Рішення № 99654855, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/2892/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки

треті особи 1) Державний навчальний заклад «Запорізьке вище професійне училище

«Моторобудівник»

2) Науково - методичний центр професійно-технічної освіти у Запорізькій

області

3) Міністерство освіти та науки України

про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимога на предмет спору, Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник» (далі по тексту - третя особа-1), Науково - методичного центру професійно-технічної освіти у Запорізькій області (далі по тексту - третя особа-2), Міністерства освіти та науки України (далі по тексту - третя особа-3) в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки у видачі зміненого атестату про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Державне підприємство «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки видати змінений атестат про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позову зазначено, що позивач змінив в усіх документах на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ». Водночас, відповідач у такій зміні в атестаті відмовляє, що на думку позивача є протиправною відмовою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідач проти позову заперечив, письмовий відзив мотивований тим, що чинне законодавство України не передбачає можливість видачі зміненого атестату позивачу у зв`язку з внесенням змін до актового запису про народження в частині зміни імені позивача (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

18 червня 2020 року за № 482/01-04 позивач звернувся до Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник» із заявою про видачу зміненого Атестату про повну загальну середню освіту НОМЕР_1 від 27 червня 2014 року на нове ім`я з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

Так, на вказану вище заяву, листом Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник» № 181/01-03 від 13 липня 2020 року повідомлено, що буде замовлено у виготовлення зміненого Атестата на нове ім`я з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_1 ".

Також, листом за № 260/13 від 29 грудня 2020 року «Щодо виготовлення документів про освіту», який надійшов від Науково-методичного центру професійно-технічної освіти у Запорізькій області та листом № 01-11/1319 від 17 грудня 2020 року «Щодо виготовлення документів про освіту», що надійшов від Державного підприємства «Інфоресурс», позивачу було відмовлено у виготовленні та видачі зміненого атестату, з огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає можливість видачі зміненого атестату позивачу у зв`язку з внесенням змін до актового запису про народження в частині зміни імені позивача (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом.

Пунктом 1 частини першої статті 28 Цивільного кодексу України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка є громадянином України складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вони належать.

Виходячи з положень частини першої статті 49 Цивільного кодексу України, акти цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковуються, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог положень пункту 1 частини другої статті 40 Закону України «Про освіту», документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльністю.

Положеннями пунктів 2 та 3 частини другої статті 40 цього Закону передбачено, що порядок виготовлення видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту визначається законодавством. Порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, передбачених спеціальними законами, вимоги до їх форми та/або змісту затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням вимог спеціальних законів.

Відповідно до положень частини третьої статті 40 Закону Україна «Про освіту» , інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Положеннями пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 р. № 645 (в подальшому за текстом - Постанова КМУ № 645) передбачено, що інформація, яка відтворюється в документах про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка, формується закладами освіти з використанням Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2003 р. N 811 затверджено Порядок замовлення документів про базову середню освіту та повну загальну середню освіту, видачі та обліку їх карток (далі по тексту - Порядок), який розроблено відповідно до Законів України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту". Цей Порядок установлює процедуру замовлення, видачі та обліку документів про базову середню та повну загальну середню освіту, що виготовляються на основі фотокомп`ютерних технологій (далі - документи про освіту).

Відповідно до пункту 1.2.1 Порядку документ про освіту (далі - Документ) - персональні дані про здобутий особою у закладі освіти України рівень загальної середньої освіти, занесені до централізованого банку даних Міністерства освіти і науки України та Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) та відтворені в пластиковій картці (далі - Картка).

Відповідно до пунктів 1.2.3 та 1.2.4. Порядку замовник на виготовлення документів про освіту (надалі - Замовник) - юридична особа (або її відокремлений структурний підрозділ), яка здійснює замовлення на створення Документів та виготовлення їх Карток (далі - Замовлення). Замовником є:

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

акредитовані в установленому законодавством порядку заклади вищої освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Замовлення в електронному вигляді - текст, складений згідно із затвердженими формами у вигляді електронних даних у закладі освіти із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення, що вноситься до інформаційних ресурсів ІВС "ОСВІТА".

Пунктом 1.2.5 Порядку встановлено, що Відповідальний виконавець Замовлень на створення Документів та виготовлення їх Карток (далі - Відповідальний виконавець) - Міністерство освіти і науки України. Відповідальний виконавець забезпечує виконання замовлень через уповноважений ним орган (далі - Державне підприємство "Інфоресурс").

Відповідно до пункту 1.3 Порядку визначено, що Порядок поширюється на такі Документи відповідно до встановленого зразка:

свідоцтво про здобуття базової середньої освіти;

свідоцтво про здобуття базової середньої освіти з відзнакою;

свідоцтво про здобуття базової середньої освіти (для осіб з особливими освітніми потребами, зумовленими порушеннями інтелектуального розвитку);

свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти;

свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти (для осіб, нагороджених срібною медаллю "За досягнення у навчанні";

свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти (для осіб, нагороджених золотою медаллю "За високі досягнення у навчанні").

З наведеного вище вбачається, що Державне підприємство "Інфоресурс" є відповідальним виконавцем, що забезпечує виконання замовлень через уповноважений ним орган, який на замовлення, серед інших, акредитованих в установленому законодавством порядку закладів вищої освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності, видає документи встановленого зразка, в даному випадку, свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин, Державне підприємство "Інфоресурс" є суб`єктом владних повноважень, який наділений повноваженнями щодо виконання замовлень про видачу документів встановленого зразка.

При цьому, судом враховано відзив відповідача та його посилання, що відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Статуту державного підприємства «Інфоресурс» (копія додана до матеріалів справи), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.04.2019 № 538, Підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 «Мета і предмет діяльності Підприємства» Статуту метою діяльності Позивача є отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, в тому числі у сфері організації замовлення, видачі та обліку випускних документів про освіту у порядку, визначеному законодавством, та інших документів (бланків документів).

Як зазначено в абзаці другому пункту 3.2 розділу 3 «Мета і предмет діяльності Підприємства» Статуту, предметом діяльності Позивача є, в тому числі, організація забезпечення суб`єктів освітньої діяльності усіх видів і типів, незалежно від форми власності та підпорядкування, органів управління освітою випускними документами про освіту, у порядку, визначеному законодавством, та іншими документами (бланками документів).

Як зазначено в пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У відповідності до положень частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної діяльності" від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина 2 цієї статті).

Згідно частини 3 статті 12 Закону України "Про захист економічної діяльності" від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб`єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті вважається, що кожен із двох чи більше суб`єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про захист економічної діяльності" від 11 січня 2001 року №2210-ІІІ монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб`єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб`єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п`яти суб`єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

В даному випадку, пунктом 1.2.5 Порядку встановлено, що відповідальний виконавець Замовлень на створення Документів та виготовлення їх Карток (далі - Відповідальний виконавець) - Міністерство освіти і науки України. Відповідальний виконавець забезпечує виконання замовлень через уповноважений ним орган (далі - Державне підприємство "Інфоресурс").

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів в спростування вищезазначеного статусу, а саме в спростування того, що саме Державне підприємство "Інфоресурс" є відповідальним виконавцем по забезпеченню виконання замовлень.

Таким чином, суд вважає, що Державне підприємство "Інфоресурс" в розрізі спірних правовідносин виступає як суб`єкт владних повноважень, є належним відповідачем у справі.

Матеріали справи свідчать, що позивачем отриманий атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 , виданий 27 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 .

Вищезазначений атестат має статус первинного документу, що не спростовується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

У відповідь на звернення Науково-методичного центру професійно-технічної освіти у Запорізькій області щодо виготовлення документів про освіту, листом ДП «Інфоресурс» від 17 грудня 2020 року № 01-11/1319 заявнику було відмовлено у внесенні змін в документи про освіту у зв`язку зі зміненою імені.

Пунктом 1.4 Порядку встановлено, що у Замовленні документ може мати статус:

а) первинний - Документ, що виготовляється вперше;

б) дублікат - Документ, що виготовляється повторно через втрату або значне пошкодження його картки;

в) виправлений - Документ, що виготовляється повторно через наявність помилок в первинному Документі.

Пунктом 3.14 Порядку встановлено, що у Замовленні на виправлення вказується дата вручення Картки виправленого Документа. На Картці відтворюється назва, яку мав заклад освіти на момент закінчення його випускником. Посада керівника закладу освіти, його підпис, прізвище та ініціали на Картці відтворюються чинними на дату вручення Картки виправленого Документа.

Картка Документа, що виправляється, утрачає чинність з моменту подання замовлення на виправлення та підлягає обов`язковому поверненню Державному підприємству "Інфоресурс" та знищенню. Видача Картки виправленого Документа здійснюється тільки після повернення Картки первинного Документа. Інформація про такі зміни заноситься до централізованого банку даних Міністерства освіти і науки України (пункт 3.15 Порядку).

Заміні можуть підлягати Картки Документів у разі наявності помилок в інформації, що відтворена в Картці, а також при зміні статі власника. Помилка у Замовленні в тій інформації, що не відтворена в Картці, виправляється Виконавцем на підставі звернення Замовника без заміни Картки Документів (пункт 3.16 Порядку).

Відповідно до пунктів 3.17 та 3.18 Порядку виправлення Документа та заміна Картки здійснюються на підставі письмової заяви його власника на ім`я керівника відповідного закладу освіти, до заяви додається оригінал первинної Картки Документа та копія першої сторінки паспорта або копія документа органу реєстрації актів громадянського стану про зміну статі. Замовлення на заміну Документів та їх Карток, строки розгляду заяв про заміну та інші дії щодо заміни Документів та їх Карток здійснюються відповідно до умов, зазначених в пунктах 5.6, 5.8, 5.9 цього Порядку.

Суд зазначає, що вказаним Порядок прямо передбачено зміна картки та відповідно до документу в разі допущення помилки або зміни статі власника документу. Проте, застережень щодо зміни каток в інших випадках не передбачено, натомість строки розгляду заяв про заміну та інші дії щодо заміни Документів та їх Карток визначено пунктами 5.6, 5.8, 5.9 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5.6 Порядку замовлення на виготовлення дубліката та паперові підтвердження за встановленими формами (додатки 12 - 14) створюються за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та подаються Замовником до Виконавця протягом 10 робочих днів з дня звернення власника втраченої чи пошкодженої Картки Документа та подання ним усіх необхідних документів.

У замовленні на виготовлення дубліката вказується рік закінчення закладу освіти згідно з копією (ксерокопією) Картки, а дата вручення Картки Документа відповідає фактичній даті вручення дубліката. На Картці відтворюється назва, яку мав заклад освіти на момент закінчення. Печатка, посада керівника закладу освіти, його підпис, прізвище та ініціали на Картці відтворюються чинні на момент вручення Картки дубліката Документа. У правому верхньому куті Картки дубліката Документа зазначається слово "Дублікат". (пункт 5.7 Порядку).

Пунктом 5.8. Порядку встановлено, що при отриманні замовлення на виготовлення дубліката дані замовлення звіряються з даними про особу, що містяться в централізованому банку даних Міністерства освіти і науки України. При виготовленні дубліката втраченої або пошкодженої Картки Документа з моменту виготовлення дубліката попередня Картка Документа втрачає чинність, інформація про це заноситься до централізованого банку даних Міністерства освіти і науки України.

Відомості про видачу дубліката Картки заносяться до книги обліку виданих Карток Документів закладу освіти із зазначенням серії і номера документа та слова "Дублікат". У книзі обліку видачі Карток Документів у відповідній графі про видачу первинного документа робиться відмітка про видані дублікати.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що Порядок як визначає підстави для зміни карток та видачі дублікатів документів, відокремлює статус документу (виправлений - Документ, що виготовляється повторно через наявність помилок в первинному Документі) так і визначає механізм здійснення такої зміни.

З огляду на викладене, суд вважає відмову Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки у видачі зміненого атестату про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 » протиправною, відтак, позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, доводи відповідача про відсутність порушеного права ОСОБА_3 відхиляються судом з огляду наступне.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивачем зазначено що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року у справі № 826/14379/18, (рішення набрало законної сили 03.03.2019 р.) позовні вимоги позивача було задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано відмову Оболонського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві у внесені змін до актового запису про народження в частині зміни імені (прізвища, власного ім`я, по-батькові) Позивача з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_1 " та зобов`язано Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису про народження в частині зміни імені (прізвища, власного ім`я, по- батькові) Позивача з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ».

Окрім того, на виконання Рішення суду позивачу було видано свідоцтво про народження (повторно) серія НОМЕР_3 від 14 червня 2019 року та внесено зміни до актового запису № 673 про народження в частині зміни імені та отримано Повний витяг № 0023834321 від 03 вересня 2019 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, де зазначено, що ім`я позивача змінено з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_1 ".

Разом з тим, позивач повідомляє про своє бажання отримати змінений Атестат на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_1 ", у зв`язку з тим, що це тісно пов`язано з використанням згаданих вище документів, на самоідентифікацію і самовизначення, включає в себе право позивачу вирішувати, яку особисту інформацію розкривати іншим особам. Позивач наголошує, що, хоча його адміністративний позов про внесення змін до актового запису в частині зміні його імені (прізвища, власного імені, по батькові) з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_1 " було задоволено, позивач змушений вказувати своє колишнє ім`я при подачі заяви на роботу, щоб надати підтвердження своєї кваліфікації.

Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (в подальшому за текстом - Закон № 3477-IV) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського Суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так» « 21» листопада 2019 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «P.R. v. Austria» № 200/15, яким постановив, що країна учасниця Австрія порушила стосовно заявника статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від « 04» листопада 1950 року № ETS № 005 (в подальшому за текстом - Конвенція), ратифікованої Законом України від « 17» липня 1997 року № 475/97-ВР (в подальшому за

текстом - Закон № 475/97-ВР), якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Дане Рішення Європейського суду з прав людини набуло статусу остаточного « 21» листопада 2019 року.

За статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, Європейський суд з прав людини в даному рішенні зазначає, що поняття «приватне життя» є широким терміном, який не піддається вичерпному визначенню. Він охоплює фізичну та психологічну недоторканність людини. Тому він може охоплювати кілька аспектів фізичної і соціальної ідентичності людини. Стаття 8 Конвенції додатково захищає право на особистий розвиток і право встановлювати і розвивати відносини з іншими людьми і зовнішнім світом (див. Денисов проти України [GC], № 76639/11, § 95, 25 вересня 2018 р з додатковими посиланнями). Поняття приватного життя в принципі не виключає діяльність професійного чи ділового характеру (там же, §§ 100-109).

Що стосується офіційних документів, Європейський суд з прав людини постановив, що вилучення документів, що засвідчують особу, або відмова у видачі нових документів, що засвідчують особу, які необхідні в повсякденному житті, наприклад, для ідентифікації себе в державних органах, для отримання медичної догляд або знайти роботу рівносильний втручанню до статті 8 Конвенції (див. Смирнова проти Росії, № 46133/99 і 48183/99, § 97, ECHR 2003 IX (витяги) і М. проти Швейцарії, немає. 41199/06, § 58, 26 квітня 2011 р.).

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини йдеться й про те, що хоча вірно і те, що в результаті відмови у видачі нового або зміненого документа про освіту право заявника на отримання наукового ступеня не було порушено, проте йому було відмовлено в загальноприйнятому документі (в даному випадку Атестат) із зазначенням його нового імені, що підтверджує його Вчений ступінь.

Європейський суд з прав людини вважає за можливе, що заявник, будучи дипломованим спеціалістом, зіткнеться з декількома ситуаціями, коли його попросять надати підтвердження його наукового ступеня, представивши офіційний документ, виданий університетом. Більш того, невиправдане використання наукового ступеня навіть є адміністративним правопорушенням в Австрії. Таким чином, вимога до заявника довести, що він законно використовує вчений ступінь, представивши свій диплом, який свідчить про те, що його старе ім`я суперечить його праву, визнаному державою, змінити своє ім`я.

Таким чином, Європейський суд з прав людини визнав, що відмова австрійської влади змінити дипломне посвідчення або видати новий сертифікат впливає на здійснення заявником його права на повагу до його "приватного життя". Таким чином, скарга заявника підпадає під дію статті 8 Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини констатує, що, хоча заявник міг (при необхідності) мати можливість надати доказ своєї академічної ступеня в повсякденному житті, представивши офіційний документ, наприклад, виписку з реєстру особистих даних, в якій вказані його нове ім`я і вчений ступінь, проте, такий документ не буде достатнім доказом у конкретних ситуаціях. При подачі заяви на роботу в професії, від заявників часто може знадобитися надати підтвердження його ступеня шляхом подання офіційного документа про закінчення університету.

Також, Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що скарга заявника підлягає розгляду з точки зору того, що не виконало держава-відповідач позитивний обов`язок щодо забезпечення права заявника на повагу до його приватного життя, зокрема, шляхом надання зміненого дипломне посвідчення або дублікат з його новим ім`ям (див. mutatismutandis, AktasandAslaniskender v. Turkey, № 18684/07 і 21101 /07, § 43, 25 червня 2019 г.).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава передусім зобов`язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та цих протоколах.

Принцип верховенства права у рішеннях Європейського суду з прав людини стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено, що суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

В даному випадку, відмова відповідача Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки у видачі зміненого атестату про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 » не має визначеної підстави у чинному законодавстві та не відповідає принципу верховенства права. Така відмова має негативні наслідки лише для позивача, натомість в контексті чинного законодавства та держави в цілому рішення про заміну атестату позивачу жодних наслідків не має.

За таких обставин, враховуючи викладене, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за доцільним задовольнити позов в частині зобов`язання Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки видати змінений атестат про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Державного підприємства «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки (03057, м. Києві, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 37533381) у видачі зміненого атестату про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 »;

3. Зобов`язати Державне підприємство «Інфоресурс» Міністерства освіти та науки (03057, м. Києві, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 37533381) видати змінений атестат про повну загальну середню освіту на нове ім`я (прізвища, власного ім`я, по-батькові) з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова