Рішення № 99654875, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/15418/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Національної академії аграрний наук України

до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Національна академія аграрних наук України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до старшого державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 11 травня 2021 року в межах виконавчого провадження №65053816 про накладення арешту на все майно позивача;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №65053816 у зв`язку з його повним виконанням та направити копію відповідної постанови позивачу;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/15418/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем подано «пояснення» на позовну заяву, в якому зазначено, що Печерський РВ ДВС не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки державним виконавцем з урахуванням положень законодавства правомірно вчинено дії, спрямовані на виконання виконавчих документів в межах зведеного виконавчого провадження; законодавчо визначено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не спростовано доводи, викладені в адміністративному позові; положеннями законодавства забороняється звернення стягнення на нерухоме майно позивача за претензіями кредиторів; відповідач у відзиві не спростував стягнення моральної шкоди.

У судовому засіданні 06 липня 2021 року суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні в Печерському РВ ДВС перебувало зведене виконавче провадження №65053816, відкрите за постановою Печерського РВ ДВС від 17 лютого 2021 року №64335923 про стягнення з НААН на користь Печерського РВ ДВС 5 100,00 грн.

Постановою від 17 лютого 2021 року про накладення штрафу ВП №64335923 при примусовому виконанні виконавчого листа №334/6805/20 від 28 січня 2021 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про поновлення ОСОБА_1 на посаді за невиконання позивачем судового рішення накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

Постановою від 08 квітня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65053816 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Печерського РВ ДВС від 17 лютого 2021 року №64335923 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 5 100,00 грн.

Постановою від 14 квітня 2021 року ВП №65053816 приєднано ВП65053816 з примусового виконання постанови №64335923 від 17 лютого 2021 року про стягнення з НААН на користь відповідача штрафу у розмірі 5 100,00 грн. до ЗВП №60561222, яке веде Печерський РВ ДВС.

Постановою про арешт майна боржника від 11 травня 2021 року ВП №65053816, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно, що належить боржнику НААН у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 26 614,00 грн. З тексту постанови вбачається, що вона винесена при примусовому виконанні:

- постанови Печерського РВ ДВС від 17 жовтня 2019 року №60082857 про стягнення з НААН на користь Держави 10 200,00 грн., приєднано до зведеного виконавчого провадження (далі по тексту - ЗВП) 11 листопада 2019 року;

- постанови Печерського РВ ДВС від 07 жовтня 2019 року №60082857 про стягнення з НААН на користь Держави 269,00 грн., приєднано до ЗВП 11 листопада 2019 року;

- постанови Печерського РВ ДВС від 17 лютого 2021 року №64335923 про стягнення з НААН на користь відповідача штрафу у розмірі 5 100,00 грн., дата приєднання до ЗВП 14 квітня 2021 року;

- постанови Печерського РВ ДВС від 11 березня 2021 року №64335923 про стягнення з НААН на користь відповідача штрафу у розмірі 10 200,00 грн., дата приєднання до ЗВП 14 квітня 2021 року;

- наказу Господарського суду Дніпропетровської області, виданого 12 березня 2021 року №904/2032/16 про стягнення з НААН на користь ДП «Дослідне господарство «РУНО» НАН України судового збору у розмірі 2 102,00 грн., дата приєднання до ЗВП 14 квітня 2021 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних мотивів.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець має право накладати арешт на кошти боржника для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція) передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону.

Згідно пункту 8 Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що арешт на кошти боржника накладається на загальну суму заборгованості у рамках зведеного виконавчого провадження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, арешт накладено на загальну суму заборгованості 26 614,00 грн. при примусовому виконанні: постанови Печерського РВ ДВС від 17 жовтня 2019 року №60082857 про стягнення з НААН на користь Держави 10 200,00 грн., приєднано до зведеного виконавчого провадження (далі по тексту - ЗВП) 11 листопада 2019 року; постанови Печерського РВ ДВС від 07 жовтня 2019 року №60082857 про стягнення з НААН на користь Держави 269,00 грн., приєднано до ЗВП 11 листопада 2019 року; постанови Печерського РВ ДВС від 17 лютого 2021 року №64335923 про стягнення з НААН на користь відповідача штрафу у розмірі 5 100,00 грн., дата приєднання до ЗВП 14 квітня 2021 року; постанови Печерського РВ ДВС від 11 березня 2021 року №64335923 про стягнення з НААН на користь відповідача штрафу у розмірі 10 200,00 грн., дата приєднання до ЗВП 14 квітня 2021 року; наказу Господарського суду Дніпропетровської області, виданий 12 березня 2021 року №904/2032/16 про стягнення з НААН на користь ДП «Дослідне господарство «РУНО» НАН України судового збору у розмірі 2 102,00 грн., дата приєднання до ЗВП 14 квітня 2021 року в межах виконавчого провадження №65053816.

Враховуючи, що арешт накладається у розмірі суми стягнення в межах виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно накладено арешт в межах виконавчого провадження ВП №65053816, оскільки арешт майна на загальну суму заборгованості повинен бути накладений у рамках зведеного виконавчого провадження №60561222, до якого постановою від 14 квітня 2021 року ВП №65053816 приєднано ВП65053816 з примусового виконання постанови №64335923 від 17 лютого 2021 року про стягнення з НААН на користь відповідача штрафу у розмірі 5 100,00 грн. до ЗВП, яке веде Печерський РВ ДВС.

Таким чином, постанова про арешт коштів боржника від 11 травня 2021 року ВП №65053816 є протиправною та підлягає скасуванню.

Положеннями статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням;

17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

Із заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №65053816 у зв`язку з його повним виконанням та направити копію відповідної постанови позивачу.

Проте, як встановлено судом, виконавче провадження №65053816 постановою від 14 квітня 2021 року ВП №65053816 приєднано ЗВП №60561222, яке веде Печерський РВ ДВС та, відповідно, ВП №65053816 з 14 квітня 2021 року є частиною зведеного виконавчого провадження №60561222.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалася настання підстав, передбачених частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги зобов`язати відповідача вчинити дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №65053816 у зв`язку з його повним виконанням та направити копію відповідної постанови позивачу не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В пункті 9 зазначеної постанови Верховний Суд України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Позивач зазначає, що, на його переконання, незаконні дії відповідача призводять до постійного емоційного напруження працівників апарату Президії НААН.

Проте, оскільки позивачем не наведено доказів та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем не доведена правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Національної академії аграрний наук України - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 травня 2021 року ВП №65053816 про арешт коштів боржника.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Національної академії аграрний наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, код ЄДРПОУ 00024360) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова