «Про санкції» та «Про Національний банк України» Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 1 жовтня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (з наступними змінами, далі - Постанова №654).

Підпунктом 7 пункту Постанови №654 постановлено банкам України, серед іншого, заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку, зокрема:

- банк зобов`язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій" та/або "зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань" (абзац п`ятий);

- банк повертає клієнту розрахунковий документ без виконання і проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на Закон України "Про санкції", укази Президента України від 15 червня 2016 року № 254/2016, від 15 травня 2017 року № 133/2017, від 17 березня 2018 року № 71/2018, від 14 травня 2018 року № 126/2018), що засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, який виконує функції контролера (абзац десятий). При вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов`язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов`язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.

Згідно абзацу 3 пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Факт обліку за позивачем надміру сплачених сум та/або помилково сплачених сум, та/або суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за рахунок яких позивач мав би змогу сплатити податкове зобов`язання відповідачем не доведено.

З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за 2015 рік від 08 лютого 2016 року № 9275274549 (граничний термін сплати - 10 березня 2016 року) фактично погашено- 19 червня 2018 року в сумі 647 846,86 грн.; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за 1 квартал 2016 року від 22 квітня 2016 року № 9062275918 (граничний термін сплати - 20 травня 2016 року) фактично погашено - 19 червня 2018 року в сумі 173 549,00 грн.; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за півріччя 2016 року від 22 липня 2016 року № 9127984266 (граничний термін сплати - 19 серпня 2016 року) фактично погашено - 19 червня 2018 року в сумі 227 554,00 грн.; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за три квартали 2016 року від 09 листопада 2016 року № 9212780961 (граничний термін сплати - 19 листопада 2016 року) фактично погашено податковий борг - 19 червня 2018 року в сумі 227 946,00 грн.; нарахований авансовий внесок в сумі 139 789, 00 грн. (граничний термін сплати - 30 грудня 2016 року) - фактично сплачено 19 червня 2018 року; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за 1 квартал 2017 року від 20 квітня 2017 року № 90701655080 (граничний термін сплати - 19 травня 2017 року) фактично погашено податковий борг - 19 червня 2018 року в сумі 29 253,00 грн.; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за 3 квартали 2017 року від 19 жовтня 2017 року № 9217456569 (граничний термін сплати - 19 листопада 2017 року) фактично погашено податковий борг - 19 червня 2018 року в сумі 29 321.00 грн.; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за 2017 року від 18 січня 2018 року № 9295841675 (граничний термін сплати - 11 березня 2018 року) фактично погашено податковий борг - 19 червня 2018 року в сумі 533,00 грн.; грошове зобов`язання, визначене в податковій декларації за 1 квартал 2018 року від 18 квітня 2018 року № 109882 (граничний термін сплати - 20 травня 2018 року) фактично погашено - 19 червня 2018 року в сумі 163 348,00 грн.

Як зазначено вище, строк дії санкцій застосованих відповідно до Закону України «Про санкції» припинився 19 травня 2018 року, проте оплата податкових зобов`язань мала місце 19 червня 2018 року.

Згідно листа позивача до Філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с. 139-142) позивачем 29 травня 2018 року було подано платіжні доручення, зокрема, зі сплати недоїмки 29 травня 2018 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ПАТ «Державний ощадний банк України» від 26 червня 2018 року (т. 1 а.с. 134) платіжні доручення виконано станом на 26 червня 2018 року без зазначення підстав виконання вказаних вище платіжних дорученням із затримкою.

Суд наголошує, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно у терміни визначені Податковим кодексом України вчинено дії щодо сплати узгоджених податкових зобов`язань, проте позивач з незалежних від нього обставин був позбавлений реальної можливості сплати у визначений законодавством строк платежі та збори, отже застосування до позивача штрафних санкцій, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у даному випадку, є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2017 року №0018401203, суд зазначає таке.

З акту перевірки вбачається, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік від 08 лютого 2016 року №9275274549 (граничний термін сплати -10 березня 2016 року).

Проте, позивачем сплачено податок на прибуток підприємств за 2015 рік на рахунок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (розрахунковий рахунок 31117176700007 для сплати податку на дохід, які сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення державних лотерей, код 11024700) граничний термін сплати - 10 березня 2016 року, останній платіж проведено 10 вересня 2015 року), що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.121-129). В подальшому, 11 жовтня 2016 року позивач звернувся з листом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. м. Києві з проханням про перерахування помилково сплачених коштів з податку на дохід, які сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення державних лотерей (код 11024700) на загальну суму 2 202 203,20 грн. на інший рахунок (№33111318799007 - розрахунковий рахунок для сплати податку на прибуток приватних підприємств код 110201000).

За результатом розгляду вищевказаного листа позивача, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. м. Києві 04 листопада 2016 року здійснено перерахунок з одного рахунку на інший.

Отже, погашення позивачем податкового боргу у сумі 2 202 203,20 грн. здійснено із затримкою 239 календарних дні, згідно висновку від 04 листопада 2016 року №8088-07.

Так, за усталеною практикою Верховного Суду здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 2 грудня 2015 року (справа №826/6059/13-а), постановах Верховного Суду від 2 червня 2020 року (справа №808/3455/15), від 29 січня 2020 року (справа №824/2467/15-а).

Таким чином, оскільки позивач сплатив узгоджене податкове зобов`язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, він не вважається таким, що пропустив строк сплати податку. Проте, на підтвердження доводів про своєчасну сплату спірної суми позивач долучив до матеріалів справи платіжні доручення (т.1 а.с.121-129) на загальну суму 1897985,90 грн., натомість, як сума до сплати становила 2 202 203,20 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем граничного терміну оплати податкового зобов`язання в сумі 304 217,3 грн більше як 30 днів, що свідчить про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2017 року №0018401203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% в сумі 379 597,18 грн.

Щодо позову в частині визнання протиправним та скасування нарахування в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) інформаційної системи Державної фіскальної служби України пені в сумі 553106,37 грн щодо ПАТ "Патріот" за порушення термінів сплати самостійно визначеного платником податку зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення державних лотерей за періоди: 2015 рік, 1 квартал 2016 року, півріччя 2016 року, три квартали 2016 року, 1 квартал 2017 року, три квартали 2017 рік, 2017 рік, 1 квартал 2018 року та зобов`язання відповідача внести зміни до ІКП інформаційної системи Державної фіскальної служби України щодо ПАТ "Патріот" шляхом виключення з неї відомостей про нараховану пеню в сумі 553106,387 грн., суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є саме скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень матиме правовим наслідком проведення відповідних коригувань ІКП. З урахуванням наведеного, позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 1 серпня 2018 року №0485591212, №0485171212, №0485411212, від 2 серпня 2018 року №0018401203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% в сумі 379 597,18 грн. з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Патріот" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2018 року №0485591212, №0485171212, №0485411212 повністю та податкове повідомлення-рішення від 2 серпня 2018 року №0018401203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% в сумі 379 597,18 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Патріот" (01014, місто Київ, вулиця Струтинського, будинок 8, код ЄДРПОУ 23726159) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в сумі 16 813 (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко